3.1. Принципи навчання іноземній мові, їх класифікація.

Принципи

Зміст принципу

Комунікативної спрямованості

1. Визначає зміст навчання, які комунікативні уміння необхідно формувати, щоб учень зміг здійснити спілкування в усній і письмовій формах.

2. Визначає відбір і організацію учбового матеріалу; тематичну сферу спілкування, ситуації спілкування. Тема регулює мовленнєву поведінку співрозмовників. Сфера спілкування дозволяє установити, де, коли, між ким може проходити спілкування.

3. Визначає засоби навчання, за допомогою яких можна забезпечити оволодіння комунікативною функцією мови, яка вивчається.

4. Навчальний процес з ІМ має бути організованим так, щоб в результаті навчання учні оволоділи необхідним мінімумом умінь і навичок для користування ІМ як засобом спілкування в рамках тематики, запропонованою програмою.

5. Використання комунікативних завдань і вправ, що призводить до формування практичних навичок і вмінь.

6. Мовний матеріал, який вивчається, не може бути основним об’єктом і головною метою навчання. Оволодіння мовним матеріалом лише етап, який завершується використанням даного матеріалу в іншомовному мовленні.

7. Вимагає урахування його на всіх етапах роботи з мовним матеріалом, формування навичок і вмінь.

Поради вчителю:

1. При введені нового матеріалу завжди при можливості запитайте: де вже зустрічалось це явище?

2. Повторюючи матеріал, ускладнюйте, грайте.

3. Дайте можливість проявити кожному учню активність.

4. Створюйте ситуації для спілкування.

5. Будьте терплячі до помилок учнів.

6. Відзначайте успіхи, інтереси кожного – це мотивує їх мовленнєву діяльність.

Принцип урахування рідної мови

При виборі змісту навчання – учбового матеріалу і його організації в самому навчальному процесі. При цьому повинні бути враховані і спрогназовані труднощі в процесі навчання вимовній, граматичній і лексичній сторонах мови, яка вивчається

Поради вчителю:

1. В процесі навчання необхідно показувати учням, як можна використовувати знання і вміння з рідної мови при вивченні ІМ

2. Необхідно по – різному підходити в роботі над навчальним матеріалом і до формування мовленнєвих умінь: не навчати тому, що знають, що уміють учні, що дозволить більше уваги і часу приділити новому

3. Використовуйте організаційно – методичні уміння з рідної мови, як–то: робота з підручником, з граматичним довідником, словником

Принцип домінуючої ролі вправ

Пояснення будь–якого мовного явища має закріплюватися вправами, які демонструють, як явище, що виявляється, функціонує в мовленні, як воно використовується для вирішення комунікативних задач. Використання вправ – це не безкінечне повторення одного і того ж: структури, які вивчаються, є не метою, а засобом для побудови висловлювання.

Принцип взаємопов’язаного навчання всім видам мовленнєвої діяльності

1. Всі види мовленнєвої діяльності: говоріння, читання, аудіювання і письмо – взаємопов’язані один з одним, вони доповнюють і “підстраховують” один одного. Це положення необхідно врахувати при навчанні.

2. Навчання говорінню не можливо без володіння аудіюванням. Навчання читанню не можливо без володіння письмом.

3. Зв’язок всіх видів мовленнєвої діяльності доведено з позиції функціонування психічних процесів.

4. Прийнятим підходом в чинних підручниках починаючи з початкового етапу, є комплексний підхід, проте на окремих етапах відповідно до підручника, домінуючим видом виступає читання та говоріння.

Принцип активності

Активність кожного учасника навчального процесу: учні і вчителя.

Кожен учень має бути залученим до активної роботи протягом всього періоду навчання.

Розрізняють:

• Інтелектуальну активність, яка досягається завдяки постановці проблемних питань (чому? кому? коли?).

• Емоційна активність, яка виникає від задоволення від роботи, яка виконується, якщо йому подобається мова і організація її вивчення. Емоційна активність може бути внутрішньою і зовнішньою.

• Мовленнєва активність виникає при усному спілкування і читанні в значній мірі визначається емоційною активністю, яка її “підпитує”.