8. Основні риси „нової економіки” – економіки знань.

Останні два десятиліття ХХ ст.. відмічені становленням новітньої глобальної економічної системи. На зміну індустріальному і постіндустріальному укладу світової економіки прийшла нова модель економіки, яка базується на інноваційному типі розвитку.

Нова економічна система характеризується зміною основних конкурентних переваг. Це проявляється в посиленні ролі нематеріальних активів, розширеному інвестуванні в інтелектуальний капітал.

Сучасну ринкову модель економіки називають економікою знань в якій „основним економічним ресурсом” є не капітал, природні ресурси чи праця. Основним ресурсом є знання, а головну роль відіграє „працівник, який створює знання”.

В Японії, за офіційними оцінками, понад 80% продуктивного багатства зосереджено у формі людського капіталу – знань та кваліфікації. За статистичними даними, співвідношення показників фізичного і людського капіталів в країнах Заходу та Японії у 1900 році складало 80 до 22%, а у 1998 році – 33 до 69%.

Таблиця .

Основні відмінні характеристики індустріальної економіки і „нової економіки”

Характерні особливості періоду		Період
		Індустріальний (ІІ половина ХХ ст.)	Інноваційний (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)
Стратегічні чинники економічного росту		Виробничий досвід	Наукові знання
Основні конкурентні переваги		Промислові технології	Технологічні і управлінські інновації
Переважають	Капітал	Фізичний	Інтелектуальний
	Активи	Матеріальні	Нематеріальні

Отже, в сучасному світі відбувається перехід від економічної спрямованості до інноваційної, від нагромадження матеріального багатства як основи добробуту – до нагромадження інформації, як основи суспільного прогресу. Інвестиції в людський капітал і формування на цій основі інтелектуального капіталу суспільства перетворюються на пріоритетний загальнонаціональний інтерес.

Тому найважливішою економічною метою передових компаній і країн, що розвиваються є підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку і ефективного використання найновіших технологій. Цей процес відображається динамікою показника наукомісткості виробництва, який визначається як відношення витрат на дослідження і розробки до обсягу продажу. Саме цей показник використовується для класифікації галузей і виробництв за ступенем наукомісткості.

До найбільш наукоємних галузей експерти ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку) за ступенем наукомісткості відносять:

1) аерокосмічну промисловість – 20,4%;

2) виробництво комп’ютерної та іншої офісної техніки – 12,4%;

3) електроніку – 10,8%;

4) фармацевтичну і медичну промисловість – 10,3%.

Отже, розуміння суті інноваційних процесів, які лежать в основі сучасних моделей розвитку провідних економік світу, а також їхнього місця в цілісній суспільно-економічній системі набуває винятково важливого значення.

Характерні риси економіки знань:

• Розширення меж ринків. Світ стає маленьким, а ринок великим. Висока доля на своєму локальному ринку не є для фірми Х гарантією розвитку.

• Скорочення життєвого циклу товарів. Зберегти позиції можна двома способами: постійно пропонувати щось нове, а також постійно зменшувати витрати по існуючій номенклатурі товарів і послуг. Проте в світі різко зросла швидкість цих процесів.

• Ускладнення організації бізнес-процесів. Намагання зменшити витрати веде до посилення і поглиблення спеціалізації. Але процеси ідуть вже не в рамках великих компаній. Сьогодні великі фірми все частіше виносять операції на „аутсорсінг”. Ланцюг створення доданої цінності складається із десятка і сотень компаній, які не зв’язані між собою відношеннями власності, але можуть достатньо ефективно управляти ззовні на основі довгострокових контрактів. Підвищується функція координації.

• Підприємницька ініціатива, взаємна довіра між партнерами.