Зінаїда Іванівна Чорненька (Курбацька) Герой Соціалістичної Праці.

Народилася 31 грудня 1935 року в селі Малинівка Володарського району у селянській родині. Після закінчення школи в 1952 році пішла до держплемзаводу “Диктатура”, працювала телятницею. Дояркою стала у 1956 році і пропрацювала нею аж до виходу на пенсію в 1991 році. Неодноразово була учасником Виставки Досягнень Народного Господарства СРСР з 1956 по 1991 р.р., була нагороджена Комітетом цієї виставки шістьома медалями.

В 1966 році Зінаїді Іванівні Курбацькій було присвоєне звання Героя Соціалістичноі Праці з врученням ордену Леніна і Золотої Зірки “Серп і Молот”. Одержала вона його за роки напруженої праці. На десятому році роботи дояркою вона вперше перевищила шеститисячний рубіж, тобто надоїла по 6 тис. кг молока в рік від кожної корови. А всього за рік від групи надоїла майже 154 тони продукції.

Другий орден Леніна Зінаїда Іванівна одержала в 1975 році. В1986 році її нагороджено орденом Жовтневої Революції. Крім цього - незлічені Грамоти, Дипломи, почесні звання... Доярок такого рівня, як З.І. Чорненька, в районі тільки одна-дві.

Важко було виборювати звання Героя, ще важче його носити. Зінаїда Іванівна вела дуже велику громадську роботу. Вона - неодноразовий делегат партійних з’їздів, наставник молоді. Крім цього вірна дружина і турботлива мати і бабуся. Разом з чоловіком Іваном Олександровичем Чорненьким виховали двох дітей – сина та дочку, мають онуків. Для них приклад – їх “зіркова” бабуся, для якої вищою цінністю у житті є праця на благо Батьківщини.

Зараз Зінаїда Іванівна знаходиться на заслуженому відпочинку. Живе в селі Малинівка. Почесний Громадянин Володарського району. Заснована премія її імені, яка присвоюється кращим тваринникам району.

Література:

Гірдо А.Й. Складові успіху. //Працею звеличені. Герої тваринницьких ферм. – Кн.1. – К.: 1967. – С.383-385.

Григорьев В. Ее университеты. //Соц. Донбасс. – 1968. – 20 февр. – (Делегаты ХІУ съезда профсоюзов СССР.)

Григорьев В. Только вперед! //Заря Приазовья. – 1968. - №29. – С.2.

[Фото З. Курбацкой. В 1968 г. она получила от коровы по 5356 кг молока]. //Заря Приазовья. – 1969. - №5. – С.1.

[Фото З. Курбацкой с подругами У. Мишустиной и Г. Матвеевой]. //Заря Приазовья. – 1969. - №7. – С.3.

[Фото З. Курбацкой с выпускниками школы]. //Заря Приазовья. – 1969. - №66. – С.1.

Курбацкая З. Вам продолжать начатое дело: [Письмо выпускникам]. //Заря Приазовья. – 1969. - №75. – С.2.

[Фото З. Курбацкой-Черненькой]. //Заря Приазовья. – 1970. - №16. – С.3.

Рипной Г. Хороший темп. [Доярки З.Черненькая, Р. Абросимова и др.]. //Заря Приазовья. – 1970. - №45. – С.3.

Задушевная встреча передовиков производства. [Черненькая З.И., Охмуш Р.А.и др.] //Заря Приазовья . – 1970. - №45. – С.3.

Черненькая З. По заветам Ильича. [Рассказ о поездках в Москву по ленинским местам] //Заря Приазовья. – 1970. - №47. – С.3.

Березов В. Годы роста. //Заря Приазовья. – 1970. - №123. – С.3.

Черненькая З. С полной отдачей. //Заря Приазовья. – 1979. - №132. – С.3. (Фото – с.1.)

Плиева С. Ее трудовые свершения. //Заря Приазовья. – 1970. - №136. – С.3.

Фесенко В. Герой нашего времени. //Комсомолец Донбасса. – 1971. – 17 март. – (Делегаты ХХ1У съезда Компартии Украины.)

Виноградов Н. Впереди З.И. Чёрненькая. [В соревновании с Р. Охмуш]. //Заря Приазовья. –1971. - №17. – С.1.

Кашкель П. Мастера высоких надоев.//Заря Приазовья. – 1971. - №27. – С.3.

Фесенко В. Королева труда.[Фото]. //Заря Приазовья. – 1971. - №29. – С.2.

Черненькая З. Отвечу ударным трудом. [Рассказ делегата ХХ1У съезда КП Украины.] //Заря Приазовья. – 1971. - №38. – С.3.

Черненькая З. Пятилетку за 3 года и 9 месяцев. //Заря Приазовья. – 1971. - №59. – С.2.

Поветкин Ю. Будни Героя. //Заря Приазовья. – 1971. - №106. – С.1.

Черненькая З. Усилиями всех. //Заря Приазовья. – 1971. - №133. – С.3.

Черненькая З. Цель – 6050 килограммов. //Заря Приазовья. – 1971. - №140. – С.2.

[Фото З. Черненькой со школьниками села Куйбышево (Малоянисоль)] //Заря Приазовья. – 1971. - №144. – С.3.

Во славу победного труда. Районный слет доярок – трехтысячниц : Выступление

З. Черненькой. //Заря Приазовья. – 1971. - № 152. – С. 1,2.

Они из племзавода. [На фото З. Черненькая и др. животноводы «Диктатуры»]. //Заря Приазовья. – 1972. - №1. – С.1.

[Фото З. Черненькой с молодой дояркой Р. Гуцаровой]. //Заря Приазовья. – 1972. - №12. – С.3.

Черненькая З. Есть первая тысяча. //Заря Приазовья. – 1972. - №29. – С.2.

Новая победа Героя. [З.Черненькая перешагнула 2-х тысячный рубеж надоев (май)]. //Заря Приазовья. – 1972. - №58. – С.1.

Черненькая З. К намеченной цели. //Заря Приазовья. – 1972. - №89. – С.2.

Черненькая З.И. Приходите на ферму: Выст. на слете старшеклассников района 29 окт.1972 г. //Заря Приазовья. – 1972. - №132. – С.2. (Фото).

Достигнутое – не предел: Интервью с З.И. Черненькой //Заря Приазовья. – 1974. - №136. – С.2.

[Фото З.И. Черненькой: Досрочно выполнен гос. план]. //Заря Приазовья. – 1974. - №154. – С. 1.

С высокой наградой Родины. [Второй орден Ленина]. //Заря Приазовья. – 1975. - №26. – С. 1.

[Фото З. Черненькой с семиклассниками Диктатурской школы]. //Заря Приазовья. – 1975. - №29. – С.3.

Черненькая З. Маршруты дружбы. (Поездка в Индию). //Заря Приазовья. –1975. - №143. – С.2.

Алейников Ю. Хозяйка фермы. //Заря Приазовья. – 1976. - №12. – С.1.

Черненькая З.И. Обязательство выполнено. [Вместо 127600 кг молока за пятилетку надоила 136840кг]. //Заря Приазовья. – 1976. - №23. – С.2.

Черненькая З. Девиз передовиков. [«Дай Родине больше дешевой и качественной продукции»]. //Заря Приазовья. – 1976. - №122. – С.3.

Матвеева А. Твердое слово Героя. //Заря Приазовья. – 1976. - №123. – С.3.

Правофланговые пятилетки: Таблица. [Вместо плана 6100 кг З.И. надоила 6201 кг от каждой коровы]. //Заря Приазовья. – 1977. -№5. – С.3.

Черненькая З. В ответ на награду. [Красным Знаменем]. //Заря Приазовья. – 1977. - №24. – с.1.

Редько В. Жизнь – работа. //Заря Приазовья. – 1978. - №5. – С.2-3.

Черненькая З. Настроены на победу. [Взяты повышенные обязательства в связи с вручением приза им. П. Ангелиной совхозу]. //Заря Приазовья. – 1978. - №27. – С.3.

Черненькая З. Радость труда. [За 2,5 года – 3 года пятилетки]. //Заря Приазовья. – 1978. - №80. – С. 3.

Черненькая З. Внимание в большом и малом. //Заря Приазовья. – 1978. - №137. - С.2.

Черненькая З. К новым достижениям. //Заря Приазовья. –1978. - №154. – С. 1.

Черненькая З. Профессия моя – доярка. //Заря Приазовья. – 1978. - №155. –С.2.

Поздравляем с наградой. [Орден Октябрьской Революции.] //Заря Приазовья. – 1986. – 16 авг.

Редько В. Героиня. //Заря Приазовья. – 1999. - №31. – С.1.

[На фото З. Черненькая на праздновании юбилея совхоза.] //Приазовский рабочий. – 2000. - №172. – С.3.

Золотые Звезды Донбасса. – Донецк: ООО АЛАН,2003. – С.402.

Григорій Леонтійович Чуйко.

Герой Соціалістичної Праці.

Григорій Леонтійович Чуйко народився в селі Бойовому 20 березня 1930 року. Мати Ганна Павлівна та батько Леонтій Васильович працювали у колгоспі. І майбутній металург Григорій Чуйко навіть не мріяв бути робітником. З 13 років працював у колгоспі причіплювачем. А через два роки, коли йому виповнилося 15, помер батько. Треба було думати про самостійне життя.

У той час їздили по селах і агітували молодь іти на заводи і шахти Донбасу. Приїхав і до Бойового один такий товариш. Після бесіди з ним Григорій зацікавився професією доменника.

Спочатку була школа фабрично-заводського навчання. Після неї – працював підручним горнового на заводі “Азовсталь”. Дуже важка була ця праця, але товариші допомогли перебороти свою невпевненість. За короткий час Григорій успадкував від них все краще. Його призначили старшим горновим, довірили керувати колективом.

Коли йому було 20 років, Григорія Леонтійовича було нагороджено медаллю “За трудовое отличие”, в 22 роки – орденом “Знак Пошани”. Трохи згодом Григорій Чуйко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, присвоєне звання “Відмінник Міністерства чорної металургії СРСР”.

Знаменним у житті Г.Л.Чуйка став 1958 рік, коли на його грудях засяяла Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці. Небувалий випадок у металургії – звання Героя у 28 років!

Прийшов час – і вже Григорій Леонтійович ділиться своїм досвідом з молодими доменщиками. Він говорить: “Не поспішайте зайняти посаду, прагніть стати людиною.”

Пропрацювавши до 50 років, Григорій Чуйко пішов на заслужений відпочинок. Його захопленням була і залишається садово-городня ділянка неподалік Маріуполя. Допомагають йому там дружина, син Анатолій, онуки Григорій (названий на честь діда) та Тетяна (на честь бабусі), а також правнук Артемко.

Література:

Чуйко Г. Лицом к огню //Заря Приазовья. – 1978. - №85. – С. 2.

Фесенко В. Боевая слава села [с. Боевое ] //Заря Приазовья. – 1979. - №133. – С.2 – 3.

Семусев И. В гостях у Григория Чуйко //Приазовский рабочий. – 2003. – 16 авг. – С. 12.

Золотые Звезды Донбасса. – Донецк: ТОВ АЛАН, 2003. – С. 402.

Петро Іванович Янченко.

Герой Соціалістичної Праці.

Петро Іванович Янченко народився в селі Бойовому Володарського району. Воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Після війни повернувся на батьківщину відбудовувати народне господарство. Працював бригадиром рільничої бригади держплемзаводу “Диктатура” (с. Малинівка). За високі показники у вирощуванні зернових культур в 1954 році Указом Президії Верховної Ради СРСР йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

В 60-х роках працював головою колгоспу ім. Фрунзе (с. Старченкове).

Останні роки життя провів у Краснодарському краї. Помер Петро Іванович Янченко в 1984 році. Похований у місті Краснодарі (Росія).

Література:

Полкунов Ф. Когда цель ясна //Заря Приазовья. – 1962. – 10 авг. – С.2.

Район, в котором ты живешь //Заря Приазовья. – 1963. – 11 янв. – С.1.