Загальна схема безумовного рефлексу

Їжа → Харчовий центр → Слиновидільний центр → Виділення слини

 

Загальна схема умовно-рефлекторної дуги

 

Класифікація рефлексів

Рефлекси
безумовні	умовні
Харчові: ковтання, смоктання, секреція травних соків	Штучні: вироблені на подразник, що не належить до безумовних (світло, звук)
Захисні: чхання, кашель, моргання, відсмикування кінцівки в разі ушкодження	Натуральні: вироблені на подразники, які тісно пов'язані з безумовним подразником або є його властивістю (смак, запах їжі)
Дихальні: дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих	Життєві: харчові, захисні та ін.
Орієнтувальні: повертання голови, тулуба в бік специфічного подразника	Рефлекси саморозвитку: ігровий, дослідницький тощо
Статеві: статева поведінка, розмноження й турбота про потомство	Позитивні: мають безумовне підкріплення, викликають відповідну реакцію. Негативні: безумовне підкріплення відсутнє, не викликають адекватної реакції, гальмують її
Інстинкт: складна система безумовних рефлексів, генетично закріплена послідовність дій	Екстрацептивні: ґрунтуються на зорових, слухових, тактильних, температурних, смакових, нюхових умовних сигналах. Інтероцептивні: ґрунтуються на механічних, хімічних та інших умовних сигналах

 

Гальмування умовних рефлексів

Гальмування   –   це  процес,  що веде  до  ослаблення  або  зупинки проведення  збудження  нервовими волокнами,  а  також  до  припинення  певних  реакцій  організму.  За характером  процесів  розрізняють зовнішнє  (безумовне)  і  внутрішнє (умовне) гальмування.

Зовнішнє гальмування формується у відповідь на дію більш сильного, біологічно значущого чи несподіваного нового подразника. При цьому в корі головного мозку утворюється новий осередок збудження, вияв попереднього рефлексу слабшає або припиняється. Зовнішнє гальмування забезпечує адекватну реакцію у змінених умовах

Внутрішнє гальмування виникає в разі стійкої відсутності підкріплення умовного подразника безумовним, дозволяє набувати нових умовних рефлексів і позбавлятися старих, що втратили своє значення для організму

 

Динамічний стереотип. Навички, звички

Зовнішній світ діє на організм не поодинокими подразниками, а системою одночасних і послідовних подразників. Якщо ця система часто повторюється, то це призводить до утворення динамічного стереотипу. Динамічний стереотип, фізіологічне поняття, що позначає відносно стійку систему реакції організму на дію зовнішнього середовища. Вироблення стереотипу - приклад складної синтезуючої діяльності кори.

Динамічний стереотип - основа утворення звичок, вироблення умінь і навичок, режиму дня. Ходьба, біг, стрибки, катання на лижах, гра на скрипці, письмо - це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів в корі великого мозку. Стереотипи зберігаються багато років і становлять основу поведінки людини.

Навички є результатом формування й закріплення умовно-рефлекторного зв'язку. Розрізняють рухові, розумові, сенсорні та навички поведінки. Рухові навички забезпечують закріплення та виконання певної послідовності рухів (писемна мова, їзда на велосипеді й ковзанах). Розумові навички є елементом розумової діяльності, виявляються під час вивчення матеріалу, спостереження, розподілу та концентрації уваги. Сенсорні навички сприяють формуванню різноманітних видів сенсорної чутливості, наприклад навичка сприймати текст у вигляді звукових сигналів (абетка Морзе). Навички поведінки є одним з основних компонентів формування особистості. Формуються з дитинства і виявляються в нормах поведінки в конкретних умовах

Звички це внутрішня потреба здійснювати певні дії. Розрізняють позитивні та негативні звички. До позитивних належать: звичка дотримання правил особистої гігієни, розпорядку дня і харчування, вони чинять позитивний вплив на організм людини та розвиток його особистості. Негативна звичка  –  це потреба у виконанні дій, які несприятливо впливають на стан здоров'я людини, його особистість, стан у суспільстві. До негативних звичок належать паління, наркоманія та ін.