МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра біотехнології та мікробіології

ЗВІТ

ПРО НАВЧАЛЬНУ ПРАКТИКУ

На тему « Вітаміни. Характер кінцевої продукції біосинтезу. Способи одержання і його практичне використання з обов’язковим зазначенням літературних посилань. Історія створення та структури Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського »

Студентки Кушнір Анастасії Володимирівни групи БТЕК -І-2

За напрямком підготовки 6.051401 «Біотехнологія»

Місце проходження практики – НУХТ

Керівник практики:

Від кафедри біотехнології і мікробіології ас. Омельчук Є.О.

Київ – 2015

Реферат

Звіт про навчальну практику складається з 25 сторінок машинописного тексту. До складу роботи входить: вступ, розділи,висновок, 10 список використаної літератури, містить 4 рисунків.

Робота містить інформацію про історію відкриття вітамінів їх характеристику, способи біосинтезу і їхнього практичного використання .

Ключові слова: біотехнологія, продуценти, вітаміни, біосинтез, промислове виробництво.

ЗМІСТ

Реферат………………………………………………………………………..2

Вступ…………………………………………………………………………...4

Розділ 1. ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ВІТАМІНІВ ……………………………...5

1. Нобелівські лауреати за відкриття вітамінів……………… …………...8

Розділ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІТАМІНІВ…………………………………..10

2.2 Загальна характеристика вітамінів, їх класифікація…………………..11

Розділ 3. БІОСИНТЕЗ ВІТАМІНІВ…………………………………………13

Розділ 4.ВІТАМІНИ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ……………………………………………………………………..16

4.1 Вітаміни та їх значення…………………………………………………..18

Розділ 5. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. ВЕРНАДСЬКОГО……………………21

5.1 Організаційна структура бібліотеки……………………………………………………………………..23

ВСТУП

Навчальна практика відноситься до однієї з найважливіших форм професійної підготовки майбутніх біотехнологів у період навчання у вузі. Навчальна практика студента забезпечує освоєння кваліфікації в відповідності з вимогами учбового плану,сприяє закріпленню й поглибленню знань.

Біотехноло́гія —( мистецтво, майстерність  — слово, навчання) — використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві. Біотехнологія  — міждисциплінарна галузь, що виникла на стику біологічних, хімічних і технічних наук. З розвитком біотехнології пов'язують вирішення глобальних проблем людства — ліквідацію нестачі продовольства, енергії, мінеральних ресурсів, поліпшення стану охорони здоров'я і якості навколишнього середовища.

Вітаміни - це група органічних речовин різноманітної хімічної природи, біологічно активних у досить малих кількостях.

Розділ 1. Історія відкриття вітамінів

До другої половини 19 століття було з’ясовано, що харчова цінність продуктів харчування визначається змістом у них в основному наступних речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і води. Уважалося загальновизнаним, що якщо в їжу людини входять у певних кількостях всі ці живильні речовини, то вона повністю відповідає біологічним потребам організму. Це думка міцно вкоренилася в науці й підтримувалася такими авторитетними фізіологами того часу, як Петтенкофер , Фойт і Рубнер.Однак практика далеко не завжди підтверджувала правильність укорінених подань про біологічну повноцінність їжі.

Практичний досвід лікарів і клінічні спостереження здавна з безсумнівністю вказували на існування ряду специфічних захворювань, безпосередньо пов’язаних з дефектами харчування, хоча останнє повністю відповідало зазначеним вище вимогам. Про це свідчив також багатовіковий практичний досвід учасників тривалих подорожей. Справжнім бичем для мореплавців довгий час була цинга;від неї гинуло моряків більше, ніж, наприклад, у боях або від аварій корабля. Так, з 160 учасників відомої експедиції Васько де Гамору проклавши морський шлях в Індію, 100 чоловік загинули від цинги .Історія морських і сухопутних подорожей давала також ряд повчальних прикладів, що вказували на те, що виникнення цинги може бути відвернене, а цинготні хворі можуть бути вилікувані, якщо в їхню їжу вводити відома кількість лимонного соку або відвару хвої.

Таким чином, практичний досвід ясно вказував на те, що цинга й деякі інші хвороби зв’язані з дефектами харчування, що навіть сама рясна їжа сама по собі ще далеко не завжди гарантує від подібних захворювань і що для попередження й лікування таких захворювань необхідно вводити в організм якісь додаткові речовини, які втримуватися не у всякій їжі. Експериментальне обґрунтування й науково-теоретичне узагальнення цього багатовікового практичного досвіду вперше стали можливі завдяки відкритій новій главі в науці дослідженням російського вченого Миколи Івановича Луніна, що вивчало в лабораторії Г. А. Бунге роль мінеральних речовин у харчуванні.

Н. И. Лунін проводив свої досвіди на мишах, що втримувалися на штучно приготовленій їжі. Ця їжа складалася із суміші очищеного казеїну(білок молока) , жиру молока, молочного цукру, солей, що входять до складу молока й води. Здавалося, були наявними всі необхідні складові частини молока;тим часом миші, що перебувало на такій дієті, не росли, втрачали у вазі, переставали поїдати і нарешті, гинули. У той же час контрольна партія мишей, що одержала натуральне молоко, розвивалася зовсім нормально. НА підставі цих робіт Н. И. Луні н в 1880 р. прийшов до наступного висновку: "… якщо, як вищезгадані досвіди вчать, неможливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями й водою, то із цього треба, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру й солей, утримуються ще інші речовини, незамінні для харчування. Становить великий інтерес досліджувати ці речовини й вивчити їхнє значення для харчування". Це було важливе наукове відкриття, що спростовувало стале положення в науці про харчування. Результати робіт Н. И. Луніна стали сперечатись ;їх намагалися пояснити, наприклад, тим, що штучно приготовлена їжа, що він у своїх досвідах кормил тварин, була нібито несмачною.

В 1890 р. К. А. Сосин повторив досвіди Н. И. Луніна з іншим варіантом штучної дієти й повністю підтвердив висновки Н. И. Луніна. Все-таки й після цього бездоганний висновок не відразу одержав загальне визнання. Блискучим підтвердженням правильності висновку Н. И. Луніна встановленням причини хвороби бери-бери, що була особливо широко поширена в Японії й Індонезії серед населення, що харчувалося головним чином полірованим рисом.

Лікар Ейкман, що працював у тюремному госпіталі на острові Ява, в 1896 році помітив, що кури, що втримувалися у дворі госпіталю й харчувалися звичайним полірованим рисом, страждали захворюванням, що нагадує бери-бери. після перекладу курей на харчування неочищеним рисом хвороба проходила. Спостереження Ейкмана, проведені на великій кількості ув’язнених у в’язницях Яви, також показали, що серед людей, що харчувалися очищеним рисом, бери-бери занедужував у середньому одна людина з 40, тоді як у групі людей, що харчувалися неочищеним рисом, нею занедужував лише одна людина з 10000.

Таким чином, стало ясно, що в оболонці рису утримується якась невідома речовина, що охороняє від захворювання бери-бери. В 1911 році польський учений Казимир Функ виділив цю речовину в кристалічному виді (виявилось, як потім з’ясувалося, сумішшю вітамінів) ;воно було досить стійким стосовно кислот і витримувало, наприклад, кип’ятіння з 20%-ним розчином сірчаної кислоти. У лужних розчинах активний початок, навпроти, дуже швидко руйнувалося. По своїх хімічних властивостях ця речовина належала до органічних сполук і містило аміногрупу. Функ дійшов висновку, що бери-бери є тільки однієї із хвороб, викликуваних відсутністю якихось особливих речовин у їжі.

Незважаючи на те, що ці особливі речовини присутні в їжі, як підкреслив ще Н. И. Лунін, у малих кількостях, вони є життєво необхідними. Тому що перша речовина цієї групи життєво необхідних з’єднань містило аміногрупу й мало деякі властивості амінів, Функ (1912) запропонував назвати весь цей клас речовин вітамінами(лат. vta-життя, vitamin-амін життя) . Згодом, однак, виявилося, що багато речовин цього класу не містять аміногрупи. Проте термін "вітаміни"настільки міцно узвичаївся, що міняти його не мало вже змісту. Після виділення з харчових продуктів речовини, що охороняє від захворювання бери-бери, був відкритий ряд інших вітамінів. Велике значення в розвитку вчення про вітаміни мали роботи Гопкинса, Степпа, Мак Коллума, Меленби й багатьох інших учених.У цей час відомо близько 20 різних вітамінів. Установлено і їхній хімічній структурі;це дало можливість організувати промислове виробництво вітамінів не тільки шляхом переробки продуктів, у яких вони втримуватися в готовому виді, але й штучно, шляхом їхнього хімічного синтезу.