3. Право на екологічну інформацію.

Право громадян на еко­логічну інформацію з урахуванням положень законодавства за своїм змістом охоплює сукупність відповідних можливостей, які спрямо­вані на: вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отри­мання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом (ст. 9 Закону Украї­ни «Про охорону навколишнього природного середовища»). Крім цього, громадяни мають право вільно збирати, зберігати, викорис­товувати і поширювати її усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір; одержувати таку інформацію в установленому порядку (статті 32—37 Закону України «Про інформацію») шляхом звернен­ня з інформаційним запитом до уповноважених на це органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування.

Екологічна інформація — це будь-яка інформація про стан навко­лишнього природного середовища в письмовій, аудіовізуальній, елек­тронній чи іншій матеріальній формі про події, явища, матеріали, факти, процеси і окремих осіб у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів, природних компонентів та ландшафтів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

Національне законодавство відносить до екологічної інформації відомості про:

• стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів — землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринно­го світу та рівні їх забруднення;

• біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи гене­тично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навко­лишнього природного середовища;

• джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію,фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінюван­ня, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навко­лишнього природного середовища та здоров'я людей;

• загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних си­туацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів,спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;

• екологічні прогнози, плани і програми, заходи, у тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

• витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середови­ща, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля(ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Основними джерелами інформації є: дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані банки да­них, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськи­ми організаціями, окремими посадовими особами.

Засобом забезпечення цього права є обов'язок Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, його ор­ганів на місцях, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, жит­тя і здоров'я людей, забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища у формах, визначених Законом України «Про охорону навколишньо­го природного середовища».

Закон України «Про екологічну експертизу» (ст. 35) зобов'язує замовників екологічної експертизи публікувати заяву про еко­логічні наслідки запланованої діяльності, яка має містити відомості про: заплановану діяльність, мету і шляхи її здійснення; суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишньо­го природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій; кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують провадження діяльності відповідно до еко­логічних стандартів і нормативів; інформування громадськості що­до запланованої діяльності, її мету і шляхи її здійснення.

На визначення джерел екологічної інформації може впливати статус уповноваженої особи та стадія реалізації суб'єктивного пра­ва на екологічну інформацію. Так, на стадії вільного доступу така інформація набувається будь-якою особою, як фізичною, так і юридичною, як право- та дієздатною, так і обмежено та повністю недієздатною тощо, шляхом одержання її із повідомлень засобів масової інформації, офіційних повідомлень органів держави, опублікованих у спеціальних бюлетенях, збірниках, які в свою чер­гу можуть міститися в інформаційних (комп'ютерних) мережах, у бібліотечних фондах. При цьому інформація про екстремальне за­бруднення довкілля, про надзвичайні екологічні ситуації природ­ного та техногенного характеру має повідомлятися через засоби масової інформації, державну систему оповіщення негайно.

На стадії одержання екологічної інформації в установленому порядку шляхом офіційного звернення із інформаційним запитом право на екологічну інформацію реалізується право- та дієздатни­ми особами, законними представниками недієздатних та обмеже­но дієздатних осіб. При цьому джерелами екологічної інформації можуть виступати офіційні документи, автоматизовані системи офіційних даних, як-то списки, реєстри, кадастри тощо. На цій стадії важливого значення набувають терміни задоволення запитів, форма запиту та форма розгляду запиту, відмови та відстрочки за­доволення запиту. З урахуванням міжнародних та національних правових положень запит та відповіді на нього мають бути пере­важно у письмовій формі (на випадок оскарження справи в суді), запит повинен бути розглянутим у максимально стислі строки, але не більше ЗО днів. Якщо державний орган не має у своєму розпо­рядженні екологічної інформації, котра міститься у запиті, цей орган у максимально стислий строк (10 днів) інформує подавця за­питу про державний орган, до якого, як він вважає, можна зверну­тися із запитом про надання відповідної інформації, або передає цей запит безпосередньо такому органу та належним чином повідомляє про це подавця заяви.

Екологічна інформація надається безоплатно, крім випадків, коли подавець запиту просить надати йому копії офіційних доку­ментів.

На стадії поширення набутої законним шляхом екологічної інформації доцільно враховувати, що така інформація може висту­пати об'єктом права власності, й тому втручання інших осіб у про­цес реалізації права власності на екологічну інформацію заборо­няється.

Право на екологічну інформацію може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 64 Конституції України). Згідно з Орхуською ковенцією (ст. 4) у запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо її оприлюднення може негативно вплинути на:

• конфіденційність діяльності державних органів у випадках, коли така конфіденційність передбачена національним законодав­ством;

• міжнародні відносини, національну оборону або державну безпеку;

• відправлення правосуддя, можливість для осіб бути віддани­ми під справедливий судовий розгляд або спроможність державних органів проводити розслідування кримінального чи дисциплінар­ного характеру;

• конфіденційність комерційної та промислової інформації у випадках, коли така конфіденційність охороняється законом з ме­тою захисту законних економічних інтересів. У цьому контексті інформація про викиди, скиди забруднюючих речовин, про розміщення відходів, про інші негативні впливи на навколишнє природне середовище підлягає оприлюдненню;

• права інтелектуальної власності;

• інформацію, що стосується особистого життя громадян;

• інтереси третьої сторони, яка надала інформацію, якщо ця сторона не зв'язана зобов'язаннями чинити належним чином, або якщо на цю сторону не може бути покладено такого зобов'язання, і в тих випадках, коли ця сторона не надає згоди на оприлюднен­ня відповідного матеріалу;

— навколишнє природне середовище, на яке поширюється та­ка інформація, наприклад місця розмноження рідкісних видів рослин і тварин.