5. Рівні управління
Більшість фірм мають три рівні керування: верхній, середній і нижній.
Поштовх до поділу керування на верхній, середній і нижній рівні дала промислова революція в Європі в XVIII в. Спочатку виділилися верхня і нижня ланки керування.
Керуючі кожного рівня виконують однакові функції: планування, організація, мотивація, контроль. Розходження лише в тім, яке значення вони додають тим чи іншим функціям. Керівник верхнього рівня приділяє плануванню й організації більше часу, чим керуючі більш низьких рівнів. Керуючий середнього рівня приділяє посібнику і контролю більше часу, чим керуючий верхнього рівня. Керуючий нижнього рівня витрачає велику частину свого часу на мотивацію і контроль підлеглих. Проте більшість керуючих виконують усі функції управління.
Отже, не можна порізно вивчати чи освоювати функції керування верхнього, середнього чи нижнього рівня.
Варто підкреслити, що ясно і чітко визначити кожний із трьох рівнів керування неможливо. Тому ми даємо тільки основні визначення, тому що кожна фірма визначає рівні керування у відповідності зі своїми особливостями. Тут, імовірно, варто нагадати про вплив наступних факторів: складність організаційної структури, чисельність працюючих, суть самого бізнесу й ін.
Інституціо-нальний рівень
Управління вищого рівня
Управлін-ський рівень
Управління середнього рівня
Технічний
рівень
Управління нижчого рівня
Керуючі верхнього рівня зосереджують увагу на плануванні майбутнього, постановці цілей, визначенні курсів дій, правил і процедур їхнього виконання. Вони відповідають за процвітання фірми і тому повинні планувати, направляти і контролювати її діяльність.
Вищий рівень керування організацією може бути представлений головою Ради директорів, президентом, віце-президентом. Ця група управлінських працівників забезпечує інтереси і потреби працівників, виробляє політику організації і сприяє її практичної реалізації.
Керівники середнього рівня управління забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розроблену вищим керівництвом, відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів і відділів, а також за їхнє виконання. Фахівці, що входять у цю групу, мають, як правило, широке коло обов'язків і мають велику волю прийняття рішень. Це керівники відділень, старші майстри, начальники функціональних відділів, департаментів, що входять до складу організації. Вони повинні організувати роботу так, щоб мета фірми була досягнута, а її політика проводилася в життя.
Керуючі середньої ланки очолюють відділення чи відділи., підбирати і зберігати гарних працівників. До середнього рівня відносяться керуючі конторами, цехами і складами, , начальники відділів технічного контролю і якості продукції.
Нижній рівень управління- це рівень посадових осіб, що знаходяться безпосередньо над робочими й другими працівниками, та керують роботою своїх підлеглих. На цьому рівні функції планування й організації реалізуються в діях керуючого, стимулюючого і направляючого діяльність працівників. Типові найменування посад, займаних керуючими цього рівня: майстер, бригадир, начальник групи, агент із закупівлі, експедитор, контролери, інші адміністратори, відповідальні за доведення конкретних дій.
Незважаючи на те, що всі керівники організації виконують управлінські дії, не можна сказати, що усі вони займаються одним видом трудової діяльності. Окремим керівникам приходиться витрачати час на координування роботи інших керівників, які у свою чергу, координують роботу менеджерів більш низького рівня і т.д. до рівня керівника, що координує роботу неуправлінського персоналу - людей, що фізично роблять продукцію, послуги. Таке вертикальне розгортання поділу праці й утворюють рівні правління (мал. ).
Форма піраміди показує, що на кожнім наступному рівні керування знаходиться менше людей, чим на попередньому.
Приведена класифікація рівнів управління має самий загальний вид. У залежності від розміру і виду організації, її галузевих і територіальних особливостей, інших факторів, характеристика складу і функцій менеджерів на кожнім із трьох рівнів управління може істотно мінятися.
