10.2. Моделі ефективності діяльності публічних адміністрацій

Моделі ефективності діяльності публічних організацій формуються залежно від поєднання основних механізмів управління, що відрізняються набором інструментів впливу (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Механізми та інструменти публічного управління

Усі моделі ефективності передбачають зосередження уваги на ключових моментах досягнення ефективності:

співвідношенні між витраченими ресурсами й отриманими кінцевими результатами;

зменшенні кількості ресурсів, що витрачаються і/або зниженні їх вартості;

скороченні тривалості процесу прийняття рішення і/або надання послуги;

збільшенні числа осіб, задоволених наданими послугами і/або зменшенні числа осіб, яким потрібна допомога органів влади.

Але в різних моделях пріоритетність зазначених компонент може бути різною, що обумовлює різну ціле орієнтованість контролю за процесом надання послуги. Зокрема можна виділити такі групи контролю:

контроль витрат;

контроль процесу;

контроль дотримання стандартів;

контроль часу;

продуктивності;

контроль результатів.

Загальна модель ефективності управління відбиває взаємозв’язок між витратами вхідних ресурсів у процесі надання послуг і кінцевими результатами, що дозволяє визначити якою ціною вони досягнуті (рис. 10.2).

Витрати

Результат

Послуга

Процес

Ефективність

Рис. 10.2. Загальна модель ефективності діяльності публічної адміністрації

Загальна модель ефективності набуває більш конкретних і специфічних рис при різних комбінаціях інструментів впливу, які відрізняються сукупністю характерних особливостей.

1. Інструменти адміністративного механізму мають примушувальний обов’язковий характер.

Правила як продукт адміністрування, з одного боку, формалізує діяльність працівників адміністрацій, чітко приписуючи їм те, що вони мають робити, а з другого, інколи не дозволяє клієнту, отримати потрібну йому послугу, якщо він порушує певні формальні вимоги (прийшов невчасно, запізнився подати документи, звернувся не за інстанцією тощо). Така ситуація формує негативне ставлення населення до працівників публічних адміністрацій, які не можуть порушувати встановлені нормативними документами правила. Вихід вбачається в тому, щоб при складанні правил максимально враховувалися інтереси населення та умови їх життєдіяльності.

Так, ніщо не заважає органам публічної влади працювати без перерви, застосовуючи плаваючі графіки роботи для співробітників; створювати локальні мережі для отримання інформації від суміжних організацій, що зменшить кількість довідок; зосередити функції оформлення документів, отримання підписів і печаток в одному місці замість розпорошення їх по різних кабінетах тощо.

2. Інструменти економічного механізму передбачають використання коштів державного і місцевого бюджетів та позабюджетних коштів для стимулювання потрібних видів діяльності та процесів (підтримка територій, окремих груп населення, стимулювання експорту, ресурсозбереження тощо).

3. Інструменти інформаційно-психологічного механізму забезпечують інформаційний вплив на споживачів, який сприяє формуванню суспільної думки і переконань, належного ставлення до окремих явищ суспільного життя, усвідомленню позиції влади та її прийняття. Формування офіційної позиції влади і суспільні переконання мають бути узгодженими з метою запобігання виникненню протестних настроїв і громадської непокори.

4. Інструменти організаційного механізму сприяють створенню організаційних структур, адекватних функціям, які ними виконуються. Гнучкість, мобільність та ієрархічність організаційних структур можуть сприяти наданню публічних послуг або заважати.

В моделях ефективності публічних адміністрацій західних країн акцент робиться на організаційних та економічних інструментах – публічні адміністрації в цих країнах відрізняються організаційною гнучкістю і широким використанням заохочувальних заходів. Інструменти економічного механізму легше застосовувати через те, що вони є зрозумілими і забезпечують швидшу реакцію, ніж переконання та вмовляння.

В моделях країн східної цивілізації перевага надається правилам і переконанням.

У 90-х роках минулого століття з’явилися різновиди економічних та інших моделей управління, зокрема моделі якості, моделі бенчмаркінгу, причому економічні моделі серед них були не найпоширенішими, що свідчить про відносну ефективність стимулювального впливу на суспільні процеси та взаємини. Слід звернути увагу на модель збалансованого управління, яка передбачає врахування економічних і позаекономічних чинників діяльності публічних адміністрацій та те, що в кінцевому підсумку має бути досягнутий не стільки економічний, скільки соціальний ефект. Соціальні ефекти (зменшення безробіття, зменшення забруднення довкілля, зменшення конфліктності між соціальними групами, зменшення соціальної диференціації за економічним критерієм тощо) важко піддаються кількісному обліку, що створює умови для маніпуляцій і бюджетних зловживань. Ось чому так важливо підвищувати прозорість прийняття управлінських рішень і розподілу бюджетних коштів.

Аналіз публікацій щодо сутності моделей ефективного публічного управління дозволяє дійти висновку, що всі вони мають відповідати трьом основним критеріям: цілісності, збалансованості та комплексності.