2. Правове забезпечення функціонування цінних паперів

Згідно Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»¹ під цінними паперами слід розуміти документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

За своєю правовою природою цінні папери є одним із видів матеріальних об’єктів, які широко застосовуються в ринковій еконо

міці. У правовій та економічній науці обґрунтовуються різні погляди як на поняття цінних паперів, так і на перелік документів, які до них належать¹.

Цінні папери характеризуються такими ознаками:

• їх форма і відповідні реквізити мають бути встановлені чинним законодавством.;

• ними мають бути посвідчені грошові або інші майнові права;

• ними має бути передбачено виконання зобов’язань згідно з умовами їде розміщення.

У різних країнах цінні папери визначаються по-різному. У США цінні папери — це письмові документи, які є дольовими паперами корпорації (акції) або які свідчать про заборгованість (облігації, сертифікати). У Великобританії цінний папір розуміють як інвестиції, що отримують форму акції або облігації.

Згідно Цивільного кодексу Російської Федерації (ст. 142) цінні папери — це документи з дотриманням встановленої форми та обов’язкових реквізитів, що посвідчують майнові права, здійснення і передача яких можливі тільки в разі їх пред’явлення².

Різноманітність цінних паперів, які перебувають в обігу на фондовому ринку, зумовлює доцільність і необхідність їх класифікації за різними критеріями. Існує легальна і доктринальна класифікація цінних паперів³.

Легальна класифікація стосується цінних паперів,, які офіційно визнані і на даний момент перебувають у списку цінних паперів, передбачених статтею, що коментується. Класифікуючи групи цінних паперів, законодавець встановлює основні особливості емісії і обігу різних видів цінних паперів. Виходячи з цього цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемі- сійні, за формою існування — на документарні та бездокументарні, за формою випуску — на пред’явника, іменні або ордерні.

Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні⁴.

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бе-

ре на себе відповідні зобов’язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать:

• акції;

• облігації підприємств;

• облігації місцевих позик;

• державні облігації України;

• іпотечні сертифікати;

• іпотечні облігації;

• сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі — сертифікати ФОН);

• інвестиційні сертифікати;

• казначейські зобов’язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Емісійні цінні папери характеризуються сукупністю таких ознак: закріплюють майнові та немайнові права їх власників, які підлягають безумовному виконанню емітентом; розміщуються випусками (певною кількістю цінних паперів); характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу їх придбання.

До неемісійних цінних паперів, які можуть розмішуватися не випусками, а в індивідуальному порядку, належать ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, заставні та похідні цінні папери (дерива- тиви). Неемісійні цінні папери можуть бути визнані емісійними ДКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Доктринальна класифікація цінних паперів міститься у працях фахівців — економістів і правознавців, які використовують безліч критеріїв поділу цінних паперів на види, що є найбільш поширеними в міжнародній практиці, зокрема¹:

і)за відношенням до ресурсів, правами на які є цінні папери, розрізняють:

• первинні — акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, інші, що посвідчують права на майно, грошові засоби, продукцію, землю та інші первинні ресурси;

• похідні — будь-які цінні папери, що посвідчують право на купівлю чи продаж первинних цінних паперів, опціони, фінансові ф’ючерси, підписні права;

2. за цивільними правовідносинами, які ці папери опосередковують:

• боргові — опосередковують відносини позики, є борговими зобов’язаннями (облігації, векселі);

• титули власності — засвідчують право власності їх держателів на активи (прості і привілейовані акції, підписні права);

2. за формою:

S у документарній формі — мають матеріальну форму у вигляді паперових сертифікатів;

S у бездокументарній формі— у вигляді запису на рахунках;

2. за емітентом, що їх випустив:

• державні — випущені або гарантовані урядом від імені держави, міністерствами, відомствами та муніципальними органами влади;

• недержавні — корпоративні, які випускаються підприємствами, структурами;

• приватні — випущені фізичними особами (вексель, чек);

2. за можливістю вільного обігу:

• обігові — можуть вільно купуватися і продаватися, бути предметом інших правочинів;

• необігові — інструменти, які не можуть бути об’єктом купі- влі-продажу (при випуску емітент ставить умову, що деякі цінні папери не можуть бути перепродані і можуть бути викуплені тільки самим емітентом);

• з обмеженим полем обігу — правочини з такими цінними паперами можуть укладатися з певними обмеженнями;

2. залежно від способу визначення уповноваженої особи:

• іменні — ім’я держателя реєструється у спеціальному реєстрі, який веде емітент або реєстратор. Цей вид цінного папера надає можливість здійснювати закладені в ньому права в тому випадку, якщо тримач названий як уповноважений суб’єкт у тексті цінного папера. Іменний цінний папір може бути переданий тільки в порядку переуступки вимоги;

• на пред’явника — передаються від однієї особи іншій простим врученням. Боржник, який виконав зобов’язання, що випливає з цінного папера на пред’явника, звільняється від відповідальності перед третьою особою навіть у тому випадку, коли третя особа доведе, що саме вона є уповноваженим суб’єктом, а пред’явник цінного папера володіє ним незаконно;

• ордерні — складаються на ім’я визначеного першого набувача, який передає його в порядку індосаменту. Якщо особа, котра передає ордерний цінний папір, не зазначає, кому вона його пере

дає, а тільки ставить свій підпис, то ордерний цінний папір може передаватися простим врученням. Але це не перетворює його на цінний папір на пред’явника;

2. за моментом погашення:

• строкові — мають конкретні строки погашення;

• за строком пред’явленням — не містять конкретного строку погашення, зобов’язання по них виконуються при пред’явленні цінного папера;

2. за строком погашення відповідно до загальноприйнятої практики цінні папери поділяють на:

• короткострокові — строк погашення до 1 року;

• середньострокові — від 2 до 5 років;

• довгострокові — понад 5 років;

• безстрокові — не мають кінцевого строку погашення;

2. за емітентом:

• цінні папери, які випускаються резидентами —- державними органами, юридичними особами, належним чином зареєстрованими, громадянами держави;

• цінні папери іноземних емітентів — випускаються іноземними державами, юридичними особами, зареєстрованими за кордоном іноземними громадянами.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів :

1. пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

2. боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

3. іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

^приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5. похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (опціони, фінансові ф’ючерси, підписні права);

6. товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (складські свідоцтва, варанти, коносаменти).