Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте ринок як форму сучасної економічної системи.

2. Які причини зумовили зростання впливу держави на ринок?

3. Поясніть сутність соціально орієнованої ринкової економіки.

4. Які напрями діяльності держави в економічній сфері можна виокремити?

5. Назвіть функції держави в економічній сфері.

6. Охарактеризуйте зміст державного регулювання економіки.

7. Розкрийте зміст основних моделей державного регулювання економіки.

8. Назвіть етапи реалізації державної економічної політики.

9. Поясніть сутність основних методологічних підходів до реалізації державної економічної політики.

10. Яким чином здійснюється класифікація учасників реалізації державної економічної політики?

Завдання для самостійної роботи

1. Становлення соціально орієнованої економічної системи.

2. Державна економічна політика України.

3. Заходи державного регулювання економіки.

4. Напрями державної економічної політики.

5. Державне регулювання окремих галузей економіки.

Література

1. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: [навч. посібн.] / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К.: Міленіум, 2003. – 256 с.

2. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Е. Ведунг; пер. з англ. В. Шульга. – К.: Всеувито, 2003. – 350 с.

3. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки: [навч. посібн.] / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко. – К: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

4. Чистов С. М. Державне регулювання економіки / С. М. Чистов, А. С. Никифоров, Т. Ф. Куценко. – К.: Вид-во КНЕУ, 2000. – 450 с.

5. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки [навч. посібн.] / Л. А. Швайка. – К.: Знання, 2006. – 435 с.

Тема 13 найважливіші функції публічнОго адміністрування в економічній сфері Питання:

13.1. Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу.

13.2. Розвиток державно-приватного партнерства.

13.3. Підтримка та захист конкуренції.

13.4. Недопущення зловживанням монопольним положенням на ринку.

13.1. Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу

Важко переоцінити роль бізнесу як одного із основних механізмів розвитку цивілізації на нашій планеті, це добре усім відомо і не потребує доказів. Але з іншого боку, саме бізнес може зіграти роль могильника цієї цивілізації.

Стосовно економічного розвитку, то при наявності високого рівня науково-технічного потенціалу ми маємо усе частіше повторювані кризові явища у різних країнах, які періодично переростають у світові. Отже бізнес є дуже впливовим фактором у розвитку суспільства і яку роль він буде відігравати надалі залежить від кожного із нас незалежно від посади і соціального становища, оскільки усі ми у тій чи іншій мірі причетні до бізнесу.

Щоб визначити перспективну роль у відносинах бізнесу і суспільства у першу чергу треба з’ясувати по перше – які цілі і завдання ставить перед собою суспільство і які складові є базою і підґрунтям для його розвитку. По друге – яке місце на сьогодні займає бізнес у системі взаємовідносин з іншими структурами і на скільки його діяльність відповідає потребам суспільства.

Є люди, які розглядають організацію як економічну цілісність, яка повинна тільки турбуватися про ефективність використання своїх ресурсів. Цю точку зору активно підтримував лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідмен. Він твердив, що істинна роль бізнесу полягає у використанні його енергії і ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри, бере участь у відкритій конкурентній боротьбі без шахрайства і обману.

З іншого боку, є думка, згідно з якою організація — це дещо більше, ніж економічна цілісність. Сучасна організація є складовою оточення, з багатьма складовими, від яких залежить саме існування організації. До таких складових (їх називають посередниками) відносять місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби інформації, групи суспільного тиску, спілки або об’єднання, робітників і тих, хто тримає акції. Це багатопрошаркове суспільне середовище може істотно впливати на досягнення організацією її мети, тому організації доводиться врівноважувати чисто економічну мету з економічними і соціальними інтересами цих складових середовища.

Згідно з цією точкою зору, організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому функціонують зайнятість, прибуток і дотримання закону. Організації повинні спрямувати частину своїх ресурсів і зусиль за соціальними каналами. Вони зобов’язані жертвувати на добробут і удосконалення суспільства, відповідально діяти в таких багаточисельних сферах, як захист життєвого середовища, охорона здоров’я і безпеки, громадянські права, захист інтересів споживачів тощо.

Організаційні цінності також мають велике значення для діяльності організації. Справедливість даної тези підтверджується і тим фактом, що більшість людей знаходиться на другому етапі морального розвитку, тобто вони вважають, що їх обов’язок складається з виконання зобов’язань перед іншими людьми у відповідності до їх очікувань. Корпоративна культура самим серйозним чином впливає на поведінку членів організації. Наприклад, розслідування розкрадань у нафтовій промисловості США показало, що вони сприймалися більшістю працівників як належне. Співробітники багатьох компаній впевнені, що якщо вони не будуть робити так, як усі (тобто як прийнято), вони ризикують втратити своє місце.

Культура організації аж ніяк не єдине джерело впливу на етику, але вона є самою могутньою з цих сил, тому що визначає цінності компанії. До числа інших відносяться прийняті в компанії правила і політика, система винагород, міра турботи організації про своїх членів, система добробуту, відповідність принципів організації праці законодавчим і професійним вимогам, лідерство і процес прийняття рішень.

Суперечки про роль бізнесу в суспільстві породили чисельні аргументи за і проти соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

1. Сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи.

Підприємства, соціальні дії яких поліпшують життя місцевого населення і ліквідують необхідність державного регулювання, можуть мати власний інтерес через вигоди, що забезпечуються участю в житті суспільства.

2. Зміна потреб і надій широкої публіки.

3. Наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем.

4. Моральні зобов’язання бути соціально відповідальними.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

- Порушення принципу максимуму прибутку.

- Витрати на соціальні потреби.

- Недостатній рівень звітності широкій публіці.

- Нестача вміння вирішувати соціальні проблеми, тобто невміння задовольнити соціальні потреби, непрофесіоналізм.

- Застосування соціальної відповідальності тільки з рекламною метою.

Соціальна зорієнтованість бізнесу,у свою чергу, забезпечується державною підтримкою підприємництва.

Інституційні засади державної підтримки підприємницької діяльності включають:

наявність організаційної структури;

наявність ринкової інфраструктури;

інформаційно-консультаційне забезпечення підприємництва;

кадрове забезпечення;

науково-методичне забезпечення;

моніторинг державної підтримки.

Метою державної підтримки підприємницької діяльності є:

1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2) сприяння формуванню і розвитку підприємництва, становлення підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка підприємницької діяльності здійснюється за такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів підприємництва;

2) встановлення системи пільг для суб’єктів підприємництва;

3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка підприємництва;

5) залучення суб’єктів підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Державна підтримка підприємницької діяльності здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.

Програми підтримки підприємництва включають положення про:

фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб’єктів підприємництва;

забезпечення участі суб’єктів малого підприємництва у виконанні поставок для державних, регіональних та місцевих потреб;

вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

сприяння створенню інфраструктури розвитку підприємництва;

пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб’єктів підприємництва, у тому числі пом’якшення податкової політики;

допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні.

Держава сприяє створенню ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності, розробленню навчальних планів, програм і методичних посібників для підготовки підприємців залежно від рівня їх базової підготовки, термінів навчання, для підвищення кваліфікації учителів і викладачів, використання державних телерадіоканалів для навчання широких верств населення основ підприємницької діяльності.

Сприяння розвитку підприємництва в Україні також передбачає: проведення комплексу наукових досліджень, пов’язаних з проблемами розвитку підприємництва; розроблення та впровадження нових підходів і методів щодо аналізу та прогнозування розвитку цього сектору економіки; вивчення світового досвіду з питань формування державної політики сприяння розвитку підприємництва.

Функціональні (цільові) форми та методи державної підтримки підприємництва умовно можна розділити на такі складові: матеріально-технічна підтримка; науково-технічна (інноваційна) підтримка; фінансово-інвестиційна підтримка; податкове регулювання та сприяння самофінансуванню бізнесу; зовнішньоекономічне регулювання та захист національних підприємств; екологічне регулювання бізнесу.

Отже, зв’язок економіки та суспільства забезпечує цілісне функціонування економіки як складної системи, у якій діють суб’єкти економіки, від поведінки яких залежать кінцеві результати економічного розвитку. Активність суб’єктів суспільства залежить від стану і регулятивних можливостей економічної культури; місця і ролі соціальних груп у структурі економічних зв’язків; динаміки їх переміщення й ієрархії цієї структури; здатності специфічних соціальних механізмів регулювати економічні відносини.