Розділ 2. Міжнародний рух товарів та чинників виробництва

Тема 1. Міжнародна торгівля товарами та послугами

1. Загальний огляд теорій міжнародної торгівлі.

Еволюцію теорій міжнародної торгівлі можна представити 4-ма основними етапами їхнього розвитку:

І етап. Давні теорії міжнародної торгівлі (початок зародження міжнародної економічної теорії).

1. Меркантилізм (італ. „merсante” – торговець, купець)

Ранній меркантилізм – існував з к. ХV ст. по ІІ пол. ХVІ ст., в епоху феодалізму ще до великих географічних відкриттів, тому зовнішня торгівля була слабо розвиненою і мала епізодичний характер;

- вперше виник у Голландії, потім розповсюдився на Англію, Італію та ін. країни.

- основні представники: У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі, Давансальті (Італія) – вони не були вченими, а економістами-спеціалістами (здебільшого банкірами), що займалися збором фактів, первинних даних та їхньою класифікацією, працюючи в напрямку від часткового до загального;

- ґрунтувався на доктрині „грошового балансу” (К.Маркс називав його „монетарним” меркантилізмом) - нагромадження грошей внаслідок вивезення товарів при забороні вивезення грошей; держава повинна намагатися продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати – якомога менше;

- характеризувався встановленням високих цін на товари.

Пізній меркантилізм – існував з ІІ пол. ХVІ ст. – до сер. ХVІІІ ст. – час розпаду феодалізму та зародження капіталізму;

- основні представники: Т.Мен (Англія) (праця „Багатство Англії у зовнішній торгівлі”(на той час лише Англія допускала вивезення грошей), А. Серра (Італія) (банкір), Посошков (Росія), А.Монкрет’єн (Франція) (поет-бунтар, ввів поняття „політичної економії”), Джон Локк, Ричард Кантільйон, Кольбер (засновник кольбертизму, практик, базувався на маржиналістській політиці);

- базувався на доктрині „активного торговельного балансу” (К.Маркс називав його „мануфактурним” меркантилізмом) – активізація зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі. Основна формула: „Менше купувати, більше продавати”; Експорт >Імпорту.

• це не цілісна наукова школа , а сукупність ідей;

• меркантилісти вважали, що економічна система кожної країни складається з 3-х секторів:

1) промисловості;

2) сільського господарства;

3) закордонних володінь (колоній);

• особливе місце серед усіх прошарків суспільства віддавалася торговцям, а серед факторів виробництва – праці;

• підтримувався високий рівень державного втручання у економічні процеси, велике значення віддавалося статутам та указам;

• багатство націй вимірювалося кількістю дорогоцінних металів.

• основна помилка меркантилістів - зосередження уваги категорично на сфері обміну, а не на сфері виробництва.

2. Фізіократи. Фізіократи були Першими противниками меркантилізму („фізіос” – природа, „кратос” – управляю, володію), які не признавали грошове (золоте) багатство, а відповідно й торгівлю як джерело багатства і були прибічниками аграрного виробництва, працю в рамках якого і вважали джерелом багатства.

- виникли в середині ХVІІІ ст., з 1756 – 1778 рр. (всього 22 роки);

- основні представники: Ф.Кене, Мірабо, Летро, Тюрго;

- здійснили вперше аналіз таких категорій як: капітал, чистий продукт (національний дохід), відсоток, оренда, додана вартість, започаткували проблему продуктивності та непродуктивності праці, аналізували розподіл доходів;

- виділяли 3 основні суспільні класи:

1) виробники;

2) землевласники (що отримують земельну ренту);

3) клас некорисних (торговці, промисловці);

- перенесли увагу зі сфери обігу у сферу виробництва, але категорично вважали торгівлю безглуздою.

3. Концепція Давида Г’юма. Пізніше, наприкінці ХVІІІ ст. остаточно спростував ідею меркантилістів англійський економіст Давид Г’юм, розробивши механізм дії золото потоків та вказавши на дві слабкі сторони їхньої теорії:

1. В реальному житті потреби споживачів задовольняються не дорогоцінним металами та коштовностями, а тими товарами і послугами, які можна на них купити;

2. У довготривалій перспективі постійний приплив золота та срібла призвів би до зростання пропозиції грошей та зростання цін, що припинило б приплив золота та срібла, тобто повноцінних грошей у країну.

- основні припущення:

1) прямий зв’язок між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (кількісна теорія грошей);

2) повна зайнятість у кожній країні;

3) попит на товари еластичний за ціною;

4) ситуація чистої конкуренції як на ринку товарів, так і на ринку факторів виробництва;

5) національні валюти вільно конвертуються в золото і назад (золотий стандарт).

ІІ. етап. Класичні теорії міжнародної торгівлі.