2. Порядок укладання біржових угод

Порядок укладання біржової угоди регламентується нормами ЦК України, ГК України, Закону України «Про товарну біржу», інших законів та Правил біржової торгівлі окремо взятої біржі.

Так, загальний порядок укладання господарських договорів визначає ГК України, наголошуючи на тому, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання цього виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вищезазначених вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та в двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей умов щодо договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сто- рона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнана монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його

виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

До особливостей укладання господарських договорів на біржах законодавець передбачив застосування загальних правил укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно- правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.

Так, під час укладання господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої зі сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладання договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, додержанням загального порядку укладення договорів, про що вище зазначалося.

Отже, укладання біржових угод базується на принципі вільного волевиявлення їх сторін, з дотриманням певного порядку, що, власне, й пояснює особливість природи біржових торгів.

Вільне волевиявлення сторін договору проявляється у змісті його укладання, що передбачає:

• пропозицію однієї сторони (оферентом) укласти договір — оферта;

• прийняття пропозиції іншою стороною (акцептантом) —акцепт.

Перша стадія — вираження оферти, що передбачає оголошення ведучим біржових торгів (маклером) заявки члена біржі на продаж або купівлю товарів. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

Згідно з ЦК України (ст. 641) пропозиція укласти договір (оферта) має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Перш за все, оферта має бути достатньо визначеною, що дозволяє кожній зі сторін бачити конкретні наміри іншої сторони, особливо, коли угода наближається до офіційного укладання.

По-друге, оферта має бути чітко спрямована на кінцевий результат попередніх домовленостей, а саме укладання біржової угоди, що врешті-решт відрізняється від звичайних переговорів.

По-третє, як це зазначено в ЦК України, оферта має містити істотні умови договору, що визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Перш за все, під час укладення договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії і виконання договору.

По-четверте, оферта повинна мати чітке адресування конкретній особі, як то члену біржі, брокеру та іншим учасникам біржових

торгів, що знаходяться в операційному залі біржі. Відтак, кожен, хто першим відгукнеться на оферту, акцептує її і тим самим ліквідовує пропозицію, що свідчить про однократність оферти під час укладання біржового договору. Водночас не виключається і множинність адресатів оферти, адже процедура біржової торгівлі передбачає участь у ній певного кола суб’єктів.

Друга стадія — прийняття пропозиції іншою стороною угоди — акцепт. Виникає за умови, коли біржовий маклер оголошує оферту продавця чи покупця, а учасники торгів підтверджують свою готовність укласти біржовий договір шляхом відповідного реагування, зазвичай підняття реєстраційного номера, що свідчить про прийняття пропозиції, тобто акцепту.

Ст. 642 ЦК України передбачає, щоб відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) була повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з тим, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Після оголошення оферти кожен з учасників торгів має право протягом певного часу, використовуючи подання звуків та професійних жестів, домовлятися про конкретні умови договору. Погоджуючись на умови договору, інша сторона (акцептант) може висувати свої умови, відтак сторони міняються своїми статусами, тобто оферент стає акцептантом, тоді як акцептант — оферентом.

Більш конкретизовано поняття «істотні умови господарського договору» деталізуються нормами ст. 180 ГК України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до чинного законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Укладаючи господарський договір сторони зобов’язані в будь- якому разі погодити предмет, ціну та строк чинності договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК України, а в разі їх відсутності — в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна в біржовій угоді визначається в порядку, встановленому ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін в угоді може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ціна зазначається в договорі у гривнях, тоді як ціни в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Угоди з біржовим товаром укладаються:

1. за ціною, що склалася на ринку в момент укладання угоди;

2. за ціною, що склалася на ринку на момент постачання товару;

3. коли ціна досягне певної (граничної) величини;

4. за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку.

Строком дії угоди є час, впродовж якого існують зобов’язання сторін, що виникли на основі цієї угоди. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладання ними угоди, не поширюються умови укладеної угоди, якщо нею не передбачено інше. Закінчення строку чинності біржової угоди не звільняє сторони від відповідальності за її порушення, що мало місце під час чинності біржової угоди.