4. Сутність іпотечного портфелю.

Іпотечний портфель це – сукупність усіх позик, наданих банком під заставу нерухомого майна.

Іпотечний портфель являє собою залишок іпотечної заборгованості по балансу комерційного банку на визначену дату.

У економічній літературі іпотечний портфель визначається як сукупність вимог банку по іпотечних кредитах, що класифіковані на основі визначених критеріїв. Одним з таких критеріїв, застосовуваних у закордонній і вітчизняній практиці, є ступінь іпотечних ризиків. За цим критерієм визначається якість іпотечного портфеля. Аналіз і оцінка якості іпотечного портфеля дозволяє менеджерам банку керувати його позичковими операціями.

У вітчизняній практиці іпотечний портфель визначають як сукупність укладених угод з іпотечного кредитування.

Іпотечний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів.

Портфель іпотечних кредитів не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, не профінансовані, зобов'язання видати кредит.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів (ефективного формування кредитного портфеля) і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Кредитування позичальників здійснюється з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків і вимог щодо формування обов'язкових страхових та резервних фондів.

Система прийняття кредитних рішень та оцінки ризиків базується на єдиних об‟єктивних стандартах, але дозволяє розглядати кожного позичальника з урахуванням тільки йому притаманних характеристик. Жоден кредит не розцінюється як «добрий» чи «поганий» автоматично. Детально аналізуються основні чинники ризику кредитної операції: рівень довіри до клієнта, його здатність виплатити кредит, надане забезпечення, активи. За наявності дисбалансу в сторону негативних чинників кредиту до уваги приймаються наявні компенсуючі фактори: низький коефіцієнт «кредит-застава», значна ліквідність активів позичальника тощо. Для аналізу використовуються тільки підтверджені дані, верифікація яких теж провадиться за стандартизованими процедурами. Для управління ризиками кредитування Банком використовуються:

1.  багаторівнева система прийняття рішення (споживче кредитування);

2.  автоматизована система управлінської звітності;

3.  скорингова централізована система прийняття кредитного рішення, яка дозволяє виконувати ідентифікацію та сегментацію позичальника (споживче кредитування);

1. розділення бізнес-процесу на різні частини за функціональними характеристиками (продаж, андерайтинг, укладання угод, моніторинг та адміністрування, обслуговування позичальників) з чітким розподілом відповідальності між підрозділами;

2.  верифікація даних, на підставі яких приймається кредитне рішення;

3.  система колекторської діяльності та роботи з проблемними активами;

4.  система накопичення управлінської інформації з можливістю гнучкого трансформування її в необхідному розрізі;

5.  стандартизація кредитних продуктів, включаючи форми кредитних договорів;

6.  оцінка структури кредитного портфеля Банку за різними критеріями (типу позичальників, типу продуктів, станом обслуговування, андерайтерами, LTV, PTI, DTI і т.п.);

7.  поточний моніторинг та аналіз структури портфеля застави та кредитного портфеля Банку.

В процесі створення кредитних продуктів враховується диверсифікація ризиків на основі моделі, яка враховує витрати різного рівня, з проекцією строку до погашення для досягнення заданого рівня дохідності відповідного рівня.

Існуюча модель розроблена з урахуванням передового міжнародного досвіду дозволяє виконувати щоденний моніторинг ризиків, має розвинуту систему звітності, що надає можливість своєчасно вносити зміни до моделі для забезпечення заданого рівня ризиків та дохідності. Використання в продуктовій політиці стандартизації за ризиком дозволяє оптимально відображати ступінь ризику в ціні продукту.

Для вирішення проблеми відсутності історичних даних щодо поведінки кредитів з різним ступенем ризику при ціноутворення використовуються прогнозовані показники ризиків дострокового погашення та неплатоспроможності, розрахованих математично на моделях, що будуються на власних статистичних даних, на власному досвіді.

Cистема управління ризиками кредитування з використанням щоденного моніторингу дозволяє ефективно боротися з шахраями та зловживаннями, що впливають на зменшення рівня ризиків. Система кредитного скорингу надає можливість оцінити кредитоспроможность позичальника. Кредитний скоринг – це числове відображення ймовірності того, що потенційний позичальник буде вчасно та регулярно погашати заборгованість.

Система оцінки кредитоспроможності базується на базі даних кредитної історії великої кількості клієнтів у межах кредитного портфелю Банку (порівняння клієнтів, що не виконали свої зобов‟язання та не погасили свою заборгованість, до тих клієнтів, котрі вчасно погашають свою заборгованість). Розроблена система оцінки кредитоспроможності дозволяє Банку приймати приблизно 90% рішень щодо надання кредитів в автоматичному режимі зі стандартною якістю портфеля. Вищезгадані підходи дозволяють нам створювати портфель, якість якого відповідає вимогам внутрішніх та зовнішніх потенційних інвесторів. Критерії оцінки структури кредитного портфеля Банку:

• Розрахунок LТV (Кредит-Застава) – даний коефіцієнт відображає рівень забезпеченості/ покриття кредиту. Розраховується як співвідношення суми кредиту до вартості застави, обчислюється в відносному вираженні – відсотках.

• Розрахунок PТІ (Платіж-Дохід) – даний показник показує, яка частина загального постійного доходу заявника/ спів заявників буде обтяжена щомісячним платежем по кредиту. Розраховується як співвідношення щомісячного платежу по кредиту до сукупного чистого доходу заявника/ спів заявників, обчислюється в відносному вираженні – відсотках.

• Розрахунок DТІ (Зобов`язання-Дохід) – цей коефіцієнт показує здатність заявника виконувати всі свої зобов'язання. Розраховується як співвідношення загальної суми періодичних зобов'язань до сукупного чистого доходу заявника/ спів заявників, обчислюються у відносному вираженні – відсотках.