Тема пробної лекції

Ліпіди та білки плазми крові

1. Ліпіди плазми крові

Ліпопротеїни плазми крові

Класифікація ліпопротеїнів.

Аполіпопротеїни

Дисліпопротеїнемії

2. Білки плазми крові

Білкові фракції

роль білків плазми крові

Альбуміни

α1-Глобуліни:

α2-Глобуліни:

β-Глобуліни:

γ-Глобуліни:

Кількісні та якісні зміни білкового складу плазми крові.

Білки гострої фази запалення.

3. Ферменти плазми крові

Використання визначення активності деякихі ндикаторних ферментів крові

 

Ліпіди плазми крові. Загальна концентрація ліпідів у плазмі крові людини коливається залежно від режиму і якості харчування та конституційних особливостей організму (віку, статі), складаючи в середньому 5-7 г/л. У фізіологічних мовах загальна кількість ліпідів крові може збільшуватися до 10-15 г/л після вживання їжі, багатої на жири (аліментарна гіперліпемія).

Найбільшу кількість серед ліпідів плазми крові становлять сполуки таких класів (А.Н.Клімов, 1980):

– тригліцериди — 0,5-1,9 г/л;

– фосфоліпіди — 1,1-2,75 г/л;

– холестерин загальний — 1,5-2,6 г/л;

– холестерин етерифікований — 1,0-2,1 г/л;

– жирні кислоти (неетерифіковані) — 0,08-0,2 г/л.

Ліпіди як гідрофобні сполуки не здатні знаходитися у вільному (розчинному) стані в плазмі крові, яка з фізико-хімічної точки зору є водно-сольовим розчином.

Стабілізаторами ліпідів плазми є спеціальні білки (апопротеїни, або аполіпопротеїни), що сприяють утворенню ліпопротеїнових міцел, у складі яких різні класи ліпідів можуть транспортуватися кров’ю. Існує п’ять класів апопротеїнів (A, B, C, D, E), що в певних кількісних співвідношеннях входять до складу різних ліпопротеїнів.

Розрізняють такі транспортні форми ліпопротеїнів плазми:

– хіломікрони (1-2,5 г/л) — основна транспортна форма триацилгліцеролів;

– ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), або пре-β-ліпопротеїни (1,3-2,0 г/л) — містять значну кількість триацилгліцеролів, а також фосфоліпіди та холестерин;

– ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), або β-ліпопротеїни (2,1-4,0 г/л) — основна транспортна форма холестерину; зростання концентрації в крові ЛПНЩ сприяє проникненню холестерину в ендотелій і утворенню атеросклеротичної бляшки, що є фактором ризику розвитку атеросклерозу;

– ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), або α-ліпопротеїни (0,2-0,25 г/л) — містять значну кількість фосфоліпідів, а також холестерин та триацилгліцероли. ЛПВЩ розглядаються як “антиатерогенні” ліпопротеїни, що сприяють виходу холестерину із судинної стінки.

Підвищення концентрації в плазмі крові різних класів ліпопротеїнів (гіперліпопротеїнемії) свідчить про серйозні зміни ліпідного обміну, найчастіше пов’язані з певними генетичними порушеннями. Відомо п’ять основних типів гіперліпопротеїнемій, що залежать від дефектів у ферментних системах розщеплення або перетворення певних ліпопротеїнів (типи I, II, III, IV, V) та можуть проявлятися раннім розвитком атеросклерозу, ожирінням, ксантоматозом, захворюваннями печінки, нирок, зниженням толерантності до глюкози.

Холестерол - обов'язковий ліпідний компонент біологічних мембран, попередник стероїдних гормонів, вітаміну D₃, жовчних кислот. Вміст його в плазмі крові здорових людей - 3,9-6,5 ммоль/л. Підвищення вмісту холестеролу в крові (гіперхолестеролемія) спостерігається при атеросклерозі, цукровому діабеті, мікседемі, жовчно-кам'яній хворобі. Зниження рівня холестеролу в крові (гіпохолестеролемія) виявляється при гіпертиреозі, цирозі печінки, захворюваннях кишечника, голодуванні, при прийомі жовчогінних препаратів.

Вільні жирні кислоти (СЖК) використовуються тканинами та органами в якості енергетичного матеріалу. Вміст СЖК в крові підвищується при голодуванні, цукровому діабеті, після введення адреналіну і глюкокортикоїдів; знижується при гіпотиреозі, після введення інсуліну.

Кетонові тіла. До кетонових тіл відносяться ацетоацетат, β-гідроксибутират, ацетон - продукти неповного окислення жирних кислот. Вміст кетонових тіл в крові підвищується (гіперкетонемія) при голодуванні, лихоманці, цукровому діабеті.