Завдання до теми Опрацювати теоретичні питання

1. Вербальна анімація як невід’ємна складова ділової сфери.

2. Основи реалізації анімаційних програм свят, вечорів відпочинку та концертів.

3. Анімаційно-театралізовані вечори і їх функції.

4. Інноваційні підходи до організаційних питань анімації в туристській галузі.

5. Драматургія анімаційно-театралізованих програм.

6. Використання засобів у сценарній роботі. Художні засоби з елементами театралізації.

Теми рефератів

1. Напрямки вербальної анімаційної діяльності.

2. Тематичний і театралізований концерт.

3. Методи анімаційного показу.

4. Аніматор продажу і бізнес-заходів.

5. Чинники формування додаткових туристичних послуг.

6. Програма розважальних заходів у міні-клубі на тиждень.

7. Засоби клоунади, гумору, пародії, шаржу і ярмаркового свята.

Контрольні питання

1. Вербальна анімаційна діяльність на виставках, ярмарках, корпоративних заходах. Анімація урочистих обідів і вечорів.

2. Поняття й класифікація концертів.

3. Прийоми новизни й співучасті. Прийоми втілення змісту матеріалу.

4. Суть театралізації в анімації.

5. Сценарно-режисерський та драматургічний хід.

6. Специфіка літературно-сценарної роботи.

Література: [10, c. 76–95; 12, с. 67–76; 33, c. 12–15].

Практичне заняття № 6

Тема. Організація анімаційних шоу

Мета: знати різновиди анімаційних шоу та характерні ознаки сценічних і технічних шоу; вміти визначати способи театралізації анімаційних програм.

Короткі теоретичні відомості

Важливим видом анімаційної діяльності в туризмі є шоу-анімація. Шоу (англ. show) – вистава розважального характеру, основними засобами виразності якої є театралізація, танець, музика, яскрава сценографія, сценічний костюм, світло, звук, піротехнічні ефекти.

У туризмі термін «шоу» застосовується досить часто, але найбільше у двох ракурсах:

– сценічне шоу;

– технічне шоу.

Не слід розуміти сценічне шоу лише як різновид театралізованої вистави, що відбувається на театральній чи концертній сцені. Сценічний майданчик може бути розташований на ярмарковій площі, на полі стадіону, біля підніжжя пагорба (природного амфітеатру). Шоу можуть влаштовувати на удаваній сцені чи пристосованій під сцену бруківці, галявині або палубі теплоходу. Характерною рисою сценічного шоу є те, що його головними дійовими особами є люди: музиканти, танцівники, актори, аніматори.

Все інше: декорації, звуко- і світлотехніка лише створюють необхідний фон. Інколи шоу влаштовують в умовах реальних декорацій, тобто історичних, архітектурних, природних об'єктів.

Так, одним з найуспішніших туристичних шоу-проектів у світі стала постановка опери Верді «Аїда» в Єгипті. Сцена була влаштована біля підніжжя піраміди Хеопса, але в якості історичних декорацій були використані всі інші архітектурні форми: менші піраміди, Сфінкс. Зрозуміло, що без потужного технічного забезпечення подібний проект не був би реалізований. Ефекту додавало світлове оформлення, «екранами» для якого виступали саме піраміди. Якісний звук забезпечував високоякісний комплекс звуковідтворювальної апаратури. Але центром події була все ж таки імпровізована сцена, на якій грали, співали і танцювали відомі співаки, танцюристи, музиканти. Важливе значення для створення шоу мали спеціально пошиті розкішні костюми акторів.

Подібні шоу можуть базуватися на різножанровій музиці чи театралізації.

Головна мета організаторів будь-якого шоу – це досягнення максимального рівня привабливості. У кінцевому результаті шоу-процес зводиться до створення такої психологічної аури серед туристичної аудиторії, емоційна пам'ять від якої залишається на все життя.

Цій же меті слідують і організатори техношоу. Воно відрізняється від сценічного тим, що основним засобом виразності подібних шоу є візуальний ефект чи ефекти, створені за допомогою технічних засобів. Зрозуміло, що ідея заходу, право керування технікою належить людині, але публіка бачить лише технологічний результат втілення цих ідей.

Ринок техношоу бурхливо розвивається. Його ефективність безпосередньо залежить від розвитку науково-технічного прогресу. Оскільки наукова думка йде вперед дуже швидко, сміливо можна прогнозувати чудові перспективи цьому виду шоу-бізнесу.

Уже зараз відбуваються сотні техношоу, які приваблюють мільйони туристів з усього світу.

Так, на космічне шоу в Хьюстоні (США), влаштоване на честь ювілею космонавтики, на центральній площі і прилеглих вулицях міста зібралося близько мільйона глядачів з усього світу. Головними засобами впливу тут виступили електронна музика відомого французького композитора Жана Мішеля Жара у виконанні автора і лазерне шоу, створене його командою. Екранами, на які проекціювались лазерні картини, слугували стіни хмарочосів, що оточують центральну площу міста.

Найбільшим піротехнічним шоу є фестиваль THUNO UNDERLUISIANA в штаті Луїзіана (США), на який з’їжджаються найкращі піротехніки світу, щоб показати своє мистецтво феєрверку. Глядацьким залом тут стали береги ріки Міссісіпі, де можуть розміститися мільйони глядачів.

До техношоу належать також автомобільні, авіаційні, морські (з використанням навіть авіаносців) видовища. Для залучення туристів у міста муніципалітети влаштовують аквасвітломузичні шоу, будуючи спеціальні фонтани з різноманітною системою струменевих потоків, підсвітки й музичного супроводу. Керує процесом електронна програма.

Звичайно, жодне технічне шоу не може самоорганізуватись. Його створюють люди. У той же час сучасне сценічне шоу неможливо уявити без використання новітньої електронної техніки. Прикладом поєднання сценічного і технічного шоу стали церемонії відкриття і закриття Олімпіад, найбільших комплексних видовищ сучасності.

В умовах туристично-рекреаційного закладу переважно практикуються анімаційні сценічні шоу, основним засобом виразності яких є театралізація.

Театралізація – це введення в анімаційну програму сюжетної лінії, побудованої на конфлікті певних сил або героїв, які уособлюють ці сили.

Більшість анімаційних програм можуть мати театралізовану форму. Наприклад, кулінарне шоу з застіллям можуть вести два аніматори в образі Вінні-Пуха і Кролика. Конфлікт тут створюватимуть різні точки зору героїв на процес харчування.

Дегустація набула б більш привабливого вигляду, коли б її забезпечували як головні спеціалісти з напоїв герої фільму «Самогонщики» – Бувалий, Трус і Балбес.

Дискотека стає театралізованою у випадку, коли ді-джеї виступають з різних позицій щодо формування танцювальних програм у готелі чи санаторії. Один – молодий ді-джей, інший – ді-джей–сімдесятник, тобто той, що стояв біля витоків диско-руху ще в 70–ті рр. ХХ ст. Звичайно, перший буде пропонувати сучасну музику, а «ветеран» – диско-музику 1970-х, рок-н-рол 1950–х чи біг–біт 1960–х рр. На конфлікті поколінь можна побудувати танцювальну програму для людей різного віку і різних музично-танцювальних уподобань. Допомагає театралізація і під час проведення концертів, конкурсів, фестивальних і святкових заходів.

Але найчастіше прийом театралізації використовується в естрадних шоу, що демонструються в тих рекреаційних закладах, де працюють команди аніматорів. Вони можуть мати форму кабаре, вар’єте, мюзик-холлу, кафешантану, ревю, вистави, «капусника».

Театралізовані шоу відбуваються на сценічному майданчику, що має свої особливості. Їх треба враховувати, починаючи розробку сценічного дійства. Натепер існує три основні типи сцени і декілька її модифікацій.

1. Сцена-арена – найдавніший тип сцени, що являє собою майданчик у формі кола чи напівкола. Цей вид сцени з’явився у Давній Греції під час святкувань Великих або Малих Діонісій у вигляді природного амфітеатру. Сучасний варіант такої сцени – арена цирку.

2. Просторова сцена – сцена просто неба. Як правило, вона має форму прямокутника і розташовується на території рекреаційного закладу, парку, замку, фортеці (наприклад, сцена Кам’янець-Подільської фортеці). Такі сцени можуть бути як стаціонарними (головна сцена табору «Артек»), так і тимчасовими (сцена фестивалю «Таврійські ігри»). Прообразом просторової сцени стали імпровізовані підмостки середньовічних жонглерів, які мандрували у спеціально збудованих фургонах. Фургон влаштовувався таким чином, щоб, при потребі, одна його стіна, після того, як її поставлять паралельно землі, слугувала сценою.

3. Сцена-коробка – найрозповсюдженіший нині тип сцени, що з усіх боків оточується стінами і дахом. У стіні, що відділяє сцену від глядацького залу, робиться великий виріз. Він називається порталом сцени. Переважна більшість сучасних театрів і концертних залів облаштована такими сценами.

Модифікацій сцен багато. Вони можуть будуватися відповідно до задуму режисера заходу чи концепції театру. Серед найрозповсюдженіших модифікацій, що застосовуються у туристичних закладах, виділяються сцена–подіум і сцена–шашка (естрада у формі шашки, що здіймається посеред залу). Сцена-шашка може називатися просто естрадою (від франц. estrade – поміст, настил).

Анімаційні шоу передбачають відкритість, максимальну наближеність до публіки, можливість залучення до дійства туристів. Тому сценічні майданчики для анімаційних театралізацій повинні бути відкритими, не дуже високими зі спрощеною комунікацією між залом і сценою.

Відкритий майданчик передбачає відкритість дій виконавця, коли аніматор не відділений від публіки ні завісою, ні рампою, а є ніби вихідцем із народу – «таким як всі». На естраді все робиться на очах у публіки, все наближено до глядача. Відповідно, самі аніматори повинні бачити і відчувати публіку, вступати з нею у безпосередній контакт.

У випадках, коли аніматори недосвідчені і не готові до безпосереднього контакту з публікою, шеф-аніматори пропонують альтернативу – ревю (яскраву сценічну дію з танцями і музикою, акцент в якій робиться на ефект). Сюжети театралізованих ревю прості (казкові або любовні історії), зате костюми аніматорів, декорації, звукове і світлове оформлення повинні бути на найвищому рівні.

Анімаційне шоу вбирає в себе всі форми і жанри, що легко сприймаються публікою: кабаре (яскравість, різноманітність), мюзик-хол (музичний зал), бурлеск (жарт, пародія) тощо.

Отже, основними характеристиками анімаційного шоу є відкритість, лаконізм, мобільність, святковість, оригінальність, різноманітність.

Анімаційні шоу завжди приваблювали легкістю їх сприйняття за рахунок спрощення структури твору, його змісту і форми. Тема шоу може бути й серйозною (культура народу, екологія), але від того, що вона не обтяжується іншими темами, дійство буде сприйматися легко. Інший шлях спрощення змісту – відхід від глобальних і драматичних тем, що дозволить адекватно їх сприймати в умовах розважального дозвілля.

Спрощення форми в анімаційних заходах відбувається, головним чином, за рахунок відкритого, відвертого, взаємного спілкування аніматора і публіки, що не потребує додаткових компонентів, або ж, навпаки, за рахунок ефекту, оригінальності режисерських рішень. Звідси – необхідність жанрового пошуку, особливі прийоми режисури в побудові композиції дійства, оригінальність у дизайні сценічних костюмів.

При підготовці анімаційного шоу треба врахувати можливість технічного забезпечення заходу. Техніка звукопідсилення, звукозапису, відеопроекції, різноманітна світлова апаратура дозволяють значно підсилити емоційний вплив на глядача.

Великі п’ятизіркові готелі, престижні санаторно-курортні заклади, круїзні судна класу «люкс» мають нині чудові концертні зали, обладнані за останнім словом техніки, що призводить не лише до позитивних наслідків, а й до деяких проблем. Так, зали, що вміщують більше тисячі глядачів, можуть функціонувати лише за наявності потужних систем звукопідсилення. Навіть за умови ідеального акустичного та електронно-технічного функціонування цієї системи, вразливою її характеристикою є залежність аніматора від мікрофону.

Сучасні мікрофонні радіосистеми дозволяють вирішити цю проблему, але частково. По-перше, якщо в шоу бере участь декілька аніматорів, що співають чи спілкуються з публікою, кожен з них повинен мати свій високоякісний радіомікрофон. В Україні далеко не кожен туристичний заклад володіє достатніми коштами, щоб придбати, скажімо, десять радіомікрофонів вартістю по 500 доларів кожний. До того ж ручні мікрофони не зручні для використання в театралізованих шоу, де аніматору треба не лише говорити і співати, але й рухатись, жестикулювати, переносити предмети, контактувати з іншими виконавцями. У таких випадках використовуються наголовні мікрофони «Headset», або петличні мікрофони, що кріпляться до костюму. Це спрощує рухи, але додає ще однієї проблеми – в разі, коли аніматору треба поспілкуватися з глядачем, наголовний, суто індивідуальний мікрофон не ефективний. У цій ситуації треба мати запасний, ручний мікрофон.

Є ще одна проблема, що виникає в результаті економії на придбанні високоякісної апаратури. Одночасна робота декількох неякісних (переважно китайського виробництва) мікрофонів призводить до так званої «акустичної каші», коли звук неякісний, а перехресні радіохвилі від кожного мікрофону створюють «звукову какофонію».

Багато анімаційних команд, намагаючись приховати від публіки свій непрофесіоналізм, «співають» і навіть «говорять» під фонограму (коли голос вже записано). Але сучасна публіка навчилась відрізняти живий голос від «фанери». Особливо неприємно туристу слухати фонограмний спів у виконанні фольклорних колективів. «Живий» голос, на відміну від записаного, створює в залі інтимну обстановку, приємну, затишну ауру. І навіть коли аніматор не дуже добре співає чи декламує, публіка буде відчувати його емоції, чути дихання, бачити відповідність жестикуляції і міміки змісту і настрою твору, що виконується. Щоб уникнути неякісного виконання шеф-аніматору слід підбирати на ключові ролі тих виконавців, які мають відповідні здібності.

Основні форми анімаційних театралізованих шоу формувалися віками, акумулюючи в собі особливості культур різних епох і народів. Практика організації анімаційних театралізованих шоу передбачає наявність у них специфічних відмінних рис – у залежності від місця їх проведення, особливостей сценічного майданчику і технічних засобів забезпечення.

Форми закритих розважальних вистав з'явились ще в Стародавній Греції. Це були пісенні агони в спеціально збудованих приміщеннях – одеонах.

Але сучасні розважальні вистави в тому вигляді, в якому їх бачать туристи, почали формуватися в Європі з середини XVIII ст. Перші з них – у кафешантанах (франц. cafe сhantant, букв. – кафе зі співами).

Кафешантани – це невеликі кафе, де з метою залучення більшої кількості клієнтів влаштовувались концерти шансоньє (сhanson – пісня) – авторів і виконавців своїх пісень.

Подібні заклади були розповсюджені по всій Європі, але найбільше у Франції. Відвідувачами таких кафе були робітники, моряки, дрібні буржуа. Відповідною потребам клієнтів була і видовищно-музична програма. До середини ХІХ ст. у кафешантанах виступали переважно виконавці посереднього рівня.

Але французи любили ці заклади. Мешканці Парижу, наприклад, відвідували кафе «Концерт Беренже» з метою послухати оркестр і солістів, особливо тоді, коли там виступав відомий скрипаль Лоран. Студенти полюбляли програму кафе «Кабаре» (у перекладі з французької – кабачок). Подобалось молоді і кафе «Мокко», де співала дружина власника закладу Матьє. У деяких кафе, наприклад, «Кафе Муз», програми складалися не лише з музики і пісень. Там показували пантоміму, фокуси і трюки.

Інтер’єри цих закладів були скромними, але в багатьох з них вже у ХІХ ст. споруджувались підмостки для виступів.

У сучасній практиці туристичної анімації кафешантанні акустичні виступи музикантів, співаків, артистів цирку є досить популярними серед туристів.

З середини ХІХ ст. дрібні кафешантани почали витіснятись більш масштабними видовищними закладами – кафконсами. Тут покращились умови для концертування, значно збільшився його обсяг, підвищилась і платня за вхід. У цей час з’явилися такі заклади як «Ельдорадо», «Зимовий Альказар» і «Амбасадор», відомі нині як популярні кабаре. Розважальні програми, що пропонувались у цих закладах називались кафе-концертами.

Еволюція кафе-концертів у Франції і поява у 30-40-х рр. ХІХ ст. концертних програм у великих залах ресторанів при готелях в Англії породили нове, більше масштабне театралізоване видовище – мюзик-хол.

Мюзик-хол – музичний зал при постоялих дворах і готелях Англії. Мандрівники, що зупинялись у готелях, отримували розваги разом з вечерею, зрозуміло, за більш високу платню.

Довгий час програма складалась з виступів комедійних співаків і артистів цирку. Виставою керував ведучий, що сидів у кутку сцени і представляв артистів, виконуючи роль конферансьє.

Першим мюзик-холом вважається заснований у 1832 р. «Стар-мюзик-хол» у місті Болтон. Дослідники англійського мюзик-холу згадують бізнесмена Шарля Мортона (1819-1904), засновника декількох лондонських мюзик-холів: «Кентерберійський пагорб», «Харчевня кабана», «Альгамбра», «Палас-театр».

Мортон запропонував своєрідну концепцію ресторанного шоу, коли будувались великі зали («Кентерберійський пагорб» вміщував 700 людей) з просторовою сценою, різножанровою програмою, що проходила під акомпанемент виделок і бокального дзвону. Дослідник Д. Чеши писав про мюзик-холл того часу: «Недраматичні форми розваг здебільшого пов’язані з їжею та напоями».

У 70-80-х рр. ХІХ ст. найбільші паризькі кафе-концерти стали також називатись мюзик-холами, а на сценах звична дивертисментна програма змінилася на виставу-ревю, де за ще більшої кількості акторів, в оточенні розкішних декорацій з’являються нові засоби виразності: хореографія, гра світла і тіні, підкреслений еротизм. Все це відбувалося на великій сцені з завісою і рампою.

Одночасно зі сценічною трансформацією змінився склад публіки. Відвідувачами паризьких мюзик-холів стають представники буржуазно-аристократичної еліти. Найпопулярнішим не лише серед заможних мешканців Парижу, а й серед його гостей у кінці ХІХ ст. став мюзик-хол «Фолі-Бержер». За популярністю серед туристів його можна порівняти хіба що з сучасним вар’єте «Мулен Руж».

Боротьба двох напрямів театрально-видовищної анімації за збереження чи руйнування морально-естетичних меж спостерігається протягом усього ХХ ст. Відразу після Першої світової війни в мюзик-холі перемогло прагнення до еротичної відвертості. Одночасно продовжує спостерігатись тенденція до ще більшої масштабності, зовнішньої помпезності, декоративності видовища. Нова потужна хвиля еротизму на західному ринку видовищних розваг виникає вже після Другої світової війни.

Туристична індустрія активно використовує досягнення шоу-бізнесу. Натепер найрозповсюдженішими формами шоу є кабаре, вар’єте, меншою мірою – кафе-театр.

Кабаре як новий на той час вид шоу з'явилося у 1881 р., коли на Монмартрі відкрився кабачок «Чорний кіт». Тоді виступи в цьому кабаре мали крім видовищної ще й інтелектуальну спрямованість. Там влаштовувались дискусії, полеміка, виступали артисти різних жанрів (пародія, гумор, сатира), співали шансоньє.

Виступи в кабаре треба було не лише дивитись, але й слухати, тому більшість з них відмовились від пропозиції харчування під час виступу.

Одним з найкращих російських кабаре на початку ХХ ст. було московське кабаре «Летюча миша». Спочатку в ньому відмовились від харчування під час вистави, а потім і від столиків. Кабаре перетворилось на естрадний театр.

Натепер важко знайти суттєву різницю між кабаре і вар’єте. І там, і там акцент робиться на еротичний танець. І кабаре, і вар’єте мають просторі зали зі столиками. У програмах шоу крім танцювальної, досить чисельної групи, показують своє мистецтво вокалісти й артисти оригінального жанру. Оригінальність у вар'єте і кабаре залежить від фантазії режисерів, національних особливостей і фінансових можливостей закладів розваг. Нині найпривабливішими для гостей Парижу є шоу-програми, що пропонують уже згадане вар’єте «Мулен Руж», кабаре «Лідо», «Алькасар», «Крейзі хорс».

У Північно-Східній Азії популярністю користуються шоу трансвеститів, наприклад шоу «Алькасар» у Бангкоку.

У багатьох країнах світу туристам пропонуються фольклорні шоу: в Океанії і Африці – шоу аборигенів, в арабському світі – чоловічі танцювальні шоу, родзинкою яких є танець зі спідницею; у Південній Америці – латиноамериканські шоу. Останні вийшли за межі Латинської Америки і стали популярними у Північній Америці і Європі, наприклад, шоу «Парадіз Латен».

Одним з найвідоміших у світі шоу є ірландське шоу Майка Флетлі «Riverdance», що базується на народному танцювальному фольклорі.

В Україні цікавими для туристів є козацькі кінні шоу, з використанням засобів виразності, притаманних фольклорним історичним козацьким виставам.

Але найрозповсюдженішими є сценічні театралізовані шоу, що влаштовуються анімаційними командами туристично-рекреаційних закладів. Практично кожен курортний готель високого класу має у своїй програмі анімаційних заходів декілька подібних шоу. У залежності від кваліфікації аніматорів, кількості виділених на організацію шоу-програм коштів, можливостей матеріально-технічної бази анімації закладу визначається репертуар, тематика вистави. Добре підготовлені анімаційні команди влаштовують шоу для туристів свого закладу з розрахунку 5-7 заходів на 14 днів, тобто приблизно через день. Проаналізувавши тематику шоу-програм різних готелів турецького курорту Анталія, можна визначити найпопулярніші теми анімаційних театралізованих шоу цього регіону.

1. «Собор Паризької богоматері» – театралізоване шоу за мотивами роману В. Гюго.

2. «Мулен Руж» – танцювальне вар’єте-шоу.

3. «Коти» – вистава за мотивами відомого бродвейського мюзиклу.

4. «Шоу королеви» – тема, навіяна творчістю групи «Quееn».

5. «Легенда про Тіля Уленшпігеля» – яскраве шоу, створене за мотивами народного епосу.

6. «Тисяча і одна ніч» – вистава за мотивами східних казок з використанням східного колориту, музики і танців.

Більшість з цих шоу демонструється туристам готелю «Phaselis Rose». Багато великих готелів надають свою базу для проведення розважально-видовищних заходів: конкурсів краси, показів мод, спортивних шоу.

Завдання до теми

Опрацювати теоретичні питання

1. Розважальна анімація (дискотеки, шоу-програми, карнавали).

2. Поняття «шоу» і його анімаційне оформлення.

3. Феєрверки як невід’ємна частина анімаційного оформлення.

4. Приклади анімації фестивалів і шоу.

5. Фольклорні шоу.

Теми рефератів

1. Етапи роботи над програмою шоу.

2. Шоу як елемент анімаційних програм.

3. Туристичні шоу-проекти у світі.

4. Автомобільні, авіаційні, морські, аквасвітломузичні шоу.

Контрольні питання

1. Складові ефективної реалізації анімаційної діяльності в шоу.

2. Сценічні та технічні шоу.

3. Театралізація як засіб виразності сценічного шоу.

4. Основні форми анімаційних театралізованих шоу.

Література: [14, c. 99–130; 31, с. 246–270; 34, c. 124–149].

Практичне заняття № 7

Тема. Свято як основа комплексної анімації. Карнавальна анімація

Мета: знати психологічні особливості впливу свята на людину та різновиди свят; уміти характеризувати особливості організації карнавальної анімації.

Короткі теоретичні відомості

Свято – це складне суспільне явище, що уособлює собою життя кожної людини і суспільства в цілому. Являючись частиною соціального життя, свято виступає як особливий вид життєдіяльності людини і суспільства, який уособлює прагнення людей до волі і радості.

Для кожної людини свято пов’язане з особливим святковим станом, який спонукає її до участі в тому чи іншому святковому дійстві. Відчуття святковості – це відчуття радості, бадьорості, емоційного піднесення.

Свято – це бажана, очікувана подія. Саме процес очікування свята формує внутрішню настанову на святковий настрій, і чим воно ближче, тим сильніші позитивні емоції.

Прикладом справжнього свята для дитини може слугувати день народження. З роками значення цього свята зменшується, а інколи воно перетворюється на привід для зустрічі рідних і близьких за духом людей, (щоправда, така зустріч – теж свято).

Сімейними святами вважаються народження дитини, хрестини, весілля, ювілеї сімейного життя тощо. Це приклади свят, основою яких є подія життєвого циклу. Для людства подібні свята будуть вічними.

Свята розподіляються на побутові (сімейні), релігійні, державні, календарні, свята казкових героїв і окремих професій. Вони можуть бути офіційними й неофіційними, сільськими і міськими, постійними або разовими.

Як правило, свято – це комплексний захід, в якому як засоби виразності представлені музика, пісня, танець, слово, елементи театралізації, гра тощо. Усі ці види мистецтва презентують культуру народу в особливій образно-виразній формі.

Натепер свята можуть називатися карнавалами, фестивалями, святковими акціями. Головне, щоб вони носили святковий характер і створювали святковий настрій усім присутнім.

Об’єктами культурно-пізнавального туризму найчастіше стають народні свята. Вони можуть бути представлені у формі змагань з традиційних автентичних видів ігор, наприклад, Фестивалі вікінгів у Великобританії, Афінський марафон в Греції, Апельсинові бої в Івреї (Італія), Біг биків в іспанській Памплоні або Ігри «По щучьему велению» в російському Ростові-на-Дону.

Популярними серед туристів є свята їжі і напоїв. Одним з найбільших свят напоїв є фестиваль пива «Октоберфест» у Німеччині. Весняні фестивалі проходять у всіх країнах, що виробляють вино: Італії, Франції, Іспанії, Угорщині. Але й країни, не дуже відомі як виробники вин, мають подібні свята: та ж Німеччина, Чехія, ПАР, Китай.

Серед свят їжі виділяються Фестиваль Гаучо в Аргентині, фестивалі сиру в Голландії, Швейцарії, Франції, Великобританії. У більшості європейських країн проходять свята шоколаду, наприклад, Фестиваль шоколаду “Єврошоколад” в італійській Перуджі. У Таїланді популярний серед туристів Вегетаріанський Фестиваль, в Ірландії – Ярмарок устриць. Франція пропонує туристам цілу низку цікавих гастрономічних свят: Фестиваль лимонів у Ментоні, Фестиваль трюфелів в Альбі, Фестиваль козячого сиру і Тиждень смаку у Вілеті, Свято Шукрута в Альзасі, а ще Свято спецій, Свято каштанів і грибів тощо.

Шановані в світі свята, пов’язані з природними явищами.

Без сумніву, одним з найцікавіших у світі є вже згадане українське свято Купала. Цікавим для туристів будуть китайське Свято Середини осені або Обряд «місячних коржів», японське Свято Цвітіння сакури, індійське свято весни «Холі», Свято перших плодів «Нквала», що проходить в африканському Свазіленді.

Найбільше свят природи присвячено квітам. Серед них можна виділити Фестиваль Троянд у марокканському Ель Келаа де М’Гуна, амстердамський Парад квітів, лондонський Фестиваль квітів, День Паризьких Садів у Франції.

А як не побувати на святі, одна назва якого викликає цікавість і спонукає до подорожі: Фестиваль Китів (ПАР), Фестиваль Океанів (Португалія), Міжнародний День Гір у Непалі.

Привабливими для туристів є свята урожаю. Щоправда, форми у них різні. Так, в іспанському містечку Бунол, що біля Валенсії, кожного року відбувається свято «Томатіна», кульмінацією якого стає «битва помідорів». Для цього свята привозять 120 тонн зрілих помідорів і десятки тисяч учасників свята перетворюються на мішені помідорних атак.

На велике свято екстремалів перетворився традиційний Піщаний марафон у Марокко. Марафонці з десятків країн вночі і вдень долають 234-кілометрову дистанцію пустелею Сахара. Бігти можуть усі бажаючі. Участь у марафоні коштує 2600 доларів США, а головний приз – лише 4500. Зрозуміло, що не заради грошей люди потерпають від спеки і піску. Нагородою для тих, хто дістанеться фінішу, стане свято переможця над собою.

Ще один приклад екзотичного свята – Ярмарок верблюдів, що проходить в індійському містечку Пушкар. Це барвисте видовище являє собою суміш східного базару, карнавалу і цирку. Під час свята продається і купується близько 30 тисяч верблюдів. Але не лише торги приваблюють людей у Пушкар. Тут можна побачити унікальні видовища: перегони на верблюдах, змагання з «верблюжого поло», конкурси «верблюжої краси». Крім того усі бажаючі можуть покататися на верблюдах. Своє мистецтво демонструють акробати, жонглери, факіри, шамани, заклинателі змій і ковтальники вогню.

Учасники дефілюють по торгівельних рядах у яскравому традиційному одязі. Нині багато туристичних фірм Індії пропонують святкові тури до Пушкару.

У французькому місті Ментон з 1933 р. проходить Фестиваль лимонів. На святкові потреби використовується 130 тонн лимонів і 10 тисяч квітів. Ними прикрашають постаменти і роблять драпірування для лимонних скульптур, що присвячені певній темі. У 2003 р. темою фестивалю була казка «Аліса в Країні чудес». По місту розгулювали тисячі гостей, у садах розмістили лимонні персонажі казок, по набережній пройшов парад з сотень лимонних кораблів. Завершилося свято великим феєрверком. Крім цього культурна програма свята насичена виставами, виставками, концертами фольклорних груп.

Найперспективнішим святом квітів заслужено вважається міжнародний фестиваль орхідей у Токіо. У ньому беруть участь десятки країн, що демонструють близько 70 тисяч орхідей всіх сортів і видів. Фестиваль користується величезною популярністю як у японців, так й у іноземних туристів. У 2013 р. свято відвідали 350 тис. людей.

В Україні є дві самодостатні події, що привертають увагу великої кількості туристів. Справжнім святом української культури став Сорочинський ярмарок, що кожного року відбувається на Полтавщині у селі Великі Сорочинці. Головною темою ярмаркової анімації тут є театралізація творів М. В. Гоголя. Костюмовані герої гоголівських творів розігрують сценки, пародії, влаштовують конкурси, спілкуються з людьми. Крім того, у Сорочинці з’їжджаються фольклорні колективи з усієї України. Вони демонструють гостям ярмарку традиційні святкові обряди і ритуали, сцени з народного побуту.

Другим великим святом, що належить до найатрактивніших туристичних подій в Україні, є Свято семи культур, яке щорічно відбувається у м. Кам’янець-Подільський, що на Хмельниччині. Це свято зовсім молоде (вперше організоване у 2001 р.), але незважаючи на це, воно стало дуже популярним як в Україні, так і за її межами. У програмі свята крім урочистої церемонії відкриття була карнавальна хода, виступи народних ансамблів і театрів (у тому числі і лялькових), дегустації страв національних кухонь. Усі дні фестивалю на Вірменській площі міста жили своїм життям етнографічні містечка, що презентували свої національні культури.

Привабливими об’єктами туризму останнім часом стали релігійні свята. Кожна релігія має свої свята, серед яких є найголовніші. Вони, як правило, і приваблюють туристів до центрів святкувань. Кожне таке свято має свій колорит, свою ідею і засоби виразності. До найголовніших християнських свят належать: Різдво, Великдень, Свята Трійця.

До найголовніших мусульманських свят належать:

– Маулід ан-набі (Мавлюд) – день народження пророка Мухамеда;

– Лейлят-аль-мірадж – ніч піднесення;

– Лейлят-аль-Бара’а – ніч всепрощення;

– Хадж – паломництво в Мекку;

– Ід аль-адха, чи Курбан-байрам – свято жертовних тварин.

Найголовніші буддійські свята:

– Вайшакха – день народження Будди;

– Дарма-віджая – свято поширення буддизму в світі;

– Драхма чакка – перша проповідь Будди після його просвітлення;

– День Нірвани – свято занурення в Нірвану;

– День народження Будди, чи Хана-мацурі – свято квітів;

– День Бодхи – свято просвітлення.

Усі інші релігії теж мають свої найголовніші свята. Так, важливими подіями в житті індуїстів стали свята Крішнаджайян майтамі (День народження Крішни) і Равановамі (День народження Рами).

Іудеї шанують, крім інших, свято Пейсах (європейський Великдень).

Багато державних або національних свят стають подіями не лише для народів цих держав, а й для їх гостей. Так, французьке національне свято – День узяття Бастилії – стало святом усієї Західної Європи, оскільки подія, що стала причиною появи свята – Французька буржуазна революція – вплинула на життя усієї Європи (а пізніше й світу).

Багато національних свят різних країн світу мають однакові корені і навіть назви. До таких належать:

– День незалежності країни;

– День народження правлячого монарха країни;

– День Столиці країни (День міста);

– Новий рік.

Одним із найскладніших завдань анімаційної команди і шеф-аніматора особисто є організація свят на базі туристичного закладу. Найрозповсюдженішими форми анімаційних свят є: свята казкових і міфологічних героїв (Свято Попелюшки, Свято Нептуна), свята природи (лісу, гір, моря, річки, квітки), народні свята (Купала, Масляна, Русалчин тиждень). Релігійні свята теж проводяться в туристичних закладах, але вони все ж носять розважальний характер (Миколая, Різдво, Пасха, Свято тіла Господня).

Дуже популярні в анімаційній практиці календарні свята, особливо Новий рік (у східних слов’ян), 1 травня (це свято пов’язано з природними, а не політичними процесами). Державні свята представлені в анімаційних програмах жіночим і чоловічим святами – 8 березня і Днем Захисника Вітчизни (23 лютого).

Журнал «The Forbes» опублікував рейтинг найбільш колоритних та яскравих свят світу. Його перша десятка виглядала таким чином:

1. Карнавал у Ріо-де-Жанейро, Бразилія – 02 – 05 лютого;

2. «Марді Гра», США, Луїзіана – 02 – 05 лютого;

3. «Октоберфест», Німеччина, Мюнхен – вересень-жовтень;

4. Свято переддня Нового року США, Лас-Вегасі – 31 січня;

5. Забіг биків, Іспанія, Памплона – 6 – 14 липня;

6. «Людина, яка горить», США, Невада, Блек Рок Сіті – серпень-вересень;

7. «День взяття Бастилії», Франція – 14 липня;

8. «Гей-парад», США, Каліфорнія, Сан-Франциско – 28-29 липня;

9. «Парад любові», Німеччина – початок липня;

10. Венеціанський карнавал, Італія – напередодні християнського Великого посту.

Одним з найяскравіших є Карнавал у Ріо-де-Жанейро. Він складається з двох частин:

– народний карнавал, що стихійно проходить на вулицях і площах Ріо;

– офіційний, що відбувається на спеціально збудованому самбодромі.

Отже, за своєю наочно-художньою формою Бразильський карнавал є танцювально-костюмованим шоу. Подібне шоу можливе лише в тих країнах і містах, де є подібна бразильській система танцювальних шкіл.

Венеціанський карнавал кардинально відрізняється від Бразильського як за змістом, так і за формою. Карнавал у Венеції – один з найстаріших у світі: він зародився в часи Середньовіччя. Маска стала основним символом Венеціанського карнавалу, а сам карнавал перетворився на маскарад. Костюм і маска тепер є основними засобами виразності цього "Свята перевтілення".

Ноттінг Хілл Карнавал (Notting Hill Carnival) у Лондоні – один з наймасовіших карнавалів у Європі. Ноттінг Хілл – це район Лондона, в якому мешкають емігранти, переважно з Вест-Індії. Ця традиція призвела до того, що в 70-ті рр. ХХ ст. мешканці району почали влаштовувати святкові процесії по вулицях району в яскравих народних костюмах у супроводі "металевих барабанів" (каструль і баків). З часом до карибських емігрантів почали приєднуватись вихідці з Африки, які живуть не лише в Британії, а й в інших європейських державах – Швейцарії, Бельгії, Голландії. До них додалися представники неформальних об'єднань (клуби, реггі, оркестри «сталевих барабанщиків», хіппі) і, звичайно, туристи, яких з кожним роком стає все більше. Уже натепер загальна кількість учасників сягнула 2 млн. Усі вони можуть брати участь у карнавальній ході, довжина якої доходить до 4,5 миль.

На Британських островах є ще декілька цікавих карнавалів. У м. Стенфорд проходить суто дитячий карнавал, в Еллінгтоні – Пожежний карнавал, у Веймоусі – благодійний карнавал.

Поряд з Вест-Індійським карнавалом, що теж відбувається у Нью-Йорку, парад на честь Дня Святого Патріка є найбільшою процесією у світі.

Шанують карнавали і в Німеччині, де кожен населений пункт влаштовує свято весни з традиційною костюмованою ходою головною вулицею. Найбільшим з німецьких карнавалів є Карнавал у Кьольні, що бере свій початок з часів Середньовіччя.

Головними подіями сучасного карнавалу стали «Парад світла», «Парад квітів», «Битва квітів» на центральній курортній Променад-алеї.

Популярні у світі карнавали мають не лише великі туристичні центри, але й провінційні маленькі містечка. Прикладом організації цікавого карнавалу може слугувати бельгійське містечко Бінч. Карнавал у Бінчі має своїх героїв – «Жиллі» – велетенських фігур у жовтих костюмах. Вони можуть бути «живими», а можуть бути у вигляді солом’яних опудал, які потім спалюються.

Джазовий фестиваль, Барбадос гарантує розслаблене проведення часу на пляжі під кращу в світі джазову музику, що наповнює гаряче тропічне повітря. Щороку подібне задоволення пропонує Джазовий фестиваль на Барбадосі (14-20 січня).

Фестиваль танго, Буенос-Айрес. Дух Буенос-Айреса найкраще відображений в пристрасному танці танго. Він виплескує атмосферу танцю із залів на вулиці, по яких пройдуть десятки іменитих і професійних танцюристів. Будь-хто охочий в ці дні може відвідати безкоштовні класи і навчитися основам цього танцю.

Лас Фальяс, Валенсія. Цей карнавал проводиться в іспанській Валенсії і відрізняється особливо вибуховим характером. Щороку (15-19 березня) тут висаджують сотні петард і вистрілюють тисячі хлопавок. Увечері в останній день фестивалю гасять все вуличне освітлення для проведення салюту. Ляльки, що зображають місцевих політиків і просто відомих людей, набивають феєрверками і розставляють на вулицях, щоб урочисто висадити.

Фестиваль полярних ведмедів, Аляска. Участь в цьому чудовому заході – відмінний спосіб зігрітися у січні на Алясці. Найвідважніші здійснюють заплив в крижаній воді, інші веселяться на суші. Головна розвага свята – «рибний турнір», в ході якого команди учасників перекидають один одному слизького лосося. Крім того, можна проїхатися на собачих упряжках і позмагатися в поїданні устриць на швидкість.

Зимова Країна чудес, Канада. Посеред Оттави кожного року в лютому споруджується величезний майданчик для ігор просто неба – «Королівство сніжинки». Діти і дорослі поводяться як рівні: ліплять сніговиків, катаються на ковзанах по каналу Рідо. Найталановитіші беруть участь в конкурсі крижаних скульптур. Фестиваль електронної музики, Майамі. Щозими тут проходить музичний фестиваль, на який з’їжджаються ді-джеї і любителі електронної музики зі всього світу. Завершується він заходом під назвою «Ультра М’юзік» – найбільш великомасштабним з музичних конкурсів в США. У нім одночасно беруть участь до 200 ді-джеїв.

Навіть декілька наведених прикладів говорить про різноманітність і різнобарвність карнавальної культури. Її корені йдуть в глибини історії, підживлюються народним духом, фольклором, музикою, співом, танцями, грою. Щоправда, є небезпека надмірної комерціалізації карнавалу, що може негативно вплинути на його культурну значимість для народів світу. Натепер карнавал є об'єктом культурно-розважального туризму. Динаміка туристичних потоків на карнавали позитивна, що говорить про популярність карнавалів нині та їх перспективність у майбутньому.

Завдання до теми

Опрацювати теоретичні питання

1. Сутність поняття "карнавал" та історія виникнення карнавалу.

2. Особливості анімації свят і фестивалів.

3. Анімація релігійних, міжнародних і державних свят.

4. Анімаційне пожвавлення фестивальних подій.

Теми рефератів

1. Карнавальний рух у світі.

2. Ритуальні й обрядові звичаї як основа карнавалу.

3. Історичне коріння події, традиції, обряди як складові програми дій свята. Календар свят.

4. Дитячі карнавали як гарантія продовження карнавальних традицій. Карнавальна атмосфера. Анімаційна карнавальна хода.

Контрольні питання

1. Індустрія карнавальних анімаційних розваг.

2. Поняття, класифікація, мета і завдання свят.

3. Анімаційний сервіс як форма збереження культурної спадщини.

4. Свята в туризмі як можливість розвитку творчої думки.

5. Особливості анімаційних реконструкцій у туризмі.

Література: [14, c. 132–174; 31, с. 276–340; 34, c. 150–156].