Свердла
Використовують різні типи свердел: центрові з підрізувачами волокон (рис. 12, а) – для свердління впоперек волокон неглибоких отворів; спіральні з підрізувачами (рис. 12, б) – для свердління впоперек волокон глибоких отворів; гвинтові (рис. 12, в) – для свердління глибоких отворів як вздовж, так і впоперек волокон; ложечкові (рис. 12, г) – для свердління глибоких отворів вздовж волокон; порожнисті циліндричні – для висвердлювання наскрізних отворів та випилювання дерев’яних пробок.
Рис. 12. Свердла: а – центрове; б – спіральне; в – гвинтове; г - ложечкове
Свердла мають різні розміри. Вибір розміру свердел визначається діаметром отвору. Центрові свердла мають діаметр від 10мм до 60мм з градацією у 2мм, ложечкові – від 6мм до 50мм з градацією 5мм, спіральні – від 1мм до 20мм з градацією 1мм. Діаметр гвинтових свердел може бути від 20мм до 50мм, причому для свердел діаметром до 30мм градація по товщині 1мм, а для свердел діаметром більше 30мм градація складає 2мм.
Для закріплювання свердел на верстатах використовують спеціальні патрони. Свердла загострюють на верстатах за допомогою шліфувальних кругів або вручну напилками.
Довбальний інструмент
Комбіновані порожнисті долота зі свердлом мають квадратний переріз. Сторона квадрата може бути від 6мм до 30мм (інколи до 50мм) з градацією 2мм та 5мм. З порожнистими долотами, як правило, комбінують гвинтові та шнекові свердла. Свердло призначене для висвердлювання отворів, а долото – для підрізання кутів квадрата, в який вписано отвір, що висвердлюється свердлом. На кінцях порожнистого долота розташовані ріжучі елементи, а в горі поздовжнє вікно, що призначено для виходу стружки із гнізда.
Рис. 13. Ріжучий (фрезерний) ланцюжок для ланцюгово-довбального верстата: а – загальний вигляд ланцюжка з направляючою лінійкою; б – трьох, п’яти та семипластинчасті ріжучі ланцюги
Ріжучі (фрезерні) ланцюжки для ланцюговодовбальних верстатів (рис. 13) складаються із комплектів ланок-різців, які шарнірно з’єднані між собою. В залежності від ширини гнізда ланка фрезерного ланцюга може складатися із трьох, п’яти та семи пластинок-зубців. Ширина сформованих за допомогою фрезерних ланцюжків гнізд може бути від 6мм до 30мм. Для вибірки гнізд шириною до 16мм застосовують ланцюжки із трьох пластинок. Ланцюжок шириною 20мм складається із п’яти пластинок, а шириною 25мм – із семи. Долота зі свердлами закріплюють в патронах, а ріжучі ланцюжки – на спеціальних направляючих лінійках.
Для довбання гнізд в деталях меблів та інших виробів використовують гніздові фрези, які становлять багатолезну плоску пластинку, що має зубці з двох прилеглих сторін – торцьової та бокової.
Лекція 6. Продукція та сировина лісопильного виробництва План
Пилопродукція.
Розкроювання пиловочної сировини на пиломатеріали.
Поняття про постави.
Корисний вихід пилопродукції.
Література [5, 7]
Пилопродукція
Продукцію лісопильного виробництва називають пилопродукцією. Пилопродукцію одержують внаслідок розділення деревини на частини за допомогою пилок. Спочатку виконують поздовжнє розділення колод, а потім – поздовжнє та поперечне розкроювання одержаних частин (рис. 14).
Рис. 14. Види пилопродукції:
а – двокантний брус; б – трикантний брус; в – чотирикантний брус;
г – дошка обрізна; д – дошка одностороння обрізна; е – дошка необрізна;
ж – брусок; з – шпала обрізна; и – шпала необрізна; к – обапіл дощатий;
л – обапіл горбильний
Пиломатеріали – це пилопродукція певних розмірів та якості з двома плоскопаралельними пластями, що використовується в цілому вигляді або для виготовлення заготовок, деталей та виробів з деревини.
Заготовки – це пилопродукція з розмірами та якістю, що відповідають виготовленим деталям та виробам, причому з припусками на механічну обробку та усушку. Розрізняють дощаті та брускові заготовки.
Шпала – це пилопродукція у вигляді бруса, що призначена для використання як опори для залізничних рейок. Розрізняють обрізні (рис. 14, з) та необрізні (рис. 14, и) шпали.
Обапіл – це пилопродукція, яку одержують із бокової частини колоди, причому одна поверхня у неї пропиляна, а інша не пропиляна або пропиляна частково. Розрізняють дощатий (рис. 14, к) та горбильний (рис. 14, л) обапіл.
У заготовках та пиломатеріалах широкі сторони називають пластями, вузькі бокові – кромками, а перпендикулярні до них кінцеві – торцями. Лінії перетину пластей та кромок пиляної продукції називають ребрами. Частина поверхні колоди, що залишилася на пиломатеріалах, називається обзолом.
Товщина пилопродукції вимірюється по кромці, як відстань між двома пластями; ширина - по пласті, як відстань між двома кромками, довжина – як відстань між двома торцями.
За розмірами поперечного перерізу пиломатеріали поділяють на бруси, бруски та дошки.
Брусами називають пиломатеріали, товщина і ширина яких більша 100мм. По кількості пропиляних пластей розрізняють двокантний брус (рис. 14, а), трикантний (рис. 14, б) та чотирикантний (рис. 14, в).
Бруски - це пиломатеріали товщиною від 50мм до 100мм та шириною не більше подвійної товщини (рис. 14, ж).
Дошки - це пиломатеріали товщиною від 16мм до 100мм та шириною більше подвійної товщини.
Пиломатеріали можуть бути обрізними та необрізними. У обрізних пиломатеріалів (рис. 14, г) пласті та кромки пропиляні по всій довжині. У необрізних (рис. 14, е) пласті пропиляні, а кромки не пропиляні або пропиляні частково.
За породами деревини пилопродукцію поділяють на три групи: продукція хвойних порід, продукція твердих листяних порід та продукція м’яких листяних порід. Для кожного виду пилопродукції необхідні певні породи деревини. Наприклад, резонансні пиломатеріали для музичних інструментів виготовляють тільки із деревини ялини чи піхти; винну клепку – із деревини дуба, а лижні заготовки – із деревини берези.