2. Пізнавальна бесіда.

3. Словникова робота.

3. Музична гра Василя Верховинця «Пташка маленька» (див. урок М 18).

V. Слухання музики.

Й. Брамс «Угорський танець».

1. Загальні відомості про композитора.

Йоганнес Брамс — німецький композитор, піаніст і ди­ригент, один із головних представників епохи романтизму.

Брамс писав камерну і симфонічну музику, для фортепі­ано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем’єри своїх творів; також спіпрацював з про­відними музикантами свого часу, зокрема з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали ключовими в сучасному концертному реперту­арі. Будучи безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неогіублікованими. Був почесним членом Галицького музичного товариства.

Йоганнес Брамс народився 7 травня 1833 року в Гамбурзі у родині музи­канта. Його батько, Йоганн Якоб Брамс, грав на контрабасі та ріжку в невели­ких ансамблях, а пізніше став контрабасистом Гамбурзького філармонічного оркестру. Він дав синові початкові навички гри на різноманітних струнних і духових інструментах, але Йоганнеса більше цікавило фортепіано. У віці семи років він почав навчатися гри на цьому інструменті в Отто Коссела. Талант Брамса до композиції проявився рано, і 1843 року за сприяння Коссела його прийняли до відомого в той час композитора Едуарда Марксена студентом

з фортепіано і композиції. Написана Брамсом 1849 року «Фантазія на тему улюбленого вальсу» вже свідчить про нього як віртуоза-піаніста.

У віці 20 років разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ференцом Лістом та Йозефом Йоахімом., За рекомендацією Йозефа Йоахіма 1853 року Брамс познайомився із Ро­бертом Шуманом, який був зачарований талантом молодого композитора і на сторінках «Нової музичної газети» висловив своє захоплення.

Після смерті Шумана у 1856 році Брамс ділив свій час між Гамбургом, де він диригував жіночим хором, і Детмольдом, де з 1957 по 1859 рік працював придворним учителем музики і диригентом. 1862 року переїхав до Відня, де успішно виступав як піаніст, пізніше — як хоровий диригент у Співочій капелі й Суспільстві друзів музики.

У середині 70-х рр. Брамс цілком присвячує себе творчій діяльності, ви­ступає з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожує. | 1890 року 57-літній Брамс вирішив припинити свою композиторську кар’єру, однак дотриматися цього рішення не зміг. В наступні роки він ство­рив цілий ряд визнаних шедеврів.

Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за ви­нятком опери). 4 симфонії маестро, з яких особливо виділяється остання, 4 одне з найвищих досягнень симфонізму 2-ї половини 19 століття. Слідом за Л. ван Бетховеном і Ф. Шубертом Брамс розумів циклічну композицію сим­фонії як інструментальну драму, частини якої об’єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч з симфоніями композитора стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструмента­ми. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярнішш творів цього жанру. Велику популярність має також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів маестро найзначніший «Німецький рек­вієм» (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.

Помер Й. Брамс 3 квітня 1897 р. у Відні.

2. Слухання твору.

3. Обговорення.

4. Робота з підручником, с. 67. Музична абетка.