14. Моделювання тендерного проекту
Співавтор: Сас Оксана Іванівна
Роботу виробничого підприємства в умовах виконання тендеру змодельовано з допомогою імітаційного відтвореня фінансових потоків підприємства за умов до виконання тендеру, підчас і після його виконання. Структуру капіталу підприємства та рух фінансових потоків описано системою дифереціально-логічних рівнянь, доповнених логічними умовами.
Поставлено задачу побудувати модель структури капіталу виробничого підприємства з виділенням підcистеми, яка відображає виробництво продукції на основі тендерного замовлення. Проектована модель має відображати діяльність підприємства, в умовах дії тендерного замовлення різної тривалості та з різними фінансово-економічними характеристиками.
За основу розв’язку задачі взято піхід, запропонований у [36].
Модель структури капіталу з підсистемою тендерного замовлення складається з двох частин: моделюючих рівнянь, що описують фінансові потоки на підприємства, та засобів виконання обчислювальних експертів з моделлю. Останні плануються для вивчення особливостей економічного стану підприємства, для вивчення впливів на цей стан зі сторони тендерного замовлення при вибраних його модельних параметрах.
На основі узагальнень, отриманих з допомогою обчислювальних експериментів, формуються рішення щодо вдосконалення роботи підприємства загалом, і зокрема – щодо його діяльності під час виконання тендерної угоди. Тобто в практичному використанні проектована модель має слугувати інструментом пошуку оптимальних управлінських рішень при адаптивному управлінні структурою капіталу та під час пошуку параметрів тендерного проекту, які б з однієї сторони відповідали, інтересам підприємства й галузі, а з іншої – підвищували ймовірність виграшу у тендері, тобто були привабливими з точки зору організаційного управління галуззю.
Взаємозв’язок планування, оперативного і стратегічного, з урахуванням тендерних угод показано на рисунку 14.1.
З точки зору внутрішньої будови модель складається з двох взаємозв’язаних частин: опису структури капіталу (фінансових потоків) підприємства і опису руху частини його фінансових потоків, причетних до виконання тендерної угоди.
Виділивши в моделі окремо фінансові потоки підприємства загалом і ту частину, що зв’язана з виробництвом згідно тендеру, дістаємо можливість досліджувати динаміку різних видів капіталу, його структуру, залежність його зміни від параметрів тендеру і визначати від параметрів тендеру і визначити в такий спосіб найбільш прийнятні рішення щодо управління структурою капіталу загалом, так й визначення оптимальних параметрів тендеру, прийнятних для підприємства , та корпорації, в складі якої підприємство веде свою виробничо-економічну діяльність.
Спершу розглянемо опис моделі підприємства не виділяючи в ньому руху фінансових потоків, пов’язаних з тендером.
Розглянемо математичну модель структури підприємства. Список параметрів та динамічних змінних моделі подано ва таблиці 14.1.
Рис. 14.1. Схема використання моделі в системі управління підприємством.
Рис. 14.2. Структурна схема моделі фінансових потоків з підсистемою моделювання тендерного замовлення.
Таблиця 14.1. Змінні і параметри моделі.
№ пп Позначення Назва величини
1 d дебіторська заборгованість (грв.),
2 d1 кошти від продаж на виплату (грв./міс.),
3 g вартість готової продукції (грв.)
4 g1 вартість продукції, проданої відразу (грв./міс.)
5 g2 вартість продукції, проданої на виплату (грв./міс.)
6 k кредиторська заборгованість (грв.)
7 k1 отримані кредити (грв./міс.)
8 k2 погашені кредити (грв./міс.)
9 l заборгованість з оплати праці (грв.),
10 n величина несплаченого податку (грв./міс.)
11 n1 величина податку (грв./міс.)
12 о вартість основних фондів (грв.)
13 о1 амортизація основного обладнання (грв./міс.)
14 о2 амортизація додаткового обладнання (грв./міс.)
15 р вартість виробничих товарних запасів (грв.)
16 s грошові кошти підприємства (грв.)
17 s1 кошти на модернізацію обладнання (грв./міс.)
18 s2 кошти на виробничі запаси (грв./міс.)
19 s3 інші виробничі витрати (грв./міс.)
20 s4 невиробничі витрати (грв./міс.)
21 z виробничі витрати (грв./міс.)
22 z невиробничі витрати (грв./міс.)
23 z1 оплата праці робітників (грв./міс.)
24 z2 купівля товарів для виробничих витрат (грв./міс.)
25 z3 виплата заробітної плати (грв./міс.)
26 z4 авансування замовлень (грв./міс.)
27 z5 розходи на невиробничі витрати (грв./міс.)
28 z6 зарплата адмінперсоналу (грв./міс.)
Введені величини відносяться до опису фінансових потоків підприємства загалом. Ці величини зв’язані співвідношеннями, які лише встановити, знаючи їх економічний зміст і які відповідають праці математичні співвідношення.
Вартість товарів, що поступає у виробничий процес р збільшується на величину куплених запасів s2 і зменшується товарів, які поступають у виробничий процес z2:
. (14.1)
Грошові кошти s збільшуються на величину безпосередніх продаж g1, на величину продаж на виплату d1 і на величину авансування z4, та зменшуються на затрати на модернізацію s2, інші виробничі витрати s3, оплату праці робітникам z1, податки n1, заробітну плату адмінперсоналу z3, купівлю запасів s1.
. (14.2)
Виробничі затрати z складаються з закупівлі товарів z2, інші витрати s3, амортизації основного обладнання о1, зарплати адмінперсоналу z6, і зменшується на величину виготовленої продукції g2.
. (14.3)
Вартість готової продукції g збільшується на обсяг випуску g2, на величину невиробничих витрат z5, і зменшується на обсяг безпосередніх продаж g1, і продаж на виплату g4.
. (14.4)
Дебіторська заборгованість d зростає від продажу на виплату g4 і зменшується від безпосередніх продаж g1.
. (14.5)
Вартість основних фондів о збільшується на величину закуплених фондів s1 і зменшується на величну амортизації основного о1 і неосновного обладнання о2.
. (14.6)
Швидкість зміни податкових зобов’язань n пропорційна величині авансованих замовлень z4, обсягам безпосередніх продаж, обсягам продаж на виплату, а також пропорційна фонду заробітної плати, зменшеному на обсяг виданої зарплати z3 та переказаного податку n1.
. (14.7)
де а – коефіцієнт пропорційності значення якого встановлено з допомогою експертного аналізу, а = 0,06.
Кредиторська заборгованість k зростає при отриманні кредитів k1 і спадає при їх погашенні k2.
. (14.8)
Заборгованість з заробітної плати l зростає пропорційно обсягам раніше виплаченої зарплати і зменшується на величину виплати зарплати z3.
. (14.9)
Невиробничі затрати z складаються з невиробничих витрат s4, амортизації додаткового обладнання о2 без їх частки, віднесеної на витрати z5.
. (14.10)
Рівняння (14.1 – 10) описують динаміку капіталу виробничого підприємства.
Тепер опишемо вплив на фінансові потоки підприємства зі сторони одного тендерного проекту. Розглядатимемо лише один тендерний проект, оскільки їх сукупність легко звести до одного, змінивши відповідні параметри.
Не
применшуючи загальності моделі,
вважатимемо, що для виробництва продукції
за тендером використовується одна
сировина в кількості m
(шт.) на одиницю продукції вартістю
.
Нехай для виготовлення одиниці продукції
потрібно у (год.) одиниця часу, оплата
праці підприємства за одиницю часу при
виготовленні продукції за тендером
становить
.
Накладні витрати, потрібні на виготовлення
одного виробу за тендером рівні
.
Вартість одиниці продукції, виробленої
за тендером
.
Податок на додану вартість κ(безрозмірна
величина). Витрати, потрібні для
налагодження виробництва за тендером
q
(грв.).
Кількість продукції, виготовленої за
тендером за одиницю часу
.
Тендер діє з моменту часу t1
до моменту часу t2.
За цих припущень потреби у додатковому капіталі, потрібному для виконання тендерної угоди становлять:
(14.11)
Додатковий дохід від збуту тендерної продукції:
(14.12)
Величина
входять у статтю товарно-виробничих
запасів р.
Величина
входить
у статтю виробничих затрат z.
Величина q входить у статтю створення основних фондів о.
Величина U складена з двох складових часток а1 – власного капіталу S і частки а2 – позиченого капіталу К:
. (14.13)
Величина поступлень V також ділиться на дві складові: частки b1 безпосередніх поступлень і частки (1–b1) поступлень з відтермінуванням, які переказуються з державного бюджету:
. (14.14)
Перша частина суми (14.14) належить до доходів від продаж готової продукції qp, друге – належить до дебіторської заборгованості d.
Рівняння (14.11 – 14) відображають величини додаткових фінансових потоків, пов’язаних з виготовленням продукції за тендером. Щоб врахувати в моделі вплив тендеру на фінансові потоки підприємства модифікуємо рівняння (14.1 – 10) згідно з поправками, описами в (14.11 – 14).
Виробничі затрати (14.3) Z(t) збільшуються на величину :
(14.15)
Вартість товарно-виробничих запасів p (14.1) збільшується на величину :
(14.16)
Вартість
оптових фондів о
(14.6) збільшується на величину коштів
,
вкладених у організацію тендерного
виробництва:
(14.17)
Дохід
поповнює вартість готової продукції q
(14.4):
(14.18)
Дохід
поповнює
вартість продукції, проданої з
відтермітуванням оплати (стаття
дебіторської заборгованості d
(14.5)).
(14.19)
Податок
n
(14.7) зростає на величину
:
(14.20)
Грошові кошти банку s (14.2) зменшуються на величину а1s.
(14.21)
Кредиторська заборгованість К (14.8) збільшується на величину а1s.
(14.22)
Рівняння
(14.15 – 22) замінюють відповідні диференційні
рівняння з моделі (14.1 – 11) виробничого
підприємства. В них враховано вплив
тендеру на фінансові потоки підприємства.
Кількість динамічних змінних моделі
при введені в опис моделі величин, які
описують тендер, не змінилося. Параметри
тендеру відображають наступні величини:
(14.11),
(14.12),
(14.13),
a1,
a2,
b1,
,
,
,
,
,
.
Співвідношення між потоками капіталу при роботі з тендером і без нього випливають із врахування параметрів на основі доданків в других рівняннях (14.15 – 22).
Описана вже модель – система з десяти звичайних диференційних рівнянь описує рух фінансових коштів на підприємстві з урахуванням продукції за тендерною угодою. В наступному пункті описано метод побудови обчисленої моделі на основі розробленої математичної моделі.
Нижче описано змінні та алгоритми моделі в термінах мови програмування Іthink, варіанту мови Dynamo.
Динамічні змінні, введені в моделі, відповідають „рівням” в мові імітаційного моделювання Dynamo. Список та їх позначення у моделі та в програмі подано нижче.
Зміну величини динамічних змінних моделі – рівнів її програми мовою Dynamo відображають потоки – праві частини рівнянь (14.1 – 4), (14.15 – 14.22).
Таблиця 14.2 – Список рівнів, що відображають роботу підприємства.
№ рівня Назва рівня Умовні позначення
В програмі В формулах
1 Грошові кошти DS s
2 Товарно-виробничі запаси TPZ p
3 Виробничі затрати PZ z
4 Невиробничі
затрати NPZ 
5 Готова продукція GP g
6 Дебіторська заборгованість DZ d
7 Основні засоби OS o
8 Кредиторська заборгованість KZ k
9 Податкові утримання N n
10 Заборгованість по оплаті праці ZOT l
Потоки описують переміщення коштів від одного рівня до іншого, тобто імітують рух капіталу на підприємстві. В математичному розумінні потоки – це доданки в правих сторонах диференційних рівнянь (14.15 – 22).
Величину потоку встановлюються на основі співставлення у відповідності з законами, які визначають вид функції рішень, аналізуючи співвідношення (14.1-15) та особливості об’єкта моделювання. Кожен із рівнів може мати як один, так і декілька вхідних і вихідних потоків. Вхідні потоки у рівень визначають його збільшення і навпаки, вихідні потоки із рівня визначають його зменшення. Детальний опис потоків, що відображають рух коштів між рівнями, описаними вище, подані нижче.
Список потоків, які відповідають робочі підприємства, без урахування тендерної угоди подано в таблиці 14.3. Дальше, в таблиці 14.4, подано потоки, які відображають рух фінансових коштів під час виконання робіт за тендером.
Опис рівнів і потоків базової моделі без урахування величини впливу тендерного виробництва також залежить від параметрів К1,...,К12, які відображають особливості економічної поведінки об’єкта моделювання стратегію управління, вплив зовнішніх чинників.
Таблиця 14.3. Список потоків, що відповідають роботі підприємства без тендерної угоди.
Назва потоку Умовне позначення
В програмі В формулах
Об’єм грошових коштів, які поступають від реалізації GPDS(t) g1
Об’єм грошових коштів, які поступають від реалізації з
відстрочкою оплати DZDS(t) d1
Об’єм грошових коштів, отриманих в якості кредиту VK(t) k1
Утримання, направлені на погашення податкових обов’язків NA(t) n1
Утримання, направлені на погашення кредиторської
заборгованості VKR(t) k2
Грошові кошти на закупівлю і
модернізацію основних засобів підприємства DSOS(t) s1
Грошові кошти, направлені на закупівлю
товарно-виробничих засобів DSTPZ(t) s2
Грошові кошти, направлені на формування фонду
олюти праці (виробничих робітників) FOTPZ(t) z1
Грошові кошти, направлені на формування фонду
олюти праці (адміністрації) FOTNPZ(t) z6
Об’єм товарних засобів, які поступають
у виробничий процес TPZPZ(t) z2
Об’єм виробленої готової продукції PZGP(t) g2
Об’єм амортизаційних утримань (виробниче обладнання) OSPZ(t) o1
Об’єм амортизаційних відрахувань
(обслуговуюче обладнання) OSNPZ(t) o2
Об’єм готової продукції, проданої на виплату
(переходить у дебіторську заборгованість) GPTZ(t) g4
Списання браку виробництва GPY(t) g3
Затрати іншого характеру на виробництво DSPZ(t) s3
Затрати, що не відносяться на виробництво DSNPZ(t) s4
Включення не виробничих затрат у витрати NPZGP(t) z5
Потік виплати заробітної плати ZP(t) z3
Авансування замовлень на продукцію ZAK(t) z4
Таблиця 14.3. Список потоків, що відображають рух фінансових коштів під час виконання робіт за тендером.
Назва потоку Умовне позначення
Грошові кошти на купівлю товарно-виробничих запасів для тендерного
виробництва р10
Грошові
кошти на оплату праці за тендерне
виробництво 
z10
Накладні витрати у зв’язку з тендерним виробництвом z11
Кошти на придбання основних фондів у зв’язку з
організацією тендерного виробництва o10
Дохід
від безпосередніх продаж продукції,
виготовленої за
тендером 
q10
Дохід від постачання продукції, виготовленої за тендером вартість,
якої
відшкодовано державою 
d10
Податкові відрахування, у зв’язку з доходами від виготовлення
продукції
за тендером 
n10
Витрати
грошових коштів на організацію тендерного
виробництва 
s10
Розмір
позикового капіталу взятого в банку
для виконання тендеру 
k10
Вплив тендерного виробництва описують параметри a1, a2, b1, , , , , , .
Початок і кінець виробництва за тендером задано відповідно параметрами t1, t2.
Оскільки потоки, зв’язані з тендером, які подано в таблиці 14.2 діють лише протягом часу [t1, t2], доцільно їх розглядати у вигляді добутку на різницю одиничних функцій Хевісайда:
. (14.23)
де
(14.24)
Для зручності різницю в (14.23) позначимо функцією П(t):
П(t1, t2, t) = h(t1 – t) – h(t2 – t); (14.25)
При прийнятих позначеннях величину рівнянь моделі мовою Dunamo описують наступні оператори, що є ефективним записом моделі у формі різницевих рівнянь.
DS(t + 1) = DS(t) + GPDS(t) + DZDS(t) + ZAK(t) – DSTPZ(t) – DSPZ(t) – DSNPZ(t) – NA(t) – ZP(t) – П(t1, t2, t)∙S10(t);
TPZ(t + 1) = TPZ(t) + DSTPZ(t) – TPZPZ(t) – П(t1, t2, t)∙P10(t);
PZ(t + 1) = PZ(t) + TPZPZ(t) + DSPZ(t) + OSPZ(T) + FOTPZ(t) – PZGP(t) – П(t1,t2,t)∙(Z10 + Z11);
NPZ(t + 1) = NPZ(t) + DSNPZ(t) + OSNPZ(t) – NPZGP(t);
GP(t + 1) = GP(t) + PZGP(t) + NPZGP(t) – GPDZ(t) – GPDS(t) + П(t1, t2, t)q10;
DZ(t + 1) = DZ(t) + GPDZ(t) – DZDS(t) + П(t1, t2, t)d10;
OS(t + 1) = OS(t) + DSOS(t) – OSPZ(t) + R(t2, t) O10;
RZ(t + 1) = KZ(t) – DSKZ(t) + KZDS(t) + П(t1, t2, t)K10v;
N(t + 1) = N(t) + 0.06*(ZAK(t) + GPDS(t) + DZDS(t)) + K14*FOT – ZP(t) – NA(t) + П(t1, t2, t)n10;
ZOT(t + 1) = ZOT(t) + (1 – K14) * FOT – ZP(t) ;
Величину потоків базової моделі описують наступні оператори.
GPDS(t) = F1(GP(t), K11, ZAKA, K4);
DZDS(t) = F2(DZ(t), K11, ZAKA, K5);
VK(t) = F3(KZ(t), DS(t));
NA(t) = F4 (DS(t));
VKR(t) = F5(KZ(t), DS(t));
DSOS(t) = F6(OS(t), DS(t), K9, ZAKA);
DSTPZ(t) = F7(DS(t), TPZ(t), NP(t), GP(t), K7, K13);
FOTPZ(t) = F8(FOT(t), K12);
FOTNPZ(t) = F9(FOT(t), K12);
TPZPZ(t) = F10(TPZ(t), PZ(t), K6);
PZGP(t) = F11(PZ(t), NPZ(t), K8);
OSPZ(t) = F12(OS(t), K2, K3);
OSNPZ(t) = F13(OS(t), K2, K3);
GPTZ(t) = F14(GP(t), ZAKA(t), K4);
GPY(t) = F15(GP(t));
DSPZ(t) = F16(PZ(t), GP(t), K10);
DSNPZ(t) = F17(DS(t), PZ(t), K1);
NPZGP(t) = F18(NPZ(t), PZ(t));
ZP(t) = F19(ZOT(t), K9);
ZAK(t) = F20(Spros);
Величину потоків, пов’язаних з тендером, описують оператори, подані нижче.
;
;
;
;
;
;
;
;
;
Отже, подані вище рівняння рівнів рівняння потоків задають повний опис динамічної моделі підприємства, що виробляє продукцію і додатково укладає тендерну угоду на випуск деякої партії товару.
Величину замовлення, сталого, або заданого імітуючого функціональною залежністю відображає змінна ZAKAZ. Змінна SPKOS відображає попит на вироблену продукцію, яка також може бути стійкою або імітованою деякою залежністю. Обсяг замовлення продукції, що виробляється за одиницю часу , за тендером задає змінна N.
Отже, в моделі керованого контуру під рівнем KZ(t) розуміється об’єм кредиторської заборгованості, направленої на поповнення грошових коштів підприємства відносно рівня дебіторської заборгованості DZ(t) вводиться допущення про те, що він включає лише об’єм продукції, що віддається на реалізацію з відстрочкою платежу. Допущення, що накладається на множину параметрів заключаються у визначенні рівня амортизаційних утримань, процента за використання кредитного ресурсу і т.д.
Модель фінансового потоку виробничого підприємства додатково враховує ряд спеціальних функцій, які забезпечують імітування величини потоків. В моделі застосовано 20 функцій F1, F2,…,F20, що визначають формування величин потоків, які визначають перехід системи із стану в момент часу t в t+1. Дані функції рішень відображають оперативні, тактичні і стратегічні цілі виробничо-економічної системи. Слід також відмітити, що адаптивні властивості запропонованої моделі також забезпечують структурні і параметричні зміни виду функцій рішень під необхідності будь-якого підприємства.
На основі інформації про стан структури капіталу системою управління виробляються функції рішень, що визначають інтенсивність переходу капіталу із одного виду в інший, і як результат змінюють структуру капіталу підприємства.
Визначення накопичень капіталу в системі у вигляді рівнів, потоків, темпів, а також завдання множини параметрів, що характеризують стан зовнішнього і внутрішнього середовища, дозволяє формувати рішення по управлінню структурою капіталу на основі обраної стратегії.
Побудовано імітаційну модель управління структурного капіталу підприємства з урахуванням виготовлення продукції за тендерним замовленням. Запропоновано модель структурно відображає основні елементи виробничого підприємства та зв’язок між ними. Завдяки цьому в модель легко вносити зміни, пов’язані з поточними значеннями модельованих величин параметрів, тобто інформаційно адаптувати модель до реального стану підприємства і шукати параметри системи управління, які відповідають виробничій стратегії розвитку підприємства. Завдяки цьому модель легко налаштовувати під специфічні умови роботи окремого підприємства, враховуючи, зокрема фактори дестабілізуючого впливу, а також – досліджувати вплив тендерних виробництв на структуру капіталу підприємства.
Рис. 14.3. Імітаційна модель фінансових потоків підприємства з урахуванням виробництва згідно тендерної угоди.
Тобто модель слугує інструментом як для аналізу загального розвитку підприємства, так і для дослідження впливу тендерних проектів на його виробничо-фінансовий стан. В якості останнього модель придатна для експериментального пошуку оптимальних параметрів виробничого проекту, який планується на тендерний конкурс.
Для програмної розробки моделі було вибрано універсальну систему імітаційного моделювання Ithink. Імітаційну модель розроблено у відповідності з структурою рівнів, потоків та функціональних залежностей, описаних вище.
Для створення моделі застосовано графічну нотацію системи програмування Ithink. Завдяки семантиці різницевих рівнянь, закладеній в цій системі імітаційного моделювання, її графічна нотація виступає як високоефективний інструмент не тільки моделювання, а й проектування імітаційних моделей.
Графічний вид імітаційної моделі, що відображає структуру капіталу великого підприємства, зображено на рисунку 14.1
На рисунку 14.3 подана модель підприємства, побудована засобами системної динаміки. Запропоновану модель легко змінити до агрегованого вигляду, однак вона може бути значно розширена за рахунок зменшення степені агрегування.
Для пошуку оптимальних параметрів тендерного проекту запропоновано застосування імітаційної моделі, яка відтворює фінансові потоки на виробничому підприємстві, зайнятому, крім основного виробництва, виготовленням продукції згідно тендерної угоди. Впровадження розробленого методу пошуку оптимальних параметрів тендеру шляхом імітаційних експериментів веде до загальної стабілізації роботи підприємства, дозволяє суттєво вдосконалити планування проекту бюджету виробничої діяльності, організованої за тендерним замовленням. Це не тільки покращує фінансовий стан підприємства, а й веде до загального вдосконалення роботи галузі, сприяє покращенню якості продукції. Впровадження розробленого програмного забезпечення імітаційної моделі фінансових потоків підприємства з урахуванням виробництва за тендером як інструменту підтримки прийнятих рішень при оптимізації параметрів тендерного проекту веде до покращення роботи підприємства, суттєво збільшує ймовірність отримати тендерне замовлення, знижує фінансові ризики, пов’язані з ним, загалом сприяє позитивним тенденціям розвитку як підприємства, так й галузі, що особливо важливо за умов подання наслідків кризи.
З допомогою розробленої математичної моделі було проведено ряд експериментів, спланованих для виявлення закономірностей роботи досліджуваного підприємства в умовах проведення виробничого тендеру, а також – для дослідження властивостей самої моделі, її точголсті та меж застосування.
В першій групі експериментів досліджувалася залежність модельованих величин від часу за умов роботи підприємства без тендеру. Модель показала надзвичайно високу ефективність відображення економічної поведінки одного окремого підприємства.
Типовий вид модельної залежності основних параметрів, що відображають фінансовий стан досліджуваного підприємства показано на рисунках 14.4 – 14.6. Ця ілюстрація показує приблизно теперішній стан досліджуваного підприємства, коли обсяг виробництва повільно зростає, обігові кошти залишається практично незмінними.
Експерименти, з моделлю в режимі без виконання тендеру показують, що загалом підприємство переходить в кращий фінансовий стан, але це відбувається повільно, бажано досягнути вищих темпів розвитку.
Рис. 14.4. Типовий вид зміни величини обігових коштів (1), дебіторської заборгованості, обсягу збуту (2), сумарної кількості виробленої продукції (3) від часу під час роботи без тендеру.
Рис. 14.5. Типовий вид зміни величини виробничих (1) і невиробничих (2) затрат та податкових відрахувань (3) від часу при роботі без тендеру.
Рис. 14.6. Стабілізація дебіторської заборгованості (2) при сталій величині банківських позик (1) і зростання основних фондів (3) при роботі без тендеру.
На рисунку 14.6, зокрема, відображено важливе явище початку технологічного переоснащення (росту основних фондів), які без проведення тендеру відбувається після тривалого використання банківських коштів та якому передує стабілізація, а бажано й зниження дебіторської заборгованості. На жаль, як зазначалося в огляді, досліджуване підприємство значну частину продукції продає з відтер мінуванням оплати і не має великих обігових коштів, тому обставини покращення якості (вартості) основних фондів – одна з важливих задач роботи досліджуваного підприємства.
Розроблена модель дозволяє вивчати, як на роботі підприємства, на структурі її капіталу позначиться впровадження тендеру.
Для дослідження впливу тендеру на основні складові її капіталу, тобто – динамічні змінні моделі було проведено ряд експериментів, в яких тендер за різних його параметрів тривав з 7 по 12 місяць, відрізок моделювання займав 2 роки.
В першому експерименті досліджувалася залежність умов тендеру від ціни матеріалів та вартості готової продукції. Якщо матеріали були доволі дешевими, тоді після тендеру не утворювалося надлишку матеріальних цінностей на складі. Інакше – виникало негативне явище утворення товарного запасу на складі після виконання тендеру (рис.14.7).
Рис. 14.7. Утворення запасу товарів після закінчення тендеру при надто великих розходах на його підготовку.
При сприятливих цінах на сировину та відповідних цінах готової продукції (які відповідають сучасному ринковому стану) впровадженя тендеру тягне за собою цілу низку позитивних наслідків, і модель дозволяє зрозуміти, чому саме в галузі було вибрано тендерний механізм внутрішньої організації. Так на рисунку 14.7 зображено графік стабілізації кредиторської заборгованості, викликаний умовами роботи за тендером.
Рис. 14.7 – Зниження дебіторської заборгованості у зв’язку з виконанням тендерного замовлення.
Втім, виконання тендеру не означає «автоматичного» покращення фінансового стану підприємства. При невдалій його організації після початкового успіху на підприємство можуть чекати кризові ризики. Приклад таких ризиків, котрі залежать від параметрів тендерного проекту, показано на рисунку 14.8. На цьому рисунку проілюстровано розв’язок моделі, при якій після тендеру покращилися технологічні умови (зросла вартість основних фондів), але погіршилися решта показників.
Рис. 14.8. Покращення технологічного оснащення підприємства (2) при погіршенні загального його стану – збуту (2, 4), кредиторської заборгованості (1) після проведення тендеру.
Ситуація, Зображена на рисунку не є вкрай катастрофічна, але за таких умов підприємству після впровадження одного тендеру необхідно негайно розпочинати підготовку до іншого, а це тягне за собою ризик організації тендерного проекту. Тому модельна ситуація, зображена на рисунку 14.8, відповідає ризиковому тендерному проекту.
Цікавий вид має залежність обігових коштів від часу при підготовці та проведені тендеру (рис. 14.9). Спочатку підприємство вимушене акумулювати обігові кошти, долучати до них банківську позику, протягом виконання тендеру потреба в обігових коштах знижується і врешті після його закінчення ця величина приймає стабільне значення.
Рис. 14.9 – Залежність величини обігових коштів від часу при проведенні тендеру.
З допомогою розробленої моделі було проведено експеримент з дослідження вдалого тендеру. Результати цього експерименту показані на рисунках 14.10 – 3. 10. Як видно з цих ілюстрацій, після вдалого тендерного проекту всі фінансові показники підприємства покращуються, суттєво змінюється в позитивну сторону результативність суспільно-економічної діяльності підприємства.
На рисунку 14.10 зображено загальний високопродуктивний ефект від впровадження тендеру. Впровадження тендеру тягне за собою стімке покращення роботи під час його виконання і суттєве зміцнення економічних позицій підприємства після завершення тендеру. При цьому в позитивну сторону змінюються практично всі показники діяльності виробничного підприємства.
Рис. 14.10. Зростання обігових коштів (1), обсягів щомісячного збуту (2) та валового збуту (3) при проведені тендеру.
Рис. 14.11. Зростання обігових коштів (5), вартості основних фондів (3), валових обсягів продаж (4) при стабілізації на вищім рівні дебіторської заборгованості (2) та сталому рівні позичкових коштів (1).
Рис. 14.12. Зростання обсягів податкових відрахувань при впроваджені тендеру.
Рис. 14.13. Залежність виробничих (1) та невиробничих (2) витрат від часу при виконанні тендеру.
Як видно з ілюстрацій 14.10 – 14.13, на яких відображено роботу досліджуваного підприємства, виконання тендеру призводить до істотного пожвавлення всієї роботи підприємства. Зростають продажі, покращується структура капіталу, зміцнюється кредитоспроможність. Підприємство впевненіше продає товари на виплату, не зазнаючи при цьому фінансових втрат чи ризиків. Збільшується величина податкових відрахувань.
Крім того, знижуються негативні економічні явища, наприклад – зникає заборгованість з заробітної плати.
Це дозволяє зробити висновок, що після кожного вдалого тендеру загальна продуктивність виробничого підприємства зростає на щабель вверх. Наближаючись в такий спосіб до бажаного високопродуктивного економічного стану, що є метою економічної трансформації суспільства.
Виявивши значення параметрів тендерного проекту, при яких за тендером відбувається перехід підприємства у більш продуктивний стан, дальше було проведено ряд експериментів, спланованих для того, щоб виявити, як залежить цій перехід, структура капіталу підприємства від значень окремих параметрів тендерного проекту.
В першому такому експерименті вивчалася залежність динамічної зміни структури капіталу від інтенсивності виробництва за тендером (рис. 14.14 – 14.15). Як з’ясувалося саме виконання тендеру, перехід в після тендерний режим роботи а також продуктивність цього результуючого стану дуже сильно залежать від малих змін окремих параметрів.
Рис. 14.14. Зміна обігових коштів (5), вартості основних фондів (3), валових обсягів продаж (4) дебіторської (2) та кредиторської заборгованості (1) при виготовлені 34 виробів за місяць.
Рис. 14.15. Та ж модель, що на рисунку 14.14 при виготовлені 38 виробів за місяць.
Як видно з порівняння рисунків 14.14, 14.15 мала зміна одного параметра тендерного проекту приводить до суттєвих динамічних змін структури капіталу. Яка з цих структур краща, тобто – котре із значень вибраного параметра є оптимальніше – складне питання, на яке досліджувана модель не дає відповіді. Аналізу розв’язків приводить лише до якісних висновків щодо закономірностей перехідних процесів, що відбуваються під час проведення тендеру.
В окремому експерименті досліджувалася залежність результату тендеру від вартості матеріалів. В результаті отримано висновок, що при низькій вартості матеріалу тендер закінчується успішно, підприємство стрибкоподібно переходить у вищий стан продуктивності (рис. 14.11). При дещо більшій ціни матеріалу сам тендер приводить до тимчасового збільшення виробництва, але після його звершення підприємство переходить у нижчий стан продуктивності, ніж це було до тендеру (рис. 13.19).
Подібний результат отримано під час експериментів з іншими параметрами моделі. Змінюючи частку позичених коштів, обсяги партії товарів тендеру, вартість товару, величину споживання виробництва за тендером в усіх випадках отримано два можливі випадки завершення тендерного проекту – перехід підприємства у стан з якісно вищою продуктивністю, або, навпаки, – опускання до суттєво нижчої продуктивності.
Рис. 14.16. Перехід у стан з нижчою продуктивністю. Та ж модель, що на рисунку 14.11; обігові кошти (5), основні фонди (3), валові продаж (4), дебіторська (2) та кредиторської заборгованість (1).
Рис. 14.17. Та ж модель, що на рис. 14.16, перехід у стан з нижчою продуктивністю; обігові кошти (1), продажі (2), валові продажі (3).
При цьому деякі показники, сильно змінюючись під час тендеру, після тендеру залишаються майже не змінними. Наприклад, – велична продаж на одиницю обігових коштів (рис. 13.22). Але така приблизна стійкість окремих показників до і після тендеру ж винятком, адже наявне незначне відхилення у значеннях показників до і після тендеру, як показують експерименти, сильно залежить від тих чи інших параметрів як тендеру, так й моделі загалом.
З допомогою спроектованої моделі було проведено експерименти, сплановані для пошуку прийнятних значень параметрів тендеру, при яких були б задоволені наступні основні вимоги.
По-перше – після тендеру підприємство переходить у стан вищої продуктивності. Успішну такий перехід показано на ілюстраціях 14.15-13, неуспішний – на ілюстраціях 14.16-14.
По-друге, бажано, щоб перехідний процес на початку тендеру не виявляв надто гострих, швидких змін, які з точки зору управління підприємством слід відносити до нестабільної його роботи. Іншими словами, – при виконанні тендеру підприємство не має «лихоманити». Як видно з рисунка 14.16-14, нестійка робота на початку тендеру співпадає з обвалом після його завершення.
По-третє, перехідні процеси після тендеру також мають залишатися доволі стабільними, перетікати повільно (див. рис.14.14-12), а не змінюватися обвально (див. рис. 14.17).
Рис. 14.18. Величина основних фондів, що припадає на одиницю обігових коштів при переході у продуктивніший стан в результаті тендеру.
Рис. 14.19 – Величина продаж на одиницю обігових коштів при успішному проведенні тендеру.
Рис. 14.20 – Велична податкових відрахувань на одиницю фондів підприємства при успішному тендері.
Рис. 14.21 – Величина дебіторської заборгованості на одиницю обігових коштів при успішному проведені тендеру.
Рис. 14.22 – Виробничі затрати (1) на одиницю обігових коштів (2) при успішному тендері.
Рис. 14.23. Співвідношення між виробничними і невиробничими витратами при успішному тендері.
З допомогою спроектованої моделі було проведено ряд обчислення модельних значень ряду показників, які відображають роботу підприємства під час проведення тендеру. Зокрема, обчислено величину основних фондів, що припадає на одиницю обігових коштів (рис. 14.18), величину продаж на одиницю обігових коштів (рис.14.19), величину податкових відрахувань на одиницю фондів (рис. 3.17), величину дебіторської заборгованості на одиницю обігових коштів (рис.14.21), виробничі затрати на одиницю обігових коштів (рис.14.22), співвідношення між виробничними і невиробничими витратами (рис. 14.23) та інші параметри.
З допомогою цих експериментів були вибрано значення параметрів, при яких тендер призводить до якісного покращення продуктивності підприємства.
Також проводилися експерименти щодо тривалості виконання тендеру. В результаті цих експериментів визначено тривалість тендеру, при якій покращення економічного стану підприємства призводило до його після тендерного переходу у стан з вищою продуктивністю. Детальніше аналіз цих результатів викладено нижче.
Отже, розроблена модель була з успіхом застосована для дослідження роботи виробничого протезно-ортопедичного підприємства в режимі підготовки і проведення виробничого тендеру. На її основі експериментально визначено прийнятні параметри тендерного проекту.
Обчислювальні експерименти з моделлю, описані вище, дозволили зробити дві групи висновків, що стосуються тендерної організації виробництва й властивостей розробленої моделі.
Як з’ясувалося в ході виконання експериментів тендерні проекти приводять до двох відносно тривалих змін економічного стану підприємства і викликають три тимчасові, перехідні процеси. Урахування особливостей роботи протягом цих проміжків часу надзвичайно важливе для організації виробництва. При виконанні тендеру виділено наступні відрізки часу з окремими типами поведінки: підготовка тендеру (перехідний процес), початок роботи за тендером (перехідний процес), робота за тендером (стабілізований процес), початок роботи по закінченню тендеру (перехідний процес), робота після тендеру (стабілізований процес). Для кожного з названих часових проміжні потрібне особливе управління. Причому, як з’ясувалося експериментально, кращий загальний результат отримано в тих випадках, коли тривалість перехідних процесів на початку тендеру і після його закінчення співмірна з тривалістю тендеру (менша за нього у 2-5 разів). Інакше, Якщо перехідні процеси надто швидкі, тоді тендер в результаті приводить до обвалу підприємства, якщо надто повільні – дає занижений кінцевий ефект. Швидкість цих процесів залежить передусім від інтенсивності виробництва за тендером і швидкості вкладання коштів. З уваги на якісні названі вище висновки доцільно вибирати тендер, який призводить до збільшення валового виробництва на 20-30 % при приблизно тих же цінах на товар і кінцеву продукцію, яку випускає підприємство під час основної діяльності. Інакше – підприємство починає «лихоманити» і тендер може призвести до негативних результатів.
Точніші значення параметрів, що описують тендер, дозволяють знайти обчислювальні експерименти з спроектованою моделлю.
Другий важливий висновок – тендер змінює кінцеву продуктивність підприємства. Зокрема – призводить до якісного стрибкоподібного зростання продуктивності підприємства, або викликає її обвальне зниження. Тобто, плануючи тендер необхідно звертати увагу не стільки на доходи від виготовлення продукції за тендером, а на кінцевий вплив тендерного замовлення на структуру капіталу підприємства, його основні фонди, інші статті фінансового бюджету. Адже в експериментах отримано типову ситуацію, коли затрати та прибуток від тендеру зрівнялися, але після тендеру значно покращилася якість структури капіталу, зростає фондоозброєність виробництва, зменшився вплив дебіторської заборгованості.
В експериментах з успішними тендерами отримано вражаюче покращення всіх елементів структури капіталу, всіх показників діяльності виробничого підприємства. Тобто тендер виступає як засіб стрибкоподібного переведення підприємства у стан з вищою продуктивністю. Під цим оглядом череду тендерів необхідно розуміти як важливий засіб активізації економіки, переведення її у вищий продуктивний стан, що супроводжується оновленням технологічного оснащення та покращенням якості кінцевої продукції.
Треба зауважити, що за важких несприятливих умов успішний тендер зменшує вплив негативних чинників. Наприклад – відділяє, сповільнює зростання величини дебіторської заборгованості, що припадає на одиницю обігових коштів (див. рис. 14.21), хоч і не викликає зниження цієї величини.
Отримані висновки дозолять припускати до тендерні замовлення є одним з резервів переведення економіки країни у високопродуктивний стан.
Крім довготривалих позитивних результатів успішного тендеру саме виробництво за одним замовленням дає корисний економічний ефект. Так, під час тендеру зростають доходи, які підприємство витрачає на соціальні потреби, різко зменшується заборгованість з заробітної плати, знижується частка податкових відрахувань на одиницю основних фондів, тобто у неявно тендер послаблює дію податкового тиску.
Внаслідок успішного тендеру зміщується у позитивну сторону співвідношення між виробничими та невиробничими витратами.
Експерименти проведені з моделлю загалом підтвердили високу її якість. Знайдені розв’язки дозволили відкрити нові закономірності роботи підприємства за тендером. А числові експерименти відкрили шлях до пошуку вдалих параметрів окремого тендерного проекту.
Розроблена модель придатна для безпосереднього використання на досліджуваному підприємстві як інструмент підтримки прийняття рішень при плануванні тендерного проекту. Для її більш продуктивного застосування доцільно розробити проміжну інформаційну систему, яка б вибирала з існуючої системи автоматизації параметри, що використовуються в моделі, які відображають реальний стан підприємства. Завдяки такій інформаційній інтеграції розробленої моделі в наявну систему автоматизації управління підприємством значно полегшиться організація експериментів і модель стане простим та гнучким інструментом підтримки прийняття рішень при плануванні тендерних проектів.
Висновки до розділу
Проведено серію експериментів для вивчення властивостей моделі та дослідження економічних закономірностей поведінки виробничого підприємства під час проведення тендеру.
За результатами цих експериментів встановлено, що тендери приводять або до стрибкоподібного покращення, або до обвального погіршення продуктивності підприємства.
Основний результат успішного тендеру полягає у покращенні структури капіталу підприємства та його фінансових потоків. Успішний тендер приводить о покращення практично всіх показників фінансової діяльності, хоч деякі з них й продовжують залишатися в області критичних значень.
Крім результуючого поліпшення продуктивності підприємства після тендеру останній приносить позитивні ефекти власне під час його виконання, наприклад – на деякий час послаблює дію податкового тиску, зменшує роль невиробничих витрат, знижує негативний вплив дебіторської заборгованості.
Виконання тендеру приховує ризик переходу у стан з нижчою продуктивністю. Тому підготовка тендеру потребує попереднього планового аналізу, який би знизив тендерний ризик обвалу роботи підприємства. Для такого аналізу, зокрема годиться спроектована модель.
Для посилення позитивного впливу тендерну на остаточну продуктивність підприємства також необхідно підбирати відповідну тривалість тендеру.
Череда успішних тендерів, проведених один за одним, відкриває шлях до переходу підприємства у високопродуктивний стан, позначений вищими доходами, кращою якістю виробництва, досконаліши технологічним оснащенням.