Імунна система

Імунна система  –  сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.

До центральних органів імунної системи відносять червоний кістковий мозок, до периферичних  –  лімфатичні вузли, селезінку, мигдалики, апендикс. Центральне місце серед клітин імунної системи займають різні лімфоцити. При контакті з чужорідними тілами за їх допомогою імунна система здатна забезпечити різні форми імунної відповіді: утворення специфічних антитіл крові, утворення різних видів лімфоцитів.

Алергія - це підвищена чутливість ("гіперчутливість") змінена реакція організму людини на вплив визначених факторів (алергенів). Гіперчутливість (алергія) означає, що імунна система організму, яка захищає від інфекцій, хвороб і чужорідних тіл, реагує на алерген бурхливою реакцією і надмірним захистом на цілком необразливі речовини. У розвитку алергії беруть участь імуноглобуліни, клітини крові, імунні комплекси, біологічно активні речовини.

Розрізняють алергійні реакції, обумовлені імунними патохімічними механізмами, і псевдоалергійні, які протікають без імунної стадії.

 

Серцево-судинна система. Кровообіг Будова та функції органів кровообігу

Кровообіг  –  це рух крові по замкненій системі кровоносних судин і серцю, який забезпечує обмін речовин та енергії між організмом та зовнішнім середовищем. Система органів, що забезпечують  кровообіг, складається із серця й кровоносних судин..

 

Серце  –  порожнистий м'язовий орган конусоподібної форми. Серце людини складається з двох половин і має чотири камери (два передсердя і два шлуночки). Утворене посмугованою м'язовою тканиною. Розташоване в порожнині грудної клітки. Верхня, трохи розширена частина, називається основою серця, звужена нижня  –  верхівкою серця.

Зовнішня поверхня серця утворена сполучною тканиною й називається навколосерцевою сумкою (перикардом). Простір між перикардом і епікардом заповнений рідиною, що знижує тертя в ході скорочення міокарда.

Будова стінки серця

1.     Епікард  –  сполучна тканина, вкрита епітелієм.

2.     Міокард  –  шар посмугованого м’яза

3.     Ендокард  –  шар ендотеліальних кліти.

 

Серцевий цикл  –  це певна послідовність роботи  м'язів  передсердь і шлуночків, що забезпечує циркуляцію крові в організмі. Фази скорочення м'язів серця називаються систолою, фаза розслаблення  –  діастолою.

 

I фаза		II фаза		I II фаза
систола передсердь	→	систола шлуночків	→	загальна пауза
(тривалість  –  0,1с)		(тривалість  –  0,3 с)		(тривалість  –  0,4 с).

Основні властивості серцевого м'яза

Збудливість  –  здатність переходити зі стану спокою до робочого стану під впливом різних подразників.

Провідність  –  здатність розповсюджувати збудження, що виникло на будь-якій ділянці, по всьому серцю.

Скоротливість  –  здатність м'язової тканини серця скорочуватися під впливом збудження.

Автоматизм  –  здатність серця скорочуватися під впливом імпульсів, що виникають у самому серці.

 

 

 

Будова серця.