7. Технологічні уклади суспільного виробництва
В сучасній теорії інноватики зміну ділових циклів прийнято зв’язувати зі зміною технологічних укладів в суспільному виробництві.
Технологічний уклад характеризується єдиним технологічним рівнем виробництв, які зв’язані вертикальними і горизонтальними потоками однорідних ресурсів, що базуються на загальному науково-технічному потенціалі. Поняття технологічного укладу введено С.Ю. Глазьєвим (1993). За Глазьєвим виділяють п’ять технологічних укладів :
Перший технологічний уклад (1770–1830 роки) був пов’язаний з винаходом прядильної машини Ватта і механічних ткацьких станків Робертсона і Хорокса, що дало поштовх бурхливому розвитку текстильної промисловості в Англії і привело в кінцевому рахунку до промислової революції.
Другий (1830–1880 роки) пов’язаний зі створенням парового двигуна, що призвело до прискореного розвитку машинобудування, появи тяжкої промисловості і якісного прогресу на транспорті. Це стимулювало, в свою чергу, розвиток гірничовидобувних галузей промисловості і металургії.
Третій (1880–1930 роки) пов’язаний з освоєнням і широким практичним використанням електроенергії і сталі. В результаті почали ефективно розвиватися електротехніка і передача електроенергії на відстань, тяжке машинобудування, чорна металургія. Був досягнутий суттєвий прогрес в області неорганічної хімії.
Четвертий (1930–1980 роки) пов’язаний з появою двигуна внутрішнього згорання і розвитком нафтохімії. Для цього укладу характерний розвиток автомобілебудування, авіації, хімічної і нафтохімічної промисловості, напівпровідникових, синтетичних матеріалів.
П’ятий (від 1980–1990 років до 2030–2040 років) характерний для нашого часу. Його зміст визначають базові інновації в області інформаційних технологій, телекомунікацій, біотехнологій, використання атомної енергії, освоєння космосу і інших важливих технологічних досягнень другої половини ХХ сторіччя.
В сучасній концепції життєвий цикл технологічного укладу має чотири фази розвитку (зародження, монополія, домінування і згасання) і визначається періодом часу приблизно в 100 років.
Рис. Життєвий цикл технологічного укладу
Перша фаза - зародження виникає в економіці попереднього технологічного укладу. В основі зародження нового технологічного укладу лежить поява базової продуктової інновації (нова техніка, нова продукція).
Друга фаза – монополія. Повільний розвиток технологічного укладу на відповідному часовому відрізку пояснюється монопольним положенням підприємства – власника інновації, яке перше використало продукт-інновацію. Воно успішно розвивається, досягає високих прибутків, оскільки знаходиться під захистом законів про інтелектуальну власність. З часом монопольне положення закінчується із-за конкуренції інших товаровиробників. Тому підприємство монополіст, не чекаючи появи конкурентів продає ліцензію на технологію виробництва даного виробу чи техніки.
Третя фаза – домінування нового технологічного укладу (тривалістю приблизно 50 років) пов’язана з поширенням технології виробництва базової продуктової інновації і структурною перебудовою економіки. Супроводжується масовим перерозподілом капіталу в новий технологічний уклад. Капітал переведений із попереднього укладу (із неперспективних, галузей) не може забезпечити швидку віддачу для компенсації економічного спаду в неперспективних галузях. Домінуюче положення нового технологічного укладу приводить до поступового падіння прибутковості у попередньому укладі. В результаті економіка, яка базується на високотехнологічних інноваціях в окремих ключових галузях, розвивається циклічно.
В свою чергу, підприємство, яке продало ліцензію, отримало додаткові кошти для проведення інноваційної діяльності по створенню нової більш конкурентної продукції. Звідси бере початок черговий новий технологічний уклад.
В економіці України на сьогоднішній день прослідковується 3,4,5 уклади з перевагою 3 і 4. 5-й уклад переважає у країнах технологічного ядра (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція). Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.
Узагальнення історичного досвіду різних країн доводить, що спрямованість суспільства на досягнення науково-технічного прогресу сприяє розвитку економіки країни, і навпаки, суспільства, які неспроможні забезпечити потік науково-технічних інновацій, неспроможні економічно розвиватися.