2. Правові основи процедури визначення біржового курсу

Біржовий курс цінного папера визначається у день проведення біржових торгів за цим цінним папером шляхом розрахунку середнього арифметичного зваженого цін біржових контрактів, укладених у такий торговельний день, що одночасно відповідають таким вимогам:

• у біржових контрактах передбачено, що строки їх виконання не перевищують трьох робочих днів з моменту укладення таких біржових контрактів;

—- контракти укладені на підставі безадресних заявок;

• протягом торговельної сесії зафіксована фондовою біржею кількість безадресних заявок на купівлю та продаж не менше, ніж встановлена правилами фондової біржі, але не менше трьох безад-

• ресних заявок на купівлю та трьох безадресних заявок на продаж цінного папера.

Відомо, що курс акції (ціна) визначається насамперед цінністю цієї акції для емітента й інвестора. Цінність для інвестора, тобто здатність задовольняти його певні потреби, полягає в можливості цього цінного папера приносити доход і дозволяти брати участь у керуванні емітентом. Цей доход може реалізовуватися як за рахунок виплати дивідендів і відсотків (для облігацій), так і внаслідок зростання курсу цінних паперів на ринку. Загальний рівень доходу має бути сумірним із ризиком, що несе держатель цінного папера. Це співвідношення може використовуватися для зіставлення з прибутковістю й ризиком альтернативних вкладень.

Попит на цінні папери з боку інвестора формується виходячи з прибутковості, ризику й ліквідності покладених у них коштів порівняно з іншими видами інвестицій.,

Котирування цінного папера є співвідношенням між поточним попитом та пропозицією на нього. Поточний попит визначається найвищою ціною, за якою покупці згодні придбати цінний папір, а поточна пропозиція відповідає мінімальній ціні, за якою продавець згоден її продати.

Значення або цінність паперів з погляду емітента полягає в можливості залучити кошти на певний період часу за певною ставкою. Продавець цінних паперів на вторинному ринку зацікавлений в одержанні грошей в обмін на цінні папери при порівнянності доходу з іншими видами інвестицій. Якщо оцінка цінних паперів з боку інвесторів і продавців збігається, то відбувається акт купівлі- продажу даних паперів.

Практично курс цінних паперів визначається трьома основними групами ціноутворюючих чинників:

1. об’єктивними;

2. спекулятивними;

3. макроекономічними.

Об’єктивні чинники діяють на макросівні та макрорівні. Так, до чинників, що діють на мікрорівні та є похідними від параметрів стану дійсного капіталу, належать такі:

• фінансовий стан і солідність фірми — емітента (цей параметр у першу чергу впливає на ступінь ризику вкладень: чим кращий фінансовий стан акціонерного товариства, тим безпечніше інвестування в його цінні папери);

• вартість і кількість акцій, які перебувають в обігу, на руках у власників (цей параметр впливає насамперед на ліквідність акцій: чим більша кількість даних акцій є в обігу, тим вища ліквідність);

• поточні прибутки акціонерного товариства, їхнє зростання і його дивідендна політика;

• розмір фірми — впливає на стабільність і можливість викупу акцій;

• політика підтримки курсу й ліквідності акцій;

• перспективність галузі, в якій функціонує дане підприємство (у галузях високих технологій, які часто називають зростаючими, виникає тенденція відкладених дивідендів і орієнтування власників акцій не на розмір дивідендних виплат, а на перспективне зростання курсової вартості).

Чинники на макрорівні, діють найчастіше на всьому фондовому ринку або на великому його секторі (наприклад, на боргові зобов’язання), розміщуються й характеризують загальний стан економіки (а в деяких випадках навіть світової):

• стабільність, збалансованість і перспективність зростання економіки, надійність фінансової системи (передусім країни або великого її сектору, наприклад банківського);

• середня сформована ставка відсотків по вкладах у банки;

• кон’юнктура товарних ринків, ринків дорогоцінних металів, нерухомості тощо (зіставлення з прибутковістю альтернативних форм інвестування);

• темпи економічного зростання та перспективи їх змін;

• масштаби виробництва продукції емітентами, ступінь використання ними цінних паперів для залучення коштів на ринку (ліквідність);

• застосовувані способи регулювання економіки;

• міжгалузеві переливи капіталів, стан платіжних балансів і валютної системи.

Фондовий ринок є дуже чутливим механізмом, тонко й швидко реагує на всі основні зміни у виробництві, економіці, торгівлі й кон’юнктурі ринку (іноді з певним лагом, запізнюванням). Курси акцій та інших цінних паперів завжди падають напередодні й під час економічної кризи. У зв’язку з цим криза завжди починається не з виробництва, а з ринку боргових капіталів, із грошового ринку, зі сфери грошового обігу.

Спекулятивні чинники займають проміжне положення в низці з об’єктивними та суб’єктивними чинниками. Для ринку цінних паперів спекуляція нормальна й важлива форма операцій, як і інші. Вона створює базу для свого подальшого розвитку через те, що ці- ноутворюючі чинники, що залежать від виробничого процесу, можуть не виявитися в динаміці курсу даної акції, якщо спекулянти не використають цю акцію для своїх операцій.

Через наявність на фондовому ринку великого обсягу спекулятивного капіталу курс акцій визначається не лише станом дійсного капіталу, а й значною мірою очікуваннями зміни курсу, можливістю виграшу на курсовій різниці.

Серед спекулятивних чинників виділяють такі:

• обсяг торгівлі терміновими контрактами, які можуть вносити елементи додаткової нестійкості в біржову торгівлю;

• обсяг сумарної відкритої позиції на фондовому ринку. Якщо загальний обсяг проданих акцій дуже високий, то це означає, що велика кількість учасників ринку одночасно грає на зниження курсу. У цьому випадку вплив спекулятивних чинників може виявитися сильнішим за вплив реальних чинників;

• скупка акціонерним товариством своїх акцій, що провадиться з різними цілями, наприклад, для запобігання свого поглинання, для зміцнення свого положення певною групою акціонерів і може істотно вплинути на курс акцій.

На ціни акцій можуть істотно впливати й суто особистісні чинники, до яких належать:

• схильність і можливість окремих учасників ринку до використання конфіденційної (інсайдерскої) інформації, що може призвести до спекулятивного підвищення або зниження курсу акцій;

• заяви відомих фінансових і урядових діячів, які користуються довірою в інвесторів і торговців.

• наявність у керівництві фірми відомих осіб;

• реклама, форми поведінки, що склалися в товаристві;

• обсяг ринку цінних паперів і масштаби діяльності фінансових посередників, біржові спекуляції

Біржовий курс цінного папера розраховується за такою формулою:

. _ W\X\ + WjXj + • • • + w„x_H

щ + -f * •* 4- ut_a

де X|,..., x„ — ціна цінного папера, за якою укладений біржовий контракт;

VT],..., w„ — кількість цінних паперів одного виду (одного випуску) у біржовому контракті, за яким розраховується біржовий курс;

І,..., п— порядковий номер біржового контракту, за яким визначається біржовий курс.

При розрахунку біржового курсу його значення округлюється до чотирьох значущих цифр після коми.

Біржовий курс цінного папера, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов’язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі) із зазначенням

дати проведення торгів, а також може бути оприлюднений у періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або в офіційному друкованому виданні Комісії.

Біржовий курс цінного папера, за яким не відбувалися торги у торговельний день, не визначається за такий торговельний день і не оприлюднюється.