2. Біржовий товар та його особливості

У практиці світової біржової торгівлі виокремлюють три основних класи біржових товарів:

а) речові;

б) фінансові інструменти;

в) іноземна валюта.

Основну питому вагу у світовому біржовому товарообігу посідає торгівля речовими товарами (якщо до них зарахувати строкові угоди на поставку речей). Взагалі до біржового товару, яким можна здійснювати торгівлю на товарних біржах, належить не вилучений з обігу товар певного виду і якості, а також стандартний контракт на зазначений товар, допущений до торгів біржею згідно з її правилами.

Характерними особливостями речового біржового товару є:

1. Масовий характер виробництва та споживання, і з огляду на високий рівень попиту і пропозиції ним торіують у великих обсягах, що дає змогу виявити його більш реальну рівноважну (ринкову) ціну,

2. Стандартність (кількісна та якісна), однорідність, взаємозамінність

3. Добра збережуваність,

4. Транспортабельність,

5. Знеособленість та незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача,

6. Змінність цін під впливом природних, сезонних та інших чинників.

Такі характеристики, що дозволяють здійснити торгівлю товаром за його відсутності під час укладення угоди, визначаються або природою цього товару (папір одного і того ж сорту, акції одного підприємства), або за загальноприйнятим еталоном цього товару. Товари, що відповідають всім перерахованим вимогам, називаються біржовими товарами.

Залежно від видів товарів, якими здійснюється торгівля, розрізняють товарні, фондові, валютні біржі та біржі праці.

Історично першими з’явилися товарні біржі, на яких концентрується оптовий оборот масових, головним чином сировинних та

продовольчих товарів. Сьогодні на західних товарних біржах вже не котируються товари, які були біржовими на початку XX ст., а деякі з них зникли недавно: вугілля, фанера, чорні метали, вершкове масло, шовк тощо. Однак з’являються нові товари: алюміній, нікель, мазут, бензин, дизельне пальне, пропан тощо.

Кожен із зазначених класів містить широкий перелік товарів. Так речові біржові товари традиційно розглядають як дві основні групи товарів:

• група сільськогосподарських і лісогосподарських товарів та продуктів їх переробки, що включає в себе:

• зернові (жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, ріпак);

• олійні (насіння льону, бавовни, соєві боби, соєва олія тощо);

• харчові продукти (цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, яйця, тваринні жири, концентрати соків, арахіс, перець тощо);

• текстильні товари (льон, бавовна, вовна, натуральний і штучний шовк тощо);

• натуральний каучук;

• лісогосподарські товари (пиломатеріали, фанера тощо);

• група промислової сировини та напівфабрикатів представлена:

• кольоровими металами (мідь, олово, цинк, свинець, алюміній, нікель тощо);

• дорогоцінними металами (платина, золото, срібло, паладій тощо);

• енергоносіями (вугілля, нафта, бензин, мазут, дизельне пальне тощо).

Цінні товари як біржовий товар можна умовно поділити на дві групи:

• група основних цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо);

• група похідних цінних паперів (ф’ючерсні контракти, товарні, валютні, відсоткові, індексні та інші опціони, що вільно обертаються на ринку).

Приблизно із 70-х років минулого століття почалась торгівля ф’ючерсними контрактами на фінансові інструменти, що стало причиною змін у світовій економіці, перш за все тривалою і досить високою інфляцією, яка поставила проблему захисту від коливань валютних курсів і коливань курсів інших фінансових засобів — облігацій, акцій та казначейських білетів.

Розвиток біржової торгівлі значною мірою вплинув на біржовий товар, який спочатку був представлений у вигляді вже виробленого (реального), тоді як надалі об’єктом біржової торгівлі став біржовий ф’ючерсний контракт.