Іван Миколайович Дорофєєв.

Народився в 1914 році у селі Суженка Бойовської сільської ради Володарського району у сім’ї селянина. Вчився в семирічній школі села Бойове. Вже з перших днів навчання вчителі помітили у хлопчика неабияку зібраність і працелюбність. За все він брався з захопленням і багато що в нього виходило. За один рік він освоїв програму трьох класів.

Потім було навчання в машинобудівному технікумі міста Маріуполь.

В Радянській Армії Іван Миколайович з 1933 року. Навчався в дивізіонній партійній школі при політвідділі 8-го стрілецького корпусу, яку закінчив в 1936 році. Потім працював у Львові. Тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олександрою Митрофанівною Середою.

З червня 1941 року воює на Північному, Південному, 4 та 3 Українському, 1 Білоруському фронтах. Звання Героя Радянського Союзу командир кулеметного взводу 100-го гвардійського стрілецького Севастопольського полку 35-ї гвардійської стрілецької Лозовської дивізії гвардії лейтенант Іван Миколайович Дорофєєв одержав 24 березня 1945 року за подвиг у Вісло-Одерській наступальній операції.

1 серпня 1944 року з групою бійців він першим форсував річку Віслу в районі міста Магнушев (Польща), встановив кулемети, ліг за один з них і ураганним вогнем притиснув ворога до землі, тим самим дав змогу піхоті розгорнути подальші дії. В бою за село Воля-Магнушевська він перший увірвався в населений пункт і в вуличному бою з свого кулемета знищив до 25 гітлерівців. Ворог організував дві контратаки. Але кулеметний взвод Дорофєєва відсік піхоту від танків і відбив натиск.

11 серпня 1944 р. Іван Миколайович був тяжко поранений і вимушений був лікуватися в шпиталі м. Києва. Після одужання повертається на фронт і продовжує бити ворога в його лігві. Служив офіцером управління коменданта міста Потсдам. Нагороджений орденом Леніна, медалями “За визволення Варшави”, “За взяття Берліна.”

Загинув Іван Миколайович Дорофєєв вже після Перемоги 22 серпня 1945 р., коли транспорт, в якому він повертався на батьківщину, обстріляли банди недобитих гітлерівців. Похований Герой Радянського Союзу І.М.Дорофєєв в Потсдамі (Німеччина).

На батьківщині героя в селі Суженка встановлена меморіальна дошка, а в селі Бойовому – пам’ятник видатному земляку.

Література:

Логвинов И. В памяти народной. [И.Н. Дорофеев. Фото довоенных лет] //Заря Приазовья. – 1969. - №23. – С.3.

Федоров П. Рассказывает мать Героя [Ульяна Ивановна Дорофеева] //Заря Приазовья. – 1969. - №25. – С.3.

Логвинов И. Звания достоин //Заря Приазовья. – 1969. - №121. – С.2.

Редько В. Штрихи к портрету //Заря Приазовья. – 1971. - №116. – С.2.

Редько В. Бессмертие: Поэма [посвящена И. Дорофееву] //Заря Приазовья. – 1972. - №99. – С.4.

Караченцев Н. Шли в бой коммунистами //Заря Приазовья. – 1974. - №24. – С.2.

Ромашкова Л. В гостях у школьников [Мать и две сестры И.Н. Дорофеева] //Заря Приазовья. – 1975. – №65 - С.4

Редько В. В революцию шли от сохи [История с. Боевого] //Заря Приазовья . – 1976. - №123. – С.2.

Дорофеев Иван Николаевич //Кавалеры Золотой Звезды: Очерки о Героях Советского Союза . – Донецк: Донбас, 1976. - С. 131-132.

Редько В. И встал он среди живых [Открытие памятника И. Дорофееву в с. Боевом] //Заря Приазовья. – 1982. - 8 янв.

Дорофеев Иван Николаевич. Герой Советского Союза: Наши земляки //Заря Приазовья. – 1995. – 27 апр.

Куценко Н.Л. Погиб на боевом посту: К 85-летию И.Н. Дорофеева // Заря Приазовья. – 1999. - №43.- С.1.

Золотые Звезды Донбасса. - Донецк: ООО АЛАН, 2003. - С.76.