9. Обов’язки громадян у сфері охорони довкілля

В екологічному законодавстві значна увага протягом багатьох років приділялась регулюванню екологічних прав. Виходячи з його аналізу можна констатувати, що в ньому тільки надається перелік обов’язків суб’єктів, який як правило є невичерпним. В сучасних умовах бракує законодавчо закріпленого визначення поняття «екологічних обов’язків» Конституцією України визначені основні елементи еколого-правового статусу громадянина (ст. 13, 50, 66 та ін.), які більш детально регламентуються екологічними нормативно-правовими актами. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», розділ ІІ «Екологічні права та обов’язки громадян» містить лише ст. 12, присвячену обов’язкам громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. Наприклад, в ЗК України обов’язки власників земельних ділянок містяться в ст. 91, а користувачів у ст. 96; ВК України статтею 44 визначається обов’язки водо користувачів; Кодекс України про надра регламентує права та обов’язки ст.24 тощо.

Стаття 66 Конституції України закріпила обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки.

Загальні обов'язки громадян, передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її

багатства відповідно до вимог законодавства про охорону

навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної

безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання

природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших

суб'єктів;

г) вносити штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим

негативним впливом на навколишнє природне середовище.

На відміну від загальних обов'язків екологічне законодавство України закріплює й так звані спеціальні обов'язки громадян, які випливають із умов права власності на природні ресурси, права природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності, тобто підтверджують реалізацію особою її спеціального статусу. Такі обов'язки закріплюються у спеціальних законодавчих актах природоресурсного та природоохоронного характеру або випливають із норм права, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки. За своїм характером такі обов'язки можуть мати спільні ознаки та поділяються на майнові та немайнові.

Обов'язки майнові:

• своєчасно вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища та понадлімітне використання природних ресурсів;

• ефективно використовувати природні ресурси, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення;

• проводити заходи щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього природного середовища (забруднення, засмічення тощо).

Обов'язки немайнові:

• одержувати дозволи на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

• передавати екологічно небезпечні об'єкти на екологічну експертизу;

• надавати органам екологічного контролю відомості про характер екологічно небезпечної діяльності;

• здійснювати первинний облік використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище;

• погоджувати свою діяльність з іншими суб'єктами, якщо вона спроможна потенційно шкодити здоров'ю людини і природним ресурсам;

• оволодівати екологічними знаннями і практичними навичками щодо їх реалізації;

• виконувати розпорядження органів екологічного контролю тощо.

Громадяни зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища згідно з законодавством України. Ряд обов'язків щодо раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів конкретизовано у ресурсному законодавстві. Наприклад, згідно з ст. 10 Закону України "Про тваринний світ" громадяни зобов'язані охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин, сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу, використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

САМОКОНТРОЛЬ: