27

Лекція 2 Семіотика спадкових хвороб. Вади розвитку План лекції

1. Класифікація і загальна характеристика спадкових хвороб.

2. Синдромологічний діагноз в клінічній генетиці.

3. Загальні принципи клінічної діагностики спадкових хвороб.

4. Клініко-морфологічне дослідження пробанда

5. Симптоми спадкової і природженої патології у новонароджених, дітей раннього, дошкільного і молодшого шкільного віку, у підлітків і дорослих.

6. Що таке вроджені вади розвитку (ВВР)? Частота в популяції, чинники, які впливають на частоту ВВР.

7. Класифікація ВВР за етіологією, за об’ємом ураження і послідовністю виникнення.

8. Гаметопатії, ембріопатії і фетопатії. Критичні періоди ембріонального розвитку.

9. Сімейства генів, відповідальних за вади розвитку.

10. Класифікація тератогенних факторів.

11. Принципи пренатальної діагностики вроджених вад розвитку. Медико-генетичне консультування.

Класифікація і загальна характеристика спадкових хвороб

Що таке спадкові хвороби? Спадкові хвороби — це хвороби, обумовлені зміною генотипу (тобто мутаціями). Термін походить від слова «спадковість», а не «спадкування» (передача з покоління в покоління). Спадкові хвороби не завжди передаються від батьків до дітей. Багато спадкових захворювань не можуть успадковуватися, оскільки викликають у хворих безплідність або дають летальний ефект. Спадкові хвороби можуть виникати у дітей здорових батьків в результаті нової мутації. Наприклад, хворі з синдромом Дауна народжуються, як правило, у здорових батьків. З іншого боку, деякі ендемічні захворювання спостерігаються у батьків і дітей. Створюється враження спадкування, але захворювання не є спадковими (наприклад, ендемічний зоб).

Слід розрізняти терміни «спадкові» і «природжені» захворювання, «спадкові» і «сімейні» захворювання. Природжені хвороби — це хвороби, які виявляються з моменту народження. До них належать як спадкові хвороби, так і неспадкові. Наприклад, неспадковими є природжені вади розвитку, які сформувалися під дією тератогенних факторів, а також природжені інфекції. З іншого боку, не всі спадкові хвороби є природженими. Частина з них виявляється вперше в дитячому, підлітковому, зрілому і навіть старечому віці. Наприклад, хорея Гентінгтона (автосомно-домінантне захворювання) виявляється частіше у віці 40–50 років.

«Сімейні хвороби» — захворювання, що зустрічаються серед членів однієї сім’ї. Спадкові хвороби часто є сімейними. Проте сімейними можуть бути і неспадкові хвороби, обумовлені однією і тією ж шкідливою професією, шкідливими сімейними звичками, неправильним харчуванням та ін.

Класифікація спадкових хвороб. Генетична класифікація базується на класифікації мутацій і характері взаємодії з середовищем. Всю спадкову патологію можна розділити на п’ять груп:

1. Моногенні хвороби (генні хвороби) — хвороби, спричинені генними мутаціями (ахондроплазія, фенілкетонурія, гемофілія та ін.).

2. Хромосомні хвороби — обумовлені зміною кількості або структури хромосом (синдром Дауна, Патау, Едвардса та ін.)

3. Хвороби із спадковою схильністю (синонім: мультифакторіальні) — хвороби, розвиток яких визначаться взаємодією зміненого генотипу індивіда і факторів навколишнього середовища (заяча губа, клишоногість, гіпертонічна хвороба, шизофренія та ін.)

4. Генетичні хвороби соматичних клітин — обумовлені соматичними мутаціями (більшість пухлин, деякі спорадичні випадки природжених вад, мозаїчні форми хромосомних хвороб та ін.)

5. Хвороби генетичної несумісності матері і плода (гемолітична хвороба новонароджених, яка виникає в результаті несумісності матері і плода за Rh-антигеном, антигенами групи АВ0 та іншими груповими антигенами).

Клінічна класифікація грунтується на системному і органному принципі: нервово-м’язові, психічні хвороби, хвороби опорно-рухового апарату, шкіри, зубощелепної ділянки, кров та ін.

Синдром у клінічній генетиці. Термін «синдром» у клінічній генетиці часто використовують як синонім слова «хвороба». Можна сказати «хвороба Дауна», «хвороба Патау» і «синдром Дауна», «синдром Патау».

Особливості клініки спадкової патології. Для спадкової патології характерні такі особливості.

1. Сімейний характер захворювання.

2. Хронічний, прогредієнтний, рецидивуючий перебіг.

3. Природжений характер захворювання характерний для багатьох, але не для всіх спадкових захворювань. Всі хромосомні хвороби і приблизно 25 % моногенних виявляються з моменту народження. Решта — в різному віці (від кількох днів до старечого віку).

З іншого боку, не всі природжені захворювання і вади розвитку належать до спадкових. Наприклад, алкогольний синдром плода, діабетична ембріофетопатія та інші спричинені дією тератогенних факторів.

4. Залучення в патологічний процес багатьох органів або навіть систем органів дозволяє думати про спадкову патологію. Це пояснюється плейотропною дією генів. Плейотропія — вплив одного гена на формування багатьох ознак.

5. Наявність специфічних симптомів спадкових хвороб характерна не для всіх захворювань. Але вони важливі, оскільки дозволяють своєчасно діагностувати спадкову патологію. Приклади: мишачий запах сечі і поту при фенілкетонурії; плач, що нагадує нявкання котеняти при хромосомній хворобі «синдромі котячого крику» та ін.

6. Резистентність до найпоширеніших методів терапії. Сьогодні розроблені методи лікування деяких спадкових захворювань, але вони дуже відрізняються від методів лікування поширених неспадкових захворювань.