4. Моделі інноваційного процесу

Виділяють п’ять поколінь інноваційних моделей, згідно яких еволюція інноваційного процесу проходила від простої лінійної моделі до складно-інтегрованої паралельної (див. табл.. , рис.).

Таблиця

П’ять поколінь інноваційного процесу

Період	Назва моделі	Основні характеристики
1950-і – сер.1960-х рр.	Technology-push	Проста лінійна послідовна модель, яка диктується технологією, а ринок лише отримує результати досліджень і розробок
кц. 1960-х – поч.1970-х рр.	Market (need)-pull	Проста лінійна послідовна модель, при якій головну роль відіграє ринок як джерело ідей для здійснення НДДКР
сер.1970-х – п оч.1980-х рр.	Coupling model	З’єднуюча модель, яка враховує зворотній зв’язок між наукою та ринком
сер.1980-х – поч.1990-х рр.	Integrated model	Інтегрована модель. Паралельний розвиток та інтеграція із залученими до процесу споживачами та постачальниками.
сер.1990-х –	Systems integration and networking model (SIN)	Повністю інтегрована паралельна модель.

1. Лінійна модель на основі концепції „технологічного поштовху”

Рис. 2 Лінійна модель інноваційного процесу

2. Лінійно-послідовна модель на основі „концепції попиту”.

Початкове виробництво

Ринковий попит

Рис. 3. Інноваційний процес на основі „концепції попиту”.

Недоліки лінійних моделей: не враховують механізми зворотнього зв’язку.

Третя модель з’єднуюча модель, яка враховує зворотній зв’язок між наукою та ринком. Вона представляє комбінацію першої і другої моделей з акцентом на зв’язок технологічних можливостей з потребами ринку.

.

Четверта модель інноваційного процесу

Акцентує увагу на паралельній діяльності інтегрованих груп і зовнішніх горизонтальних і вертикальних зв’язках. Ключовим фактором є наявність зворотних зв’язків між наукою, виробництвом та ринком, а також важливість горизонтальної співпраці. Друга назва цієї моделі – ланцюгова. В даній моделі інновація розглядається як динамічний процес, який може бути змодельований у вигляді комбінації різних видів взаємодій зі зворотніми зв’язками.

П’ята модель – повністю інтегрована паралельна модель - це модель стратегічних мереж – найбільш ефективна форма поширення інновацій. Це процес проведення НДДКР з використанням інформаційних технологій, за допомогою яких встановлюються стратегічні зв’язки.

5. Технологічні межі і розриви

Кожна технологія, продукт має свої межі розвитку. Ці межі проявляються в часі і залежать від багатьох чинників, зокрема, від інтелектуальних зусиль, фінансових витрат (інвестицій), спрямованих на вдосконалення технології і характеристик продукту. Залежність між інтелектуальними зусиллями, фінансовими витратами і характеристиками продукту в процесі його розвитку в часі описується S-подібною кривою.

Крива показує стадії зародження, зростання і поступове досягнення стадії повної зрілості технології чи продукту.

При розробці інноваційної стратегії потрібно виявити точку перегину S-подібної кривої, щоб виявити і розробити технологію наступного покоління. Нездатність виявити нову технологію і своєчасно переключитись на іншу пояснює невдачі зрілих компаній.

Своєчасне виявлення обмежень технологій чи продуктів дасть можливість визначити подальші дії: чи виділити ресурси для ліквідації технологічних обмежень, чи переходити до іншої технології. Періоди переходу від однієї технологічної траєкторії до іншої називаються технологічними розривами, чим вони менші, тим ефективніше буде працювати підприємство .

На певному етапі початковий відрізок нової кривої співпадає з кінцевим відрізком старої. На цьому етапі відбувається конкурентна боротьба між старою та новою технологіями. Технологічні розриви виникають на основі як принципово нової технології (продукту, процесу), так і завдяки новим можливостям, по вдосконаленню зрілої технології. Максимальні капіталовкладення необхідно здійснювати в ключові технології і вибірково – у класичні.

Окрім концентрації зусиль на переході до іншої технології також важливо зрозуміти, що технології і продукти характеризуються в першу чергу не окремими характеристиками, а їх набором. Навіть, якщо по одній чи декільком характеристик технологія може вийти за свої межі, то це не обов’язково приводить до вичерпання росту по решті характеристик.

6.Становлення теорії інноваційного розвитку та її сучасні концепції

Одними із перших, хто дав поштовх початку серйозних досліджень інновацій і їх ролі в економічному розвитку були український вчений-економіст М.І.Туган-Барановський та його учень - російський вчений економіст М.Кондратьєв, які безпосередньо не займалися інноваційними питаннями, а досліджували циклічні коливання в суспільному виробництві.

М.І.Туган-Барановський висунув гіпотезу, що головним чинником економічної кризи виступає відсутність інноваційного відтворення основного капіталу. Він показав, що періодична зміна підйомів і спадів промисловості викликається не законами споживання, а законами виробництва. Виробництво розширюється в роки піднесення не тому, що в даний час зростає споживання, а навпаки, споживання саме тому й зростає, що розширюється виробництво

М.Кондратьєв проаналізував динаміку економічних показників за 140 років таких країн як Англії, Франції, США, Німеччини і в 1925 р. обґрунтував теорію довгих хвиль або великих циклів кон’юнктури у відповідності до якої суспільне виробництво розвивається циклічно.

Показав роль базових технологій і їх вплив на динаміку розвитку суспільства.

Він виділив такі базові технології:

• використання парової машини;

• розвиток залізниць, телеграфу, автомобілебудування;

• використання електроенергії, радіо;

• розвиток хімічної промисловості.

Циклічність – це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економічної системи до іншої. Епіцентром циклічного руху є криза, у якій поєднується межа і імпульс зростання економіки.

Економічний цикл це інтервал розвитку в часі, впродовж якого відбувається піднесення виробництва, розквіт, а потім його скорочення, застій (депресія), пожвавлення і знову піднесення.

Кондратьєв показав, що фаза піднесення починається з пожвавлення ділової активності, тут важливу роль відіграють науково-технологічні відкриття, винаходи, які впливають на зміну економічної кон’юнктури, ділову активність.

На стадії занепаду хвилі виникає активність науково-технічної діяльності, результатом якої є докорінне оновлення обладнання, створення нових товарів, нових галузей, нових ринків, нових робочих місць.

Спостерігається зміна технологічної парадигми, що в кінцевому підсумку виводить країну із кризи. Феномен циклу це його періодичність повторення.

Кондратьєв довів, що є три типи хвиль – короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років), довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон’юнктуру.

Він виділяє три типи рівноваги:

рівновага „першого порядку” – попит і пропозиція (ринкові зміни по відношенню до відповідного виду продукції);

рівновага „другого порядку” – переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва (зміна активної частини капіталу);

рівновага „третього порядку” – зміна виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії кваліфікації та умов праці, тобто зміна пасивної частини капіталу.

Відхилення від першого типу рівноваги приводить до коротких хвиль, другого типу – до середніх, третього – до довгих.

Короткі цикли на занизуються на середні, середні на довгі. Основною закономірністю великих циклів є науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу.

Йозеф Шумпетер. Ідеї Кондратьєва були використані австрійським економістом Йозефом Шумпетером (1883-1950), який став родоначальником теорії інноваційних процесів – динамічної теорії розвитку.

Й.Шумпетер побачив можливість подолання кризи та спадів у виробництві за допомогою „нових комбінацій” факторів виробництва. Поштовх розвитку дають не тільки зовнішні чинники (науково-технічний прогрес), але і внутрішні, які зсередини „порушують” рівновагу ринкової системи.

Цими внутрішніми чинниками, за Шумпетером, є „нові комбінації”, які пізніше він назвав інноваціями. Нові комбінації – це створення нових товарів, методів виробництва, ринків, матеріалів і нових організацій. Основну роль в появі інновацій відіграють підприємці-новатори. Масова поява „нових комбінацій”, в основі яких лежать нові знання, свідчить про початок піднесення економіки.

Пізніше, проаналізувавши теорію „довгих хвиль” М.Кондратьєва, Шумпетер в подальших працях удосконалює свою теорію, пов’язавши періоди піднесень із збільшенням „нових комбінацій” – нововведень. Кожна інновація, що реалізує великий винахід, створює передумови для формування нових поколінь техніки і технологій. Це – базова інновація. Слідом за нею виникає ряд більш дрібних інновацій (вторинних). Так сформувалась теорія „інноваційних пакетів”, були введені поняття базових і вторинних нововведень. Він виділив у розвитку суспільства три великі циклиі, що пояснюються такими базовими інноваціями:

- використанням і поширенням парової машини (1790-1842);

- поширенням залізниці (1843-1897);

- появою електричної енергії та автомобіля (1898-1949).

З відкриттям електричної енергії та двигуна внутрішнього згорання розпочалась нова епоха, яка визначає, що вирішальним фактором економічного зростання став науково-технічний прогрес.

Основні положення інноваційної теорії Шумпетера:

а) визначив, що рушійною силою розвитку у формі циклічного руху є не будь-яке інвестування у виробництво, а лише інвестування в інновації, тобто введення принципово нових товарів, техніки, форм виробництва та обміну;

б) вперше ввів поняття життєвого циклу інновації:

в) висловив гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді кластерів;

г) циклічний рух є формою відхилення від рівноваги до якої прагне економічна система. Інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший.

Кластер – це сукупність базових інновацій (цілісна система нових продуктів, технологій, нових ринків, нових організацій), сконцентрованих на відповідному відрізку часу і у відповідному економічному просторі, що визначають технологічний уклад економіки протягом тривалого часу.

Встановити якусь регулярність в циклічному русі неможливо. Все залежить від виду інновацій і умов їх реалізації. Інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший.

Герхард Менш. Видне місце серед вчених-економістів, які досліджували проблеми інновацій, займає німецький вчений Герхард Менш. В своїй книзі „Технологічний пат: інновації долають депресію” (1975) підтвердив існування довгих хвиль економічної активності. Менш намагався зв’язати темпи економічного зростання і циклічність економіки з циклічністю інновацій і фазами розвитку нових підприємств.

Менш, на відміну від Кондратьєва та Шумпетера, вважав, що кожний довгий цикл має форму не відрізка хвилі, а S-подібної логістичної кривої. Ця крива описує траєкторію життєвого циклу технологічного способу виробництва. На завершальній стадії старої технологічної бази виникає нова. Проте попередня S-подібна крива не плавно переходить у нову. Їх накладання породжує нестабільність і навіть турбулентність. Момент зіткнення двох послідовних життєвих циклів і є „технологічним патом” або кризою, депресією, вихід з якої можливий лише за появи принципово нових, базових технологій.

За Меншем базова інновація це явище, при якому „вперше організується регулярне виробництво чи вперше створюється організований ринок вперше відкритого матеріалу чи вперше розробленого технічного виробу”. Базові інновації діляться на технологічні (формують нові галузі і нові ринки) і нетехнологічні (зміна в культурі, управлінні, суспільних послугах).

Слідом за базовими виникають більш дрібні інновації, поліпшуючі та псевдоінновації. Отже, Менш запропонував класифікацію інновацій на базові, поліпшуючі і псевдоінновації.

В результаті появи базових інновацій виникають нові підприємства, цикли розвитку яких в більшій мірі взаємопов’язані. При цьому пропозиція нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту. З часом виробництво нових товарів починає перевищувати попит, підприємства починають шукати виходи на зовнішні ринки, а базові інновації починають вичерпувати свій потенціал. З цього часу норма прибутку в промисловості починає падати, туди все менше направляється інвестицій, капітали спрямовуються на фінансові ринки, виникає ситуація технологічного пату, яка визначає застій в економічному розвитку. Менш відмічає, що технологічний пат приходиться на стадію депресії економіки. Спекулятивні фінансові операції на стадії депресії досягають гігантських розмірів, норма прибутку на фінансових ринках опускається нижче норми прибутку в промисловості. Це означає, що дана сфера готова до інвестицій в реальний сектор, а економіка структурно готова для переходу до нових базових інновацій.

Промисловий розвиток – це перехід від одного технологічного пату до іншого. Процес руху від одного технологічного пату до іншого здійснюється шляхом переходу від базових інновацій до поліпшуючих і далі до псевдоінновацій. Це один із головних моментів теорії Г. Менша.

Г.Менш пояснює нерівномірність інноваційної активності особливостями функціонування ринкової економіки: нездатність переорієнтувати потоки ресурсів із „старих” галузей в „нові”; намагання фірм економити на витратах на інновації; бажання одержати прибуток в короткостроковому періоді. Орієнтуючись на поточний прибуток, підприємці керуються економічною кон’юнктурою, не приймаючи до уваги довгострокові альтернативи технічного розвитку. До тих пір, коли існуюча продукція і технологія приносить суттєвий прибуток, схильність до інновацій невелика, оскільки інноваційна діяльність завжди зв’язана з ризиком. Коли наступає депресія і перспективи в традиційних галузях погіршуються, менш ризиковими є радикальні продуктові інновації, оскільки будь-які інші інвестиційні альтернативи (розвиток старої продукції і технології, боргові зобов’язання) можуть показатися ще більш ризикованими.

Тому депресія відіграє роль стимулятора появи базових інновацій, які складають технологічний базис нової „довгої хвилі”.

Англ.. економіст К.Фрімен.

На відміну від Менша Фрімен вважав, що депресія скоріше подавляє, ніж прискорює впровадження інновацій. З точки зору К.Фрімена, Дж.Кларка, Л. Суіте, саме процвітаюча фірма, яка впевнена в перспективах розширення ринку і росту прибутку, проявляє підвищену інноваційну активність. В стані депресії фірмі не до технологічних інновацій, оскільки зростає ступінь ризику. На думку Фрімена засобом подолання депресії є штучне стимулювання інновацій, здійснення інституційних змін з метою прискорення виходу із кризи і не допущення поглиблення кризи. Тому депресія відіграє побічну роль в розвитку інновацій. Під час депресії збільшується соціальна напруга, її зменшення вимагає різного роду змін, що створює в свою чергу сприятливі можливості для організаційних інновацій. Останні створюють умови для зміни технологічної структури економіки, „розчищаючи грунт” для технологічних інновацій. Тому „шторм” інновацій трапляється під час оживлення чи буму. Основна маса базових інновацій реалізується в період довготривалого погіршення кон’юнктури.

.) Пітер Друкер зробив висновок про „атипічний цикл Кондратьєва” в США і Японії. Головна причина такого явища полягає в ярко вираженому підприємницькому характері економіки цих країн, який створює об’єктивні передумови для цілеспрямованого поширення як базових, так і вторинних інновацій, стимулює їх виникнення в інших сферах діяльності. В масштабах країни реалізація маси інновацій дає великий сумарний ефект, який і визначає її економічний розвиток в цілому. Хаотична поява і зникнення великої кількості несуттєвих інновацій забезпечують стабільний „безпровальний” характер економіки. Він однозначно пов’язав між собою підприємництво і інноваційну діяльність: „Для успіху підприємництва необхідно тільки дотримуватись обов’язкової умови – воно повинно бути систематизованим і таким, що управляється, спиратися на цілеспрямовану інноваційну політику”.

Саме П.Друкер закцентував увагу на те, що інновація не може бути лише технічною, матеріальною, вона має бути перш за все соціальною, яку важче застосувати, ніж технічну, але саме вона забезпечує прогрес (розвиток) суспільного виробництва і суспільства в цілому. В цьому аспекті є дуже показовим приклад Японії, яка після війни і на початку 50-х років