Форма галуження нагонів:

а)     акрофонія – розташування наймасивніших біч них гілок ближче до верхівки материнського пагона (сосна, дуб, клен, волошка синя, волошка польова, ромашка аптечна)  б)      мелотонія –  розташування наймасивніших біч них гілок на середній частині материнського пагона  в)      базитонія – розта шування масивних бічних гілок у нижній частині материнського пагона (кущі)  Важливою характеристикою, що описує наростання пагонів, є система росту. У разі моноподіальної системи ріст рослини у висоту відбувається за рахунок верхівкової бруньки, розташованої на верхівці головного пагона — пагона першого порядку, і є результатом діяльності одні й тієї ж меристеми, що самооновлюється. Бічні пагони з пазушних бруньок, що з'являються на осі першого порядку, називаються пагонами другої порядку, на пагонах другого порядку — пагонам третього порядку і т. д.  У дерев і кущів частіше спостерігається симподіальна система росту. Перші декілька років ріст рослини відбувається моноподіально — за рахунок верхівкової бруньки осі першого порядку. Потім верхівкова брунька відмирає, і формування головного вертикального стовбура продовжується за рахунок найближчої бічної бруньки. Відбувається перевершинення: один з бічних пагонів починає рости швидше за інші, стаючи пагоном заміщення, який приймає напрям росту головного пагона і стає його продовженням. Подальше перевершинення відбувається щорічно, так що стовбур таких рослин є не моноподієм, а симподієм — складовою віссю  Системи галуження  Монохазій — тип галуження, за якого на осі якогось порядку утворюється тільки одна вісь наступного порядку.  Дихазій — тип галуження, за якого на осі якогось порядку утворюється тільки дні осі наступного порядку.  Гілейохазій — тип галуження, за якого на осі якогось порядку утворюється декілька осей наступного порядку.  Внутрішня будова стебла.  Стебло деревних рослин помірних широт має таку будову: центральна частина стебла зайнята деревиною, далі йде тонкий прошарок твірної тканини — камбій, зовні розташовується кора.

   

Назва шару	Будова	Функції
Покривні тканини: шкірочка-епідерміс	Живі клітини щільно прилягають одна до одної, містить продихи та трихоми-волоски (трав’янисті рослини)	Захищають рослини від несприятливих умов та мікроорганізмів
Корок (1)	Мертві клітини, заповнені повітрям, сочевички	Газообмін, транспірація
Кірка	Шари мертвих клітин, тріщини (деревні рослини)	Захист рослини від механічних пошкоджень та несприятливих умов
Луб (2)	Волокна мають товсті міцні стінки – механічна тканина.  Ситовидні трубки – клітини видовженої форми з дрібними отворами на поперекових перегородках, клітини-супутниці	Надають стеблу гнучкості та міцності. По ситовидних трубках пересуваються розчинені органічні речовини – низхідна течія
Камбій (3)	Дрібні клітини з тонкими оболонками, інтенсивно діляться навесні і влітку	Ріст стебла в товщину, утворення у дерев і кущів річних кілець деревини
Деревина та річні кільця (4)	Деревні волока – видовжені мертві клітини із здерев’янілими оболонками.  Судини – вертикальні ряди мертвих здерев’янілих клітин з наскрізними отворами між ними, трахеїди.	Надають стеблу міцності. Судинами рухається вода із мінеральними речовинами – висхідна течія
Серцевина (5)	Запасаюча тканина за великих клітин. Від неї в горизонтальному напряму йдуть серцевинні промені до кори.	Відкладання поживних речовин

Видозміни пагонів.  1.    Бульба (картопля, топінамбур)  2.    Кореневище (пирій, конвалія)  3.    Цибулина (пролісок, цибуля)     КОРІНЬ  Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію всмоктування води з ґрунту і фіксацію рослини, здатний невизначено довго рости в довжину завдяки діяльності апікальної меристеми. Основною відмінністю кореня від пагона є те, що на корені ніколи не утворюється листків.  Внутрішня будова кореня.  На поперечному зрізі кореня розрізняють два шари — кору і стелу (осьовий, або центральний, циліндр).  Внутрішній шар кори називається ендодермою. Оболонки клітин ендодерми непроникні для розчинів, тому вода і розчинені в ній речовини можуть пройти в стелу тільки по протопластах. Зовнішній шар кори — екзодерма — представлений шаром клітин, розташованих між ризодермою та ендодермою. Вона виконує провідну функцію, а після відмирання ризодерми перетворюється на захисну покривну тканину.  С тела складається з твірної тканини, розташованої ззовні від провідних елементів флоеми та ксилеми. У голонасінних і дводольних рослин згодом між флоемою і ксилемою виникає камбій, а екзодерма відмирає і заміщається перидермою.     Будова кореня.   

1.    ендодерма,

2.    флоема,

3.    камбій,

4.    ксилема,

5.    екзодерма,

6.    ризодерма,

7.   кореневийволосок  

Зона кореня	Будова	Функції
Кореневий чохлик	Вкриває кінчик кореня. Клітини мають підвищений тургор	Захисна
Зона росту	Складається з клітин твірної тканини	Поділ клітин
Зона розтягування	У клітинах з’являються великі вакуолі, що призводить до збільшення їх розмірів	Ріст кореня в довжину. З’я вляються зачатки постійних тканин
Всисна зона	Покривна тканина – шкірочка, кора, центральний циліндр з провідними тканинами	Диференціація клітин, остаточне формування постійних тканин
Кореневі волоски	Вирости клітин шкірочки кореня	Збільшення всисної поверхні. Всмоктування води з розчиненими мінеральними речовинами
Провідна зона	Утворення бічних коренів на поперечному розрізі – покривна тканина, основні тканини, провідні тканини	Транспорт мінеральних і органічних речовин

Види коренів.

Головний корінь утворюється із зародкового корінця і є продовженням стебла.  Бічні корені виникають на головному (бічному, додатковому) корені вище за всисну зону, забезпечують галуження кореневої системи, збільшують всмоктуючу поверхню і міцність фіксації рослини в ґрунті.  Додаткові корені можуть утворюватися на стеблі, а у рослин з повзучим стеблом або кореневищем складати основу кореневої системи. 

Кореневі системи:

а)      стрижнева;  б)      мичкувата:  1 — головний корінь,  2 — додаткові корені,  3 — бічні корені

а)

б)

Спеціалізація та метаморфози коренів.

Мікориза — симбіотичний спосіб співіснування гриба та рослини, за якого гіфи гриба проникають у корінь рослини. Грибний компонент полегшує рослині споживання води з ґрунту і забезпечує її біологічно активними речовинами, стимулюючими обмінні процеси; від рослини гриб отримує поживні речовини.  Бактеріальні бульби — утвори, які ви- никають у результаті поселення в бічних коренях бактерій роду Rhizobium. Ці бактерії здатні засвоювати молекулярний азот повітря і постачати його рослинам; з кореня бактеріїотримують речовини, необхідні для життєдіяльності.   

 

Мікориза:  а) корінь рослини.  б) поперечний розріз кореня:  1 — грибні гіфи     Повітряні корені характерні для епіфітів (родини Ароїдні, Архідні) — рослин, що живуть на верхівках дерев. Ці рослини не паразитують а уловлюють воду з повітря. Ризодерма їхніх ко ренів має будову, що дозволяє вбирати туман аб росу капілярним способом.     Дихальні корені характерні для деяк тропічних рослин, що живуть у заболоченій Mісцевості. Вони ростуть угору з грунту та забезпечують кореневу систему киснем через аеренхіму.     Ходульні корені та стовпчасті корені характерні для рослин, що живуть на мулистому нестабільному ґрунті або мають велику площу крони. Вони звисають з гілок або утворюються на стовбурі, доростають до землі і забезпечують додаткову опору рослині.  Коренеплоди та коренебульби це потовщені головний чи додаткові корені відповідно у зв’язку із накопиченням поживних речовин (буряк, жоржина)  Пікіруванням або пікіровкою називають пересадку рослин у молодому віці. Після посіву сходи ростуть густо, гнітять один одного. Для того, щоб у кожного сіянця була необхідна площа живлення і застосовується пікіровка. Пікірування проводиться в окремі горщики або в загальні ящики більшого розміру.   Пікірувати сіянці потрібно не раніше, ніж з'явилися справжні листочки, зазвичай це роблять у фазі одного - двох листів. Якщо у рослини тільки сім'ядольні листя, з пікіровкою можна почекати. Робиться це для зміцнення кореневої системи. Коріння під час пікіровки не вкорочують.      ЛИСТОК  Листок — бічний вегетативний орган рослини  Функції листка  1.     Фотосинтез  2.     Газообмін  3.     Транспірація

4.     Вегетативне розмноження  У насінних рослин листки мають обмежений ріст і наростають основою, а не верхівкою. Листки закладаються у вигляді зовнішніх горбиків твірної тканини верхівкової меристеми бруньки.