2. Проблеми подальшого розвитку фондового ринку в Україні

За останні роки на фондовому ринку України створено основні елементи інфраструктури фондового ринку, значно розширене правове поле регулювання фондового ринку, внаслідок проведення приватизації утворені десятки тисяч акціонерних товариств, створена індустрія спільного інвестування, з’явилися випуски облігацій місцевих позик тощо. В 2006 році прийнято Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Поряд із цим на розвиток фондового ринку України впливали деякі чинники, які гальмували ефективний розвиток ринку¹:

• формування інфраструктури фондового ринку відбувалося з орієнтацією на обслуговування приватизаційних процесів, а не самого ринку;

• надмірна орієнтація державної політики лише на стратегічних інвесторів і на збереження державної частки в статутних фондах акціонерних товариств;

• затримка в проведенні масштабної пенсійної реформи, що обмежує зростання реальної капіталізації фондового ринку України;

• відсутність погодженої політики в сфері законодавства, що регулює фондовий ринок.

Україні потрібний ліквідний, надійний, прозорий та ефективно працюючий фондовий ринок, який зможе забезпечити реалізацію національних інтересів України 3 цією метою необхідно:

• сприяти надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;

• сформувати ефективну систему захисту прав і законних інтересів інвесторів, що підвищить ліквідність фондового ринку;

• створити систему фінансових інститутів і фінансових інструментів для залучення вітчизняних та іноземних інвестиційних ресурсів;

• побудувати надійну й сучасну систему виконання угод із цінними паперами й обліку прав власності на цінні папери;

• сприяти концентрації й централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на умовах конкуренції й інновацій;

• упроваджувати ефективну систему організованої торгівлі, що має визначати ринкову вартість цінних паперів українських емітентів;

• забезпечити умови для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією з міжнародними ринками капіталу;

• перешкоджати переміщенню торгівлі й обліку прав власності на цінні папери українських емітентів на фондові ринки інших держав;

• погоджувати політику держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною й бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України.

Підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку й цивілізована інтеграція з міжнародними ринками капіталу мають стати пріоритетами державної політики на фондовому ринку України.

Для рішення цих завдань держава має забезпечити сприятливішу державну політику регулювання й оподатковування, ніж у сусідніх державах.

Так, важливою складовою частиною державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоздатності фондового ринку України, має бути податкове стимулювання розвитку інфраструктури фондового ринку, професійної діяльності суб’єктів ринку, операцій із цінними паперами й доходів по них.

Законодавці й відповідні державні органи мають ураховувати особливості оподатковування операцій із цінними паперами й доходів по них для різних учасників ринку цінних паперів. Має бути розроблена чітка система об’єкта оподатковування при окремих операціях із цінними паперами з урахуванням особливостей їх виконання на різних етапах обігу (емісія, розміщення, викуп тощо).

Необхідна система стимулювання інвесторів (зокрема фізичних і юридичних осіб) на реінвестування доходів, отриманих або нарахованих по цінних паперах. Дивіденди, виплачені акціями, не мають обкладати податками. Потрібно відмовитися від оподатковування сум приросту номінальної вартості акцій, що відбулася

внаслідок збільшення статутного фонду акціонерного товариства на суму капіталізації прибутку.

Економічне зростання держави неможливе без створення сприятливих умов для здійснення інвестицій як вітчизняними, так і іноземними інвесторами. Випадки порушень прав інвесторів, прагнення до проведення реприватизації, непрозорість і недостатня ліквідність фондового ринку України є істотною перешкодою для припливу вітчизняного й іноземного капіталу.

Найпоширенішими порушеннями прав акціонерів на нашому фондовому ринку є:

• порушення емітентами порядку проведення загальних зборів акціонерів;

• прийняття емітентами статутних норм, які обмежують права й інтереси інвесторів;

• порушення порядку й строків виплати дивідендів;

• недотримання норм законодавства, які визначають порядок розміщення акцій, порушення інтересів інвесторів під час проведення емісії;

• порушення прав інвесторів при банкрутстві, санації, реорганізації або ліквідації об’єкта інвестування;

• несвоєчасне й неповне розкриття інформації про діяльність емітентів;

• порушення інститутами інфраструктури вимог законодавства про фондовий ринок.

Чинне законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств, не заважає органам управління цих товариств порушувати права акціонерів без істотних порушень норм Закону України «Про господарчі товариства» шляхом:

• вилучення активів товариства шляхом їх продажу пов’язаним особам за ціною нижче ринкової;

• перерозподіл грошових потоків на користь посадових осіб або акціонерів, які володіють значним пакетом акцій;

• укладання угод за участю залежних суб’єктів господарювання для одержання прибутку особами, які контролюють ці суб’єкти, на шкоду акціонерам материнської компанії.

У зв’язку з цим органами виконавчої влади має бути встановлений твердий контроль над дотриманням чинного законодавства емітентами й професійними учасниками фондового ринку¹.

Практика корпоративного управління в Україні має сприяти узгодженню інтересів акціонерів і органів управління акціонерного

товариства (виборних і призначених) і відповідати загальновизнаним міжнародним стандартам.

До операцій на фондовому ринку потрібно активніше залучати фізичних осіб і для цього бажано розробити заходи для стимулювання такого процесу.

Тенденція розвитку фондових ринків вимагає концентрації торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку на умовах конкуренції й розмаїття фінансових продуктів.

Найважливішим завданням є концентрація торгівлі ліквідними цінними паперами на організованому ринку за допомогою насамперед економічних важелів. Має бути утворена ефективна система розкриття інформації про емітентів, цінні папери яких включені до ліс- тингу, інформація про укладені на організованих ринках угоди тощо.

Має бути утворена через державне регулювання й саморегулювання професійних учасників ефективна система контролю над торгівлею за участю афілійованих осіб. Усі угоди з великими пакетами цінних паперів українських емітентів мають обов’язково укладатися на організованих ринках¹.

Принципами, які сприяють ефективності державного регулювання, мають стати:

• визначення повноважень держави в цілому і їх розподіл між окремими органами виконавчої влади;

• незалежність органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку від політичного тиску або незаконного втручання окремих зацікавлених груп;

• звітність посадових осіб органів виконавчої влади щодо виконання покладених на них повноважень;

• послідовність регулювання (чітке проходження проголошеним шляхом реформ в економіці) і координація діяльності окремих органів виконавчої влади;

• відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам.

Державне регулювання по можливості має бути оптимізоване, слід розширити можливості саморегулювання шляхом скорочення кількості СРО.

Потрібно підвищити вимоги до ліцензування професійних учасників фондового ринку, підсилити контроль над виконанням ними регулятивних вимог.

Треба налагоджувати інформаційні зв’язки ДКЦПФР із міжнародними регулятивними органами на ринках капіталів щодо попередження шахрайства на фондовому ринку України¹.

Саморегулювання діяльності професійних учасників на фондовому ринку є складовою частиною регулювання ринку. Україна встановила правові основи розвитку процесів саморегулювання учасників фондового ринку, але на практиці реальних повноважень не одержала жодна з десяти утворених саморегулівних організацій. У зв’язку з цим необхідна поступова передача державними регулювальними органами частини повноважень саморегулівним організаціям. Зокрема:

• проведення моніторингу діяльності своїх членів через їхню звітність;

• проведення підготовки, перепідготовки й попередньої сертифікації фахівців;

• проведення передліцензійної роботи з потенційними професійними учасниками через загальноприйняті механізми сертифікації їхньої діяльності.

Формою реалізації цілей і завдань Програми розвитку ринку є прийняття відповідних законів України й підзаконних нормативно- правових актів. Запропоновано такі основні принципи законодавства про фондовий ринок²:

• об’єднання цивільно-правового й публічно-правового методів регулювання відносин між державою й учасниками фондового ринку залежно від характеру цих відносин і їх суб’єктів;

• вільний й захищений (гарантований) законом обіг цінних паперів за умови дотримання встановлених законом (іншими нормативно-правовими актами) і контрольованих державою правил допуску цінних паперів на ринок (порядок їх розміщення), правил, які належать до правового положення й діяльності професійних учасників фондового ринку, а також правил організованого фондового ринку;

• регулювання цивільно-правових відносин між усіма учасниками фондового ринку (емітентами, інвесторами, професійними учасниками), пов’язаних з обігом цінних паперів (на первинному й вторинному ринку), шляхом установлення особливостей цих відносин спеціальними нормами;

• система фіксації (реєстрації) прав власників цінних паперів має дозволяти, відповідно до тих або інших цивільно-правових під-

Кравченко Ю. Я. Ринок цінних паперів: навч. посібник. — 2-е вид., змін, та доп.₂— К.: Дакор; КНТ, 2009. — С. 650.

Кравченко Ю. Я. Ринок цінних паперів: навч. посібник. — 2-е вид., змін, та доп. — К.: Дакор; КНТ, 2009. — С. 653.

став, виконувати фіксацію майнових прав на цінні папери, незалежно від форми їх випуску;

• фіксація прав власності на цінні папери при виконанні угод із цінними паперами на організованих ринках і стосовно цінних паперів (акціям), які розміщаються акціонерними товариствами з більшою кількістю акціонерів, має виконуватися лише професійними учасниками фондового ринку, спеціально уповноваженими на це особами;

• система реєстрації прав на цінні папери має забезпечувати захист прав їхніх власників від ризиків при обігу цінних паперів;

• державне регулювання фондового ринку має виконуватися шляхом прямого регулювання цього ринку нормами закону;

• саморегулювання учасників фондового ринку має узгоджуватися з його державним регулюванням;

• правила розкриття інформації про цінні папери й про діяльність емітента мають забезпечувати своєчасний доступ інвесторів і професійних учасників ринку до інформації, необхідної для прийняття ними обґрунтованих рішень при укладанні й виконанні угод із цінними паперами, а також при реалізації прав, ними засвідчених;

• потрібне законодавче визначення видів професійної діяльності на фондовому ринку, а також основних вимог до професійних учасників фондового ринку при виході на ринок;

• основні вимоги до професійної діяльності учасників фондового ринку мають бути чітко закріплені в законі;

• діяльність професійних учасників фондового ринку повинна перебувати під належним контролем ДКЦПФР;

• має бути система забезпечення захисту майнових прав та інтересів клієнтів — професійних учасників фондового ринку від ризиків, пов’язаних із несумлінністю професійного учасника, а також ризиків, пов’язаних із діяльністю, що виконується професійним учасником у власних інтересах, або у зв’язку з його банкрутством.

Питання для самоконтролю: ^{1 2 1 2 3}

6. В чому полягає податкове стимулювання фондового ринку?

7. Що являє собою система ефективного регулювання фондового ринку?

8. В чому проявляється політика щодо інвесторів на ринку цінних паперів?

9. В чому проявляється політика емітентів фондового ринку?

10. Які Ви можете назвати проблеми подальшого розвитку фондового ринку?

11. Які Ви знаєте чинники, які впливають на ефективний розвиток фондового ринку?

ТЕМА 4

ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДОВОЇ БІРЖІ

1. Організаційно-правові основи організації торгівлі на фондовому ринку.

2. Правові засади утворення фондової біржі.

3. Види замовлень на фондових біржах.

4. Правове забезпечення здійснення угод на фондових біржах.

5. Статут фондової біржі як засновницький документ.

6. Вимоги до фондової біржі згідно законодавства.

Перелік ключових понять теми:

Фондова біржа,цінні папери, біржові угоди, інвестори, емітенти, котирування цін, опціон, ф'ючерс, ажіо, дизажіо, репорт, депорт, стелаж, варант, кліринг.

Завдання для самостійної роботи:

1. Розгляньте принципи та умови виникнення біржових цін на фондовому ринку. Охарактеризуйте згідно чинного законодавства форми цінової політики продавців.

2. Обгрунтуйте організаційно-правове забезпечення діяльності суб'єктів позабіржового ринку цінних паперів в Україні.

3. Охарактеризуйте особливості діяльності позабіржової торгі- вельної фондової системи в Україні.

4. Дослідіть фондові кризи в економіці України та дайте їм порівняльну характеристику.

5. Охарактеризуйте, в чому полягає боротьба з маніпулюванням ринком фінансових послуг.