4. Право на участь у прийнятті екологічно-значимих рішень.

Екологічні права — комплексна правова категорія, яка охоплює цілу і систему таких прав, визначену Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до ст. 9 якого кожен громадяннн України має право на: ЗОКРЕМА

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значимих рішень);

Право на участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, є одним із важливих екологічних прав, спрямованих не лише на раціональне використання природних ресурсів та охорони довкілля, але й розглядається як важливий механізм побудови демократичного суспільства. Це право має комплексний характер і реалізується шляхом участі громадськості в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; участі у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи тощо. Право на участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, закріплено в ряді законодавчих актів, зокрема, як вже було сказано Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища".

18 грудня 2003 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України затверджено Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, яким визначено та конкретизовано порядок реалізації цього права. Участь громадськості в прийнятті рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, базується на принципах прозорості та демократизму, доступу громадськості до інформації для прийняття відповідних рішень, урахування громадської думки при прийнятті остаточного рішення, сприяння участі громадськоеі і у прийнятті рішень. Громадськість має право брати участь у розробці міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів; підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-нравових актів; здійсненні державної екологічної експертизи з проведенням оцінки впливу на навколишнє природне середовище небезпечних об'єктів та видів діяльності; видачі відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також діяльність, яка пов'язана із забрудненням навколишнього природного середовища, поводженням з небезпечними речовинами, відходами та їх розміщенням; витрат, пов'язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.

Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля окреслило форми такої участі. До них належать:

1) робота в складі експертних та робочих груп, комісій, комітетів з розробки програм, планів, стратегій, проектів нормативно-правових актів, оцінок ризиків;2) робота в складі державних еколого-експертних комісій;3) громадське (публічне) обговорення проектів рішень центральних органів виконавчої влади та їх органів на місцях, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, під час проведення парламентських слухань, конференцій, семінарів, круглих столів, обговорення результатів соціологічних досліджень, зборів громадян за місцем проживання тощо;4) організація та проведення громадської екологічної експертизи;5) обговорення заяв про екологічні наслідки запланованої діяльності та можливих альтернативних варіантів проектів рішень щодо цих видів діяльності при проведенні ОВНС;6) підготовка звернень до органів виконавчої влади з актуальних екологічних проблем з пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення в порядку, установленому Законом "Про звернення громадян";7) виступи в засобах масової інформації з екологічних питань;8) інші форми, передбачені законодавством України.

Наведений перелік форм участі громадськості не є вичерпним, тому у законодавстві України можуть бути передбачені інші форми. Законодавець визнає громадське обговорення поширеною формою виявлення громадської думки для прийняття рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля.

Виходячи з їх суті та загальної мети можна вивести наступне визначення форм участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень. Це певні види діяльності, що здійснюються передбаченим законодавством чи виробленими практикою способами, використовуючи які громадськість може ефективно впливати на державну та регіональну екологічну політику з метою підвищення якості рішень, що приймаються у сфері охорони довкілля та забезпечення в кінцевому результаті екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Громадське обговорення (публічне слухання або відкрите засідання) - це процедура виявлення громадської думки з метою її урахування при пйнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (навмисне вивільнення генетично змінених організмів; розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розробка проектів нормативно-правових актів тощо).

З огляду на важливість і значення громадського обговорення у згадуваному Положенні визначено процедуру його проведення -встановлені суб'єкти, що організовують і беруть участь у проведенні громадського обговорення, строки та порядок його організації та проведення, прийняття та врахування результатів такого обговорення.

Особливості проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, у тому числі участі в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії, а також питань, пов'язаних з розміщенням, проектуванням, спорудженням, експлуатацією та зняттям з експлуатації ядерних установок, підприємств з видобутку і переробки уранових руд і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, джерел іонізуючого випромінювання тощо, визначені у Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, затвердженому постановою № 1122 Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року.

А це ще трошки з якоїсь дисертації

Важливим кроком на шляху вдосконалення законодавства із зазначених питань повинно стати включення до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” норми загального характеру про участь громадськості у прийнятті рішень з питань охорони довкілля та переліком основних форм, через які громадськість залучається до природоохоронної діяльності. Положення різних законодавчих актів, які визначають процедури реалізації форм громадської участі в природоохоронній діяльності, необхідно інтегрувати в єдиному нормативно-правовому акті, розробленому на основі теоретичних та практичних напрацювань в даній сфері, з урахуванням існуючих концепцій, що розроблялися науковцями, юристами-екологами. Форми участі громадськості, процедурні аспекти реалізації яких не визначені взагалі або недостатньо конкретизовані, вимагають відповідного доопрацювання з наступним включенням в структуру запропонованого документу. На думку дисертантки, найбільш прийнятним в даному випадку є прийняття закону про участь громадськості у прийнятті рішень з питань охорони довкілля, який містив би принципові базові норми та результати міжнародного співробітництва у цій сфері, а саме: визначення кола відносин, які ним регулюються, дефініції основних термінів, принципи, завдання, процедурні аспекти, фінансування, відповідальність. Завершальним етапом має стати розробка і затвердження відповідних положень на рівні підзаконних нормативно-правових актів щодо окремих форм участі громадськості з деталізацією механізмів (процедурних положень) реалізації та врахуванням базових положень запропонованого закону.

Дисертантка доходить висновку, що в галузі охорони навколишнього природного середовища найбільш ефективним є проведення місцевих референдумів, які охоплюють незначну територію та безпосередньо стосуються спільних екологічних інтересів населення даної території. Основною підставою проведення таких референдумів є виникнення ситуацій, впровадження об’єктів, які становлять реальну загрозу для довкілля та його компонентів і здоров’я та життя людей. Як правило, це стосується випадків введення в дію еколого-небезпечних об’єктів визначеного рівня небезпеки. В цьому разі проведення місцевого референдуму має бути обов’язковим і проводитися з ініціативи відповідних державних органів влади та органів місцевого самоврядування. В інших випадках ініціаторами можуть бути окремі громадяни, їх об’єднання та інші суб’єкти громадськості чи їх представники. Референдуми можуть стосуватись і діючих об’єктів. При цьому, необхідним є зважений, комплексний підхід до вирішення питання про будівництво чи діяльність того чи іншого об’єкта, щоб не перешкоджати науково-технічному прогресу, сприяти активному прояву громадських ініціатив, пошуку альтернативних шляхів соціально-економічного розвитку регіону.