Зм 7 Види стратегічного управління

1. Управління за допомогою вибору стратегічних позицій.

2. Управління шляхом ранжування стратегічних завдань.

3. Управління в умовах стратегічних несподіванок.

4. Управління за слабкими сигналами.

1. Стратегічне управління за допомогою вибору стратегічних позицій - припускає аналіз перспектив підприємства; визначення пріоритетів і розподіл ресурсів між різноманітними перспективними видами діяльності підприємства; аналіз можливих варіантів диверсифікації підприємства; прогноз динаміки чинників нестабільності; планування нових стратегій, що відповідають очікуваним рівням нестабільності середовища; передбачення організаційних змін і можливостей підприємства.

2. Управління на основі ранжування стратегічних задач – відбувається у системі менеджменту підприємства шляхом категоризації задач за ступенем терміновості та важливості; задачі, що мають найвищі пріоритети, передаються у відповідні підрозділи підприємства для підготовки і прийняття рішень; контролю процесу прийняття рішень на предмет відповідності наслідків рішень наявним у системі менеджменту стратегічним настановам; безперервне проведення відновлення і перегляд актуальних стратегічних задач.

3. Управління в умовах стратегічних несподіванок використовується, коли нові проблеми не тільки слабко передбачені і розвиваються дуже швидко, але і виникають практично раптово, не маючи під собою очікуваного прогнозу.

4. Управління за слабкими сигналами ґрунтується на припущенні про те, що будь які несприятливі явища або перспектива росту можливостей виникають не раптово, а зумовлюються появою сигналів-провісників або «слабких сигналів».

Зм8 Портфельні стратегії та управління стратегічною позицією підприємства

1. Стратегічна зона господарювання, зони стратегічних ресурсів.

2. Господарський портфель та етапи його розробки.

3. Матриці та моделі оцінювання стратегічної позиції підприємства.

1. Стратегічна зона господарювання, зони стратегічних ресурсів.

СЗГ («стратегічна зона господарювання») — окремий сегмент ринку, на якому піприємство діє або на який бажає мати вихід. Головними чинниками, що визначають СЗГ, є потреби та продукти, які задовольняють ці потреби.

СГЦ (стратегічний господарський центр) – самостійна організаційна одиниця (відділення, завод або інший центр прибутку), для якої може бути налагоджений облік доходів, витрат, капіталовкладень і яка відповідає за розроблення стратегічних позицій організації у певному сегменті ринку.

СБО (стратегічна бізнес-одиниця) – підрозділ організації, що має (відносно інших СБО компанії) особливу місію, товарні лінії, конкурентів, ринки збуту.

ЗСР (зона стратегічних ресурсів) – сегмент ринку, де діє певна сукупність підприємств-постачальників, що можуть забезпечити виведення на ринок товарного асортименту фірми й сприяти ритмічному функціонуванню її виробничо-управлінської системи.

Порядок виділення ЗСР наступний:

• по-перше, встановлюється однозначний перелік стратегічних ресурсів, що є дефіцитними для фірми. Тобто не всі, а лише ті, яких недостатньо. Для кожного з вибраних ресурсів будується своя СЗР

• по-друге, для кожної зони визначається величина потреби, якість і вар¬тість одиниці ресурсу

• по-третє, вивчається ринок придбання конкретного ресурсу. Для цього визначається розмір ринку, об'єм ресурсу, що можна придбати на даному ринку і перелік виробників або постачальників, що працюють на ньому, а також: торговельні бар'єри даного ринку

• по-четверте, для кожного постачальника встановлюється його імідж:, що вказує на авторитет і надійність ділового партнера, якість і вартість ресурсу, який він постачає на ринок, можливість повного забезпечення потреби в ресурсі

• по-п'яте, для кожної з визначених ЗСР встановлюються перспективи росту на основі життєвого циклу попиту на ресурс, перспективи рентабельності використання необхідного ресурсу, очікуваного рівня нестабільності, при якому перспективи продуктово-ринкових стратегій можуть змінитися, а також: можливості заміни даного ресурсу іншим, більш економічним