4.2. Методичні ринципи навчання іноземної мови.

Принцип інтерактивності

(Навчання

будується

на завданнях,

які:)

• Відтворюють комунікативну ситуацію, а саме: наявність учасників комунікації, канал спілкування, засоби спілкування, умови, за яких відбувається комунікація;

• Моделюють інтерактивний характер спілкування, тобто участь комунікантів, ознак їх взаєморозуміння і постійний зворотній зв'язок між ними;

• Сприяють відтворенню і використанню інформаційного пробілу і спонукають учнів здобувати інформацію один в одного, цінити партнерів зі спілкування та використовувати їх як ресурс необхідної нової інформації, думки чи досвіду;

• Відтворюють етапи породження і сприйняття повідомлення як логічно пов'язані і взаємозалежні, що виконуються в хронологічній послідовності - якість виконання кожного наступного завдання залежить від успішності виконання попереднього, тому важливою є єдність дотекстових, підчастекстових і післятекстових форм роботи;

• Допомагають узгоджувати навчальні і комунікативні дії, встановлювати і підтримувати стосунки, обмінюватися особистісно-значимою інформацією, співпрацювати в парах, невеличких групах, командах;

• Забезпечують використання ролей, зміну партнерів по спілкуванню та варіювання їх кількості;

• Організовують ігрову діяльність як засіб спілкування за визначеними правилами, яка стимулює участь учнів, забезпечує їх роль як рівноправних партнерів;

• Заохочують до співпраці і до створення колективу та комунікативної спільноти через проекти, мозкові штурми, мовні, рольові, ділові ігри.

Принцип інтеграції

і диференціації

(будується

на завданнях,

які:)

• Моделюють комунікативний процес як цілісне явище за допомогою відтворення процесів інформаційного-переходу від одного засобу комунікації до іншого, поєднання засобів спілкування - вербальних і невербальних, мовленнєвої та немовленнєвої дії, візуальної та звукової репрезентації змісту і форми;

• Використовують комунікативні ситуації, у яких спостерігається взаємопроникнення і взаємовплив сфер, стилів і цілей спілкування;

• Охоплюють основні способи комунікативної взаємодії – продуктивний, рецептивний, інтерактивний, опосередкований – та основні види комунікативної діяльності в їх реалістичних послідовностях чи паралельному використанні в залежності від рівня мовленнєвого розвитку та ступеня школи;

• Сприяють взаємодії процесів свідомого вивчення мови і процесів підсвідомого опанування нею, вправляння і практики використання;

• Допомагають інтерпретувати, реконструювати, продукувати та перекладати висловлювання та тексти як продукти відповідних сфер, стилів та жанрів спілкування;

• Формують граматичні ти лексичні навичка переважно в контексті вирішення комунікативних цілей, але при цьому не заперечується робота над ізольованим зразком; індуктивний підхід доповнюється дедуктивним і навпаки; відповідно до навчальної ситуації, доцільним може бути вивчення правила і мовленнєвого зразка і поступове використання його у відповідних комунікативних ситуаціях;

• Формують здогадку про значення мовленнєвих форм на основі контекстуальних опор;

• Допомагають використовувати тексти і розуміти функції та принципи їх побудови в контексті визначених стилів і жанрів;

• Сприяють в контекстах спілкування усвідомленню процесів формування орфографічних, слухо-вимовних, лексичних, граматичних, стилістичних навичок та відповідних лінгвістичних знань правил і схем, що узагальнюють процеси використання мови

Принцип індивідуалізації

(навчання будується

на завданнях, які:)

• Допомагають враховувати етнічну, національну, родову, вікову, класову, професійну, територіальну належність учнів як учас­ників спілкування й особливості індивідуально-когнітивних стилів вивчення іноземної мови, їх психологічні особливості, інтереси, ти­пи провідної діяльності на кожному з етапів розвитку дитини.

Принцип мовленнєво-розумової активності

(навчання будується

на завданнях, які:)

• Моделюють пізнавально-когнітивні процеси пошуку і відбору інформації, її критичного аналізу, опису, порівняння, зіставлення, протиставлення, узагальнення, інтерпретації, висловленні особистого ставлення, пояснення, обґрунтування, представлення знайденого чи підготовленого матеріалу тощо;

• Формують психолінгвістичні механізми мовленнєво-розумової діяльності продукування та сприйняття іншомовного повідомлення - вірогідного прогнозування осмислення, запам'ятовування, реконструювання змісту та форми висловлювання чи повідомлення;

• Активізують розумову діяльність і допомагають учням у мовленнєво-діяльнісному контексті засвоювати мовні елементи системи, яка обслуговує процеси спілкування: знання та навички використання елементів мовної системи є необхідними складовими контролю, самоконтролю, мовленнєвого спілкування та навичок і вмінь вивчення мови;

• Сприяють розумінню значимості уявлень про мову як засіб спілкування для формування іншомовної комунікативної компетенції і їх різного призначення відповідно до ступенів середньої загальноосвітньої школи.

Принцип домінуючої ролі безперекладної семантизації

(базується на завданнях, які:)

• Обмежують використання перекладу переважно абстрактною лексикою, яка вводиться поза контекстом вживання і значення якої важко розкрити за допомогою візуальності, моторики, дефініцій тощо;

• Сприяють розумінню повідомлення чи висловлення на основі аналізу синонімів, антонімів, визначень, пояснень, контексту, вірогідного прогнозування;

• Забезпечують рецептивне випередження і створюють рецептивний досвід - усний та письмовий;

• Моделюють ситуацію занурення в іншомовне середовище;

• Допомагають накопиченню мовленнєвих зразків.

Принцип урахування рідної мови

(базується на завданнях, які:)

• Допомагають зіставляти, порівнювати, протиставляти форми і функції мовленнєвих одиниць рідної мови і мови, що вивчається. Пояснення і контроль знань про систему мови, що вивчається, і особливості її функціонування в порівнянні з рідною проводяться мовою, якою учні володіють на достатньому рівні для розуміння абстрактних понять і правил;

• Використовують аналітичний досвід вивчення рідної мови;

• Сприяють використанню перекладу для розуміння відмінностей і подібностей рідної мови та мови, що вивчається як іноземна, і отже для формування самоконтролю;

• Формують мовленнєву впевненість і готовність до спілкування.

Принцип домінуючої ролі комунікативно-орієнтованих ситуації

(базується на завданнях, які:)

• Повністю або частково відтворюють реальну комунікативну ситуацію

• Створюють комунікативний контекст для мовних вправ;

• Особистісно-орієнтовані, оскільки усне чи письмове висловлювання завжди глибоко індивідуальне;

• Сприяють парній, груповій та індивідуальній5 роботі як засобам активізації колективу й особистості, яка навчається у колективі;

• Поєднують мовленнєві і немовленнєві дії як засоби досягнення комунікативних цілей, послідовну або одночасну роботу зі словами і малюнками;

• Створюють комунікативну прогалину - нерівномірність володіння інформацією;

• Сприяють мовленнєво-розумовій активності;

• Інтегрують різні комунікативні цілі.