2.Відчуття: поняття, класифікація, властивості та закономірності

Відчуття — це пізнавальний психічний процес відображення окремих властивостей та якостей предметів і явищ навколиш­ньої дійсності та внутрішніх станів організму, який виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чут­тя в даний момент.

Роль відчуттів у житті й пізнанні реальності дуже важлива, оскільки вони є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і про нас самих.

Класифікації

І. Види відчуттів класифікують за принципом модальності. В ос­нову такої систематичної класифікації покладено місцезнаход­ження подразників та рецепторів. На цій основі виділяють екстероцептивні, інтероцептивні та пропріоцептивні відчуття.

1. Екстероцептивні відчуття

Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній). Вони забезпе­чують орієнтацію у зовнішньому середовищі, а також створюють основу свідомої поведінки людини.

2. Інтероцептивні відчуття

Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всередині). Інтероцептивні відчуття являють собою найстаршу, найелемен­тарнішу і найменш усвідомлену групу відчуттів.

Найхарактернішим різновидом інтероцептивних відчуттів є органічні відчуття. Вони дають нам можливість відчути голод і ситість, спрагу, нудоту, зміни у діяльності серця, легенів, внут­рішнього комфорту чи дискомфорту тощо.

3. Пропріоцептивні відчуття

Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття назива­ють пропріоцептивними (від лат. proprius— власний). Вони інфор­мують про положення тіла та опорно-рухового апарату у просторі і забезпечують регуляцію наших рухів. їх також називають гли­бинною чутливістю. До них відносять статичні і кінестетичні відчуття.

Статичні відчуття ще називають вестибулярними (від лат. vestibulum— вхід). Це відчуття рівноваги, тобто зміни положення тіла у просторі, що дає нам можливість орієнтуватися у просторі. Вони тісно пов'язані з зоровими відчуттями.

Кінестетичні відчуття — це відчуття положення та руху частин тіла. Вони дають змогу підтримувати тонус м'язів, коорди­нують рухи, беруть участь в утворенні рухових навичок і пізнанні різних предметів зовнішнього світу. Дані клінічних спостережень доводять, що внаслідок розладу кінестетичної чутливості хворі втрачають відчуття опори і не спроможні зробити жодного кроку з закритими очима. Без кінестетичної чутливості неможливі занят­тя фізичною культурою і спортом, музикою, неможливе усне мов­лення, яке потребує постійного контролю рухів голосового апара­ту. Те саме стосується і письмової мови, складовим моментом якої є кінестетичний контроль за рухами руки.

ІІ. Відповідно до системи аналізаторів існують такі різновиди відчуттів: зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, кінестетичні та статичні.

Властивості

Усі відчуття мають спільні загальні властивості. Це — їхня якість, локалізованість, тривалість та інтенсивність.

Якість, або модальність, є основною властивістю всіх відчуттів. Саме вона покладена в основу виділення різних його видів. За якістю розрізняють зорові, слухові, нюхові та інші види.

Локалізованість відчуттів дає змогу відтворити місцезнаход­ження подразника в просторі. Завдяки їй ми можемо локалізувати у просторі джерело світла чи звуку, визначити, де саме ми відчу­ваємо біль тощо.

Тривалість відчуттів визначають часом дії подразника на рецеп­тори. У разі подразнення рецептора відчуття виникають не відра­зу, а лише через певний відрізок часу, який називається латентним (скритим) періодом відчуттів. Для різних видів відчуттів він різний: для больових — 370 мс, зорових — від 100 до 250 мс, так­тильних — 130 мс, смакових — 50 мс. Подібно тому, як відчуття не виникають одночасно з початком дії подразника, вони і не зника­ють одночасно з припиненням їхньої дії. Ця інерція відчуттів ви­являється у так званій післядії відчуттів. Для зорових відчуттів це демонструється послідовним образом.

Інтенсивність відчуттів — це їхня кількісна характеристика. Вона визначається силою діючого подразника і функціональним станом рецептора.

Загальні закономірності відчуттів.

Загальними закономірностями відчуттів є пороги чутливості, адаптація, взаємодія,сенсибілізація, контрастність, синестезія.

Чутливість. Чутливість органу чуття визначається мінімальнимподразником, який у конкретних умовах стає спроможним викликативідчуття. Мінімальну силу подразника, що викликає ледве помітневідчуття, називають нижнім абсолютним порогом чутливості.Абсолютна чутливість аналізатора обмежується не тільки нижнім, ай верхнім порогом відчуття.Верхнім абсолютним порогом чутливості називають максимальнусилу подразника, за якої ще виникає адекватне щодо певного подразникавідчуття. Подальше зростання сили подразників, що діють на нашірецептори, зумовлює в них лише больове відчуття (наприклад, над гучний звук, сліпуча яскравість).Різниця чутливості, або чутливість до розрізнення, також перебуваєу зворотній залежності до величини порогу розрізнення: що порігрозрізнення більший, то менша різниця чутливості.

Адаптація. Чутливість аналізаторів, яку визначає величинаабсолютних порогів, не є постійною і змінюється під впливом низки фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце посідаєявище адаптації.Адаптація, або пристосування – це зміна чутливості органів чуття

під впливом дії подразника.

Взаємодія відчуттів – це зміна чутливості однієї аналізаторноїсистеми під впливом іншої. Інтенсивність відчуттів залежить не тільки відсили подразника і рівня адаптації рецептора, а й від подразнень, яківпливають у цей момент на інші органи чуття. Зміна чутливостіаналізатора під впливом подразнення інших органів чуття має назвувзаємодії відчуттів.

Контраст відчуттів – це зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника.За одночасної дії двох подразників виникає одночасний контраст.Такий контраст можна добре простежити в зорових відчуттях. Одна й тасама фігура на чорному тлі здається світлішою, на білому – темнішою.Зелений предмет на червоному тлі сприймається більш насиченим. Томувійськові об’єкти часто маскують, щоб не виникав контраст. Сюдипотрібно зарахувати явище послідовного контрасту. Після холодногослабкий теплий подразник здається гарячим. Відчуття кислого підвищуєчутливість до солодкого.

Синестезія відчуттів – це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.

Зокрема, під час дії звукових подразників, таких, як літаки, ракети тощо, улюдини виникають їхні зорові образи. Або той, хто бачить пораненулюдину, також певним чином відчуває біль.