
- •1. Ліпіди плазми крові
- •2. Білки плазми крові
- •3. Ферменти плазми крові
- •2.4. Білковий склад плазми крові
- •Тема 2. Гемоглобін та білки плазми крові
- •1. Гемоглобін: структура, властивості, похідні
- •2. Основні білкові фракції плазми крові
- •2.1. Альбуміни
- •2.2. Глобуліни
- •2.3. Ліпопротеїни
- •2.4. Деякі «індикаторні» білки крові
- •2.5. Фібриноген
- •Синтез аполіпопротеїнів[ред. • ред. Код]
- •Різновиди аполіпопротеїнов[ред. • ред. Код]
- •Присутність аполіпопротеїнів у ліпопротеїнах[ред. • ред. Код]
- •Див. Також[ред. • ред. Код]
- •Примітки[ред. • ред. Код]
- •Ферменти крові
2.3. Ліпопротеїни
Ліпопротеїни - складні сполуки, що здійснюють транспорт ліпідів у крові. До складу їх входять: гідрофобне ядро, що містить триацилгліцероли та ефіри холестеролу, і амфіфільну оболонку, утворену фосфоліпідами, вільним холестеролом і білками-апопротеїнами (рис. 12).
Рис. 12. Схема будови ліпопротеїну плазми крові
У плазмі крові людини містяться такі фракції ліпопротеїнів:
Ліпопротеїни високої щільності або α-ліпопротеїни, так як при електрофорезі на папері вони рухаються разом з α- глобулінами. Містять багато білків і фосфоліпідів, транспортують холестерол з периферичних тканин в печінку.
Ліпопротеїни низької щільності або β-ліпопротеїни, так як при електрофорезі на папері вони рухаються разом з β-глобулінами. Багаті холестеролом; транспортують його з печінки в периферичні тканини.
Ліпопротеїни дуже низької щільності або пре-β-ліпопротеїни (на електрофореграмі розташовані між α- і β- глобулінами). Служать транспортною формою ендогенних триацилгліцеролів, є попередниками ліпопротеїнів низької щільності.
Хіломікрони - електрофоретично нерухомі; в крові, взятої натщесерце, відсутні. Є транспортною формою екзогенних (харчових) триацилгліцеролів.
2.4. Деякі «індикаторні» білки крові
До цих білків можно віднести тропонін Т та міоглобін, які виявляються в сироватці крові при інфаркті міокарда.
Тропонін Т належить до скорочувальних білків м’язів. У крові навіть при важкому фізичному навантаженні не спостерігається суттєвих змін його концентрації. Тому тропонін Т розглядають виключно як кардіоспецифічний маркер. При інфаркті міокарда зростання концентрації цього білка спостерігається через 3-4 години після больового нападу. Максимальне зростання концентрації - через 3-4 доби. Специфічність методів визначення концентрації тропоніну Т – 901-100%, що значно вище, ніж визначення інших маркерів, таких, як креатинфосфокіназа (КФК), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), міоглобін. Крім того, концентрація тропоніну Т після початку інфаркту міокарда зростає значно більше, ніж активність названих ферментів (КФК та ЛДГ). Також зростання концентрації тропоніну Т спостерігається при гострій алкогольній інтоксикації (але не хронічній).
Визначення концентра концентрації міоглобіну має значення не лише для встановлення діагнозу інфаркт міокарда, а й з прогностикною метою. Максимальне значення концентрації цього білка виявляють через 4-6 годин після початку захворювання. Встановлено, що висока концентрація міоглобіну в перші години після початку розвитку інфаркту міокарда свідчить про поганий прогноз.
Інтерферони - це глікопротеїни, молекулярною масою близько 26 кДа, які володіють видовою специфічністю і виробляються в клітинах у відповідь на проникнення в них вірусів. За типом рецепторів, через які відбувається сигнальна дія інтерферонів, інтерферони поділяють на типи: I (IFN-α, IFN-β, IFN-ω), II (IFN-γ) і III (IFNLR1, IL10R2). У здорової людини їх концентрація в плазмі мала. Але при вірусних захворюваннях його концентрація збільшується.