
- •Баханов к.О., Мирошниченко в.О. Практикум з методики навчання історії в школі
- •3 Курс (сгф)
- •Передмова
- •Тема 1. Загальне поняття методики навчання історії. Моделювання уроку історії
- •Моделювання уроку історії
- •Аналіз уроку
- •Основні проблеми курсу методики навчання історії
- •Методичні рекомендації
- •1. Походження назви Русь.
- •Тема 2. Розвиток вітчизняної методики навчання історії до хх ст.
- •Шкільні програми і навчальні плани з історії у царській Росії.
- •Перші підручники з історії.
- •Система навчання і головні методичні здобутки вітчизняної дореволюційної школи.
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. Позитивні тенденції розвитку вітчизняної методики навчання історії у першій третині хх ст.
- •Шкільні програми і навчальні плани з історії: позитивне й негативне (1900-1932 рр.).
- •Позитивні риси підручників з історії.
- •Головні методичні здобутки.
- •Методичні рекомендації
- •Тема 4. Розвиток методики навчання історії у 30-80-х рр. Хх ст. В срср.
- •Шкільні програми і навчальні плани з історії в срср (1932-1991рр.).
- •Підручники з історії в срср.
- •Головні методичні здобутки радянської школи.
- •Методичні рекомендації
- •Тема 5. Формаційний та цивілізаційний підходи в історичній науці та їх вплив на методику навчання історії в школі
- •Методичні рекомендації
- •Тема 6. Концептуальні засади шкільної історичної освіти
- •Мета і завдання шкільної історичної освіти
- •Принципи шкільної історичної освіти
- •Структура шкільної історичної освіти
- •Методичні рекомендації
- •Тема 7. Визначення цілей уроку вчителем. Структурно-функціональний аналіз навчального матеріалу
- •Шляхи визначення навчальних цілей вчителем
- •Структурні компоненти навчального матеріалу
- •Функціональний аналіз навчального матеріалу
- •Методичні рекомендації
- •Тема 8. Пізнавальні можливості учнів, їх діагностика й розвиток на уроках історії
- •Характеристика, діагностика і шляхи розвитку пізнавальних процесів учнів: пам’яті, уваги, уяви, сприймання, мислення, мовлення.
- •Діагностика індивідуальних властивостей та емоційно-вольових характеристик особистості (темперамент, характер, воля).
- •Методичні рекомендації
- •Тема 9.Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання
- •Основні структурні компоненти підручника та їх функціональне призначення.
- •Аналіз підручника з історії.
- •Робота з підручником на уроках.
- •Методичні рекомендації
- •XIV ст. З «Історії Людовіка Святого» хроніста Жана де Жуанвіля
- •XIII ст. З «Повчання короля своєму синові» Людовіка IX
- •XiVст. З «Хроніки» ченця Жана де Венетта
- •Тема 10. Зміст шкільної історичної освіти
- •Методичні рекомендації
- •Тема 11. Проблемне навчання історії
- •Проблемний виклад навчального матеріалу
- •Проблемні ситуації та шляхи їх створення на уроці історії
- •Проблемні завдання з історії
- •Методичні рекомендації
- •Тема 12. Формування історичних понять на уроках історії
- •Структура історичного матеріалу і місце в ній історичних понять
- •Класифікація історичних понять
- •Методика формування історичних понять
- •Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
При підготовці до заняття слід скористатися матеріалом лекцій та літературою, визначити суттєві ознаки кожного з підходів. Для цього доцільно скласти порівняльну таблицю, але ретельно вивірити критерії:
Критерії порівняння |
Формаційний підхід |
Цивілізаційний підхід |
Для підготовки другого питання потрібно ознайомитися з поданням навчальної теми (параграфу) у підручнику радянських часів (наприклад, «Велике переселення народів») та визначити основні прояви формаційного підходу у висвітленні навчального матеріалу. Наприклад, можна використати матеріал з підручника Ф.Ф. Коровкіна [ 6, С.246-249]:
«…У той час як Римська імперія послабшала, натиск варварів на її кордони посилювався. Варварські племена об’єднувались у союзи й обирали вождів із числа знатних людей. Небезпечними сусідами імперії в Північному Причорномор’ї були германські племена, що сюди переселилися - готи. У другій половині ІV століття вони не встояли перед навалою кочівників, що нахлинули у Європу з прикаспійських степів, й відступили до берегів Дунаю. Зобов'язавшись захищати кордони Римської імперії, готи отримали дозвіл оселитися в її малозаселених областях. На човнах й на плотах десятки тисяч готів із дружинами й дітьми переправилися через широкий Дунай на його правий берег. Імператорські чиновники обіцяли постачити готів продовольством, але обдурили їх. За шматок хліба або собачого м'яса гот повинен був віддавати в рабство сина або самого себе. Готи повстали й рушили на Константинополь. Безліч рабів й колонів примкнуло до повстання; в 378 році воно охопило весь північний схід Балканського півострова. Проти готів виступив імператор з військом. У бої військо було обійдене готами з тилу й винищено; загинув й сам імператор. Тільки підкупивши готських вождів, новий імператор домігся припинення воєнних дій.
Готам були надані землі на північному заході Балканського півострова. Поселення багато чисельних і войовничих варварів у центрі імперії було для неї дуже небезпечним. У 395 році Римська імперія була розділена між двома імператорами. Утворились дві імперії - Східна, або Візантія, зі столицею Константинополем й Західна зі столицею Римом. Під владою Західної імперії залишилися Італія й західні провінції в Європі й Африці, а в Східну ввійшли Балканський півострів, Єгипет й римські володіння в Азії. Поділ імперії ще більше послабив сили обох держав. Особливо важким було положення Західної імперії з її містами, що запустіли, розореними поселеннями, частими повстаннями. Готи скористалися слабкістю імперії. Вони підняли на щит досвідченого воїна Аларіха й під його керівництвом спустошили Грецію й Македонію. Для захисту Італії були викликані легіони із Галлії, Британії й Іспанії; у військо зараховували навіть рабів, але й після цих мір обороняти Апеннінський півострів від варварів вдалося лише кілька років. Готи вторглись в Італію. Імператор сховався в неприступній фортеці; війська, що складалися в основному з варварів, били ненадійними й часто переходили на бік Аларіха; раби й колони, що ненавиділи імператора, громили маєтки рабовласників й тисячами приєднувалися до готів. В 410 році Аларіх зважився штурмувати Рим, захищений міцними кріпосними стінами. Йому допомогли раби, які вночі відкрили міські ворота, й готи ввірвалися в Рим. Найбільше у стародавньому світі місто, перед яким сотні років тріпотіли народи Європи, Азії й Африки, було захоплене варварами. Поряд з готами в Західну Римську імперію вторгалися й інші німецькі племена. Поступово вони захопили Галлію, Італію, Іспанію й проникнули в Північну Африку. Спустошливою лавиною варвари рухалися по імперії. Осідаючи на багатих землях, общини германців викорчовували виноградники під посіви жита й ячменю, вирубували оливкові гаї під пасовища. Щоб отримати камінь для будівлі фортець, германці ламали стіни палаців й храмів. Багато міст були зовсім зруйновані й заросли травою й чагарником. У середині V століття племена вандалів переправилися з Африки в Італію й легко опанували Римом. На цей раз грабіж й розгром міста тривали два тижні й були особливо жорстокі. Вандали розбивали статуї, знищували книги, підпалювали будинки. Після їхньої навали в Римі уціліло всього 7 тис. жителів. Римські імператори стали безсильними іграшками в руках варварських вождів, що господарювали в Італії. Нарешті, в 476 році один з німецьких вождів скинув останнього імператора й проголосив Західну Римську імперію знищеною. Візантія, менш розорена, чим Західна Римська імперія, відбивала, хоча й із великим напруженням, натиск варварів.
Сам розвиток рабовласницького ладу підірвав сили імперії і призвів до її падіння. Імперію зруйнували повстання пригноблених й навали варварів.
Питання: 1. Чому рабовласницький лад досяг у Римі найбільшого розвитку? У чому це виражалось? 2. Чому класова боротьба в Римі досягла крайнього загострення? У чому вона виражалась? 3. Чому розвиток рабовласницького ладу став гальмом розвитку техніки? 4. Які причини падіння рабовласницького ладу в Західній Європі?»
Третє питання плану потребує ознайомлення із сучасними підручниками з історії й порівняння сучасного погляду на історичні події та явища з тими, що переважали в СРСР у 80-х рр. ХХ ст. Для цього також необхідно вибрати одну тему й порівняти її висвітлення у різних підручниках, виявити спільні риси і відмінності. Це варто зробити за допомогою таблиці
Історичні сюжети |
Підручники |
|||
Ф.Ф.Коровкіна (1988) |
О. М. Карліної (1998) |
Н.Г. Подаляк (2007) |
Спільне |
За наявності найкраще залучити до порівняння російські підручники А.Я.Гуревича та Д.Е.Харитоновича.
Поміркувати над питанням, в якому напрямку відбулися зміни у викладанні матеріалу в сучасних підручниках? До якого з підходів вони тяжіють? Які недоліки мають підручники, побудовані на цивілізаційному підході?