Р еферат
Текст - 43 с., табл. - 3, джерел – 29, додатки - 3
У курсовій роботі проаналізовано основні етапи дослідження соціально-психологічних особливостей спільної діяльності у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці, надано загальну характеристику розвитку спільної діяльності в онтогенезі. Охарактеризовано команду та колектив як суб’єктів спільної діяльності. Проведено констатуючий експеримент, спрямований на виявлення соціально-психологічних особливостей уміння і готовності особистості до спільної діяльності. Розроблено практичні рекомендації щодо покращення ефективності спільної колективної діяльності.
Ключові слова: ІНТЕРАКЦІЯ, КОЛЕКТИВ, КОНФЛІКТ, КОМАНДА, ЛІДЕРСТВО, МЕТА, МОТИВАЦІЯ, ОБ’ЄКТ, ОНТОГЕНЕЗ, ОСОБИСТІСТЬ, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, ПСИХОЛОГІЧНА СУМІСНІСТЬ, СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ.
З
МІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ 8
Аналіз літератури за проблемою дослідження спільної діяльності
в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів 8
Загальна характеристика та умови спільної діяльності 12
Розвиток спільної діяльності в онтогенезі 16
Висновки до розділу 1 20
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УМІННЯ
І ГОТОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДО СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 21
2.1. Команда та колектив як суб’єкти спільної діяльності 21
2.2. Дослідження соціально-психологічних особливостей
уміння і готовності особистості до спільної діяльності 26
2.3. Психологічний та статистичний аналіз результатів
констатуючого експерименту 29
2.4. Практичні рекомендації щодо покращення ефективності
спільної колективної діяльності 34
Висновки до розділу 2 39
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 42
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Інтерес соціальних психологів до проблеми спільної діяльності пояснюється багатьма причинами, основними серед яких є, по-перше, великий теоретичний потенціал психологічної концепції спільної діяльності, а по-друге, очевидна практична значимість розробки даної проблеми.
Поняття «спільна діяльність» увійшло одним з найважливіших елементів системи соціально-психологічних понять. Аналіз розвитку досліджень спільної діяльності показав, що, починаючи з рубежу 60-х років XX століття, ці дослідження зіграли помітну роль у процесі відродження вітчизняної соціальної психології в цілому. Можна затверджувати, що розвиток психологічної концепції спільної діяльності є невід'ємною, істотною характеристикою станів вітчизняної соціальної психології в 60-і роки - початку 70-х років і наступного інтенсивного розвитку, аж до теперішнього часу.
Якщо вибрати з незліченних визначень малих груп найбільш «синтетичне», то воно зводиться приблизно до наступного. Під малою групою розуміється нечисленна по складу група, члени якої об'єднані загальною соціальною діяльністю й перебувають у безпосереднім особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів.
Потреби практики свідчать про особливу актуальність проблеми психологічного забезпечення ефективної взаємодії всіх суб'єктів спільної діяльності на основі високого рівня психологічної сумісності. Питання цієї проблеми викладені в працях і дослідженнях вітчизняних вчених - О.М. Бандурки, В.А. Бодрова, М.І. Дьяченко, Ю.М. Забродіна, Н.Д. Завалової, О.В. Землянської, А.Д. Кандибовича, Є.А. Клімова, М.С. Корольчука, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименко, В.Д. Небиліцина, М.М. Обозова, К.К. Платонова, В.А. Пономаренко, М.І. Шевандріна, В.В. Ягупова, Р. Вінча; та зарубіжних - Е. Берн, Д. Граш, Р. Додж, С. Елдерсвельд, М. Шоу, В. Шутц.
Об’єкт дослідження – спільна групова діяльність.
Предмет дослідження – уміння і готовність особистості до спільної групової діяльності.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні соціально-психологічних особливостей готовності особистості до спільної діяльності та у розробці практичних рекомендацій щодо покращення ефективності спільної колективної діяльності.
Для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати наступні завдання дослідження:
Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми дослідження
спільної діяльності в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів.
Охарактеризувати розвиток спільної діяльності в онтогенезі.
Надати загальну характеристику команді та колективу як суб’єктам спільної діяльності.
Провести експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей уміння і готовності особистості до спільної діяльності.
На основі результатів констатуючого експерименту розробити практичні рекомендації щодо покращення ефективності спільної колективної діяльності.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали положення про єдність свідомості і діяльності (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн); теорії спільної діяльності (О.О. Бодальов, В.В. Давидов, Б.Ф. Ломов, О.І. Донцов, Є.Д. Маргуліс, В.В.Рубцов, Г.А. Цукерман, О.С.Чернишов, Д.Б. Ельконін)
Методи (методики) дослідження:
- аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;
- спостереження;
- бесіди;
- психологічний констатуючий експеримент;
- тестування (методика «Діагностика потенціалу комунікативної імпульсивності» (В.А. Лосенков); методика «Виявлення інтегральних форм комунікативної агресивності (В.В. Бойко); шкала Р. Фейя «Діагностика прийняття інших»);
- методи обробки даних.
Теоретичне значення дослідження полягає в узагальнені та розширенні знань щодо соціально-психологічних особливостей уміння та готовності особистості до спільної діяльності; у теоретичному обґрунтуванні чинників, що впливають на ефективність спільної діяльності в процесі соціальної взаємодії.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані вчителями та педагогами для організації спільної діяльності з учнівськими колективами; учасниками різних соціальних груп для гармонізації взаємодії та взаємопорозуміння. Також отримані результати можуть використовуватися в процесі психодіагностичної роботи при надані психологічної допомоги.