Змістовний модуль 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Забезпечення природної, техногенної та соціальної безпек.

Системний підхід в безпеці життєдіяльності

Вирішення багатовимірних і багатоспрямованих завдань безпеки життєдіяльності можливе тільки при комплексному одночасному врахуванні взаємозв'язків у всіх сферах матеріального і духовного розвитку суспільства, тобто на принципах системності і системного підходу. Структуру і взаємозв’язки найбільш вагомих систем безпеки життєдіяльності можна представити у наступному вигляді (рис.1).

Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

План лекції

1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини.

1.2. Терміни та визначення безпеки життєдіяльності

1.3. Характеристика системи «людина – життєве середовище»

1.4. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів (НШФ)

1.5. Основні положення теорії ризику

Питання для самостійної роботи

1.7. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.

1.8. Класифікація надзвичайних ситуацій.

Рис. 1.1. Структура системи забезпечення безпеки життєдіяльності.

Зв’язки прямого і зворотного формування системи

1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини.

За останні 17 років (1997-2013рр.) в Україні виникло 6012 надзвичайних ситуацій (НС), з них: техногенного характеру – 3269, природнього характеру – 2215, соціального характеру – 528. В НС загинуло 7037 людей, постраждало 28409 людей та заподіяна матеріальна шкода на суму 14152 млн. грн. Спостерігається забруднення оточующого природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу, зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами та посилення соціально-політичної напруженості у суспільстві. Всі перелічені фактори свідчать про актуальність вивчення дисципліни безпека життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності. Якраз діяльність і вирізняє людину від інших істот. Вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні і духовні процеси, які протікають в побуті, громадській, культурній, виробничій, науковій та інших сферах життя.

Діяльністю займаються всі – діти, дорослі, люди похилого віку, тому безпека діяльності має відношення до всього людства. Основна аксіома про потенційну небезпеку свідчить, що кожний вид діяльності є потенційно небезпечний. Ця аксіома справедлива і для бездіяльності, тому що бездіяльна людина ще більше залежить від діяльності іншої людини.

Безпека людини є базовою складовою “сталого людського розвитку” (Sustainable Human Development). Він широко використовується ООН як основна характеристика гуманітарного поступу суспільства. Сталий розвиток людства – це такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й соціального, духовного зростання, що сприяє гуманізації національного менталітету і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Основною ознакою, що відрізняє сталий розвиток від усіх інших форм соціального руху і видозміни, є відновлення природного і культурного довкілля, коли не тільки не знищується життєвий потенціал, а й підвищується соціальна відповідальність людей, гуманізуються взаємини, ставлення, реакції. Тому актуальність питань з безпеки життєдіяльності полягає саме у забезпеченні сталого людського гармонійного розвитку людства і природи. Виходячи з концепції сталого розвитку людства безпеку життєдіяльності найбільш повно можна охарактеризувати як багатопрофільну галузь знань про закони природозберігаючого формування техносфери планети та її збалансованого економічного й суспільного розвитку.