9.4. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності в Україні

З питань протидії корупції в Україні діє понад 20 нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Крім того Україна підписала ряд міжнародних договорів та співпрацює з цього питання з різними недержавними структурами. Важливим наслідком їх прийняття та втілення в життя було привернення уваги до цієї складної проблеми не тільки керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, а й усієї громадськості країни.

Правовою основою протидії корупції є Конституція України, Закон України Про засади запобігання та протидії корупції, Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Стамбульський план дій боротьби з корупцією Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Указ Президента України від 11 вересня 2006 р. № 742 Про Концепцію подолання корупції в Україні На шляху до доброчесності.

Верховна Рада України 11 червня 2009 року прийняла Закони Про засади запобігання та протидії корупції, Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення.

Зазначені Закони докорінно змінюють загальнодержавний підхід до розуміння корупції та антикорупційних заходів, містять низку новел, правових інститутів, які невідомі вітчизняним правовим традиціям, а тому потребують додаткового пояснення.

Якщо Закон України Про боротьбу з корупцією 1995 року був спрямований в основному на здійснення заходів репресивного характеру (встановлення відповідальності за порушення вимог Закону), то Закон України Про засади запобігання та протидії корупції 2009 року зосереджено на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню корупції.

Аналіз чинного законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення дає підстави стверджувати, що в Україні створена загалом достатня законодавча база для ефективної боротьби з корупцією.

Вона передбачає цілий комплекс кримінально-, адміністративно-, цивільно-правових, дисциплінарних та інших заходів, який дозволяє притягнути до того чи іншого виду юридичної відповідальності практично будь-яку посадову особу органів державної влади, що допустила те чи інше зловживання владою чи посадовим становищем.

Проте, крім законів України, існує низка підзаконних нормативно-правових актів, які приймалися у різні часи, різними органами, у ряді випадків – спонтанно, безсистемно, без належного наукового обґрунтування, через що і виникають колізії та протиріччя.

Але все ж таки основною проблемою формування відповідної законодавчої бази є не наявність чи відсутність спеціальних законів, а їх застосування. Сучасна Україна належить до держав, де відбувається зміна еліт, де її слабкість і низька кваліфікація є важливим чинником глибокої суспільної кризи.

Діапазон потенційної та фактичної неправомірності дій певних груп української політичної еліти дуже широкий: від приходу до влади за будь-яку ціну до вибивання для себе благ із використанням службового становища. Висока протиправність та кримінальність правлячої і прагнучої до влади еліти супроводжується постійними конфліктами, змовами і путчами, від чого страждає усе населення України. Сила корумпованих еліт є такою, що вони чинять шалений опір будь-яким спробам обмежити масштаби корупції. В останній рік (2014) цей опір створює реальну загрозу територіальній цілісності країни, що переконує нас у складності та тривалості реалізації проти корупційної політики.