Тема 5. Культура Середньовіччя . Культура Візантії.

План.

1. Поняття «середні віки».

2. Середньовічна культура Західної Європи.

- роль католицької церки в розвитку культури Середньовіччя

- середньовічний тип міста;

-діячі культури Середньовіччя;

-розвиток освіти, середньовічні університети;

-середньовічна література;

-стилі архітектури(романський стиль та готика);

-розвиток мистецтва , середньовічна ікона.

3.Культура Візантії( самостійне вивчення).

Середньові́ччя — період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації (кінець 15 – поч 16 ст.). За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько 9-11 ст.)Після розпаду Римської імперії у Східній частині утворилась Візантія , у Західній -почали формуватися перші незалежні європейські держави.

Оцінка середніх віків у науці змінювалася. Гуманісти епохи Відродження (саме ввели термін) і просвітники XVIII ст. (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх «темними віками», писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX ст. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю, було втрачено чимало досягнень культури, але водночас у сферу культурного розвитку було залучено нові народи, зародилися національні культури.

Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві

Для середньовічної культури Західної Європи характерні дві ключові відмітні ознаки: корпоративність і панівна роль релігії і церкви.

Визначальна роль християнської релігії і церкви у всіх галузях суспільного і культурного життя складала принципову особливість європейської середньовічної культури. Церква підпорядкувала собі політику, мораль, науку, освіту і мистецтво. Весь світогляд людини середньовіччя був теологічним (від грецького «теос» — бог).

Наприкінці IV- початку V ст. Було проголошено Папу Римського і поступово він придбав владу над всіма іншими єпископами Західної Римської імперії. Християнська церква стала іменуватися католицькою, що означає- всесвітня.

Особливу роль в поширенні впливу церкви грали монастирі. Вони виникли в III ст. в Єгипті і являли собою спочатку поселення відлюдників (від грецького «монах» — відлюдник.) При монастирях організовувалися скрипторії — спеціальні майстерні для переписування книг Тут складаються хроніки — описи подій по роках.

Міська культура Середньовіччя

В результаті хрестових походів (з ХІ ст.) культура західноєвропейських країн дуже збагатились: нові предмети побуту, білизна, ліки, східні фрукти, технічні вироби, предмети дивної східної культури, ікони. Зі Сходу на Захід емігрували вчені, спеціалісти різних нових спеціальностей, талановиті ремісники. Все це удосконалило і розвинуло культуру, підняло попити населення західних середньовічних міст. Розвиваються нові галузі і ремесла: металургія, виробництво сукна і інших тканин. Виникають нові форми самоврядування: магістрати, купецькі гільдії, ремісниці чехи. Виникають у Італії міста-комуни: Флоренція, Венеція, Генуя, Піза, Болонья, що ведуть жваву торгівлю з усім світом, багатіють і виступають проти феодального ладу.

Виникає нова форма освіти – школи-коледжі, які готують спеціалістів нового фаху, юристів, лікарів, будівельників тощо.

З ХІІІ ст. поширюється Магдебурзьке право, за яким удостоєне ним місто звільнялось від централізованої влади. Зростає населення міст. Виникає нова архітектура: біржі, бібліотеки, магістратури. Нові культурні заходи: карнавали, маскаради. Розвивається шкільний театр.

Освіта у Середньовіччі

Церква епохи Середньовіччя поставила перед собою завдання – перетворити світ за християнськими принципами. Виконанню цього завдання служила і освіта. Першими освітніми закладами і на Сході і на Заході були катехитичні школи,які готували до хрещення. В них учетилі-катехити знайомили учнів з основними положеннями християнства і з історією церкви. Лише після цього допускали до хрещення. Та з часом виникає потреба у більш різнобічній та глибокій освіті. Виникає сітка християнських шкіл,спочатку(ще у ІІ-ІІІ ст.) у Олександрії Єгипетській,а далі – у ІV ст. у багатьох містах Візантії – Афінах,Антіохії,Газі,Бейруті,Пергамі і т.д. Програма включає в себе світські науки,але найголовнішим предметом було богослов’я. Особлива увага у школах приділялась вивченню творів античних авторів:Гомера,Гесіода,Езопа,трагедій Есхіла,Софокла та ін. Школи протягом раннього середньовіччя відкривалися тільки при церквах і монастирях. Поступово складається шкільна програма. Вона не мінялася потім віками. До неї входили «сім вільних мистецтв»: три ввідні дисципліни — «трівіум» — граматика, риторика (оволодіння красномовством), діалектика (оволодіння правильним красномовством, тобто формальна логіка); чотири дисципліни вищого циклу — «квадріум» — арифметика, геометрія, астрономія, музика.

Середьовічні університети

Розвиток вищої школи освіти в епоху середньовіччя починається з заснування у Візантії у 425 р. імператором Феодосієм II Константинопольського університету, так званого «Аудиторія», в якому викладались не лише «вільні мистецтва» (граматика, діалектика, риторика, арифметика, астрономія, геометрія, музика), але й філософія, фізика, біологія, медицина, право. Заклад був світським, майбутніх священників там не навчали. Там готували службовців вищого рангу для імператорського двору. Проіснував університет 100 р,був закритий імператором Юстиніаном.

Леон Математик, видатний вчений Зрілого Середньовіччя, що жив у IX ст. відродив вищу освіту у Візантії. Він заснував у Константинополі Магнаврську школу, яка була світовим закладом і готувала спеціалістів для вищого адміністративного апарату імперії, а на поч. XI ст. вона була реформована в Константинопольський університет з 2 факультетами: юридичним і філософським.

У Пізньому Середньовіччі виникає ціла низка університетів на території Західної Європи: Празький у Чехії, Краківський у Польщі Оксфордський і Кембриджський у Англії, Сорбоннау Франції, Болонський у Італії і т.д. Університети були незалежними від місцевої влади ,мали свій суд і право обирати посадових осіб. Як правило, університет мав 4 факультети: 1 молодший (артистичний) і 3 -старший ( богословський, правовий, медичний). Факультет очолювався деканом, університет - ректором. При університетах були бібліотеки і гуртожитки (колегії). Навчальний рік продовжувався з 20 жовтня до 7 вересня з перервами на релігійні свята і літні канікули. Заняття велись у формі лекцій і диспутів. Університет мав право присвоювати 3 наукові ступені: бакалавра, ліценціата, магістра. Магістр отримував книгу, капелюх і мантію після .прийняття присяги.

У середньовічних університетах виникли такі назви і поняття, як декан, ректор , студент, бакалавр, магістр та ін..

Викладачі обирали голову факультету — декана (від латинського — десятник). Учні — студенти (від латинського «студере» — старанно займатися) — слухали і записували лекції, брали участь у диспутах. До XV ст. в Європі було вже 60 університетів.

Література Середньовіччя представлена 3 жанрами:

• Сатирична;

• Куртуазна( придворно- лицарська)

• Героїчна.

Сатирично-викривальницька література представлена творчістю вагантів -так називали бідних бурлаків — студентів, школярів, вона відрізнялась вільнодумством, насолодами життя, презирством до всіляких, в тому числі церковних, авторитетів. Популярними були твори сатиричних жанрів народними мовами.

Великий вплив на становлення середньовічної літератури мало лицарство.