§ 6. Склад комбінованого даку й зміст його етапів (дидактичний зріз)

Чому ми взяли саме комбінований урок?

По перше, тому що він є найпоширенішим типом уроку. У практиці ро­боти нашої школи донині,незважаючи на всі тенденції змін, приблизно 50-60 відсотків всіх уроків є комбінованими. На них протягом 45 хвилин відбувається й перевірка домашнього завдання, і опитування, і процес засвоєння ^: нового матеріалу, і його закріплення, і пояснення домашнього завдання. По-друге, з різної постановки етапів, що входять до складу комбіновано­го уроку, конструюються всі інші типи уроків. Знаючи його склад і зміст етапів не важко розібратися в них і осмислити типологію уроку.

По-третє навіть при відмові від традиційної побудови уроку дидактич­ні вимоги до опитування, закріплення знань, викладу й засвоєння нового матеріалу залишаються в силі, і ними не можна нехтувати.

По-четверте, комбінований урок ще довго буде використовуватися певною частиною вчительства, і немає сенсу його відхиляти,а треба підвести під нього розвиваючу основу, розкрити його резерви, показати його невикористані

можливості.

Про стосунки вчителя й учнів на уроці.

В основі стосунків учителя до учня на уроці має бути цілісний погляд учителя на особистість учня. Жителя дитина не може цікавити тільки як учень. На неї необхідно дивитися як на особистість із усіма її якостями та потребами, цілями й бажаннями й будувати свої стосунки не як учитель із учнем, а як людина з людиною, не обмежуючи спілкування з нею своїми посадовими обов’язками:

Стосунки вчителя на уроці повинні характеризуватися як ро­боча співпраця однодумців у справі розвитку й відновлення себе що ґрун­тується на діловій доброзичливій атмосфері, повазі особистості дитини на увазі не тільки до результатів її діяльності,але й до її внутрішнього світу переживань,які вона відчуває у навчання.

Урок має грунтуватися на живій педагогіці Розуму й Серця а не на зов­нішній, формальній. Чудовий письменник, що вписав чимало цікавих книг про школу, М. Панич, писав: «Педагогіка зовнішня, формальна йде до дити­ни, виходячи тільки з того, якою вона повинна стати Дійсна педагога жива, прагне насамперед зрозуміти дитину такою, якою вона є»

Отже, перша умова підвищення ефективності комбінованого уроку - це відносини співпраці, на основі яких він має будуватися.

Другою умовою є перетворення комбінованого уроку в «урок розвитку»

Всі системи навчання дають визначення навчальної діяльності яка щось 4 пояснює, а її необхідно розглядати як спеціальне дослідження чогось як зміну не предмета, а самого суб’єкта діяльності – учня. Розвиваючий урок має будуватися вчителем як процес колективної праці учнів: під його керівництвом із чіткою системою його організації.

Учитель виступає не як фахівець, що передає учням навчальну інформацію, а як організатор навчального процесу керівник самодіяльності учнів , що допомагає і підтримує їх.

Це має бути урок, на якому головним працівником у процесі навчання є учень, навчальна діяльність якого об'єктивно спрямована на освіту та формування своєї особистості, а найголовнішим її мотивом є навчально-пізнавальний. Учитель, що організовує такий урок, повинен дооре розуміти що його учень - це не той, кого він учить, а той,хто в нього вчиться. Більше 300 років потому. Я. А. Єменський писав про те, не вчителя насправді вчать тільки тоді,коли учні дійсно вчаться.

Для того щоб комбінований урок став дійсно розвивальним,він має конструюватися й проводитись на основі принципів,дотримання яких дає мож­ливій виховати всебічно розвинену й соціально зрілу особистість.

Ці принципи сформульовані психологом Л.-М Фрідманом в його книзі «Педагогічний досвід очима психолога».

Принцип перший: самодіяльність учнів у ході уроку. Урок організується у формі навчальної самодіяльності учнів, тобто діяльності учнів, що виконується без розрахунку на якусь винагороду або нагороду, у якій вони знаходять вдоволення своїх найбільш глибоких потреб.

Принцип другий: самоорганізація учнів у ході уроку. Урок має будуватись на основі навчання вчителем учнів власної їхньої діяльності з вивчення й оволодіння змістом навчального матеріалу. «Вчити інших чого-небудь - показати їм, що вони повинні робити, щоб навчитися того, чого їх учать.»

Урок має будуватися на допомозі вчителя учням вчитися самим, на навчанні їх розумних методів вчення, на навчанні й вихованні учнів раціональ­ної самоорганізації своєї самостійної:й навчально-тренувальної діяльності в будь-якій формі навчальної роботи (індивідуальної, фронтальної, групової,колективної).

Конструюючи комбінований урок,учитель повинен пам’ятати,що головне в його роботі - це не те, що він розповість і покаже, дасть завдання й прокон­тролює його виконання, а те, як він навчить учнів уміння і навичок раціонально вчитися.

Принцип третій: розвиток особистості. При організації й проведенні уроку враховувати й спиратися на вікові й індивідуальні особливості учнів; будувати урок таким чином, що учні завжди відчували необхідність в подоланні посильних труднощів, в оволодінні новими знаннями, новими способами дій,уміннями й навичками; проводити навчальний процес у ході уроку в зоні найближчого розвитку, спираючись при цьому на досягнутий рівень акту­ального розвитку учня; здійснювати навчальний процес таким-чином, щоб усіляко сприяв прояву й реалізації індивідуальності кожного учня;зводити уроки до формування соціально зрілої особистості; впливати за допомогою уроку на формування в школяра суспільної (колективістської) спрямованості й адекватності самооцінки.

Л.М.Фрідман вважає, що основним принципом,який безпосередньо випливає з мети сучасної школи,є принципом розвитку. Він відповідає меті організації навчального процесу. Принцип самодіяльності визначає його мотива­ційний бік й тим самим відповідає основному мотиву організації навчального процесу, а принцип самоорганізації визначає його операційний бік й, отже, відповідає способу його організації. Всі наступні принципи - це принципи підтримки, які забезпечують здійснення трьох головних прин­ципів.

Принцип четвертий: формування колективізму. Суть його полягає в такому: для того, щоб додати спілкуванню між учнями змістовного характеру, побудувати їхні міжособистісні відносини на змістовній основі, учитель по­винен організували навчальний процес на уроці таким чином, щоб він був процесом безпосередньої колективної діяльності учнів.

Принцип рольової участі. Для того щоб вся навчальна діяльність учнів набула колективного характеру, треба, щоб учні були наділені певними ро­лями на короткий або тривалий строк і щоб виконання ролей приносило учневі певне емоційне задоволення, щоб роль була посильна для учня й в той же час вимагала б від нього певних: зусиль і давала простір для прояву творчості та ініціативи.

Принцип відповідальності. Жоден із принципів неможливо реалізувати, якщо в учнів не сформоване почуття відповідальності за свою навчальну діяль­ність і за справи всього колективу. А для цього сам урок має будуватися на відповідальному ставленні учнів до досягнення його мети.

Л. М. Фрідман формує вісім вимог принципу відповідальності, на вико­нанні яких має будуватися розвиваючий урок.

1. Учень, відповідаючи урок, виконуючи ту чи пішу роль, повинен від­повідати не вчителеві, а своїм товаришам, класному колективу, його різним підрозділам. Учитель — це ніби кінцева інстанція, перед якою учень несе відповідальність, а класний колектив — повсякденна й головна.

2. Відповідальність учня перед учнівським колективом припускає конт­роль і оцінку своєї роботи. Учитель же повинен на уроці вчити учнів методів контролю й оцінювань, формувати правильні способи й норми контролю, а не займатися ним одноосібно.

3. Самоконтроль навчальної діяльності учнями вимагає знання мети й пла­нів цієї діяльності, критеріїв, за якими можна судити про досягнення ними мети. Отже, учитель зобов'язаний ознайомити учнів з планом вивчення теми, з цілями, заради яких вона вивчається, з тим, що повинен знати й уміти учень у результаті її вивчення, а також навчити його чітких критеріїв оцінювання досягнутих результатів.

4. Облік роботи ведуть самі учні, він має бути відомим всьому класному колективу.

5. Урок має будуватися на основі самоконтролю й само-оцінювання учнем своєї навчальної діяльності, постійного співвідношення само-оцінювання із зовнішньої оцінкою своїх товаришів і вчителя.

6. При порушенні учнем якихось норм, правил у ході здійснення уроку на нього можуть бути накладені стягнення. Краще, якщо це робиться колек­тивом, а не вчителем, краще, якщо осуд провини виражає колектив. Головне при цьому — ні на мить не забувати про повагу особистості.

7.Учень може бути покараний за порушення, дисципліни, але аж ніяк не за відставання в навчанні. Вимоги до учнів при повазі до них мають бути спрямовані насамперед на виховання дисципліни на уроці.

8.Урок має виховувати розумні традиції у проведенні навчального процесу:певний ритуал поведінки; чесність і відвертість у стосунках із учителями й товаришами, взаємодопомога тощо.

У цілому ж компонентами поняття «відповідальність» є: ясне знання "особистістю своїх обов'язків; прийняття нею цих обов'язків; реалізація прийнятих обов’язків; здатність особистості контролювати свої дії .

Принцип психологічного забезпечення. Він означає, що урок має органі­зовував й проводитися таким чином, щоб забезпечувати мотивацію навчання позитивне емоційне відношення до нього в кожних учнів. При цьому навчальна дальність кожного учня має мотивуватися найціннішими й виз­наченій мотивами .

А тепер давайте приступимо до аналізу етапів уроку.