1.4 Роль інтерактивних технологій у розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення,

гартування характеру й виховання моральних якостей учня. Він генератор і

джерело ідей, якими керується другий суб’єкт педагогічного процесу –

учень. Від педагогічної майстерності вчителя залежить націлювання учнів

на належний навчальний лад. Щоб керувати процесом формування і розвитку

здібностей учнів, треба знати актуальні і потенціальні їх рівні.

Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб

кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й перетворити їх у творчі

досягнення. Високий рівень успішності не завжди поєднюється з високим

рівнем творчої обдарованості. У зв’язку з цим потрібно намагатися

створити сприятливі умови для самовираження кожної дитини в різних видах

діяльності.

Працюючи в школі та спостерігаючи за школярами, можна дійти висновку, що є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять

вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з

самого початку. Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу

потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра: новий факт не

и природній допитливості школяра: новий факт не

виникає з “нічого”; разом з дітьми з’ясувати можливості і його

застосування, а форму організації навчання обирати оптимальною. Отже,

завдання, яке постало перед учителем, – збудити здібності своїх учнів,

виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв’яжуть

кожне завдання, – без особистого захоплення спаравою, без наявності

педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання,

методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.

Творчо працюючи, вчитель завжди прагне:

- пропонувати посильний рівень вимог відповідно до рівня навченості та

научуваності;

• вчити учнів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час;

• дати можливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку;

• створювати умови для свідомого і самостійного вибору учнями рівня

засоєння навчального матеріалу;

• дати можливість сильним учням проявити своє творчі здібності.

Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність

підвищувати працездатність включаючи увагу. Підтримання бажання

вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення

різних ситуацій для застосування вивченого. Виховання ж інтересу

передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування

різних технологій навчання, а головне невтомну вчительську працю,

самовдосконалення і самоосвіту.

Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів

відіграють інтерактивні технології навчання та інтерактивний урок.

Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, це

спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої –

створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою

інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови

постійної активної взаємодії вчителя та учнів, що дає змогу педагогу

стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивність навчання

передбачає активізацію навчальних можливостей учня під час навчання

замість переказування готової інфрмації. Уроки, на яких використовуються

інтерактивні технології, дають учням основні пізнавальні та громадянські

вміння, а ща навички і зразки поведінки. Вони захоплюють учнів,

пробуджують учнівський інтерес, навчають самостійного мислення та дій.

Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною

мірою залежить від умінь і стилю роботи вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до

структури уроків. Як правило, структктура таких занять складається з

п’яти елементів:

1. Мотивація.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних

результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає по-іншому, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках.

Оскільки момент інтерактивного навчання принциповий, розглянемо його більш детально. Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

• висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульоване таким чином: «Після цього уроку я зможу…»;

• чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку.

Тому мають бути передбачені:

• обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечено;

• обсяг і рівень розвитку способів діяльності, яких планується досягти в кінці уроку;

• розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, - це визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці.

Формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев'яносто відсотків успіху.

Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, до чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того щоби побачити з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

- назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

- якщо назва теми містить нові слова чи проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

- попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, спроби діяльності тощо;

- нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

Подання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку - дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати приблизно 50-60% часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

- Інструктування - учитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв).

- Об'єднання у групи та/або розподіл ролей (1-2 хв).

- Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

- усвідомити, чого вони навчились;

- пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

- оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

- порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

- як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

- побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою:

- Усне обговорення за запитаннями:

- З якою метою ви робили цю вправу?

- Які думки та почуття вона у вас викликала?

- Чому ви особисто навчились?

- Чому би хотіли навчитись у подальшому?

Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- пояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулось так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкоригувати засвоєне;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що треба засвоїти, чого н навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших дій.

Під час проведення уроків застосовують парну і групову роботу (в

малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки,

формує вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення

ефективності уроку як основної форми навчання проводять уроки-лекції,

уроки-семінари, комбіновані уроки, уроки-заліки, уроки-консультації,

використовуючи різні сучасні технології: “акваріум”, “мозковий штурм”,

“коло ідей”, “метод прес”, “навчаючи, вчуся”, “мікрофон” тощо.

У процесі пошуку рішення проблеми при інтерактивному навчанні відбувається зіткнення різних точок зору учнів. Одне з найважчих правил поведінки для школярів полягає в тому, що слід розрізняти особистість однокласника і ту роль, яку він виконує в процесі групової роботи. Наприклад, як ініціатор, учень може висувати будь-які, самі фантастичні ідеї, при цьому інші члени групи не повинні піддавати його глузуванням за нереальність висунутих пропозицій. Або інший, більш гострий випадок: роль контролера закономірно передбачає критику, але критику обгрунтовану, конструктивну. При цьому і сам «критик», і його опонент повинні відчувати межу ситуації і не переносити конфліктну ситуацію за рамки уроку в міжособистісний план.

Фахівці виділяють наступні норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

• у спільній роботі немає «акторів» і «глядачів», усі - учасники;

• кожен член мікрогрупи заслуговує того, щоб його вислухали, не перебиваючи;

• слід говорити так, щоб тебе розуміли; висловлюватися безпосередньо по темі, уникаючи зайвої інформації;

• якщо прозвучала інформація не цілком ясна, задавати питання «на розуміння» (наприклад, «Чи правильно я зрозумів?»). Тільки після цього робляться висновки;

• критикуються ідеї, а не особистості;

• мета спільної діяльності полягає не в «перемозі» якої-небудь однієї точки зору, а в можливості знайти краще рішення, дізнавшись різні думки з проблеми тощо.

Чи потрібно боятися негативних відгуків учнів про роботу? Ні, вони все одно будуть, оскільки далеко не всі учні готові до такої комунікативно-інтенсивної, емоційно та інтелектуально насиченої форми навчання. Але для того щоб визначити витоки негативної оцінки - прояв негативізму підліткового віку або ж невдало організована робота учнів, - педагог повинен проаналізувати зайнятість та емоційний стан цього учня. Чи був він прийнятий в групову роботу? Чи не виявлялася агресивна поведінка по відношенню до учня (його висловам) з боку однокласників, педагога? Чи відповідав підбір змісту навчального завдання силам і можливостям цього учня?

Важливий момент: учні до кінця уроку вже втомлюються, увага розсіюється, тому часто буває так, що вислуховують репліки перших трьох-чотирьох учнів, а потім хтось з учнів відключається, хтось починає перемовлятися і т.д. Учитель повинен привернути увагу учнів, тому що такий шум може для мовців служити сигналом: його думка не така цікава і значима для оточуючих. Тому можна використовувати на даному етапі пару фраз на тему «виховану людину відрізняє не тільки вміння говорити, а й уміння слухати».

Методи роботи в малих групах.

Метод “Мікрофон” надає можливість кожному і кожній сказати щось

швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку

чи позицію.

Правила проведення такі:

- говорити має тільки той чи та, у кого “символічний” мікрофон;

- відповіді не коментуються і не оцінюються;

- коли хтося висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати

з місця.

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині

для спілкування та співпраці.

Після того, як учитель об’єднав вас у малі групи і ви отримали

завдання, ваша група на короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це

завдання та оголосити результати роботи своєї групи.

Правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу: