Тема 7. Організація виробничого процесу в часі 2

1. питання: 2

1. Виробничий цикл 2

2. Розрахунок виробничого циклу простого процесу 3

Час виробництва включає тривалість виконання технологічних, допоміжних (підготовчо-завершальних, транспортно-складських, контрольних) та природних операцій. 3

3. Визначення виробничого циклу складного процесу 6

2. План семінарського заняття 8

1. Виробничий цикл і його структура. 8

3. Термінологічний словник 8

4. Навчальні завдання 8

Теми рефератів 8

5. Питання для дискусії 8

6. Завдання для перевірки знань 9

Тести 9

7. Практичні завдання 11

Приклади розв’язання типових задач 11

Задачі для самостійного розв’язання 13

Тема 7. Організація виробничого процесу в часі

Мета теми: сформувати комплекс знань щодо визначення тривалості виробничого циклу та побудови графіків переміщення предметів праці від операції до операції за різного ступеня суміщення їх виконання.

1. Питання:

1. Виробничий цикл;

2. розрахунок виробничого циклу простого процесу;

3. визначення виробничого циклу складного процесу.

1. Виробничий цикл

Для того щоб функціонування просторово розташованих елементів системи (підрозділів підприємства) забезпечувало виготовлення кінцевого продукту в заздалегідь визначені терміни, необхідно враховувати їхні часові зв’язки як відрізки (моменти) часу здійснення окремих стадій сукупного чи часткового процесу або як його проміжні чи кінцеві результати. Таким чином, часові відношення між елементами процесу пов’язані з просторовими.

Однією з найважливіших вимог до раціональної організації є забезпечення найменшої тривалості виробничого процесу, тобто циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл як відрізок часу починається з моменту початку виробничого процесу та закінчується моментом виходу готового виробу або партії деталей, складальної одиниці.

Тривалість виробничого циклу розраховується в одиницях календарного часу (годинах, днях, місяцях).

Важливими складовими виробничого циклу є технологічний та операційний цикли, кожний із яких має свої особливості.

Виробничий цикл є основою організації виробничого процесу в часі й використовується під час: розроблення виробничих програм підприємства та його підрозділів; визначення нормальних розмірів незавершеного виробництва; побудови графіків матеріального забезпечення виробництва; оперативної підготовки виробництва; установлення термінів запуску деталей у виробництво, виходячи з термінів випуску готової продукції; випередження в роботі цехів (дільниць), а також для здійснення контролю за діяльністю виробничих підрозділів.

Тривалість виробничого циклу залежить від: трудомісткості виготовлення готового виробу, що визначається технічно обґрунтованими нормами часу; часу виконання допоміжних операцій; часу природничих процесів; тривалості перерв у виробничому процесі; кількості предметів праці, які одночасно запускаються у виробництво (розміру партії); виду руху оброблюваного предмета по операціях виробничого процесу.

2. Розрахунок виробничого циклу простого процесу

Далі слід розглянути структуру виробничого циклу, яка складається з часу виробництва й часу перерв.

Час виробництва включає тривалість виконання технологічних, допоміжних (підготовчо-завершальних, транспортно-складських, контрольних) та природних операцій.

Час перерв поділяється на перерви в робочий час і неробочий час, так звані регламентовані перерви (між змінами, на обід, святкові та вихідні дні). Перерви в робочий час складаються з перерв партіонності, міжопераційного, міжцехового та міжзмінного очікування.

Перерви партіонності розраховуються разом із тривалістю технологічних операцій і складають операційний цикл.

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва, рівня організації виробничого процесу та інших чинників.

Скорочення виробничого циклу забезпечує економічні інтереси продуцентів. Зменшення тривалості виробничого циклу збільшує вихід продукції в одиницю часу за інших рівних умов.

Напрямами скорочення тривалості виробничого циклу є:

• зменшення часу робочого періоду (трудових процесів);

• скорочення часу природних процесів;

• усунення та зведення до мінімуму різних перерв.

Існують два основні шляхи скорочення циклу: удосконалювання техніки й технології; підвищення рівня організації виробництва.

Тривалість структурних складових виробничого циклу залежить від чинників конструкторського, технологічного й організаційного характеру [2, розд. 7].

На тривалість виробничого циклу істотно впливають розмір партій деталей і вид руху предметів праці в процесі їх обробки.

Існує кілька методів визначення розмірів партії. Найпростіший і найпоширеніший — метод визначення розміру партії деталей за співвідношенням підготовчо-завершального на партію часу до штучного часу найтрудомісткішої операції.

Починаючи розгляд другого блоку питань, слід підкреслити, що основу виробничого циклу становить технологічний цикл, який складається з операційних циклів. Операційний цикл — це тривалість закінченої частини технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці.

Тривалість операційного циклу для партії деталей, що обробляються на кількох операціях, залежить не тільки від зазначених величин, а й від способу передавання деталей з операції на операцію: поштучно, усією партією або її частинами. Під час виготовлення партії однакових предметів праці може використовуватися один із видів руху предметів праці по операціях технологічного процесу (три види сполучення операцій): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовний вид руху предметів праці полягає в тому, що кожна наступна операція над партією деталей починається тільки після того, як закінчиться обробка всієї партії на попередній операції. При цьому партія не подрібнюється, а передається у повному розмірі.

Тривалість виробничого циклу для послідовного виду руху предметів праці розраховують за формулою:

(1)

Переваги послідовного виду: простота організації, спрощення ОКП; недоліки - велика тривалість операційного циклу, неповне завантаження устаткування, велика переривчастість партій, найгірші техніко-економічні показники діяльності. Сфера застосування послідовного руху: одиничне і дрібносерійне виробництво.

Паралельний вид руху предметів праці у виробництві полягає в тому, що невеликі передаточні (транспортні) партії або окремі одиниці передаються з попередньої операції на наступну негайно по закінченню їх обробки на попередній (не залежно від тривалості суміжних операційних циклів).

Тривалість виробничого циклу для паралельного виду руху предметів праці розраховується за формулою:

^т і і

_Тпа_рал = ₊ (_П _ _р)__І£±_ _{+ Што +} і^ ,

і с с

і і гол

де р - розмір передаточної (транспортної) партії, шт.;

^гол - тривалість головної, тобто найбільш тривалої операції, хв.

Переваги паралельного виду руху предметів праці: найкоротший виробничий цикл, висока ступінь паралельності робіт, можливість досягнення безперервності виробництва при умові здійснення повної синхронізації; недоліки - можливі перерви у роботі устаткування та робітників. Сфера застосування паралельного руху: масове і великосерійне виробництво при синхронізованому процесі або короткочасно при несинхронізованому процесі, якщо ставиться завдання максимально скоротити тривалість циклу і ліквідувати дефіцит окремих деталей.

Змішаний вид руху предметів праці у виробництві характеризується тим, що їх обробка на кожній операції здійснюється без перерв. Сутність змішаного виду руху предметів праці полягає в суміщенні виконання коротких операцій з довгими.

При організації змішаного руху можливі 2 варіанти суміщення операцій:

1. якщо час обробки одного предмету праці на наступній операції не менший, ніж на попередній, то для максимального суміщення операцій потрібно перший предмет праці передати на наступну операцію відразу після його обробки на попередній операції;

2. якщо час обробки одного предмету праці на наступній операції менший, ніж на попередній, то потрібно передавати предмети праці на наступну операцію певним запасом.

Тривалість виробничого циклу дорівнює при цьому:

т і т-1 і

Т³Г=ПІ - (п - р)Е +тт + і _пр

і ^Сі і ^Скор

ті ті ті

або = р£ -і- + (п - р)(£ - £ ) + ті_то + і^,

і і С мп і с.

мал

де 1_кор - найкоротша операція з кожної пари суміжних, хв.; і вел, і мал - тривалість великих і малих операцій в тріаді, хв.

Переваги змішаного виду руху: коротший виробничий цикл у порівнянні з послідовним рухом, більше завантаження устаткування; недоліки: складність організації виробничого процесу, ускладнення ОКП. Сфера застосування змішаного руху: велико серійне виробництво.

У тому випадку, коли виробничий процес складний, тобто об'єднує декілька простих процесів, для визначення його тривалості треба користуватися ієрархічними (технологічними) схемами складання виробу і цикловими (стрічковими) або сітковими графіками. Зокрема, цикловий графік будується відкладенням ліворуч від нульової позначки (моменту виконання робіт) тривалості всіх простих процесів. Треба тільки дотримуватися правила: складальна операція може починатися лише тоді, коли завершено виготовлення всіх необхідних для цього деталей і вузлів.

Тривалість виробничого циклу складного процесу визначається найбільшою сумою довго тривалостей пов'язаних між собою простих процесів.

Скорочення тривалості виробничого циклу забезпечує збільшення випуску продукції, дозволяє поліпшити використання потужностей, знизити собівартість продукції, підвищити продуктивність праці, зменшити обсяг НЗВ, а, отже, прискорити оборотність оборотних активів.

Однак тривалість виробничого циклу не може встановлюватися довільно. Вона залежить