13

Розділ 1. Теоретичні засади курсу “міжнародна економіка”

Тема 1. Предмет та структура курсу “Міжнародна економіка”

1. Міжнародна економіка в системі економічних наук

Формування світового ринку закономірно зумовило встановлення міждержавних зв’язків з їхніми характерними рисами, особливостями та закономірностями, що базуються на теорії міжнародної економіки.

Міжнародну економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. У вузькому – це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, у русі факторів виробництв та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Міжнародна економіка належить до числа фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки, розвиваючи її, є сполучною ланкою між мікро- й макроекономікою та конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін. Це дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкритої економіки, яка стала третьою складовою сучасної економічної теорії (поряд із мікро та макроекономікою) і застосовується у більшості країн світу та у сфері їхньої економічної взаємодії. Вона ввібрала в себе багато теоретичних надбань в економіці за останні 300 років.

Міжнародна економіка - наймолодша складова сучасної економічної теорії. Ще донедавна ця дисципліна розглядалась як другорядна й спочатку займала периферійне місце в системі економічної теорії та існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, валютно-фінансової системи, що обумовлює цей рух. Зараз вона відокремилася в самостійну наукову дисципліну у зв’язку з вступом світового господарства в якісно нову стадію свого розвитку (в другій половині XX ст.), характерними ознаками якої є:

1) відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством незалежно від політичного устрою та рівня розвитку;

2) утворення системи міжнародник наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, ЄС, ВТО, Паризький та Лондонський клуби тощо;

3) виникнення та широке поширення БНК, ТНК, які все більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торговельну політику;

4) наявність розвиненої сфери міжнародної торгівлі, міжкраїнного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

5) функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов’язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.

Таким чином, визначальною рисою існування “Міжнародної економіки” як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

1. рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їхнього виробництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

2. рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

На першому рівні під “відкритістю” звичайно розуміють розвиток 3-х ключових каналів, що пов’язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

В якості показника відкритості на першому рівні може слугувати питома вага експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП).

Ек = (Е/ВВП)*100,

де Ек - експортна квота;

Е - обсяг експорту.

Ік = (І/ВВП)*100,

де Ік - імпортна квота;

І - обсяг імпорту.

(Останній показник інколи називають індексом відкритості національної економіки. Нормою вважається, коли нижня його межа дорівнює 10 %. Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв’язку окремих національних економік із світовим господарством).

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається співставленням кількості мігрантів з чисельністю населення країни. В цьому разі розраховується коефіцієнт еміграції (Ке), імміграції (Кі) та міграційного обороту (Кm):

Ке = (Mi / P) * 1000; Kі = (Mj / P) *1000; Кm = (Мi + Mj) / P) *1000,

де Р - середньорічна чисельність населення країни,

Мі - кількість емігрантів,

Мj - кількість іммігрантів.

(Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються у проміле (%о). Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Мj - Мі) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або від’ємним).

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжнародному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПЗІ) в економіці країни визначається його часткою до загальної суми капіталовкладень в країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПЗІ) у ВВП:

(Із/ВВП) * 100,

де Із - іноземні (зарубіжні) інвестиції.

На другому рівні “відкритість” економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. В якості провідного показника функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, по суті, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.

Таким чином, міжнародна економіка як наука являє собою теорію основних взаємозв’язків у відкритій економіці, доповнену вивченням взаємних впливів (мультиплікаційних ефектів) національних економік та дії коригуючих механізмів міжнародної економічної діяльності з використанням інструментів макроекономічної політики.