Заняття 2.

Мета:

• ознайомлення учасників з особливостями встановлення контакту при спілкуванні;

• створення умов для перевірки своїх можливостей в становленні контакту у різних ситуаціях;

• розвиток навичок розуміння і презентації свого стану, а також інтерпретації стану інших людей.

Вправа 1. “Побажання”.

Тренер пропонує всім зробити побажання один одному на день. Він перший підходить до одного з учасників, тисне йому руку і голосно говорить своє побажання. Той, в свою чергу, підходить до іншого учасника, говорить своє побажання і так далі, поки всі не отримають побажання. Останній звертається із побажанням до ведучого.

Після вправи можна запитати учасників: “Як ви себе почували, коли робили і коли отримували побажання на сьогоднішній день? Які труднощі виникли в процесі виконання завдання?” В ході обговорення учасники краще усвідомлюють ті бар’єри, які заважають їм бути відвертими, щирими.

Вправа 2. “Контакт”.

Група сідає півколом. Кожен з учасників стає проти групи і намагається будь-якими (вербальними та невербальними) засобами встановити контакт з кожним членом групи.

Після виконання вправи пропонується обговорити засоби встановлення контакту і ознаки, за якими можна визначити наявність контакту. Вправа активізує пошук учасниками різноманітних способів встановлення контакту, звертає увагу на ознаки того, що контакт встановлений.

Вправа 3. “Пошуки”.

Учасники стають колом. На рахунок “раз” вони, залишаючись на своєму місці, знаходять собі пару. Коли ведучий скаже “два”, вони починають робити разом однакові рухи, перевіряючи встановлення контакту. Потім на рахунок ведучого “раз” кожен має знайти собі іншу пару. На рахунок “два” пара перевіряє наявність контакту, роблячи однакові рухи.

Після вправи обговорюється те, як склалися пари, як вибиралися однакові рухи. Вправа дозволяє перевірити сформованість комунікативних вмінь, звертає увагу учасників на вияв ініціативи під час контакту.

Ведучий пояснює учасникам, що для здійснення взаємодії з людиною необхідно перш за все встановити з нею контакт, для чого ми використовуємо як вербальні, так і невербальні форми спілкування. Слід пам’ятати, що при встановлені контакту не існує універсальних способів і правил, а перш за все слід орієнтуватися на саму людину, з якою відбувається взаємодія, на стан, у якому вона знаходиться. Основним способом сприйняття і пізнання людьми один одного при спілкуванні є емпатія. Вона проявляється у здібності емоційно сприймати іншу людину, проникнути у її внутрішній світ, прийняти її з усіма її думками та почуттями. Важливим є і “контакт очима”, який дає можливість зрозуміти смисл повідомлення, що його передають емоції співрозмовника. Невід`ємною умовою ефективності спілкування є “зворотній зв`язок” – це повідомлення іншій людині про те, як я ї сприймаю, що відчуваю у зв’язку з нашими стосунками, які почуття викликає в мене її поведінка.

„Наступні вправи допоможуть вам усвідомити, які саме процеси необхідні для успішного та ефективного спілкування”.

Вправа 4.

Учасники сідають у коло.

Інструкція: “Зараз я роздам вам картки з назвами кольорів, які повторюються двічі, тобто якщо ви отримали, наприклад, картку, де написано “червоний”, то ви знайте, що у когось ще є така ж картка. Я буду перелічувати назви фруктів та овочів, і кожного разу мають встати ті учасники, які мають картку з тим кольором, що відповідає названим фруктам. Іноді я буду вимовляти назви предметів, які не є фруктом чи овочем. Тоді усі залишаються сидіти. В ході роботи уважно слідкуйте за діями інших учасників. Намагайтеся зрозуміти, в кого який колір”.

Наприкінці вправи ведучий пропонує об’єднатися в пари тим, хто має однакові кольори. Об`єднання відбувається мовчки, а потім кожна пара по черзі називає свій колір. Ця вправа розвиває вміння встановлювати контакт з членами групи, а також дозволяє зняти напругу, що виникла в ході попередньої роботи.

Вправа 5.

Учасники сідають у коло.

Ведучий знайомить їх із правилами зворотного зв’язку:

1. Говори про те, що конкретно робить дана людина, коли її вчинки викликають в тебе ті чи інші почуття.

2. Якщо говорити про те, що тобі не подобається в даній людині, намагайся здебільшого відмічати те, що вона змогла би при бажанні в собі змінити.

3. Не давай оцінок.

4. Не давай порад.

5. Пам’ятай, що зворотний зв’язок – це не інформація про те, що являє собою та чи інша людина, це в більшій мірі відомості про тебе у зв’язку з цією людиною. Говори про те, що тобі приємно чи неприємно.

Потім у центр кола по черзі сідають ті учасники, які бажають вислухати від інших інформацію про себе. Ця людина сама обирає того, хто буде першим говорити їй, як її сприймають, які почуття викликає її поведінка. Людина, яка сидить у центрі кола, має слухати якомога уважніше, не перебивати, не спорити, не починати дискусію, не вимагати об’єктивних доказів суб’єктивних переживань людей, які дають їй зворотні зв’язки. Отримавши зворотний зв’язок, людина повертається на своє місце.

Ця вправа дає можливість учасникам сформувати та відпрацювати вміння давати і отримувати зворотні зв’язки при спілкуванні.

Вправа 6. “Передача настрою по колу”.

Учасники групи заплющують очі. Потім один з учасників за допомогою міміки обличчя намагається зобразити конкретний емоційний стан (радість, сум, розгубленість тощо) і показує його тому, хто сидить поруч. Наступний член групи відтворює мімікою показане і передає його по колу. Всі, хто сидить, по черзі розплющують очі й намагаються не тільки правильно передати стан, а й усвідомити, як він називається. Потім обговорюють результати (хто і наскільки правильно вгадав настрій).

Ця вправа дає можливість зібрати “банк” тих невербальних проявів, на які можна орієнтуватися, визначаючи стан людини.

Вправа 7. “Відродження емоційного стану”.

Учасники розподіляються на пари. Один з партнерів описує протягом 1 хвилини свій емоційний і фізичний стан у даний момент. Інший уважно слухає і потім після вступних слів (“Зрозумів, що ти відчуваєш зараз...”) повторює зміст почутого, намагаючись відтворити не тільки слова, але й певні особливості (інтонацію, ритм, мовлення, окремі жести і мімічні вирази тощо) поведінки співрозмовника, які виявлялись під час бесіди. Потім співрозмовники міняються ролями.

Вправа стимулює увагу до партнера і усвідомлення ознак, за якими ми визначаємо його емоційний стан. Вона орієнтує учасників на необхідність бути уважними і спостережливими під час бесіди, особливо до дрібних мимовільних дій співрозмовника, дозволяє покращити контакт між учасниками.

Вправа 8. „Подарунок”.

Мета: продемонструвати навички емпатійного відчуття іншої людини, подачі та прийняття позитивних виявів уваги.

Інструкція: „Налаштуйтеся на вашого сусіда ліворуч та подумайте, який подарунок йому б хотілося отримати. Уявіть себе чарівником, який може подарувати будь-який подарунок. Зробіть від щирого серця подарунок своєму сусідові, починаючи зі слів „Я дарую тобі...” Завдання сусіда – прийняти цей подарунок та подякувати за нього”.

Вправа виконується по колу.

Обговорення: „Як ви почуваєтеся після виконання цієї вправи? Чи вдалося „чарівникам” догодити своїми подарунками? Що приємніше – дарувати чи отримувати подарунок?”

Наприкінці заняття слід обговорити роботу з учасниками тренінгу: „Пригадайте, будь ласка, все, що ми робили в ході нашої роботи сьогодні. Про що ви дізналися, які знання та досвід отримали?”