17.Порядок надання екологічної інформації.

На визначення джерел екологічної інформації може впливати статус уповноваженої особи та стадія реалізації суб'єктивного пра­ва на екологічну інформацію. Так, на стадії вільного доступу така інформація набувається будь-якою особою, як фізичною, так і юридичною, як право- та дієздатною, так і обмежено та повністю недієздатною тощо, шляхом одержання її із повідомлень засобів масової інформації, офіційних повідомлень органів держави, опублікованих у спеціальних бюлетенях, збірниках, які в свою чер­гу можуть міститися в інформаційних (комп'ютерних) мережах, у бібліотечних фондах. При цьому інформація про екстремальне за­бруднення довкілля, про надзвичайні екологічні ситуації природ­ного та техногенного характеру має повідомлятися через засоби масової інформації, державну систему оповіщення негайно.

«Про охорону навколишнього природного середовища»

Стаття 25-1. Екологічне інформаційне забезпечення

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері охорони навколишнього природного середовища,

обласні, Київська та Севастопольська міські державні

адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган

виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони

навколишнього природного середовища, органи місцевого

самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність

яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього

природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані

забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан

навколишнього природного середовища.

На стадії одержання екологічної інформації в установленому порядку шляхом офіційного звернення із інформаційним запитом право на екологічну інформацію реалізується право- та дієздатни­ми особами, законними представниками недієздатних та обмеже­но дієздатних осіб. При цьому джерелами екологічної інформації можуть виступати офіційні документи, автоматизовані системи офіційних даних, як-то списки, реєстри, кадастри тощо. На цій стадії важливого значення набувають терміни задоволення запитів, форма запиту та форма розгляду запиту, відмови та відстрочки за­доволення запиту. З урахуванням міжнародних та національних правових положень запит та відповіді на нього мають бути пере­важно у письмовій формі (на випадок оскарження справи в суді), запит повинен бути розглянутим у максимально стислі строки, але не більше ЗО днів. Якщо державний орган не має у своєму розпо­рядженні екологічної інформації, котра міститься у запиті, цей орган у максимально стислий строк (10 днів) інформує подавця за­питу про державний орган, до якого, як він вважає, можна зверну­тися із запитом про надання відповідної інформації, або передає цей запит безпосередньо такому органу та належним чином повідомляє про це подавця заяви.

18.Види еколого-значимих рішень.

Систему екологічно значимих рішень складають:

- закони, постанови Верховної Ради України (у тому числі планові та програмні документи), що регулюють екологічні відносини;

- акти Президента України з питань охорони навколишнього природного середовища;

- акти прямого народовладдя з питань охорони довкілля (рішення референдуму, акти органів самоорганізації населення, рішення загальних зборів громадян за місцем проживання);

- управлінські рішення:

а) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, інших органів виконавчої влади, що регулюють екологічні відносини (постанови, інструкції, розпорядження тощо);

б) акти індивідуального характеру органів державного управління, що підтверджують, встановлюють, змінюють або скасовують юридичні права чи обов’язки окремих суб’єктів в екологічній сфері. Наприклад, висновки державної екологічної експертизи щодо певного проекту; рішення про призупинення діяльності підприємства;

- акти органів місцевого самоврядування, що регулюють екологічні відносини (нормативного та індивідуального характеру). Наприклад, рішення міської ради про затвердження Положення про благоустрій міста; рішення про надання земельної ділянки у користування підприємству;

- господарські рішення підприємств, установ, організацій різних форм власності, реалізація яких пов’язана з впливом на довкілля;

- рішення (ухвали) суду при вирішенні спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Детальніше (Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля):

1.4. Види рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, до яких залучається громадськість:

1.4.1 розробка міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів;

1.4.2 підготовка проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів;

1.4.3 здійснення державної екологічної експертизи з проведенням оцінки впливу на навколишнє природне середовище (далі - ОВНС) небезпечних об'єктів та видів діяльності;

1.4.4 видача відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також діяльність, яка пов'язана із забрудненням навколишнього природного середовища, поводженням з небезпечними речовинами, відходами та їх розміщенням;

1.4.5 витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.