3. Уява: поняття та види

Уява — це пізнавальний психічний процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів та явищ, які вона безпосередньо не сприймає і не сприй­мала (Партико Т.Б.).

Уява дуже тісно пов'язана зі всіма психічними процесами та станами людини. Відчуття та сприймання дають людині основу для створення образів уяви в результаті їхнього перетворення і перекомбінування. Чим різноманітніші сприймання людини, тим яскравішими і повнішими є створені нею образи уяви. Для їхньої побудови має значення, чи ми сприймаємо реальний об'єкт чи його схему, цілий об'єкт чи його частину, чи наше сприймання чітке чи нечітке. Залежно від цього процес уяви отримує конкрет­ну спрямованість.

Існує декілька основ для класифікації видів уяви:

І. За змістом вирізняють художню, наукову, технічну та інші подібні види уяви. Характерним для художньої уяви є перевага тих чи інших чуттєвих образів (наприклад, зорових, слухових тощо), їхня надзвичайна яскравість і детальність. Наукова уява виявляється під час планування наукового дослідження, у форму­люванні гіпотез, у побудові нової теорії. Особливо важливу роль вона відіграє на ранніх стадіях вивчення наукової проблеми, однак на наступних етапах пізнання слід підключати строго науковемислення. Для технічної уяви характерне створення образів про­сторових відношень у вигляді геометричних фігур та споруд.

ІІ. За характером психічної активності виділяють активну та па­сивну уяву. Образи активної уяви спонукають людину до діяль­ності й знаходять реальне втілення у житті. Вона контролюється волею і може бути відтворюючою і творчою. Пасивна уява не спо­нукає людину до діяльності й не знаходить реального втілення у житті. У цьому випадку відбувається втеча від життєвих реалій, важких умов, нерозв'язаних задач. Заплановані програми не ре­алізуються часто через те, що вони не можуть бути реалізованими. Пасивна уява може виникати як ненавмисно, так і навмисно. Ненавмисні образи виникають, наприклад, під час сновидінь, у стані афекту, при патологічних розладах свідомості (наприклад, галюцинації). Образи пасивної уяви, викликані навмисно, і не пов'язані з зусиллям волі, яка скеровувала б їхнє втілення у жит­тя, називають маренням. У мареннях відображено незадоволені потреби людини. Значна частота марень свідчить про певні про­блеми у розвитку особистості.

ІІІ. Залежно від характеру цілей діяльності уяву поділяють на ми­мовільну та довільну. Мимовільна уява виникає в тих випадках, коли образи уяви з'являються без заздалегідь поставленої мети і для цього не прикладаються зусилля волі. Вона активізується потребами і почуттями людини і формується під час читання художніх творів, в результаті творчої діяльності, під час намагання зрозуміти зміст сприйнятого, в емоційно забарвленій ситуації. Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ то­го чи іншого об'єкта, і людина для цього прикладає зусилля волі. Наприклад, викладач, пояснюючи матеріал, просить уявити за описом ситуацію досліду чи певну історичну подію.

IV. За ступенем новизни й оригінальності (характером діяльності людини) виокремлюють репродуктивну та творчу уяву. Репро­дуктивна (відтворююча) уява є процесом створення людиною об­разів нових предметів чи явищ на підставі опису, креслення, карти, схеми, графічного чи музичного зображення, моделі тощо. Якщо уява включається в творчу діяльність людини, допо­магаючи створити нові, оригінальні образи, її називають творчою уявою. Вона відхиляється від звичного потоку асоціацій і підко­ряється тим емоціям, думкам, прагненням, які наявні у конкрет­ний момент у психіці людини.

V. За характером образів, якими оперує людина, розрізняють конкретну уяву, у якій домінують конкретні образи, та абстракт­ну уяву, у якій перевагу мають абстрактні, вищою мірою узагаль­нені образи, наприклад, символи, схеми.