Змістовий модуль 2. Особливості оподаткування в різних сферах економіки України

Тема 2. Оподаткування в сфері виробництва та торгівлі

1. Акцизи в системі оподаткування суб’єктів сфери виробництва.

2. Податок на прибуток підприємств. Податкова звітність з податку на прибуток, строки її подання в податкові органи.

3. Плата за ресурси. Пільги з ресурсних платежів, умови їх надання.

4. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

1. Акцизи в системі оподаткування суб’єктів сфери виробництва

Серед акцизів, які сплачують суб’єкти виробництва і торгівлі на території України, слід виділити податок на додану вартість, акцизний податок та мито. Останній платіж буде більш детально розглянутий у 7 темі даного курсу.

Всі перелічені податки беруть участь у ціноутворенні.

Загальною ознакоюнепрямих податків, акцизів, є їхня суть – це надбавка до ціни виробника, тому обкладання того чи іншого товарубудь-яким непрямим податком викличе прямо пропорційну зміну ціни на товар, за умови, що інші факторизалишаються незмінними. Таким чином, величина непрямих податків в ціні продукції визначається як:

ТN = P’*tn, (9)

де tn – ставка непрямих податків. Якщо допустити, що разрахунки здійснюються по не підакцизнихвидах продукції виробленої в середині країни, то tn = 0,2 – ставці податку на додану вартість; Р’ – відпускна ціна без ПДВ.

У таблиці 2.1. наведено складові формування ціни на різних етапах просування товару від виробника до споживача. Слід звернути увагу, що податок на додану вартість нараховується на кожній стадії просування товарів, тоді як акцизний податок нараховується лише виробником.

Таблиця 2.1.

Процес формування ціни на товари, які надходять від виробника до споживача

Виробник

Гуртова торгівля

Роздрібна торгівля

Витрати на виробництво і збут (повна собівартість)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Акцизний податок

Витрати на придбання

Витрати підприємства (адміністративні витрати і витрати на збут)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Витрати на придбання

Витрати підприємства (адміністративні витрати і витрати на збут)

Прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ)

Відпускна ціна виробника

Гуртова ціна торговельного підприємства

Роздрібна ціна торговельного підприємства

Більш детально розглянемо акцизи, що чинні в Україні.

Податок на додану вартість (ПДВ) – податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою витрат на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Ставка податку складає 20% (0%) від бази оподаткування, тобто вартості товару.

Податок на додану вартість складається з двох складових частин: податкового кредиту та податкового зобов’язання.

Податковий кредит (або вхідний ПДВ) – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Можна сказати, що податковий кредит сидить у ціні товару, який покупає суб’єкт підприємницької діяльності.

Податкове зобов’язання (або вихідний ПДВ) – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником в звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання нараховує на вартість, яку він додає до товару, для того, щоб реалізувати його з вигодою для себе, тобто отримати прибуток.

До бюджету, платник ПДВ, платить суму, яка складає різницю між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

Для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб’єктами господарювання – платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна.

Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.

Платник податку повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за звітний період. Звітним періодом з ПДВ може бути квартал або місяць. Квартальний звітний період платник може обрати лише в тому разі, якщо обсяг його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців не перевищував 300 000 грн. В усіх інших випадках звітним періодом є місяць.

Для місячного звітного періоду декларацію з податку на додану вартість необхідно подати не пізніше 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (місячного) періоду.

Для квартального звітного періоду декларацію з податку на додану вартість треба подати не пізніше ніж 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Заповнення декларації регламентується “Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”

Відповідно до абзацу першого п.182.1 ст.182 Кодексу у редакції, що діє з 01.07.2012, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до п.181.1 ст.181 Кодексу не є платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми (300 000 гривень), вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Попередні норми п.182.1 ст.181 Кодексу, які передбачали добровільну реєстрацію платником ПДВ за наявності у особи обсягів постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ, що за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, або за наявності статутного капіталу (балансової вартості активів), що перевищує 300 000 гривень, виключено.

У зв’язку з цим, не є обов’язковими для заповнення рядок розділу 7 реєстраційної заяви платника ПДВ за ф.№ 1-ПДВ щодо обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ, а також розділи 8 та 9 заяви стосовно даних про статутний капітал (балансову вартість активів) особи.

Виходячи з вимог п.183.8 ст.183 Кодексу, рішення про реєстрацію особи платником ПДВ приймається за результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, підтверджуючих постачання товарів/послуг та відповідність вимогам, визначеним ст.180 (щодо особи – платника ПДВ), п.181.1 ст.181 (для обов’язкової реєстрації) та п.182.1 ст.182 (для добровільної реєстрації) Кодексу.

Підтвердженням відповідності вимогам п.181.1 ст.181 та п.182.1 ст.182 Кодексу є будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, що засвідчують факт здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню (акт виконаних робіт, касовий чек, платіжне доручення тощо). Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 із змінами.

Форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (за текстом — податкова звітність) затверджено наказом № 1492, який набрав чинності з 10.01.2012 р.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Отже, з 01.02.2012 р. податкова звітність з ПДВ має подаватись до органів ДПС за формами, затвердженими наказом № 1492.

До податкової звітності з ПДВ належать:

1. податкова декларація з ПДВ, подання якої передбачено п. 46.1 ст. 46 та ст. 203 Податкового кодексу;

2. податкова декларація з ПДВ (скорочена) (за текстом — декларація (скорочена)) — подається платниками податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого зазначеною статтею;

3. податкова декларація з ПДВ (спеціальна) (за текстом — декларація (спеціальна)) — подається платниками податку — сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, які відповідають вимогам ст. 209 Податкового кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України;

4. податкова декларація з ПДВ (переробного підприємства) (за текстом — декларація (переробного підприємства)) — подається платниками податку — переробними підприємствами, які згідно з п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу застосовують особливий порядок сплати ПДВ за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), і є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються встановленого цим пунктом режиму, з урахуванням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

5. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подання якого (у разі якщо в майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених ст. 50 Податкового кодексу України)) передбачено п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України;

6. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст. 209 Податкового кодексу);

7. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу);

8. уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу);

9. копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, подання яких передбачено п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу;

10. розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (п. 208.4 ст. 208 Податкового кодексу) — подають отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які відповідно до п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ.

Платники податку, які ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи, подають податкову звітність з ПДВ за результатами такої діяльності з відміткою «Договір про спільну діяльність від _________ № ___» та зазначають назву договору.

Платники податку, які ведуть окремий податковий облік господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном, подають податкову звітність з ПДВ за результатами такої діяльності з відміткою «Договір про управління майном від __________ № ___» та зазначають назву договору.

Декларація подається до органу ДПС, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:

- особисто платником або уповноваженою на це особою;

надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу ДПС засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу ДПС не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової звітності в електронній формі, — не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах формату А4, в електронній формі — у порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, встановленому центральним органом ДПС.

При цьому податкова звітність з ПДВ у паперовій формі заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. У рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлено прочерк. Виправлень і помарок не допускається.

Усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами. У колонці А декларації в усіх необхідних випадках проставляються обсяги постачання (придбання) без урахування ПДВ, сума податку зазначається в колонці Б декларації. У декларації зазначаються дані за окремий звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Декларація з ПДВ складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов’язкових додатків. Платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки. Четвертий розділ декларації заповнюється працівниками органів ДПС лише на оригіналі декларації, який залишається в органах ДПС.

Декларація (скорочена) / (спеціальна) / (переробного підприємства) подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування (ст. 209 Податкового кодексу/п. 209.18 цієї статті/п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України), за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив платник податку таку діяльність у звітному періоді.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з ПДВ/(скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) подаються платником у визначених Податковим кодексом випадках.

Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, за наявності таких операцій.

У складі декларації подаються відповідні додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Акцизний податок — це непрямий податок на споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції). Статтею 215 Податкового кодексу України визначено наступний перелік підакцизних товарів:

• спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

• тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

• нафтопродукти, скраплений газ;

• легкові автомобілі, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Із набуттям чинності Податкового кодексу України коло платників акцизного податку розширено. Поряд із виробниками та імпортерами підакцизних товарів до його переліку віднесено:

особу, яка реалізує підакцизні товари, які конфісковані, є безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

особу, яка не забезпечила цільове використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено нульову ставку податку (зокрема спирт для виробництва продукції, визначеної у статті 229 Податкового кодексу України, легкі та важкі дистиляти для виробництва етилену), або не підлягають, або звільняються від оподаткування.

Крім того, при імпорті підакцизних товарів платниками є:

• фізична особа-резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;

• особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України зі звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України;

• особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування у разі порушення таких вимог.

Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є реалізація підакцизних товарів (продукції). Тобто будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини. Також до об’єктів оподаткування акцизним податком відноситься: реалізація (передача) підакцизних товарів з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; ввезення підакцизних товарів на митну територію України; реалізація конфіскованих підакцизних товарів, підакцизних товарів визнаних безхазяйними, чи за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, підакцизних товарів, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави та ін. До об’єктів оподаткування віднесено також обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів із вини платника податку.

Податковим кодексом України встановлений широкий перелік операцій, які не підлягають та звільняються від акцизного оподаткування. Так, не підлягають оподаткуванню операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України. До операцій, які звільняються від оподаткування акцизним податком Податковий кодекс України відносить: придбання за кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного страхування легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства надзвичайних ситуацій; ввезення підакцизних товарів для офіційного та особистого використання дипломатичними та консульськими представництвами іноземних держав.

База оподаткування залежить від виду застосовуваної ставки акцизного податку. Передбачено три види податкових ставок: адвалорні, специфічні, адвалорні та специфічні одночасно (змішані).

Адвалорні ставки встановлюються у відсотках до вартості товару. Специфічні ставки встановлюються у грошовому виразі на одиницю товару, представлену у фізичних одиницях виміру (кг, л, см3, штуки). Застосовуються до підакцизних товарів (продукції) таких як: спирт етиловий, алкогольні напої, нафтопродукти, скраплений газ, транспортні засоби.

Адвалорні та специфічні одночасно (змішані) встановлюються одночасно за ставками у відсотках до вартості товару та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). Застосовуються до тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.

Ставки акцизного податку, визначені в Податковому кодексі України, не є постійними, а щорічно переглядаються. Передбачається щорічне внесення Кабінетом Міністрів України до 1 червня до Верховної Ради України проекту закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо абсолютних ставок оподаткування акцизним податком з урахуванням індексів споживчих цін та цін виробників промислових товарів.

У залежності від напрямку використання підакцизних товарів передбачається встановлення податкових пільг. Під податковою пільгою щодо даного податку розуміється застосування нульової податкової ставки. Новацією Податкового кодексу України є встановлення пільг з оподаткування нафтопродуктів. Зокрема, встановлено, що легкі дистиляти та важкі дистиляти можуть бути реалізованими у якості сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою.

Визначення дати виникнення податкових зобов'язань наближено до вимог бухгалтерського обліку та залежить від виду операцій, що здійснюються з підакцизними товарами:

- щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, – дата їх реалізації виробником;

- щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару – дата складання відповідного акта;

- у разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України – дата подання митної декларації або дата нарахування податкового зобов’язання митним органом;

- при передачі підакцизних товарів, вироблених з давальницької сировини, – дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі;

- при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб – дата їх передачі для такого використання.

Сума акцизного податку визначається платником податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку. Якщо ставку податку встановлено не у гривнях, а в євро, то до бюджету акцизний податок все рівно сплачується у гривневому еквіваленті.

Строки сплати акцизного податку становлять:

• для виробників підакцизних товарів на митній території України – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації за місяць;

• для алкогольних напоїв, при виробництві яких використовується спирт етиловий неденатурований, – при придбанні марок акцизного податку;

• для власників продукції, виробленої з давальницької сировини, - не пізніше дати відвантаження готової продукції;

• для імпортованих підакцизних товарів (крім маркованої продукції) – до або в день подання митної декларації;

• для імпортерів маркованої підакцизної продукції – при придбанні марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Декларацію з акцизного податку платники податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, та імпортери алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають подавати щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду.

Певні особливості оподаткування акцизним податком встановлені для алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Обов’язковою умовою реалізації таких підакцизних товарів є наявність марок акцизного податку. Крім того, на підприємствах – виробниках спирту та лікеро-горілчаних виробів з метою забезпечення повноти сплати акцизного податку передбачено створення акцизних складів.

Отже, слід враховувати вищенаведені особливості справляння акцизів на території України виробниками та торговими підприємствами.