Синдромологічний діагноз у клінічній генетиці

Спадкові захворювання є наслідком змін генотипу, які спричинюють порушення ембріонального розвитку або порушення певної ланки обміну речовин. Оскільки кожен ген має певну функцію, у різних людей однакові мутації виявляються схожим фенотипом (як правило, не одним симптомом, а їх комплексом). Специфічне поєднання зовнішніх ознак хвороби може бути пояснене плейотропним (множинним) впливом генів і створює настільки характерний фенотип хворого, що це іноді відображено в назві захворювання (синдром «обличчя ельфа», синдром «обличчя плода», синдром «щасливої ляльки», «монголоїдна ідіотія» — стара назва синдрому Дауна та ін.)

Знаючи, які симптоми характерні для даного спадкового захворювання, можна діагностувати його на підставі аналізу фенотипу хворого. Стійка сукупність симптомів, об’єднаних одним патогенезом, називається синдромом. Таким чином, діагноз спадкових захворювань — синдромологічний.

Більшість спадкових синдромів діагностується тільки на підставі характерної клінічної картини. Діагностику спадкових захворювань, що грунтується на специфічному фенотипі хворого, називають портретною. Для полегшення портретної діагностики створені діагностичні атласи з фотографіями хворих із спадковою патологією і діагностичні комп’ютерні програми.

Точний діагноз необхідний лікарю для правильного визначення прогнозу життя, вибору тактики лікування. Наприклад, при синдромі Патау не має сенсу робити складні операції з приводу щілини піднебіння, оскільки діти при цьому синдромі нежиттєздатні. Атрезія стравоходу може бути ізольованою вадою розвитку або симптомом летального синдрому Ді Джорджі. У першому випадку рекомендоване оперативне втручання, а в другому воно не має сенсу.

Крім того, точний діагноз дозволяє визначити характер спадкування ознаки, що дає можливість розрахувати вірогідність народження хворої дитини і обрати адекватні заходи пренатальної діагностики.

Загальні принципи клінічної діагностики спадковИх хвороб

Особливістю клінічної генетики є те, що об’єктом дослідження є не окремий хворий, а сім’я. Сім’єю, у вузькому розумінні слова, називають батьківську пару і їхніх дітей, але іноді і ширший круг родичів. Збір відомостей про сім’ю починається з пробанда. Пробанд - людина, що звернулася до лікаря. Це може бути дитина або доросла людина, а також подружня пара. Нині до медико-генетичної консультації частіше звертаються сім’ї, що вже мають хвору дитину. В цьому випадку медико-генетичне консультування називається ретроспективним, а пробандом називають хворого.

Діагностика спадкових хвороб, як правило, двоетапна:

1) загальне клінічне обстеження хворого, складання і аналіз родоводу, а також параклінічне обстеження за показаннями (УЗД, рентгенологічне, ендокринологічне, імунологічне і т. ін.);

2) при підозрі на конкретну спадкову патологію — спеціальні генетичні дослідження (цитогенетичні, ДНК-діагностика, спеціальні біохімічні методи).

Особливості збору анамнезу.

При зборі паспортних даних і анамнезу необхідно звертати увагу на такі моменти.

1. Прізвище, ім’я, по батькові батьків. У матері указують дівоче прізвище. Збіг прізвища батька і дівочого прізвища матері може допомогти встановити близькоспоріднений брак. При близькоспорідненому браку підвищена вірогідність народження дітей з рецесивними захворюваннями.

2. Вік пробанда (указують дату народження пробанда).

3. Вік батьків на момент народження пробанда. З віком батьків ризик народження дітей з деякими спадковими захворюваннями збільшується. Так, з віком батька підвищується вірогідність нових генних домінантних мутацій (наприклад, ахондроплазії і нейрофіброматозу), а вік матері старше 35 років указує на підвищену вірогідність народження дитини з хромосомними хворобами.

4. Національність батьків. Деякі спадкові захворювання зустрічаються переважно у осіб певної національності (або жителів певної географічної місцевості).

Таблиця

Спадкові захворювання, що зустрічаються в осіб певної національності з вищою частотою

Національність	Хвороба
Євреї-ашкеназі (вихідці з європейських країн)	Хвороба Тея — Сакса Хвороба Гоше
Канадці французького походження	Хвороба Тея — Сакса
Греки	-таласемія
Фінни	Природжений нефротичний синдром Аспартилглікозамінурія
Афроамериканці	Серпоподібно-клітинна анемія
Вірмени	Періодична хвороба
Жителі Південно-Східної Азії	-таласемія
Популяція Північної Європи, жителі Півдня України, зокрема Одеської області	Муковісцидоз

5. Місце проживання сім’ї і предків по материнській і батьківській лінії. Якщо протягом кількох поколінь предки по материнській і батьківській лініях жили в одному і тому ж невеликому населеному пункті, то велика вірогідність споріднених браків. Крім того, інформація про місце проживання сім’ї дозволяє виключити ендемічні захворювання і врахувати можливий вплив факторів середовища.

6. Місце роботи. Звертають увагу на можливий контакт з мутагенними і тератогенними факторами; з цієї ж причини необхідно з’ясувати, в якому роді військ служив батько.

7. Хронічні захворювання матері. Звертають увагу на захворювання серцево-судинної системи, органів дихання, епілепсію, діабет, фенілкетонурію та ін. Вплив на плід, що розвивається, може справляти як саме захворювання матері (гіпоксія плода при хворобах серцево-судинної системи, діабетична ембріофетопатія, фенілпіровиноградна ембріофетопатія), так і медикаменти, що застосовуються для його лікування (наприклад, антиконвульсанти, що застосовуються при лікуванні епілепсії, є тератогенами).

8. Несприятливий акушерський анамнез. Спонтанні аборти і мертвонародження в анамнезі можуть свідчити про наявність збалансованої хромосомної мутації у батька або матері.

9. Обтяжений сімейний анамнез. Наявність в сім’ї або у близьких родичів дітей із спадковою патологією, вадами розвитку, а також дітей, померлих в ранньому віці з невідомої причини, може свідчити про спадкування в сім’ї патологічних генів або збалансованих хромосомних перебудов.

10. Неблагополучний перебіг нинішньої вагітності, яка закінчилася народженням пробанда.

а) Загроза переривання вагітності спостерігається при хромосомних і деяких моногенних синдромах у плода.

б) Затримка внутрішньоутробного розвитку. Часто спостерігається при хромосомних синдромах у плода, моногенних синдромах, внутрішньоутробних інфекціях (цитомегалії, природженій краснусі, сифілісі), радіаційному ураженні, багатоплідній вагітності, аплазії підшлункової залози у плода. Затримку внутрішньоутробного розвитку слід відрізняти від синдромів спадкової карликовості.

в) Маловоддя може свідчити про захворювання сечовидільної системи у плода, що супроводжуються зниженням нормальної продукції сечі. Саме по собі маловоддя є одним із тератогенних факторів.

г) Багатоводдя спостерігається при вадах шлунково-кишкового тракту у плода з порушенням функції ковтання.

д) Мала рухливість плода характерна для артрогрипозу, хвороби Дауна.