Задача 3

Екологічна організація «Еологія-Право-Людина» звернулась із заявами до обласного управління Мінекології та найбільших забруднювачів повітря району з проханням надати інформацію щодо обсягів викидів у повітря шкідливих речовин та їх складу. Метою отримання інформації було проведення громадської екологічної експертизи впливу хімічного виробництва ТОВ Гірхімпром на мешканців району.

Управління Мінекології відмовило у наданні інформації, пославшись на її відсутність. Підприємства, що здійснюють викиди шкідливих речовин, взагалі не відреагували на звернення.

ТОВ Гірхімпром звернулося до суду з позовом про зобов’язання екологічної організації припинити дії, спрямовані на розголошення ноу-хау виробництва шляхом намагання з’ясувати формули хімічних речовин та методики їх синтезу і з вимогою до управління Мінекології заборонити надавати подібну інформацію організації «Еологія-Право-Людина»

1. Визначити види правовідносин, що виникли.

2. Проаналізувати правомірність дій кожного з учасників ситуації.

3. Якими мають бути у даному випадку дії організації «Еологія-Право-Людина», спрямовані на збір необхідної для проведення громадської екологічної експертизи інформації і її проведення?

1. Види правовідносин: адміністративні та екологічні(відносини, пов’язані з забезпеченням безпечного для життя і здоровя довкілля; відносини, спрямовані на охорону довкілля).

2. Та ГО діяла в межах наданих їй прав, ібо:

ч.1 ст.21 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» : громадські об’єднання мають право:

- проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

- вільного доступу до екологічної інформації;

І навіть в подальшому

- оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.

Зі сторони заводу і Мінекології (до речі, вони самі себе на сайті називають Мінприроди – Міністерство екології та природних ресурсів):

Стаття 25-1. Екологічне інформаційне забезпечення 

     Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, ЗОБОВ'ЯЗАНІ забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища.

     Екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами державної влади ( яким в конкретному випадку є ото облуправління міністерства) та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

п. д) ч.1 ст. 27 – екологічній експертизі підлягають матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище. – а тому нема чого триндіти про всяке там «розголошення ноу-хау». Хоча. Якшо так подумати, то ТОВ може впертися, шо «а з чого ви взяли, шо ми порушуєм норми екологічної безпеки і здійснюєм негативний вплив на навколишнє природне середовище?» - не гребе, презумпція винуватості: от докажете, шо ви вєрняк нікому не шкодите – тоді і тримайте собі свої секрети. Докладніше про комерційну таємницю – в кінці.

Стаття 30. Громадська екологічна експертиза

     Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах.

     Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи.

     Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт. А облуправління хай не з’їжджає на своєму «ми не маєм інформації», бо: 

П О С Т А Н О В А КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 2 листопада 2006 р. N 1524  Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України – п. 4. Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань:

7) відповідно до законодавства організовує та проводить державну екологічну експертизу, експертизу програм, планів та проектів з геологічного вивчення надр;  31) здійснює відповідно до законодавства державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів та ліцензійних умов у сфері використання та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;  36) здійснює в межах своїх повноважень екологічне інформаційне забезпечення;  Мінприроди має право:

     1) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

Так шо вони охаміли - такі тупі відмазки придумувати. Шо й логічно. Ваш Кеп.

Ну і красивий фінальний акорд:

Постанова КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 р.

– комерційну таємницю не становить інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків.

Підприємства зобов'язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

4. Під час проведення чергового рейду по контролю за додержанням екологічного законодавства на території регіонального ландшафтного парку, інспектором районної екологічної інспекції було накладено адміністративне стягнення на громадян, які розташували намети, розводили вогнища, збирали гриби та ягоди, здійснювали рибальство та купалися у заповідній зоні.

Громадянин Міщенко В. у протоколі заперечив проти накладення стягнення. Він не вбачає у своїх діях порушення законодавства, оскільки має право на відпочинок відповідно до Конституції України і рибальство здійснював незабороненим способом.

Визначити види правовідносин, що виникли. Дати характеристику екологічних прав, про які йдеться в задачі. Розглянути варіант, коли зазначені дії відбувалися у приміській зеленій зоні. Вирішити справу.

1.Відносини щодо раціонального використання, охорони, відтворення територій і об"єктів природно-заповідного фонду ( або ширше:"охорони навколишнього природного середовища")

2.Екологічні права:

п."а " ст 9 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища": право на безпечне для життя і здоров"я навколишнє природне середовище.

АЛЕ ст. 12 містить перелік основних обов"язків у галузі охорони навколишнього природного середовища: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відп.до вимог законодавства, не порушувати екологічні права та інтереси інших суб"єктів.

ЗУ " Про природно-заповідний фонд України"1992р. :

Ст. 3 : До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об"єкти – природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки та ін.

ч.3 ст.7 На землях природно-заповідного фонду України забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає чи може негативно впливати на стан природних комплексів та об"єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

ст.8 : Збереження територій та об"єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму,додержання вимог щодо охорони територій та об"єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та ін. діяльності, здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання.

ст. 9 Види використання територій та об"єктів природно-заповідного фонду: можуть використовуватися у природоохоронних цілях, в оздоровчих та ін. рекреаційних цілях…+ може бути рибальство, мисливство – за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню цих територій, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання.

ст.23 Статус регіональних ландшафтних парків: це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об"єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань : створення умов для ефективного туризму, відпочинку та ін. видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об"єктів.

"Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об"єктів" затв.Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.07.2005

п.1.7. У межах території регіонального ландшафтного парку вділяються такі функціональні зони:

заповідна зона – призначена для збереження та відновлення найбільш цінних природних комплексів відповідно до режиму, визначеного для природних заповідників

зона регульованої рекреації – територія, в межах якої створюються умови для короткострокового перебування, відпочинку та оздоровлення відвідувачів парку

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, ін. об"єктів обслуговування відвідувачів парку

господарська зона – сюди відносяться населені пункти, землі, на яких здійснюється господарська діяльність з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища

п. 1.9 У межах заповідної зони не може проектуватися будь-яка господарська та ін. діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об"єкти, а саме:

…розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення;стоянка транспорту,, проїзд і прхід сторонніх осіб, мисливство, рибальство, туризм.( Це саме є і ст.16 ЗУ " Про природно-заповідний фонд України"1992р.)

п. 1.11. Проект організації території регіонального ландшафтного парку розробляється з терміном виконання передбачених ним заходів протягом 10-20 років; Він схвалюється науково-технічною радою відповідного регіонального ландшафтного парку, погоджується землекористувачами та землевласниками, територіальними органами містобудування, санітарно-епідеміологічною службою, науково-технічною радою або колегією держ. управління екології та природних ресурсів в областях і подається на розгляд і затвердження до держ. органу, який прийняв рішення про організацію парку.

Згідно із ст.35 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", державному контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що здійснюється Державною екологічною інспекцію, підлягають використання і охорона земель, надр, вод, повітря, лісів… природних територій та об"єктів,що підлягають особливій охороні.

Посадові особи Державної екологічної інспекції в межах своїх повноважень:

-- складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом (ПОЛОЖЕННЯ про Державну екологічну інспекцію у Львівській області 2011 року)

ст.91КпАП "Порушення правил охорони та використання територій та об"єктів природно-заповідного фонду"

3. Приміська зелена зона – це територія за межами міської зони, зайнята лісами, лісопарками, озелененими територіями, яка виконує захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцями відпочинку населення ( Наказ №105 від 10.04.2006 Міністерство будівництва, архітектури та ЖКГ" Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України")

+ п. 6.7 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затв. Наказом МОЗ від 1996р.: Приміська зона населеного пункту повинна бути максимально озеленена з урахуванням її використання для відпочинку населення. Зони позаміського відпочинку повинні розміщуватися від центра міста на відстані, що забезпечує транспортну доступність не більше 1,5 год.

Отже, в ситуації з регіональним ландшафтним парком інспектор районної екологічної інспекції діяв відповідно до законодавства України і правомірно склав протокол за результатами порушення правил використання територій та об"єктів природно-заповідного фонду. Право громадянина Міщенко В. на відпочинок відповідно до Конституції України і рибальство обмежується його обов"язком берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства.

Щодо приміської зеленої зони, то її цільове призначення – створюється з метою використання для відпочинку населення, тому там громадяни мають право відпочивати і реалізовувати свої екологічні права ( але з дотриманням правил техніки безпеки)

5. Мешканці с.Грибовичі звернулися в Держуправління з проханням надати їм інформацію про вплив міського звалища сміття, розташованого на території їх селища, на стан навколишнього середовища і здоров’я населення у зв’язку з тим, що їм стало відомо, що через підземні води у їх колодязі просочуються отруйні речовини із звалища; овочі, вирощені на городах та дачних ділянках, містять солі важких металів, а повітря забруднене внаслідок періодичного спалювання сміття. Через півтора місяця мешканці отримали відповідь, що екологічна обстановка в с.Грибовичі є екологічно безпечною для проживання населення. Більш детальної інформації органи Мінекології не зобов’язані надавати.

Які екологічні права громадян порушені? Які правові наслідки цих порушень? Складіть запит про надання екологічної інформації.

І так, право громадян подати запит гарантований

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості

в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя

з питань, що стосуються довкілля

Стаття 4 ДОСТУП ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Кожна зі Сторін гарантує, що за умови виконання зазначених

нижче пунктів цієї Статті державні органи у відповідь на запит про

надання екологічної інформації надаватимуть громадськості таку

інформацію у рамках національного законодавства; включаючи, за

наявності запиту і відповідно до підпункту б) нижче, копії

фактичних документів, які містять або охоплюють таку інформацію:

ЗУ Про доступ до публічної інформації

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію

1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як бачимо строки були явно порушені!!

Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації

1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації

1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Отже

- Відповідь на запит явно була неповною, адже мешканці звернулися з проханням надати їм інформацію про вплив міського звалища сміття, розташованого на території їх селища, на стан навколишнього середовища і здоров’я населення.

- Строки надання відповіді порушено

- За все вищесказане передбачена відповідальність. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

- Як на мене, порушено право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього

природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання,використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом

6. Громадянин Данько В. звернувся до суду із позовом до фермерського господарства „Світанок” із вимогою про відшкодування шкоди, завданої його здоров’ю та особистому майну. В обґрунтування своїх вимог Данько В. зазначав, фермерське господарство "Світанок" здійснює вирощування сільськогосподарських культур, для підвищення родючості яких використовує технічні пристрої щодо зрощування полів. При здійсненні зрошення ФГ використовує різноманітні пестициди і агрохімікати, які, поширюючись у навколишньому середовищі, зумовили отруєння та загибель двох корів та трьох поросят Данька В. Через тиждень після вказаної загибелі отруївся і сам Данько В., внаслідок чого не міг працювати і не зміг отримати прибуток від ведення особистого селянського господарства.

Представник фермерського господарства проти позову заперечив, вказавши, що завдані збитки Данькові В. відшкодовані. ФГ передало Данько В. худобу замість загиблої. Що ж до компенсації шкоди, завданої здоров'ю Данько В., то, по-перше, причинно-наслідковий зв'язок між діями фермерського господарства та отруєнням Данько В. не доведено, а, по-друге, протягом всього часу непрацездатності Данько В.. отримував компенсацію за рахунок коштів фонду соціального страхування.

Визначити види правовідносин, що виникли. Надати характеристику екологічних прав Данько В., що порушені за умовами задачі. Проаналізувати правомірність заперечень фермерського господарства. Які дії необхідно вчинити Данько В. для захисту своїх прав.

ВІДНОСИНИ - йдеться про забезпечення еко­логічної безпеки, тобто запобігання погіршенню екологічної обста­новки та виникненню небезпеки для здоров'я людей(спрямованість відповідних відносин на забезпечення здорового для життя і здо­ров'я людей, довкілля)

Про охорону навколишнього природного середовища

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;-ЦЕ ПРАВО ПОРУШЕНО! (охарактеризовано його у теоретичному №2)

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

Стаття 11. Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного

середовища та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Так як права Денька були порушені, то він мав право звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків. Що стосується доводів фермерського господарства,то ЦКУ у ст.1192 передбачає Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого

1. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для

відновлення пошкодженої речі.

Тобто, виходить,що ФГ вже відшкодувало шкоду,завдану майну потерпілого - передало Данько В. худобу замість загиблої. (Дане заперечення ФГ є правомірним!!!)

А от щодо компенсації шкоди, завданої здоров’ю особи, то тут виникають труднощі. Взагалі ЦКУ передбачає можливість Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст.1195)

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду

тощо.

АЛЕ для реалізації права на відшкодування шкоди необхідна на­явність причинного зв'язку між пошкодженням здоров'я, за­брудненням довкілля та причинного зв'язку між забрудненням і діяльністю забруднювачів — підприємств, установ, організа­цій, громадян. На практиці найбільш реальним є встановлення причинного зв'язку між фактом заподіяння шкоди і специфіч­ними хворобами, дослідження біологічного механізму яких за­свідчили спричинення їх певними негативними факторами впли­ву. Тобто,думаю, що Денько має пройти обсеження в лікаря з метою встановлення наявності причинового зв’язку для надання йому компенсації. Або суд з урахуванням обставин справи може призначити судово-медичну експертизу.

Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах

5. Призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього.

У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.