ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ ДОСЛIДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ 1.1. Суніть державного боргу та його види................................................................

1.2. Причини та особливості формування державного боргу..................................

1.3. Управління державним боргом та механізм його обслуговування................

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОМ БОРГОМ В УКРАЇНI...........................................................................

2.1. Структурно-динамічний аналіз державного боргу України........................

2.2 Аналіз причин виникнення державного боргу…………………………….

2.2. Оцінка ефективності управління державним боргом України......................

РОЗДІЛ 3

АПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ………

3.1. Мінімізація боргових ризиків.

ВИСНОВКИ.....................................................................................

ВСТУП

За останні роки України переживає важкі економічні труднощі, що стосується питань управління та обслуговування державного боргу України. Тому для стабілізації економіки і подальшого зростання вирішення питання про державний борг є ключовим фактором. Врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність України, національна валюта та стабільність, від усього цього залежить фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій.

При функціонуванні та формуванні ринкової економіки значну частину державних фінансів становить державний борг. Величезні розміри зовнішнього та внутрішнього боргу, що викликані внаслідок залучення та використання позик для скорочення дефіциту державного бюджету, що в свою чергу збільшило витрати на обслуговування та управління державним боргом. Обумовлюють необхідність вирішити проблеми про скорочення державного боргу України та шляхів удосконалення механізму його управління, саме тому обрана тема дослідження є актуальною.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, О. Екстайн, Дж. Кейнс, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б.Богачевського, Б.Г.Болдирєва, Л.О. Дробозіної, Л.М. Красавіної, І.М. Осадчої, Ю.М. Осипова, та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О.Д.Василик, А.С.Гальчинський, Г.Н.Климко, В.В.Корнєєв, О.В.Плотніков, І.Я. Софіщенко, В.М.Суторміна, В.О. Степаненко, та інших.

Мета: полягає у визначені напрямів вдосконалення управління державним боргом України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних методів дослідження проблематики. Для дослідження поставленої мети потрібно наступні завдання :

Об‘єктом дослідження є:управління державним боргом та його обслуговування.

Предметом є: фінансові відносини, що утворюються між кредитором та державою в результаті чого формується державний борг та здійснюється його .

Основними завданнями дослідження є:

1. Причини та особливості формування державного боргу.

2. Управління державним боргом та механізм його обслуговування.

3. Структурно-динамічний аналіз державного боргу України.

4. Аналіз причин виникнення державного боргу.

5. Оцінка ефективності управління державним боргом України.

6. Мінімізація боргових ризиків.

Під час вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи:

- при вивченні структури та динаміки зовнішнього державного боргу; системного і порівняльного

- при розкритті механізму формування та управління зовнішнім державним боргом

- при дослідженні наукової літератури та законодавчої бази,

- при вивченні основних напрямів досліджень з проблем управління зовнішнім державним боргом.

Розділ 1. Теоретичнi основи дослiдження державного боргу

1. Суніть державного боргу та його види

Починаючи з дня Незалежності України виникла проблема відповідності ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом скорочення дефіциту державного бюджету, що відображає перевищення витрат над доходами країни. При наявності дефіциту бюджету залучаються кредитні кошти з метою скорочення дефіциту, що в свою чергу призводить до виникнення та зростання державного боргу.

Державний борг - це загальна сума, на певний момент, непогашених позик, отриманих державою для фінансування дефіциту бюджету та інші визначені законодавством цілі, невиплачених відсотків за обслуговування цих позик, а також наданих гарантій за зобов'язаннями інших державних структур.

У праці А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошено, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні та інші. [1]

Стимулом впливу на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню. Вчені говорять: «Сьогоднішні державні позики - це завтрашні податки». Тому нам слід використовувати кожен цент за призначенням так, щоб згодом ми отримали з його два цента.

Нам слід виокремити, що державний борг має дві складові:

Внутрішній державний борг – заборгованість держави фізичним і юредичним особам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Державний внутрішній борг складається із заборгованос­ті, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язан­нями уряду. Він формується в результаті випуску держав­них цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Тому, як правило внутрішній борг відображують у національній валюті (грн.), а зовнішній борг у іноземній валюті в основному в доларах США.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України. [2]

За нової бюджетної класифікації України, як внутрішній, так і зовнішній державний борг класи­фікується за типом кредитора і типом боргового зобов'язан­ня.

За формою залучення коштів державний борг поділя­ється на державні запозичення та гарантії.Розрізняють такі запозичення:

1) державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розмі­щуються на внутрішньому ринку;

2) державне зовнішнє запозичення - державне запози­чення, що здійснюється шляхом укладання з нерези­дентами України угод про позику та випуск держав­них цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення може здійснюватися лише з метою:

– фінансування дефіциту державного бюджету;

– підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;

– на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.

Державна гарантія - зобов'язання держави в особі Кабі­нету Міністрів України, що діє через Міністерство фі­нансів України, повністю або частково виконати плате­жі на користь кредитора у випадку невиконання позичаль­ником, іншим ніж Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

– випуск (емісія) державних цінних паперів;

– укладення угод про позику та гарантійних угод;

– інші способи, передбачені законодавством України. [3]

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодуван­ня кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом. За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів імітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Дер­жавний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійс­нення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіж­них країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Основними причинами виникнення та зростання держав­ного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постій­ний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.