Глава 2. Анализ результатов эксперимента по апробации модели портфолио достижений учащегося в условиях профильного обучения .
2.1. Описание хода эксперимента по введению портфолио и его методической поддержки .
2.2. Результаты апробации экспериментальной модели портфолио достижений.
2.3. Условия эффективного использования портфолио в качестве инструмента оценивания достижений учащегося .
Заключение
Библиография
Приложения
Психолого-педагогические предпосылки и зарубежный опыт использования портфолио
Использование портфолио в качестве инструмента оценивания образовательных достижений в условиях профильного обучения
Описание хода эксперимента по введению портфолио и его методической поддержки
Условия эффективного использования портфолио в качестве инструмента оценивания достижений учащегося
Введение к работе
Актуальность темы. Сегодня в мире в целом, и в России в частности, растёт понимание того, что показателем высоких образовательных достижений на всех ступенях образования является не репродукция информации, полученной в образовательном учреждении, а те умения и навыки, которые необходимы учащимся для успешной реализации жизненных и профессиональных стратегий после его окончания. Актуальной становится задача поиска таких средств, которые позволят оценить способности учеников выполнять задания в реальной ситуации, самостоятельно находить информацию и получать необходимые знания, решать проблемы, что создаёт для них основания быть успешными в любой деятельности. Традиционные процедуры оценки учебных достижений, основанные, как правило, на тестировании и опирающиеся на пассивное воспроизведение, менее всего ориентируются на эти требования и вызывают всё большую неудовлетворённость профессионалов и широкой общественности. Сложившаяся система контроля и оценивания становится ограничением для развития важнейших поведенческих навыков и ключевых компетенций, которые сегодня востребованы в профессиональном образовании, на большинстве рабочих мест и в повседневной жизни. Её неадекватность требованиям современного модернизированного образования становится особенно значительной при переходе старшей ступени общеобразовательной школы на профильное обучение.
Предпрофильная подготовка и профильное обучение на средней и старшей ступени школьного образования является ответом на новые запросы, поставленные перед общим образованием высшей школой, рынком труда и современной динамичной жизнью. Они создают условия для максимальной дифференциации и индивидуализации процесса обучения, вплоть до создания индивидуальных учебных планов и, следовательно, для возрастающей самостоятельности ученика. Таким образом, становится возможным реализовать в отечественной школьной практике наиболее актуальные современные образовательные тенденции: центрацию на ученике, который в полной мере становится субъектом образовательного процесса; практическую ориентированность обучения, его открытость
4 запросам жизни и сферы труда, связь с современными контекстами; непрерывный, продолженный характер обучения [7, 10, 15]. Эти стратегические направления модернизации общего образования заложены «Концепцией модернизации российского образования до 2010 года» и «Концепцией профильного обучения на старшей ступени общего образования» [37, 38].
Поэтому при введении профильного обучения ещё более остро проявляются противоречия между:
новыми образовательными целями и формами их реализации в профильном обучении, определяющими его активный характер и индивидуализацию и отсутствием соответствующих им средств оценивания, отражающих образовательные результаты учащихся во всей полноте.
потребностью школы в освоении новых инструментов оценивания и неразработанностью механизмов их введения в школьную практику.
Описанные противоречия делают актуальной тему разработки инструмента эффективного оценивания образовательных достижений учащихся в профильном обучении, который во всей полноте охватывает его результаты, соответствует его целям и способам их реализации. Это позволяет сформулировать проблему: какова модель портфолио как инструмента оценивания образовательных достижений учащихся в профильном обучении?
Цель данной работы - разработка и обоснование модели портфолио как инструмента оценивания образовательных достижений учащихся в профильном обучении.
Объект исследования - предпрофильная подготовка и профильное обучение школьников.
Предмет исследования - использование портфолио в рамках предпрофиль-ной подготовки и профильного обучения.
Гипотеза состоит в том, что портфолио может стать эффективным инструментом оценивания образовательных достижений учащегося в условиях профильного обучения, если будет:
- Обобщён мировой опыт применения портфолио и выделены его аспекты наиболее эффективные для оценивания образовательных достижений.
Разработана модель портфолио, соответствующая специфике профильного обучения и разрешающая противоречия, возникающие в традиционной системе оценивания.
Определены организационные этапы и механизмы реализации модели портфолио в образовательных учреждениях и муниципальных образовательных сетях.
Выявлены условия, обеспечивающие эффективное введение и использование портфолио и подготовлены методические и обучающие материалы по организации работы с портфолио.
Задачи исследования:
Обобщить мировой опыт использования портфолио и выделить аспекты, наиболее эффективные для оценивания образовательных достижений.
Определить специфику профильного обучения и разработать соответствующую ей модель портфолио.
Определить уровни и организационные механизмы реализации модели портфолио.
Выявить условия эффективного введения и применения портфолио и разработать методические и обучающие материалы по организации работы с портфолио.
Источниковедческой базой исследования послужили работы, создающие:
философскую базу педагогики, ориентированной на обучение, связанное с жизненной практикой и вопросами, которые она ставит перед учеником, а также основанную на безусловной приоритетности личности, интересов и возможностей ребёнка. К этой философской традиции можно отнести труды Ж-Ж. Руссо, П. Монтеня, В. Гёте, Л. Толстого.
психологические основания для развития современной личностно-ориентированной педагогики, соответствующей гуманистическому подходу к становлению и развитию личности, заданному К. Роджерсом, Э. Фроммом и развитому представителями отечественной психологической школы - Е.Д. Божович, B.C. Мухиной, П.И. Непомнящей, Д.Б. Элькониным.
собственно педагогическую традицию «новой школы», возникшей на рубеже 19 и 20 веков и реализованной в практике школ Д. Дьюи,
М. Монтессори, Л. Толстого, Р. Штейнера. В дальнейшем получившей продолжение в практике тьюторского движения, школы самоопределения, современного вальдорфского движения, педагогики сотрудничества, «школы жизни», и представленной в работах Ш.А. Амонашвили, М.А.Балабана, М.В. Богуславского, В.К. Загвоздкина, Т.М. Ковалёвой, Г. Ричардсона, А.Н. Тубельского, Е.А. Хилтунен.
основу для развития современной школы и повышения её эффективности, заложенную в работах М.Барбера и автора концепции «эффективной школы» П. Мортимора. А также базу для расширения педагогической инновации, модернизации содержания, форм и методов обучения, обновления понимания образовательного результата. Эта база создана работами исследователей и организаторов образования: В.А. Болотова, В.В. Давыдова, В.В. Краевского, Я.И. Кузьминова, Г.А. Поливановой, Т.М. Ковалёвой, Г.С. Ковалёвой, М.В. Богуславского, А.Л. Семёнова, И.Д. Чечель, С.Л. Соловейчика, И.Д. Фрумина, В.И. Слободчикова, А.С. Обухова, М.М. Поташника, А.Б. Воронцова, Б.Д. Эльконина, Е.В.Чудиновой, Э.Д. Днепрова, СИ. Денисенко, М.Я. Шнейдера.
фундамент для введения в практику общеобразовательных учреждений профильного обучения и предпрофильной подготовки, построенный исследованиями А.Г. Каспржака, А.А. Кузнецова, А.В. Леонтовича, К.Г. Миторофанова, Н.В. Немовой, Т.Г. Новиковой, А.А. Пинского, А.С. Прутченкова, Н.Ф. Родичева, М.В. Рыжакова, И.Д. Чечель, С.Н. Чистяковой.
А также работы, посвященные описанию и анализу многообразного опыта применения новых нетрадиционных форм оценивания, включая безотметочное оценивание и собственно портфолио, авторами которых являются как учёные-исследователи, так и педагоги-практики - Ш. А. Амонашвили, А.Б. Воронцова, Г.Б. Голуб, С. Дж. Пейп, Е.С. Полат, Н.Ф. Родионова, Т. В, Светенко, А.П. Тряпицина, О. В. Чуракова, М.А. Чоша-нов, Г. А. Цукерман, Е.Г. Юдина, и поиску различных форм модерниза-
7 ции процесса оценивания, осуществлённому, Л.А. Гаджиевой, А.В. Ка-мелиной, Г.Ю. Ксензовой, А.И. Кукуевым, И.М. Матусовой, Г.В. Про-ниной, Л.Е. Смирновой, И.Е. Терещенко, Г.А. Хаустовой.
Методологическую основу исследования составили принципы личностно-деятельностного подхода к изучению учебно-воспитательного процесса; единство исторического и логического в понимании закономерности развития педагогических идей и методов личностно и практико - ориентированного обучения и в анализе современной образовательной проблематики; качественный подход в изучении нетрадиционной, аутентичной формы оценивания портфолио как одного из элементов и инструментов современной педагогической инновации.
Методы исследования определялись его целью и поставленными задачами и предполагали использование комплекса взаимодополняющих средств: анализ фило- f софской, педагогической, психологической литературы, нормативных документов;
проблемно-ориентированный анализ состояния и проблем системы оценивания учебных достижений в процессе профильного обучения; педагогическое наблюдение; социологические методы (анкетный опрос, интервьюирование); педагогическое моделирование; педагогический эксперимент; методы статистического и графического анализа результатов экспериментальной работы.
Экспериментальная база исследования:
Школы № 1060, № 1518, № 548 г. Москвы, школы г. Якутска и Хангаласско-го улуса Республики Саха (Якутия), где отрабатывались предложенная структура портфолио, способы его оценивания, механизмы введения в практику, а также общеобразовательные учреждения 9 регионов (18 муниципалитетов) Российской Федерации: Республики Татарстан (г. Зеленодольск, село Балтаси), Краснодарского края (г. Краснодар, Павловский район), Калининградской области (Балтийский городской округ, Гвардейский район), Кемеровской области (г. Ленинск-Кузнецкий, Ленинск-Кузнецкий район, Крапивинский район), Московской области (г. Фрязино, г. Пушкино), Новгородской области (г. Великий Новгород, Старорусский район), Псковской области (Палкинский район, г. Опочка), Самарской области (г. Сызрань, г. Тольятти), Челябинской области
8 (г. Челябинск, г. Копейск). На региональных экспериментальных площадках в эксперименте приняли участие 4,5 тысячи учащихся. Этапы научного исследования включают:
Первый этап (2000-2003) - аналитический. Проведение сбора информации и анализ теории и практики использования различных вариантов портфолио в зарубежном и отечественном образовании.
Второй этап (2003-2005) -экспериментальный. Создание и реализация в эксперименте по предпрофильной подготовке модели портфолио выпускника основной школы, определение основных организационных механизмов введения портфолио в практику общеобразовательных учреждений и муниципальных сетей, проведение и анализ мониторинга результатов введения экспериментальной модели портфолио.
Разработка модели портфолио выпускника полной средней школы и методического обеспечения продолжения эксперимента: текущих и итоговых документов портфолио, критериальной базы его оценивания. Анализ условий эффективного введения и использования портфолио.
Четвёртый этап (2005 -2007) - заключительный. Систематизация и обобщение результатов эксперимента. Разработка комплекса методических рекомендаций и материалов, обеспечивающих введение портфолио в образовательных учреждениях, реализующих профильное обучение и использование его в качестве средства оценивания индивидуальных образовательных достижений, подготовка «Рабочей тетради для школьников» - самоучителя по работе с портфолио.
Научная новизна и теоретическая значимость исследования состоят в следующем:
- Обобщён мировой опыт применения портфолио в образовании и выделены основные аспекты наиболее распространённых вариантов портфолио, обеспечивающие возможность его использования в качестве инструмента оценивания образовательных достижений учащихся: а) универсальные структурные компоненты, в совокупности позволяющие отразить как текущие, так и итоговые достижения на продолжительном временном этапе; б) критериальная база оценивания, опирающаяся на ключевые учебные умения; в) форма представления в те-
9 кущих и итоговых документах; г) блок обучающих и поддерживающих материалов, сопровождающих введение и широкое распространение портфолио.
Разработана модель портфолио, соответствующая специфике профильного обучения, разрешающая противоречия, возникающие в традиционной системе оценивания, которая: а) отражает процесс профильного обучения и индивидуальную образовательную траекторию ученика; б) фиксирует разноплановые учебные достижения учащегося, как в школе, так и в образовательном пространстве муниципальной сети; в) обеспечивает возможность рефлексии и самооценивания.
Определены уровни (образовательного учреждения и муниципальный) и разработаны организационные механизмы реализации модели портфолио в образовательных учреждениях и муниципальных образовательных сетях.
Выявлены условия, обеспечивающие эффективное введение и использование портфолио: а) комплексное введение общеобразовательным учреждением инновационных форм и методов обучения; б) подготовка и дополнительное обучение педагогов, включая освоение инновационных практико-ориентированных методов обучения; в) обеспечение педагогического сопровождения работы школьников с портфолио; г) наличие методических и обучающих материалов по организации работы с портфолио и сбору материалов.
Практическая значимость исследования состоит в том, что создано содержательное, организационное и методическое обеспечение введения и использования портфолио в практике общеобразовательных учреждений, осуществляющих различные формы профильного обучения:
разработаны материалы, вошедшие в «Рекомендации по введению и организации работы с портфолио» для разных управленческих уровней - муниципального образования и образовательного учреждения;
дидактические материалы - «Рабочие тетради для школьников, начинающих работу с портфолио» и методические рекомендации по их использованию;
«Рекомендации для педагогов по работе с портфолио», которые были опубликованы и вошли в модуль программы повышения квалификации педагогов, осуществляемой АПК и ППРО.
Материалы исследования могут быть использованы и используются в практической деятельности органами управления образованием и общеобразовательными учреждениями.
Достоверность полученных результатов и выводов исследования обеспечивается исходными методологическими позициями, комплексом методов, адекватных целям и задачам исследований, опорой на эмпирические данные, их репрезентативностью и статистической значимостью, а также воспроизводимостью результатов в различных школах и регионах Российской Федерации.
Апробация и внедрение результатов исследования
Теоретическое обоснование и разработанные модели портфолио для профильного обучения были представлены в 18 публикациях.
Результаты исследования представлялись на региональных и всероссийских научно-практических конференциях: АПК и ППРО (г. Москва, 2003, 2004, 2005г.; Всероссийская конференция «Чтения имени В.И. Вернадского» (г. Москва, 2005 г.); Всероссийская конференция (г. Сочи, 2004 г.); Региональная конференция (г. Якутск, 2005 г.)
В настоящее время результаты исследования внедрены в практику общеобразовательных учреждений в г. Якутске и Хангаласском улусе республики Саха (Якутия) и в других регионах, участвовавших в эксперименте по профильному обучению и предпрофильной подготовке, а также в гимназии № 1518 г. Москвы, школе № 548 (Московский Центр Образования «Царицыно»), школе № 1060 г. Москвы.
Положения, выносимые на защиту:
Портфолио служит действенным инструментом оценивания. Он позволяет, контролировать и оценивать индивидуальные достижения учащихся на всех уровнях системы образования, а также для планирования и рефлексии учащимися процесса своего обучения и развития оценочной самостоятельности. Портфолио позволяет: а) проследить индивидуальный прогресс учащегося в течение длительного периода обучения в широком образовательном пространстве; б) оценить его результаты и дополнить данные тестирования и других традиционных форм контроля; в) осуществить рефлексию и самооценивание. Основными аспектами портфолио, делающими его популярным инструментом оценивания,
и широко распространённым в современном образовании и применимым также в условиях профильного обучения в отечественной школе, являются: универсальные структурные компоненты, аналогичные основным типам портфолио, принятым в мировой практике, которые могут отразить всю полноту образовательных достижений учащегося и процесс его обучения; принцип критериального оценивания материалов и ранжирования сертификатов, представленных в портфолио; документальная форма представления портфолио.
Модель портфеля индивидуальных достижений выпускника основной школы, соответствующая специфике профильного обучения и отвечающая ряду требований, обеспечивающих её функционирование, органично включает в себя три основных раздела, которые могут составлять различные комбинации комплексного портфолио и содержат компоненты, в совокупности отражающие разноплановые образовательные достижения учащегося. Эта модель портфолио делает возможным как презентацию достижений, так и их качественную либо количественную оценку, основанную на критериальном оценивании входящих в портфолио материалов. Она предполагает документальное оформление портфолио в виде зачётной книжки или итоговой ведомости и позволяет учитывать портфолио в качестве составляющей образовательного рейтинга ученика при формировании профильных классов и в других ситуациях оценивания его индивидуальных достижений.
Организационными механизмами введения портфолио в практику образовательных учреждений и муниципальных сетей, являются:
а) создание в муниципальных образовательных сетях органа, регулирующего и координирующего работу с портфолио и осуществляющего анализ её резуль тативности;
б) принятие комплекса управленческих решений и соответствующих норматив ных документов;
в) осуществление системы мероприятий по подготовке педагогов общеобразо вательных учреждений к введению в практику инструмента портфолио.
- Условия эффективного введения и использования портфолио определяются а) образовательной и инновационной стратегией общеобразовательного учреж-
учреждения, б) педагогической готовностью к введению нового инструмента оценивания его сотрудников, в) наличием возможности и средств для сопровождения и поддержки учащихся, осваивающих работу с портфолио. Они включают: освоение портфолио наряду с комплексом инновационных технологий и методов обучения, создающих основу для его профилизации и индивидуализации; сохранение преемственности в работе с портфолио на разных ступенях обучения; подготовку педагогов и сопровождение учащихся, работающих с портфолио; обеспечение их методическими материалами для педагогов и обучающими материалами для школьников, создающих портфолио достижений.
Структура диссертации. Работа состоит из введения, двух глав, заключения, списка использованной литературы (190 источников на русском и иностранном языках) и приложений.
Психолого-педагогические предпосылки и зарубежный опыт использования портфолио
П. Мортимор, известный английский педагог и учёный, один из основоположников движения «school-effectiveness», исследуя способы повышения эффективности современной системы образования, допускал возможность качественного скачка, который может произойти, если перед школами будет поставлена новая образовательная цель. Такой целью, по его словам, является «осознающий себя, внутренне мотивированный, быстро мыслящий, ориентированный на решение проблем и готовый к риску человек, действующий совместно с другими людьми, ... в достаточной мере вооружённый знаниями, толерантный и социально ориентированный» [176. С. 113].
Сегодня эта цель становится основным вектором развития образования, которое принято описывать как практико-ориентированное, нацеленное на подготовку обучающегося ребёнка к жизненным реалиям и запросам практической деятельности, и в то же время личностно-ориентированное, то есть сфокусированное на обучающемся ребёнке во всём своеобразии его возможностей и интересов.
Эти два внутренне связанных и взаимодополняющих направления педагогического процесса были очерчены ещё на рубеже Нового времени в трудах М. Монтеня, позднее их касался в своих педагогических произведениях Ж-Ж. Руссо [112], а затем в романе, посвященном теме воспитания и становления личности, В. Гёте [19]. Уже в письме «О воспитании детей» [65] М. Монтень построил чёткую педагогическую стратегию, которую можно было бы назвать центрированной на ребёнке и ориентированной на практическое, жизненное применение полученных знаний.
Монтень хочет, « чтобы воспитатель ... отказался от обычного приема и чтобы с самого начала, сообразуясь с душевными склонностями доверенного ему ребенка, предоставил ему возможность свободно проявлять эти склонности, предлагая ему изведать вкус различных вещей, выбирать между ними и различать их самостоятельно, иногда указывая ему путь, иногда, напротив, позволяя отыскивать дорогу самому» [С. 77]. По мнению Монтеня, педагог должен отказаться от привычного монолога и предоставить слово своему ученику. О том, насколько эффективным оказалось обучение, он сможет судить «не по показаниям памяти своего питомца, а по его жизни». Важно, чтобы ученик научился не столько отвечать уроки, сколько претворять их в жизнь, «повторять в своих действиях».
Чрезвычайно созвучны этим словам мысли, высказанные двумя веками позже другим философом, Л. Толстым. В его педагогических трудах возникает концепция школы, которая может отвечать на « вопросы, поставленные жизнью» [123, 124, 125] и следовать за интересом ученика, опираясь на его опыт, чтобы «его душевные силы были в наивыгоднейших условиях» [125. С.190].
Такая школа была построена Л. Толстым в Ясной Поляне и приобрела известность в 60-х годах 19 столетия [126]. А несколькими десятилетиями позже, в двадцатых годах прошлого века, тот же принцип активного обучения, основанного на исследовании, опыте, практической деятельности и направленного на развитие способностей ребёнка и воспитание его личности «к свободе», был реализован в педагогической системе немецкого мыслителя Р. Штейнера [33, 34, 148]. Он стал фундаментальным для основанной в 1919 году в Штутгарте Свободной вальдорфской школы [15]. В это же время развивала и воплощала в практику свои идеи в Италии врач и педагог М. Монтессори. В педагогике Мон-тессори учителю отводилась роль «фасилитатора» и сотрудника, организующего условия для активного и инициативного субъекта обучения - ребёнка [59,141].
Гуманистический путь развития педагогики был поддержан параллельным процессом в психологической науке и психотерапевтической практике, развернувшимся во второй половине 20 века. Основными и безусловными ценностями в этой сфере стала самоактуализация личности, то есть самореализация и целостность, принятие человеком себя во всей уникальности собственной индивидуальности [111, 138]. Самоактуализация состоит в стремлении индивида развиваться в направлении всё большей самодостаточности, зрелости и компетентности. Это движение не предполагает внешнего контроля и является самообусловленным. В соответствии с таким пониманием процесса индивидуального развития К. Роджерс сформулировал ряд идей в области обучения, связанных с его ролью в становлении личности. Смысл учения, по мнению Роджерса, не в усвоении знаний, а в изменении внутреннего чувственно-когнитивного опыта ученика, связанного со всей его личностью. Обучение, так же как и психотерапия строится на основе «помогающих отношений» [136]. Педагог, как психолог и психотерапевт, отходит на второй план и занимает подчёркнуто недирективную позицию, становясь «фасилитатором», как и в системе Монтессори.
Новаторские педагогические начинания, давшие начало движению «новой школы», послужили образцами, которые реализуются и сегодня в современных вальдорфских [9, 40], монтессорианских [141] и толстовских школах [45] за рубежом и в России, а также получили развитие в иных разнообразных формах. Принцип личностной ориентации и индивидуализации обучения положен в основу педагогики сотрудничества, «Школы самоопределения» [129,130] и ряда других [5,24]. Выстраивание образовательной деятельности в школе как совместный личностный рост учителей и учеников [94] опирается на традицию отечественной психологии подходить к человеку как к исходной целостности, обладающей ни к чему не сводимой уникальностью и ценностью [69].
Современной школой был воспринят и другой импульс, мощно проявившийся ещё в начале прошлого столетия, благодаря Д. Дьюи, - идея практического наполнения учебного процесса, направленного на получение конкретного и полезного результата и осуществлённого в форме решения реальной жизненной задачи, то есть, в проектной форме. Для него учение - это, прежде всего, активный процесс, основанный не на внедрении знаний извне, а на органической ассимиляции их обучающимся ребёнком, исходящей изнутри [30]. Д. Дьюи, как и другие педагоги, ориентировавшиеся на способности и жизненный опыт ученика, считал ребёнка центром образовательного процесса, «солнцем, вокруг которого вращаются средства образования» [31.С.41]. Как подчёркивает Дьюи, «в школе жизнь ребёнка становится всё определяющей целью» [31. С42]. Задача обучения - содействовать жизни и помочь ученику научиться приспосабливаться к людям и работам. А для этого необходимо обучение «посредством делания» [32. С.46]. Такое обучение, в котором ученик, встречаясь с реальными жизненными ситуациями проблемного характера, мог бы определить суть проблемы и самостоятельно найти способ решения. Проектный подход, заявленный Дьюи, в тогдашней российской школе во многом реализованный П.П. Блонским, [8] становится наиболее популярным в современном отечественном образовании, внедряющем исследовательские (или продуктивные) методы обучения [57, 153].
Таким образом, существует преемственность в развитии и реализации гуманистического импульса в образовании. С одной стороны, это проявляется в единстве мысли носителей этого импульса, отдалённых друг от друга и культурно, и исторически. С другой - в постановке личности ученика в центр образовательного процесса и одновременно в наполнении этого процесса действием и живой практикой [4,13, 17, 24, 26,50, 91, 118, 119, 131, 132,139], что позволяет говорить об утверждении новой образовательной концепции. «Под старой концепцией образования подразумевалось, что образование - это процесс и система, инвестиции и надежда. В соответствии с новым определением, образование ориентировано на достижение результата и имеет место лишь тогда, когда процесс обучения результативен» [165. р. 8].
Использование портфолио в качестве инструмента оценивания образовательных достижений в условиях профильного обучения
Дальнейшим важным шагом в процессе освоения и широкого использования портфолио в качестве средства оценивания индивидуальных достижений учащихся в профильном обучении должно стать определение специфики профильного обучения и создание отвечающей ей модели портфолио на основе универсальных структурных компонентов, выявленных при анализе мировой практики. Это поможет обеспечить подвижность и вариативность в построении различных вариантов портфолио и в то же время непрерывность и преемственность в работе с портфолио на разных образовательных этапах и в разных образовательных учреждениях.
Согласно Концепции профильного обучения на старшей ступени общего образования основной его задачей является «создание системы специализированной подготовки в старших классах общеобразовательной школы, ориентированной на индивидуализацию обучения и специализацию обучающихся, ...отработки гибкой системы профилей и кооперации старшей ступени школы с учреждениями начального, среднего и высшего профессионального образования» [48. С.259]. Профильное обучение становится средством дифференциации и индивидуализации обучения, позволяющим за счёт изменений в структуре, содержании и организации образовательного процесса учитывать склонности и способности учащихся, создавать условия для обучения старшеклассников в соответствии с их интересами и намерениями в отношении продолжения образования. Таким образом, профильное обучение направлено на реализацию личностно-ориентированного учебного процесса, оно существенно расширяет возможности выстраивания учеником индивидуальной учебной траектории и реализации её не только внутри отдельного образовательного учреждения, но и в широком образовательном пространстве за его стенами.
Среди основных целей перехода к профильному обучению, определённых концепцией, хотелось бы выделить следующие: Создание условий для существенной дифференциации содержания обучения старшеклассников с широкими и гибкими возможностями построения школьниками индивидуальных образовательных программ; Содействие установлению равного доступа к полноценному образованию разным категориям обучающихся в соответствии с их способностями, индивидуальными склонностями и потребностями; Расширение возможности социализации учащихся, обеспечение преемственности между общим и профессиональным образованием, более эффективная подготовка выпускников школы к освоению программ высшего профессионального образования.
Именно эти ключевые векторы профильного обучения являются показательными для нашего исследования, потому что уже стратегические задачи и цели профилизации позволяют увидеть, что обычный традиционный арсенал образовательных технологий оказывается недостаточен для их решения. Во-первых, принятая сегодня система контроля и оценивания учебных достижений ни в коей мере не является личностно-ориентированнои, направленной на определение индивидуальных склонностей и потребностей ученика. Она позволяет установить степень соответствия его достижений установленным стандартам, не раскрывая всего диапазона возможностей ученика и оставаясь индифферентней к его интересам.
Во-вторых, традиционные способы и формы организации учебной работы не готовят школьника к возможности формирования и реализации индивидуальной учебной программы, требующей высокой степени самостоятельности, ответственности и умения адекватно оценивать собственные результаты. И, наконец, коммуникация между общим и профессиональным образованием на сегодняшний день затруднена, поскольку отсутствуют способы прозрачного представления выпускника школы учреждениям профессионального образования. Предъявляемые им документы не могут свидетельствовать о правильности его профессионального выбора, его ориентации на дальнейшую профессиональную практику и готовности к освоению программ высшего образования, к новым формам учебной деятельности: исследовательской и информационной самостоятельности, способности к целеполаганию и рефлексии, коммуникативных умениях. О дефиците именно такой информации об абитуриенте неоднократно заявляло вузовское сообщество. Следовательно, необходим новый инструмент контроля и оценивания (включая самооценивание), который может способствовать решению рассмотренных задач. Анализ мирового опыта использования портфолио в разных образовательных сферах продемонстрировал, что портфель индивидуальных достижений относится к разряду таких инструментов. Поскольку именно портфолио позволяет не только зафиксировать некоторый этапный учебный результат, зачастую случайный, как часто бывает при любых формах экзаменационной проверки, но проследить «образовательную историю» учащегося, осуществить долговременный мониторинг его развития в процессе обучения, а значит дать основания для прогнозов и осмысленного планирования дальнейшей образовательной траектории.
Одна из основных функций портфолио это как раз выявление индивидуальных способностей и запросов ученика. Работа с портфолио формирует у учащегося привычку к рефлексии своей учебной деятельности, оценке и планированию её результатов, без чего невозможно обучение по индивидуальным программам в школе и успешная перестройка на новое содержание и новые формы работы в высшем учебном учреждении. Поэтому можно сделать обоснованное заключение о том, что портфолио - инструмент близкий идеям и целям профильного обучения, направленного на дифференциацию и индивидуализацию образовательного процесса, и его использование может эффективно помочь их достижению.
Поскольку профилизация обучения предполагает его институциональные изменения, следует более подробно определить их содержание и разработать такую модель портфеля индивидуальных достижений, которая максимально восполнила бы возникшие при этом дефициты и соответствовала бы новым структурам и формам.
Начнём рассмотрение профилизации обучения с аспекта возможных форм её организации. Концепция профильного обучения предлагает две основные формы.
Модель внутришкольной профилизации. Согласно Концепции Общеобразовательное учреждение может быть однопрофильным, многопрофильным либо в целом не ориентироваться на конкретные профили, но за счёт значительного числа курсов по выбору предоставлять школьникам возможность в полной мере осуществлять свои индивидуальные профильные образовательные программы, включая в них те или иные профильные и элективные курсы. При этом помимо традиционной класс-комплектной формы возникает гибкая система многообразных учебных межклассных, а в случае элективных курсов, и межпараллельных учебных групп [36, 37].
Сегодняшняя школьная документация, полностью ориентированная на сопровождение предметно-урочной организации отдельных класс-комплектов, существующих, по сути, автономно, не может охватить такую сложную разветвлённую систему как многократное перераспределение учеников одного класса по разным учебным группам. И она абсолютно не приспособлена для сопровождения отдельного ученика, реализующего индивидуальную учебную программу. В то же время портфолио как инструмент индивидуально-ориентированный может компактно и в тоже время полно представить информацию о прохождении индивидуального учебного плана. Для этого он должен включать раздел, фиксирующий курсы, выбранные учеником, их объём, форму и достигнутые результаты [61].
Описание хода эксперимента по введению портфолио и его методической поддержки
Поскольку первый этап эксперимента выявил проблему отсутствия у участников эксперимента единого подхода к оцениванию материалов портфолио и стандартизированной критериальной базы, автором исследования был предложен в качестве возможного образца вариант, построенный на основе анализе вариантов критериального оценивания, рассмотренных в параграфах 1 и 2 первой главы. А также учитывающий опыт экспертного оценивания учебных проектов и исследований на Московском Городском Конкурсе проектных и исследовательских работ [23], критерии оценки портфолио проекта «Мой выбор», разработанные для городского конкурса г. Тольятти [71], и критерии оценивания конкурсных работ школьников, разработанные на кафедре методики преподавания истории МГЛУ НОА МОШ «Интеграция для 21 века» К. Митрофановым и И. Уколовой. Именно такой перечень моделей оценивания позволяет охватить всё разнообразие творческих работ учащихся: проектные, исследовательские, собственно творческие.
Анализ перечисленных материалов позволяет выделить наиболее значимые критерии, используемые при оценивании работ школьников, поскольку, несмотря на разнообразие тем и направленности рассматриваемых работ (гуманитарную, политехническую, социальную), уровня проведения конкурсов, состава экспертов, общая ориентация оценивания и выбор основных критериев обнаруживают достаточную согласованность. Возможная схема для экспертной оценки различных видов проектных и исследовательских работ, включённых в портфолио ученика, в случае, когда экспертиза проводится самой школой или экспертной группой в МОС может быть следующей: Критерии: 1. ТЕМА - формулировка цели, планирование её реализации, соответствие проекта заявленной цели и плану . от 0 до 5 баллов 2. МАТЕРИАЛ - оригинальность и ценность собранного материала, уме ние находить адекватные источники информации. От 0 до 10 баллов 3. ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЕ МАСТЕРСТВО - проработанность идеи, глу бина анализа собранной информации, умение делать аргументировать выводы. От 0 до 10 баллов 4. СТРУКТУРА и КОМПОЗИЦИЯ - структурированность текста, логика и последовательность работы. от 0 до 5 баллов 5. ОФОРМЛЕНИЕ РАБОТЫ - адекватные способы представления мате риала, графики, диаграммы, наличие справочного аппарата, сносок, библиографии. г От 0 до 5 баллов 6. ОБЩЕЕ ВПЕЧАТЛЕНИЕ (самостоятельность, новизна, язык и стиль из ложения) От 0 до 10 баллов Итоговый результат - суммарное количество набранных баллов. Полученное число баллов может конвертироваться в пятибалльную систему и суммироваться с другими баллами по данному разделу. Модель зачётной (творческой) книжки ученика - текущий документ, обеспечивающий работу с портфолио. Поскольку первый этап эксперимента показал целесообразность введения текущего документа, оформляющего портфолио школьника, разработчики включила в пакет рекомендуемых материалов модель зачётной книжки старшеклассника, обучающегося по индивидуальному учебному плану. Подобный документ позволяет полностью аккумулировать информацию о школьных и внешкольных образовательных достижениях ученика, которая позже будет компактно представлена в итоговом документе портфолио. Кроме того, личная зачётная книжка помогает школьнику самостоятельно следить за своими успехами и контролировать выполнение учебных планов. Зачётная книжка, разработанная автором исследования, имеет следующую структуру: - Титульная (паспортная страница) - фиксирует ФИО учащегося, название и номер общеобразовательного учреждения, класс, дату выдачи документа. Заверяется подписью учащегося, подписью заместителя директора и печатью образовательного учреждения. - Курс по выбору - указывается название курса и фамилия педагога, руководившего курсом, а также фиксируются номера и даты текущих либо итоговых заданий, выполненных учеником и их результаты. Каждая запись подтверждается подписью педагога. Внизу страницы помещается итоговая отметка. - Дневник проекта - имеет структуру, аналогичную только что рассмотренной. На странице размещается та же таблица, что и на странице «Курс по выбору». Кроме этого делаются следующие записи: оценка работы над проектом, оценка продукта проектной деятельности, оценка презентации, итоговая оценка и подпись педагога. - Замечания педагога - страница предназначена для комментариев и рекомендаций руководителя проектной работы учащегося. - Олимпиады и конкурсы; Практики - на этой странице размещаются две таблицы, фиксирующие информацию об участии ученика в олимпиадах и конкурсах различного уровня как внутри, так и вне школы, а также о пройденных им различного вида практиках. Таблицы организованы так же, как в итоговом документе портфолио, представленном выше. - Индивидуальный учебный план - на странице размещены две таблицы, фиксирующие инвариантную и вариативную часть (включая проекты) индивидуального учебного плана ученика. Информация заверяется подписью классного руководителя В случае отсутствия у школьника индивидуального учебного плана соответствующая страница в зачётной книжке отсутствует. Предлагаемая зачётная книжка совмещает функции дневника достижений и индивидуального учебного журнала. Она позволяет собрать воедино и представить полную информацию об учебной деятельности конкретного учащегося, которая фрагментарно отражена целым рядом школьных документов, не покрывающих тем не менее всего ассортимента учебных курсов, имеющих профильную направленность. Таким образом, зачётная книжка не только значительно облегчает мониторинг учебных достижений ученика, но и компенсирует дефи-циты школьной документации, возникающие при введении профилизации. Полностью «Зачётная книжка» представлена в приложении.
Представленный комплекс материалов и рекомендаций стал ответом на запросы участников эксперимента, выявленные в результате наблюдения за его ходом и проведённого анкетирования. Он обеспечил преемственность при введении либо продолжении работы с портфолио на старшей школьной ступени после завершения предпрофильной подготовки и начале профильного обучения на следующем этапе эксперимента. А также закрепил модель портфолио, которая отражает динамику учебной и творческой активности ученика, характер предпрофильной подготовки и может учитываться как в качестве составляющей суммарного рейтинга ученика, так и независимо от него, как количественная и качественная накопительная оценка образовательных достижений.
Условия эффективного использования портфолио в качестве инструмента оценивания достижений учащегося
Вопрос о назначении портфолио, спектре его влияния и возможностях его использования, возможно, стал наиболее важным для участников эксперимента. Анализ путей, по которым они пошли, реализуя идею портфолио в практике работы школы на этапе предпрофильной подготовки, позволяет сделать следующие выводы.
Большинство участников эксперимента использовало портфолио в соответствии с изначальной установкой, то есть в качестве составляющей образовательного рейтинга ученика. Но практика работы с портфолио показала, что его возможности влиять на учебную деятельность ученика значительно шире. Более того, эффект от введения портфолио сказывается также и на деятельности учителя и школы в целом: работа с портфолио приводит к модификации учебного процесса, стимулирует развитие таких перспективных форм, как проектная и исследовательская деятельность, внутришкольные и межшкольные конференции и конкурсы. Портфолио меняет отношение ученика к своему труду и его результатам, оказываясь действенным и актуальным не только в момент зачисления на профиль и завершения предпрофильной подготовки, но и на длительном этапе обучения. Поэтому в «Положении о портфолио», принятом в Крапи-винском районе Кемеровской области, несмотря на жёсткое и узкое определение цели создания портфолио как отражения работы ученика «по процессу предпро-фильного образования», задачи использования портфолио понимаются широко и гибко. Выделяется целый комплекс задач, выводящих работу с портфолио за рамки собственно предпрофильной подготовки и процедуры конкурсного набора в профильные классы, таких как: - поддерживать высокую учебную мотивацию школьников; - поощрять их активность и самостоятельность, расширять возможности обучения и самообучения; - развивать навыки рефлексивной и оценочной (самооценочной) деятельности учащихся; - формировать умение учиться - ставить цели, планировать и организовывать собственную учебную деятельность; - содействовать индивидуализации образования школьников; - закладывать дополнительные предпосылки и возможности для успешной социализации. Показательным можно считать опыт Якутии, где введение портфолио вызвало активную поддержку и заинтересованность. В эксперимент успешно включились ученики и учителя городской и сельских школ. Причём в сельских школах не возникала ситуация конкурса при зачислении в профильные классы, но портфолио стал средством наблюдения и поддержки образовательных достижений школьников, способом презентации их успехов. Влияние портфолио на учебную активность учеников было признано настолько очевидным, что в школах Хангаласского улуса учителя приняли решение о сборе учительского портфолио, поддерживающего их рабочую мотивацию. По инициативе директора школы № 1 в школе начата работа по адаптации французской модели портфолио для начальной школы. Педагоги, участвующие в эксперименте, считают, что введение портфолио повышает ответственность родителей и учеников. В ряде школ с 5-го класса каждый ученик получает «Книжку достижений ученика», в которую классные руководители ежегодно записывают все достижения ученика. Отмечается, что образовательный рейтинг ученика - такое понятие, введение которого в школьный обиход становится мощной мотивирующей и стимулирующей составляющей образовательной среды. Причём портфолио снижает степень риска и возможность принять неправильное решение при распределении ученика на профиль вне зависимости от того, возникает конкурс при наборе или нет. Подчёркивается, что при отсутствии конкурса в профильные классы или в условиях малокомплектной сельской школы портфолио служит материалом, позволяющим более обоснованно предложить направление (профиль) обучения, в зависимости от характера представленных материалов. Чрезвычайно ценным для разработчиков эксперимента является результат введения портфолио в гимназии №1518 г. Москвы, в которой он не связывался с предпрофильной подготовкой и моментом выбора профиля обучения, а использовался для отслеживания личных достижений учеников в дополнение к традиционным формам оценивания качества обучения. В результате портфолио стал действенным педагогическим инструментом модернизации школьного образования. Поскольку, по мнению педагогов гимназии, он помогает решить такие важные педагогические задачи, как: - развитие мотивации к учению; - содействие творческому отношению к учебной работе; - формирование навыков рефлексивной и оценочной деятельности учащихся; - усиление индивидуализации образования; - накопление конкурентных преимуществ учащихся, способствующих успешной социализации. Педагоги различных образовательных учреждений (гимназии № 1518, школ № 548, № 1060 г. Москвы, гимназии «Горностай» г. Новосибирска и др.) пришли к важным выводом по поводу влияния новой формы оценки достижений учащихся на образовательную стратегию и организацию учебного процесса школы, которые можно представить в следующем виде: Введённая шкала оценки успешности учеников стимулирует педагогический коллектив и отдельных учителей к пересмотру своего отношения к различным видам деятельности в гимназии и за её пределами. Заметно растёт уровень проектной и исследовательской деятельности учащихся. Участие учащихся в различных внешкольных образовательных мероприятиях, особенно Всероссийских, Международных проектах и конференциях, становится для них мощным стимулом к развитию, так как позволяет им проверить свои возможности в среде сверстников, но в новом контексте, а также развивает умение презентировать полученные результаты и поддерживать эффективную коммуникацию. Практически все школьники, принимавшие участие в таких конференциях, высоко оценивают полученный опыт и поддерживают продолжение намеченной стратегии. Наблюдения и выводы, сделанные в процессе внедрения портфолио в учебный процесс, поддерживают предположение о широких возможностях его использования. Портфолио использовался не только в качестве инструмента, обеспечивающего отбор при формировании профильных классов и помогающего учащимся сделать обоснованный выбор профиля дальнейшего обучения, но и для отслеживания и оценки всего спектра индивидуальных образовательных достижений учащегося, и, прежде всего, достижений в приоритетных современных активных видах учебной деятельности. Кроме того, выявлен двойной эффект использования портфолио: стимулирование учебной активности ученика и педагогической активности педагогического коллектива, поиска новых организационных решений повышения уровня педагогического профессионализма. Портфолио стал привычным для учителей, которые используют эту методику в ходе аттестации. Важно отметить, что по такой же логике произошло расширение сферы использования портфолио от портфолио школьника к портфолио педагога в ряде экспериментальных регионов, например, в Калининградской области или в Якутии, где было предложено учитывать его при аттестации учителей. Подтвердив эффективность портфолио при отборе учеников в ситуации дифференцированного обучения, педагоги обнаружили, что возможности портфолио гораздо шире, чем просто процедура отбора. Был выявлен его мощный мотивационный ресурс.
Портфоліо учня - незамінний порадник учителя, який є носієм інформації про учня як особистість. Портфоліо може стати путівником класного керівника, допоможе належним чином організувати свою діяльність, надасть можливість творчо підійти до розв'язання поставлених завдань. Контроль та оцінювання навчальних досягнень школярів - тема актуальна, і тому постійно обговорюється. Зазвичай увага зосереджується навколо форм та методів зовнішнього контролю, тобто того, що здійснює вчитель. А як, у якій формі подається учню зростання рівня його знань? Чи ставимо ми перед собою завдання навчити дитину самостійно визначати власні навчальні досягнення і проблеми та намічати шляхи їх розв'язання? Що тут може і повинна зробити початкова школа? І ще один бік проблеми - поінформованість батьків. Вони мають знати, з чого складаються, на основі яких критеріїв визначається узагальнена оцінка, чи рівень навчальних досягнень учня з кожного предмета. Який спосіб роботи з батьками тут доречний і ефективний? Пропонований матеріал не є відповіддю на всі означені запитання. Однак система роботи зі створення Портфоліо учня демонструє один з можливих варіантів розв'язання проблеми. Портфоліо учня – результат творчої педагогічної діяльності вчителя, яка спрямована на тісний зв'язок між вчителем, батьками та учнем. Результатом роботи досвідченого педагога повинно стати відчуття учнем своєї успішності, інтелектуальної спроможності. Недаремно П. Блонський сказав: « Завдання школи – навчити жити. Ми повинні виховати людину, здатну створити своє особисте життя». При оформленні Портфоліо учня, для зручності, отриману інформацію можна поділити на такі розділи: 1. Я особистість! 2. Презентація. 3. Творчий розвиток. 4. Я досягну успіху! 5. Проектна робота. 6. Мені вдається! 7. Досягнення. В розділ «Я особистість!» можна помістити дані про учня ( дата народження, адреса, анкети, що містять інформацію про родину учня …) Наступний розділ « Презентація» - самоаналіз та самооцінка учня. Розділ «Творчий розвиток» розкриває динаміку особистісного розвитку учня, допомагаючи відслідити результативність його діяльності як у кількісному, так і в якісному плані. Сюди можна вкладати усі контрольні та творчі роботи учня: твори, перекази, малюнки, результати медичних і психологічних обстежень тощо. Цей розділ «Я досягну успіху!» створюється в процесі вивчення будь-якої теми, розділу, навчального курсу, а також позаурочної діяльності. Під заголовком «Проектна робота» доцільно розмістити матеріали пов’язанні з написанням рефератів, науково-дослідних робіт… Наступним розділ може мати назву «Мені вдається!» - прослідковується якість виконання певного виду діяльності: здобуття інформації, аналіз конкретних ситуацій, ігрових моментів, творчих завдань … До останнього розділу «Досягнення» , який сприяє підвищенню власного «Я» учня і відображає його успіхи, можна помістити похвальні грамоти, листи-подяки, табель успішності тощо. ЗДРАСТУЙ, ШКОЛО ! 1. Моя дитина. (Розповідь про свою дитину як росла дитина до школи, який в неї характер, звички, як спілкується з людь¬ми, що любить і що не любить...) 2. АНКЕТА 1. Прізвище, ім'я та по батькові дитини. 2. Дата народження. З. Відомості по батьків ( П.І.Б., де працюєте, ким, телефон ). 4. Домашня адреса, телефон. 5. Скільки дітей у сім’ї до 18 років? (П.І.Б. ,рік народження.) 6. Чим найбільше любить займатися дитина? 7. Чи любить дитина читати? а) читає сама; б) примушуємо; в) читає в присутності дорослих. 8. Протягом якого часу Ваша дитина може працювати зосереджено? 9. Як поводиться серед дітей? а) активно; б) пасивно; в) сором'язливо. 10. Назвіть індивідуальні особливості дитини. 11. Хто в сім'ї займається вихованням дитини? 12. Що любить робити дитина по господарству? 13. Чи караєте Ви свою дитину? а) так; б) ні. 14. Чи дивиться дитина телевізор? Які передачі? Як часто? 15. Як Ви вважаєте, чи потрібні свята в класі ?Які саме? 16. Чи охоче дитина йде до школи? Якщо ні, чому? 17.Що дитині подобається (не подобається) в школі? Діагностування На початку навчального року класний керівник замислюється над питанням: «Як краще побудувати роботу з учнями?» Але щоб спланувати діяльність, необхідно знати особливості темпераментів учнів класу, проаналізувати специфіку колективу. У цій ситуації стане в пригоді педагогічне діагностування. Діагностування полягає у комплексному вивчені окремих учнів і класу в цілому. За допомогою діагностичних методик учитель отримує дані про якість виховання, навчання школярів, аналізує і оцінює інформацію, проводить коригувальну роботу, прогнозує розвиток педагогічного процесу і поведінку учнів. Педагогічна діагностика (вивчення процесу і результатів навчання, і виховання) важлива завдяки тому, що забезпечує зворотній зв'язок у педагогічній системі. Вона необхідна для оптимальної організації педагогічного процесу. Наука виділяє такі функції педагогічної діагностики: контрольно-коригувальну, прогностичну виховну. Перша полягає в одержанні даних і коригуванні процесу виховання; друга — у передбаченні, прогнозуванні змін у розвитку учнів; третя забезпечує можливість впливати на учнів. Значна кількість отриманих у результаті діагностування даних доводиться до відома учнів і обговорюється. На підставі отриманої інформації будується виховна робота. Для того щоб здійснити індивідуально-особистісне діагностування учнів, необхідно: > спрямовувати увагу на особливості процесу психічного розвитку кожного учня; > порівнювати отримані результати діагностування із попередніми з метою виявлення змін; > спостерігати за учнями впродовж усього навчального процесу; >прагнути виявити наявний рівень розвитку особистості, а також передбачати можливі напрями розвитку дитини; > вивчати і особистість, і колектив; > спрямовувати увагу на розв'язання певних педагогічних задач; > виявляти педагогічний оптимізм; > досліджувати розвиток учнів у природних умовах навчально-виховного процесу. Діагностика особистості учня Прикрась портрет Учням пропонується намалювати власний портрет, прикрасив¬ши його рамку різноманітними предметами. Ті предмети, які учень включив у рамку, становлять для нього найбільший інтерес. Мої уподобання Учням пропонується продовжити речення: Мій улюблений колір... Мій улюблений день тижня... Мій улюблений фільм... Мій улюблений співак... Моє улюблене дерево... Моя улюблена книга... Незвичайна історія про... Учні молодших класів дуже люблять вигадувати та фантазувати, можливо, тому й захоплюються складанням різноманітних історій, казок тощо. Запропонуйте учням написати оповідання на якусь тему, наприклад «Пригоди мого портфеля», «Незвичайні історії лісової школи», «Як я навчався у чарівній школі», «Незвичайна історія про те, як...» тощо. У таких творах діти розповідають про свої радості, біди, тривоги, переживання, захоплення. Дозвольте дітям самостійно обрати тему своєї історії. Написання таких творів допоможе учням боротися зі своїми негативними емоціями, невпевненістю, страхами. Розмальовка Дітям пропонується аркуш нелінованого паперу, на якому намальовано 10 кружечків. У кожний кружечок вписано або намальовано щось зі шкільного оточення: книга, щоденник, ручка, спортзал, математика, дошка, домашнє завдання, учитель, дзвоник, олівець. Завдання дитини — зафарбувати кружечки у певний колір. У залежності від того, яким кольором зафарбовані кружечки, можна зробити висновок про те, як дитина ставиться до того чи іншого предмета, які емоції він викликає у школяра. Фотограф Таку діагностичну методику доцільно використовувати наприкінці навчання у 1 класі. Дітям пропонується «зробити знімок свого класу», але замість фотографій у кружечках записати імена однокласників у довільному порядку, включаючи власне ім'я. Така «фотографія» дасть змогу педагогу побачити, як почувається дитини у класі, наскільки вона прийнята чи не прийнята колективом, є найближчими друзями, від кого учень тримається осторонь, КИМ уявляє себе у колективі. Про все це розкаже розміщення імен на аркуші. Мій улюблений навчальний предмет Учням пропонується список предметів, які він вивчає. Проти кожного предмета намальовані три обличчя: сумне, нейтральне, усміхнене. Завдання дитини — замалювати обране обличчя. Таким чином класний керівник може дізнатися, на яких предметах учень почувається тривожно чи радісно, які його не зацікавлюють. У школі майбутнього Дітям пропонується самостійно обрати предмети, які вони візьмуть із собою у школу майбутнього зі школи сьогоднішньої. Для цього їм роздаються аркуші з переліком шкільних предметів, навпроти кожного діти мають поставити знаки «+» або «-». Залежно того, який знак поставить учень, педагог може зробити висновок, що дитину задовольняє, викликає радісні емоції, а що, навпаки, тривожить, навіює страх. Автопортрет Таку діагностику краще проводити наприкінці 4 класу, вона допомагає визначити самооцінку учня. Вчитель говорить учням про те, що вони закінчують 4 клас, скоро у них з'являться нові вчителі, але йому як першому вчителю хотілося б залишити про клас щось на згадку. Учитель пропонує учням написати власний портрет у словесній формі. Методи дослідження Педагог може використовувати різні методи діагностування. Спостереження — цей метод універсальний. Він найбільш до¬ступний і надає багато інформації про учнів. Але спостереження має бути методично грамотним. Виділяють такі різновиди спостереження: збирання, описування фактів, випадків, особливостей поведінки учнів. Метод потребує визначення мети й об'єкта спостереження (які якості й особливості необхідно вивчати), а також тривалості спостереження і способу фіксації результатів. Спостереження дає можливість бачити учня в природних умовах. Анкетування забезпечує вчителя інформацією про особисті риси, цінності, стосунки, можливу діяльність учнів. За формою анкети бувають відкриті (учень дає довільну відповідь) і закриті (коли слід обрати варіант серед запропонованих відповідей). Аналіз різних документів, наприклад бібліотечного формуляра, медичної карти. Цей метод дає змогу виявити ті індивідуальні особливості учня, які дитина (через сором'язливість чи з інших причин) може приховувати. Соціометрія - галузь соціальної психології, що вивчає міжособистісні стосунки, приділяє увагу їх кількісному показнику. Тест — стандартизований іспит, «прилад», що вимірює риси та особливості учня, які цікавлять учителя. Є тести, що виявляють рівень інтелекту особистості, тести на спеціальні здібності і тести-дослідження. Інші базуються на самописі або складаються з ряду запитань (опитувальники). Частина тестів використовують проективні методики (доповнення незакінченого речення, завершення оповідання, історії, тлумачення будь-якої події, ситуації"). Бесіда — протікає у вигляді невимушеного спілкування з метою отримання інформації за допомогою запитань. Під час бесіди можуть бути виявлені особливості характеру, мотивації поведінки, факти біографії та ставлення до них, оцінювання різних життєвих ситуацій. Правила проведення бесіди: > вдало обирати час і місце бесіди; >починати спілкування з математики, приємної учневі, щоб він охоче залучився до розмови; >враховувати, що під час розмови ми отримуємо необ'єктивний факт, а думку дитини. Тести для визначення інтелектуального рівня дитини Вам запропоновані тести для визначення інтелектуально¬го рівня дитини. Скористайтеся запропонованими завданнями і Ви зможе¬те самостійно перевірити дитину за такими критеріями: УВАГА — дитина виконує завдання, не відволікаючись, у продовж 15 хвилин; знаходить 5-6 розбіжностей між предметами; утримує в полі зору 8-10 предметів; виконує самостійно, швидко й правильно завдання за запропонованим зразком; точно копіює візерунок або рух. ПАМ'ЯТЬ — дитина запам'ятовує 8-10 малюнків; читає напам'ять літературні твори, вірші, що містять сюжетні картини; точно повторює текст із 3-4 речень. МИСЛЕННЯ — дитина визначає послідовність подій, складає розрізану картинку з 9-10 частин; знаходить та пояснює невідповідності на малюнках; знаходить пояснює розбіжності між предметами та явищами; знаходить серед запропонованих предметів зайвий, пояснює свій вибір. МАТЕМАТИЧНІ ЗДІБНОСТІ — дитина називає числа в прямому й зворотному порядку; співвідносить цифру й кількість предметів; складає й розв'язує задачі на одну дію на додавання та віднімання; користується арифметичними знаками дій;вимірює довжину предметів за допомогою умовної міри;орієнтується на аркуші паперу; визначає час за годинником. РІВЕНЬ МОВНОГО РОЗВИТКУ — дитина правильно вимовляє всі звуки; визначає місце звуку в слові; використовує в своїй мові складні речення різних видів; складає оповідання за сюжетною картинкою (або серією картинок), а також з власного досвіду (щонайменше з 6-7речень); складає речення з 5-6 слів, ділить прості речення на слова, а слова на склади. ДРІБНА МОТОРИКА — дитина вільно володіє олівцем і пензликом при різних прийомах малювання; відтворює на малюнку декілька предметів, поєднуючи їх єдиним змістом; штрихує або розфарбовує малюнки, не виходячи за контури; орієнтується в зошиті в клітинку або в лінійку; передає на малюнку точну форму предмета, пропорції, розташування частин. ЗНАННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ — дитина називає своє ім'я та прізвище, ім'я та по батькові, ім'я та по батькові своїх батьків; назву свого рідного міста (села), столиці, батьківщини; послідовність пір року, часу доби, днів тижня; називає весняні, літні, осінні, зимові місяці; відрізняє хижих тварин від травоїдних, перелітних птахів від тих, що залишаються на зимівлю, садові квіти від польових, дерева від кущів; називає всі явища природи. Пам'ятайте, що Ваші заняття з дитиною мають відбуватися за умови позитивного ставлення обох сторін. Якщо дитина не налаштований займатися, відкладіть урок до наступного разу. Ці тести допоможуть Вам отримати уявлення про те, який обсяг знань, умінь та навичок повинна мати дитина 6-7років, які здібності дитини мають достатній рівень, а над чим необхідно ще попрацювати. Тест «Я люблю школу» 1.Перше вересня — це: а) початок нескінченного уроку, який називається «навчальний рік»; б) перший із 270 днів, коли, крім мами і тата, тебе виховує ще й учитель; в) свято. 2. Сидячи на уроці, ти думаєш: а) «І чого урок триває 45, а не 4—5 хвилин?»; б) «Добре живеться страусам: їм не треба вчити математику»; в) «Як чудово, що я можу вчитися!». 3. Коли мама зранку будить до школи, тобі здається, що: а) мусиш збиратися на війну; б) краще б інопланетяни забрали тебе на планету, де немає шкіл; в) чарівна фея запрошує тебе до казкового Королівства Знань. 4. Ти виконуєш домашні завдання: а) переглянувши мультики і художні фільми; б) після сотого маминого запитання: «Ти уроки вивчив?»; в) відразу прийшовши зі школи. 5. Найголовніше в школі: а) щоб учитель не викликав до дошки; б) не розбити м'ячем вікно; в) уважно слухати вчителя на уроці. 6. Якби тобі дозволили винести дошку з класу, ти б: а) порубав і спалив її; б) відправив пінгвінам — хай спускаються з гірки; в) використав її для гри «Учитель — учень» зі своїми товаришами. 7. Дорослі вигадали школу, щоб: а) зіпсувати тобі найкращі роки життя; б) ти не міг установити рекорд тривалості катання на велосипеді; в) ти виріс розумнішим, ніж вони. 8. Кого б ти хотів бачити своїм сусідом по парті? а) Джеккі Чана; б) Гаррі Поттера; в) Знайка з Сонячного міста. 9. Хочеш, щоб тебе вчив учитель, який: а) викликає до дошки раз на місяць; б) уміє кататися на роликах, рухати вухами й усі 45 хвилин розповідає про братів Кличків; в) захоплююче пояснює тему і систематично всіх опитує. 10. Велика перерва має тривати: а) 45 хвилин, а урок — 20; б) рівно стільки, щоб устигнути забити 5 голів і заковтнути пачку чіпсів; в) мені вистачає нинішньої. Якщо ти обрав більшість відповідей а. Нікому не кажи, що любиш ходити до школи, бо тобі ніхто не повірить. Спробуй змінити своє ставлення до уроків. Уявляй кожен урок як сходинку до того, про що мрієш. Не покладайся на те, що в майбутньому за тебе все робитимуть розумні машини — адже роботом чи зорельотом керуватимеш ти; почни з того, що із задоволенням виконай сьогоднішнє домашнє завдання. Ти це зумієш. Якщо у тебе більшість відповідей б. Ти хороша дівчина чи гарний хлопець! Усе встигаєш: і розважитися на уроці, і «середній» : бал отримати. Але не забувай: хто працює наполовину, той отримує половину омріяного. Тебе задовольнить половина подорожі на Місяць, пів сукні від паризького кутюр'є чи половина «Мерседеса»? Хочеш усе повністю? Тоді розважайся під час перерв і спробуй стати «розумником». Бери приклад із Гаррі Поттера: він хоч і народився чарівником, проте наполегливо вчився у школі чаклунів і магів. Якщо серед обраних відповідей більшість під літерою в. Ти гарний школяр. Подобаєшся вчителям, мама хвалить. А ти сам собі подобаєшся? Не завжди? Іноді чогось бракує? Може, друзів? Частіше розповідай однокласникам про те, що прочитав; залишайся після утоків пограти з ними чи просто обговорити новий фільм. Увечері зателефонуй кому-небудь із них — просто так. Із друзями краще живеться! Анкета «Виявлення особливостей естетичного сприйняття учнів» 1. Чим ти найчастіше займаєшся у вільний час? а) гуляєш; б) ідеш до магазину; в) читаєш книгу; г) малюєш, ліпиш чи вишиваєш; г) дивишся телевізор; д) ідеш на прогулянку. 2. Що може покращити твій настрій? а) прогулянка на природі; б) спілкування з друзями; в) перегляд мультфільму; г) придбання нової іграшки; д) перегляд альбому з репродукціями картин. 3. Якому одягу ти надав би перевагу при купівлі? а) найсучаснішому; б) найзручнішому; в) найкрасивішому; г) найдоступнішому за ціною; д) такому, якого немає ні в кого. 4. Який гурток ти хотів би відвідувати? а) танцювальний; б) образотворчого мистецтва; в) спортивний; г) театральний; д) літературний; е) чи якийсь інший. 5. Що найбільше тебе приваблює в прогулянці на природі? а) можливість досхочу побігати; б) можливість подихати свіжим повітрям; в) бажання відпочити від справ; г) можливість спостерігати за живою природою; д) збирання квітів, грибів, ягід. 6. На що ти найчастіше звертаєш увагу, гуляючи з батьками вулицями міста? а) на обличчя людей; б) на марки автомобілів; в) на старовинні будівлі і пам'ятники; г) на газони з квітами; д) на вітрини крамниць. 7. Якщо ти колись бачив щось надзвичайно гарне, чи згадував ти про це через деякий час? а) дуже часто; б) іноді; в) ніколи; г) один раз; д) не пам’ятаю. 8. Яку екскурсію ти обрав би перш за все? а) на завод; б) пам'ятними місцями рідного краю; в) до ставка; г) на виробничі об’єкти; д) до музею. 3. МОЯ ДИТИНА ЧЕРЕЗ РІК. (Як змінилась дитина, чому навчилась?) 4. КОЛІРНИЙ ТЕСТ.(Визначається рівень втомленості іриси характеру.) Кольори, які дитина поставила на перше-друге місця, означають головні цілі в житті та способи їх реалізації. Третє-четверте — відповідають за почуття, емоційний стан дитини. Якості, які поки що не розвиваються, при-чаїлися на п'ятому-шостому місцях. А те, що дитина прагне заперечити у собі, вона розташувала на сьомому-восьмому місцях. За нормального емоційного стану та ситуації вдома на перше місце дитина ставить зелений, червоний, синій або жовтий кольори. Значення кольорів. Жовтий — потребує допомоги і поради від друзів чи батьків. Червоний — фізичне навантаження, агресивність, жорстка конкуренція, спроби захопити лідерство. Коричневий — імпульсивність. Сірий — соціальна напруженість, неправильне тлумачення ситуації, неспокій, прагнення до гармонії та спокою. Синій — спокій, пасивність, емоційна витонченість, поміркованість, інтелектуальна розвиненість. Фіолетовий—бажання зачарувати, мрійливість, необхідність помислити. Чорний — стомленість, протест, необхідне втручання зі сторони батьків чи друзів. Зелений — прагнення комфорту, наполегливість, самоствердження, впертість. Психолого-педагогічна характеристика учня Характеристика учня — це узагальнення педагогічного і психологічного спостереження. Практика спілкування з учнем на заняттях, у позаурочний час, під час трудових справ, а також знання сімейних стосунків, друзів дозволяє класному керівникові визначити тип характеру, потенційні здібності, пізнавальні інтереси дитини та спрогнозувати мотиви її поведінки в тій чи іншій ситуації. І.Загальні відомості про учня 1.Прізвище, ім'я, по батькові. 2. Стать. 3. Вік. 4. Стан здоров'я та фізичний розвиток (фізично здоровий; час¬то хворіє; фізично розвинений; має хронічні захворювання). 5. Загальний розвиток: — особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків тощо); — інтереси, потреби, особливості характеру, індивідуальні реакції на події; — особливості пам'яті та процесу запам'ятовування, тип інтелекту та професійні можливості; - здатність до тривалих трудових навантажень. 6. Умови сімейного виховання: — склад сім'ї (повна, неповна (хто з батьків виховує: мати/ батько); неблагонадійна сім'я); — хто із членів сім'ї має найбільш позитивний / негативний вплив (мати, батько, сестра, брат тощо); — загальна атмосфера в сім'ї (доброзичлива, тепла, конф ліктна); — взаємини з матір'ю (близькі, довірливі, відчужені); —із батьком (близькі, довірливі, відчужені); — з іншими членами сім'ї (загальні, добрі, погані). 7. Ставлення до навчання, праці: — успішність (які оцінки переважають, із якого предмета отримує найвищі бали); — організованість і старанність у навчальній роботі, здатність працювати самостійно. II. Загальна характеристика основних видів діяльності учня 1.Якій діяльності надає перевагу: навчальній; трудовій; ігровій; суспільно-політичній, спортивній, художньо-естетичній, конструкторсько-технічній, туристичній, дослідницькій роботі в різних галузях. 2.Як навчається, які бали переважають. До яких навчальних предметів виявляє найбільшу зацікавленість, до яких — байдужий. 3.Як вивчає навчальний матеріал (свідомо, системно, механічно «зазубрює», не вивчає). 4.Як ставиться до інтелектуальної або практичної діяльності (із зацікавленням, байдуже). 5.Яку роль виконує у справах (ініціатор, організатор, актив ний виконавець, пасивний учасник). 6.Чим любить займатися у вільний час (читати, гуляти на вулиці, сидіти вдома, спілкуватися з друзями, грати в азартні ігри, допомагати по господарству, дивитися телевізор, займатися в гуртках, секціях). III. Дисциплінованість та навички культури поведінки учня 1.Загальна характеристика поведінки (поводить себе спокійно, стримано, контролює свої емоції). 2.Виконання шкільного режиму (дотримується правил поведінки, порушує їх навмисно або через недбалість, найбільш типові порушення дисципліни). 3.Виконання вимог і розпоряджень учителів (виконує за першою вимогою, за бажанням чи примусово). 4.Чемність у спілкуванні із вчителями, будь-якими дорослими. 5.Володіння навичками культури поведінки, ставлення до літніх людей і молодших за себе (поступається місцем, із повагою ставиться до дівчат, старших, літніх людей тощо). IV. Загальна характеристика спрямованості особистості 1. Соціальні потреби особистості (потреба в спілкуванні, нових враженнях, самоствердженні, визнанні, у здійсненні контролю та влади над іншими, прийнятті, навчанні, колективній праці, громадській діяльності). V. Місце особистості в колективі 1.Становище у колективі (чи користується повагою й авторитетом у однокласників, чим обумовлені стосунки, які склалися). 2.Чи задоволений своїм становищем у колективі та яке становище прагне зайняти? 3.Ставлення до однокласників (поважає, байдужий до них, часом конфліктує з різних причин). 4.Яку роль відіграє у житті класу (активний член колективу, сторонній спостерігач). VI. Характерні особливості особистості 1. Загальні риси характеру (принциповість, працьовитість, безкорисливість, скромність, егоїзм, почуття справедливості, чуйність, відвертість). 2.Інтелектуальні риси (спостережливість, практична спрямованість розуму, допитливість). 3.Вольові риси (упевненість у своїх силах, дисциплінованість, ініціативність, особиста організованість, самостійність, зібраність, самовладання, хоробрість, наполегливість чи впертість). 4.Емоційні риси (веселість, пригніченість, бадьорість, аморфність). 5.Риси, що виражають ставлення до діяльності (сумлінність, працездатність). 6.Риси, що виражають ставлення до самого себе (упевненість, вимогливість, самокритичність, самозакоханість, організо¬ваність). VI І. Моральні цінності 1. Відданість Батьківщині, повага до Державного Прапора і Гімну. 2. Повага до людини та її прав, свободи вибору. 3. Усвідомлення себе як громадянина Землі, турбота про екологічну безпеку. 4.Расова і національна терпимість, повага до інших народів та їхніх культур. 5.Відданість сім'ї, повага до батьків, до кожної людини як особистості. 6.Наявність у стосунках з людьми турботи, поваги, довіри, відповідальності. 7.Відчуття власної відповідальності за все, що відбувається навколо. VIII. Висновки Тест Ю.Акименка "Визначення трьох станів особистості" Щоб оптимізувати адаптацію учнів до навчання в основній ланці, необхідно, насамперед, змістовно змінити роботу в останньому семестрі навчання в початковій школі. Не слід забувати, що, крім зовнішньої адаптації, яка полягає в наданні можливості легко сприймати зміни в навчальній діяльності, не менш важливо забезпечити умови для внутрішньої адаптації дитини. В останньому випадку адаптивна активність спрямовується на внутрішні стани, власні характерологічні ознаки, здатності по-новому дивитися на взаємостосунки з учителями та однокласниками. Для кращого розуміння внутрішньої налаштованості дитини на формування свого ставлення до соціуму, в якому вона живе, доцільно провести перевірку за тестом Ю.Акименка "Визначення трьох станів особистості", зробивши невеличку модифікацію з огляду на вік дітей. Методика настільки легка і проста в користуванні, що нею можуть скористатися не тільки шкільні психологи, а й учителі початкової школи. Інструкція. Оцініть наведені нижче висловлювання в балах від 0 до 10. 1. Мені часом не вистачає витримки. 2. Якщо мої бажання заважають мені, я вмію їх стриму вати. 3. Старші діти в сім'ї, або старші учні в школі, мають опікуватися молодшими. 4. Я інколи переоцінюю свою роль у деяких подіях. 5. Мене нелегко ошукати. 6. Мені б сподобалося допомагати вчителеві виховувати першокласників. 7. Інколи мені хочеться побешкетувати, як маленькому. 8. Гадаю, я правильно розумію всі події, які відбуваються. 9. Кожен має виконувати свій обов'язок. 10. Часто я роблю не так, як треба, а як хочеться. 11. Приймаючи рішення, я намагаюся передбачити всі його наслідки. 12. Діти мають вчитися у старших, як їм слід поводитись. 13. Як і будь-хто, я можу ображатися. 14. Мені вдається побачити в людях більше, ніж вони про себе говорять. 15. Першокласники мають дослухатися старших учнів. 16. Я людина, яка схильна захоплюватися. 17. Мій основний критерій оцінювання людини —об’єктивність. 18. Я ніколи не змінюю своїх поглядів. 19. Трапляється, що я сперечаюся навіть тоді, коли неправий. 20. Правил слід дотримуватися лише тоді, коли вони справедливі й корисні. 21. Люди повинні дотримуватися всіх правил, незважаючи на обставини. Обробка результатів Підрахуйте окремо суму балів за такими пунктами: 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 — інфантильний, занадто дитячий стан особистості; 35 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 — відповідальний, дорослий стан особистості; 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 — опікунський, батьківський стан особистості. Для ефективного навчання та продуктивної взаємодії з педагогами в основній школі найкраще, коли у дитини дорослий стан особистості. Діти з інфантильним станом особистості найважче вживаються в нову структуру міжособистісних взаємин, оскільки їм не вистачає, опікувальної та захищаючої фігури вчителя. Діти з переважанням батьківського стану особистості в основній школі можуть стати неформальними лідерами класу, якщо їхній авторитет визнає більшість колективу. Однак в разі порушення рівноваги й неадекватного збільшення менторського компонента (а це іноді відбувається під впливом створення штучного авторитету вчителем початкової школи або батьками) дитина виробляє звичку надмірно повчати інших, оцінювати їхні дії, втрачає са-мокритичність, що призводить в основній школі до важких конфліктів з однокласниками. Тому з цими двома групами дітей доцільно проводити психокорекційні заняття. У побудові нових стратегій взаємодії четвертокласників,зміні внутрішніх станів головна роль належить психологові, який має провести з дітьми спеціальний тренінг ділової взаємодії та формування міжособистісних стосунків, базованих на кооперативних зв'язках. Учителю ж, у свою чергу, слід поступово перебудовувати власний стиль спілкування з дітьми, вимагаючи від них більшої відповідальності та зібраності. З цією метою : </ зменшувати власний контроль за якістю самостійних робіт на уроці; </ вводити жорсткіші часові рамки для виконання певних завдань. Вчити дітей контролювати час, доцільно використати пісочний годинник; • змінювати організаційні та дисциплінарні вимоги до поведінки дітей на різних уроках; </ вимагати акуратно складати всі книжки, зошити ручки, олівці та інше у портфель після закінчення кожного уроку і готувати все приладдя перед початком наступного. Важливо, щоб ці дії виконувалися саме після закінчення і до початку. Таким чином можна запобігти організаційним складнощам, що виникнуть під час пере¬ходу дітей з одного навчального кабінету до іншого; </ розширювати рамки самодіяльності та самоорганізованості класного колективу, вводячи елементи самоуправління. Вчитель має звикати до того, що його вихованці вже виросли, а тому й ставитися до них слід як до відповідальних особистостей. Саме внутрішня перебудова вчителя у стосунках із своїми вихованцями може стати найкращим методом підготовки четвертокласників до переходу в п'ятий клас. 5. МОЯ ДИТИНА ЧЕРЕЗ 4 РОКИ. (Анкетування серед батьків та детальна характеристика учнів вчителем) Шановні вчителі! Робота над створенням портфоліо вчителями в тісній співпраці з батьками та дітьми не лише підтримує постійний інтерес до навчально - пізнавальної діяльності, але і набувається безцінний досвід роботи з портфоліо, який може знадобитися в подальшому житті, а в старшій школі буде просто необхідним. Коли портфоліо випускника – це важливий документ для вступу в вуз, то портфоліо школяра може стати вагомим аргументом при переході дитини з початкової ланки в середню. Портфоліо – не лише предмет гордості, а і інструмент самопізнання, найголовніша вершина дотику в відносинах «дитина – родина – вчитель». Робота по створенню портфоліо – цікаве духовне взаємозбагачення. Зайнявши своє почесне місце в родинному архіві, воно даруватиме цікаві та незабутні спогади з життя дитини і приноситиме задоволення не менше ніж сімейний фотоальбом чи відеотека. Бажаю успіху вам, мої читачі, і вашим чудовим вихованцям! Література: 1. Тести для визначення інтелектуального рівня дитини 6-7 років Юлія соколова, м. Київ, 2005 р. 2. Навчання і виховання учнів 4 класу О.Я.Савченко, «Початкова школа», м. Київ, 2005 р. 3. Довідник класного керівника 1-4 кл. О.А. Гребенькова. Видавництво «Ранок» Веста 2006 р.
Огляд сучасної закордонної літератури, присвяченої портфоліо в навчанні, показує, що прихильники портфоліо бачать у ньому щось набагато більше, ніж просто альтернативний спосіб оцінювання або збори робіт. За цією ідеєю коштує ціла освітня філософія. Ідея портфоліо зв'язується з новим розумінням суті навчального процесу, з новими цілями утворення. Самим головним тут є не портфоліо, як таке, а так званий "портфоліо - процес" - сукупність процесів навчання й навчання, що вибудовується у зв'язку з портфоліо. Саме ж портфоліо виходить, як побічний продукт цього процесу[1]. У літературі ми можемо знайти різні визначення портфоліо: "Портфоліо - це набір робіт учнів, що зв'язує окремі аспекти їхньої діяльності в більше повну картину, "Портфоліо - щось більше, ніж просто папка робіт учнів; це спланована заздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів"1. Портфоліо нині широко застосовується в закордонній практиці, причому діапазон його застосування постійно розширюється: від початкової до вищої школи й на ринку праці. Активно використаються нові форми портфоліо, засновані на застосуванні сучасних інформаційних технологій - "електронний портфоліо", а також форми, орієнтовані на нові освітні цілі - "паспорт компетенцій і кваліфікацій". Характерним явищем, що лежить у руслі Болонського процесу, стало створення єдиних європейських зразків портфоліо, таких як прийнятий Радою Європи "Європейський язиковий портфоліо"[25]. Доктор філософії С.Дж. Пейп і доктор педагогічних наук Мурат Чошанов, визнані фахівці в області філософії педагогіки, уважають, що "педагогічна ідея навчального портфоліо як форми оцінки припускає: ü зсув акценту з того, що учень не знає й не вміє, на те, що він знає й уміє по даній темі й даному предметі; ü інтеграцію кількісної і якісної оцінок; ü перенос педагогічного наголосу з оцінки на самооцінку". Портфоліо одночасно й форма подання, і процес організації, і технологія роботи з різноманітними об'єктами пізнавальної діяльності учнів, що трохи утрудняє формалізацію оцінювання, але дозволяє синкретично з'єднувати запам'ятовування, розуміння, застосування, аналіз, синтез й оцінювання - всі шість рівнів когнітивних цілей1. Про метод "Портфоліо" у педагогіці є значна література. Портфоліо - це спосіб фіксування, нагромадження, оцінки й самооцінки індивідуальних досягнень за якийсь період часу. Він ставиться до "автентичних", тобто до щирих, найбільш наближеним до реального оцінювання[12]. Його основний зміст - показати всі, на що здатен фахівця. Цей метод дозволяє самостійно проаналізувати свої досягнення (задовільні й не дуже) для того, щоб зробити висновки й крокувати далі. Визначаючи портфоліо як одну з технологій професійного навчання, ми не зводимо роботу студентів над портфоліо до формального "нагромадженню" матеріалу. Ми розділяємо точку зору И.О. Загашаева й С.И. Заїр-Бека про те, що даний вид діяльності сприяє розвитку вмінь планувати свій розвиток, аналізувати зібрану інформацію [5, С.265]. Разом із цим у системі підготовки студентів до виховання толерантності в дітей ми використаємо портфоліо й для рішення завдання по розвитку мотивації майбутніх педагогів до самостійного дослідження, пробудженню в них інтересу до організації позначеного виду діяльності в особистій педагогічній практиці. Тематичне портфоліо як одна з технологій навчання виконує ряд найважливіших функцій: освітньо-формуючу - сприяє придбанню нових знань, умінь (насамперед дослідницьких й умінь по творчій переробці матеріалу); діагностичну - дозволяє побачити рівень готовності до самостійної організації педагогічної діяльності (є засобом оцінювання); рефлексивну - надає студентам можливість придбати досвід по організації рефлексії; мотиваційно–презентаційну - дозволяє студентові надати результати власного осмислення проблеми, підвищує мотивацію до її вивчення[18]. С.И. Заїр-Бек, И.О. Загашев у монографії "Критичне мислення: технологія розвитку. Перспективи для вищого утворення" відзначають, що в сучасній педагогічній практиці розрізняють портфоліо різних видів: o практико-орієнтовані (в основі аналіз практичної діяльності); o проблемно-орієнтовані ( в основі рішення проблеми); o тематичні (в основі аналіз різних аспектів теми) [6, с. 266]. Використання портфоліо: · як можливість для рефлексії студентами власної роботи; · для підготовки й обґрунтування цілей майбутньої роботи; · як документ, у якому відбитий розвиток студента, його системи відносин і результати його самовираження; · як демонстрація стилів навчання, властивих студентові, сторін його інтелекту й особливостей його культури; · як можливість для студентів самим визначити теми для портфоліо; · як можливість для студентів рефлексії u1089 власних змін; · як можливість для учнів самим установити зв'язку між попереднім знанням і новим знанням. Метою використання портфоліо є методична скарбничка, самооцінка та наочність процесу навчання. Типи портфоліо: - Портфоліо - Досягнень: особистий вибір робіт учнем за певний період часу (Легкий тип, з його варто починати. Сприяє формуванню незалежного учня). Форма вільна. - Портфоліо - Звіт: містить індивідуальні поточні роботи. Щоденник для зовнішнього користувача. Ціль - показати, що учень упорався із програмою. План й одиниця збору задається вчителем. Форма задана. - Портфоліо - Самооцінка: містить як роботи учня, так і зауваження вчителі. Демонструє "плюси" й "мінуси" учня. Служить прогнозу й корекції. Напіввільна форма. Компоненти портфоліо: методичні матеріали; власна творчість. Розділи портфоліо: Портрет: Розкриває особистість учня. Фотографії, дипломи, свідчення, що характеризують його інтереси й улюблені заняття. Колектор: "файл", куди збираються матеріали уроку, вступники від учителя, підручника (графи-схеми, таблиці, конспекти). Робочі матеріали: зареєстровані етапи роботи над завданням модель, і зразок, інструкцію, чернетки). Досягнення: Закінчена робота або перекладається в розділ "досягнення", або залишається в робочих матеріалах (по розсуду учня). Процедура захисту портфоліо. Виставка портфоліо. Конференція1. Формування високого рівня інформаційної культури учнів - одна з основних цілей вивчення курсу інформатики в школі й у вузі. Поняття "Інформаційна культура" розвивається. Найбільш актуальним на сьогоднішній день нам здається визначення, у якому інформаційна культура представляється як "властивість особистості, що дозволяє, з одного боку, адекватно реагувати на процес інформатизації суспільства з метою саморозвитку, а з іншого боку - впливати на процес формування інформаційної культури суспільства, як гуманістичної основи інформатизації"[20]. Вивчаючи роботи сучасних філософів, соціологів, педагогів, психологів можна помітити, що всі вони, використовуючи різну термінологію, виділяють взагалі ж ті самі елементи інформаційної культури особистості: · володіння певними знаннями, уміннями й навичками для успішного оперування інформацією; · володіння якостями, що дозволяють удосконалювати ці знання, уміння й навички відповідно до сучасним інформаційним технологіям; · світогляд інформаційного суспільства. Слід зазначити, що саме ці елементи інформаційної культури визначають якість особистості випускника школи, з погляду його готовності до адекватного "відповідям" на "виклики" (по термінології А. Тойнбі) сучасного інформаційного суспільства, а вимірниками рівня інформаційної культури можуть виступати ключові з [22]: 1. Компетентність у сфері інформаційно-аналітичної діяльності. 2. Компетентність у сфері пізнавальної діяльності. 3. Компетентність у сфері комунікативної діяльності. 4. Технологічна компетентність. 5. Технічна компетентність. 6. Компетентність у сфері соціальної діяльності. Одним з інструментів формування й оцінки перерахованих вище якостей особистості, не претендуючи на остаточне рішення цієї проблеми, може бути портфоліо учня. Метод портфоліо порівняно новий у російській педагогіці. Мало вивчені аспекти впливу портфоліо, як одного з активних методів навчання, на формування інформаційної культури учнів, а так само відсутній механізм створення й використання портфоліо по конкретних предметах. Опираючись на дослідження фахівців у даній області [14] і власний досвід [13] можна запропонувати формувати портфоліо учня з 3-х частин: "Офіційні документи" здійснює моніторинг освітнього процесу, описуючи індивідуальний розвиток, творчу активність, навчальний стиль й інтереси кожного учня. У цей розділ можуть входити результати олімпіад, сертифікати учасників і призерів різних заходів: наукових конференцій, конкурсів, різного роду практик. "Практичні завдання й творчі роботи". У даному розділі представлені дослідницькі й творчі роботи учня, виконані їм, як у ході освоєння основного курсу, так і додаткових елективних курсів. Даний розділ портфоліо дає подання про спрямованість інтересів учня й доповнює результати підсумкової атестації. "Відкликання, рекомендації й самозвіти" можуть бути представлені в наступній формі: відкликання на творчі роботи, самоаналіз і самооцінка учня, його рефлексія на власну діяльність, починаючи з навчальної й закінчуючи хобі[8]. Дворічний досвід роботи з використання портфоліо по інформатиці в старших класах школи, дозволяє зробити висновок, що дана методика допомагає в рішенні таких важливих педагогічних завдань, як: - сприяння індивідуалізації утворення школярів; - заохочення активності й самостійності учнів, розширення можливості навчання й самонавчання; - формування вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; - розвиток навичок рефлексивної й оцінної діяльності учнів. Виходячи із цього можна припустити, що ведення індивідуального комплексного портфоліо учнем допомагає у формуванні перерахованих вище елементів інформаційної культури особистості й може бути механізмом оцінки рівня ключових компетенцій. Портфоліо є формою автентичного оцінювання освітніх результатів по продукту, створеному учнем в процесі навчання, творчої, соціальної й іншого видів діяльності. таким чином, портфоліо відповідає цілям, завданням й ідеології практико-орієнтованого навчання. Істотне значення портфоліо надає плануванню й оцінюванню учнем своїх освітніх результатів. Портфоліо - набір інструментів для документування й оцінювання язикових можливостей учня. Він дозволяє власникові ставити індивідуальні цілі, вести запис вивчення їм мови й самостійно оцінювати свій рівень за допомогою таблиць[19]. Традиційним портфоліо є добірка, колекція робіт, метою якої є демонстрація освітніх досягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінювання стосовно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання: 1. Простежити індивідуальний прогрес навчання, досягнутий учнем у процесі одержання освіти, причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів. 2. Оцінити його освітні досягнення й доповнити (замінити) результати тестування й інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатися як аналог атестата, свідчення про результати тестування (або бути на одному рівні з ними). Відповідно до різних завдань використання портфоліо, будується система його оцінювання. Однією тенденцією є неформальне оцінювання (експертне), що включає колективну оцінку педагогів, батьків й однокласників. Іншою - формалізація й стандартизація критеріїв оцінювання, погоджених із загальноприйнятими навчальними показниками, наприклад такими основними навчальними вміннями (компетенціями) як рішення проблем, комунікативні й розумові вміння, інформаційно-комп'ютерна грамотність й ін.[35]. Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання: q підтримувати й стимулювати навчальну мотивацію школярів; q заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання; q розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів; q формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; q сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; q закладати додаткові з і можливості для успішної соціалізації. Портфоліо також відповідає інтересам учня, школи, вузу й системи додаткового утворення й може стати для них засобом зв'язку й взаємодії, власне кажучи - одним із центральних документів, що відбивають у собі мережні форми одержання утворення школярами[21]. Саме загальне визначення портфоліо - це серія робіт одного автора, об'єднаних загальною темою. Існує ряд визначень, що уточнюють і пояснюють термін "навчальне портфоліо": ü антологія робіт що вчиться, що припускає його особисту участь у їхньому виборі, а також їхній аналіз і самооцінку; ü виставка навчальних досягнень учня по даному предметі (або декільком предметам) за даний період навчання (чверть, півріччя, рік); ü колекція робіт що вчиться, що всебічно демонструє не тільки його навчальні результати, але й зусилля, прикладені до їхнього досягнення, а також очевидний прогрес у знаннях й уміннях у порівнянні з попередніми результатами; ü систематичний і спеціально організований збір доказів, використовуваних учителем й учнями для моніторингу знань, навичок і відносин тих, яких навчають,; ü спосіб фіксування, нагромадження й оцінки індивідуальних досягнень школяра в певний період його навчання; ü форма цілеспрямованої, систематичної й безперервної оцінки й самооцінки навчальних результатів учня1. Основний зміст портфоліо - "показати все, на що ти здатний". Педагогічна філософія портфоліо, виражена у формулі "Візьми відповідальність за своє утворення у свої руки", припускає: ü зсув акценту з того, що учень не знає й не вміє, на те, що він знає й уміє по даній темі, розділу, предмету; ü інтеграцію кількісної і якісної оцінок результатів діяльності учня; ü перенос педагогічного наголосу з оцінки на самооцінку що навчаються. Основними критеріями якості портфоліо в закордонній школі є: Ø розвиненість мислення (гнучкість, раціональність, оригінальність); Ø сформованість уміння вирішувати завдання;o сформованість прикладних умінь (здатність вирішувати практичні проблеми, застосовувати нові технології для рішення прикладних завдань і т.п.); Ø розвиненість комунікативних умінь (уміння працювати в малих групах, виступати з доповідями, сформованість письмової мови, уміння чітко й аргументоване викладати свою думку, грамотність в оформленні рішення завдань, уміле використання графіків, діаграм, таблиць і т.д.); Ø сформованість умінь самоконтролю й самооцінки (самокритичність, уміння працювати над помилками, реалістичність в оцінці своїх здатностей й інше). Всі ці критерії тією чи іншою мірою сприяють формуванню вмінь усвідомлювати свої власні освітні цілі, допомагають у процесі постійного використання портфоліо закріплювати їх, бачачи реальні результати використання1. Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати важливі педагогічні завдання: o підтримувати високу навчальну мотивацію школярів; o заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання; o розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів; o формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; o сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; o закладати додаткові передумови й можливості для успішної соціалізації. Описані особливості портфоліо роблять його перспективною формою подання індивідуальної спрямованості навчальних досягнень конкретного учня, що відповідає завданням перед профільної підготовки й, надалі, - профільного навчання2. Введення портфоліо може підвищити освітню активність школярів, рівень усвідомлення ними своїх цілей і можливостей, що робить вибір подальшого напрямку й форми навчання з боку старшокласників більше достовірним і відповідальним[34]. Згідно К. Берк, портфоліо - це набір робіт учнів, що зв'язує окремі аспекти їхньої діяльності <...> у більше повну картину. Портфоліо може включати набір оцінних аркушів, аркушів спостережень, фрагментів щоденників, "бортових журналів", відео фрагменти, проекти й плани виступів. Портфоліо - щось більше, ніж просто папка учнівських робіт; це - спланована заздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів[10]. Метод портфоліо являє собою свого роду об’єктивовану рефлексію. Цей набір матеріалів спонукує учня до міркування над своїм розвитком й є своєрідним результатом його праці протягом деякого часу. Завдяки портфоліо формуються такі якості критичного мислителя, як рефлективність, уміння обґрунтовувати свій вибір й уміння продуктивно працювати з інформацією1. Підсумковий документ по портфоліо випускника основної школи можна переглянути в додатку 1.1.1.
2. РОЗМАЇТІСТЬ ТИПІВ ТА ВИДІВ ПОРТФОЛІО – НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ТЕРМІНА Життєва необхідність розпізнавання талантів учнів, прискорення їх розвитку, розширення можливостей та спрямування їх потенціальних досягнень на служіння суспільству потребує розробки альтернативної вимірювальної парадигми в освіті. Зрозуміло, що вона має бути вирішена за умов створення більш ефективної системи діагностики щодо виявлення труднощів у навчанні, визначення необхідних заходів для їх подолання та керування індивідуалізованими навчальними програмами, розвитком компетентності особистості. У такий спосіб велика увага надається портфоліо – засобу вимірювання способів і результатів діяльності, що спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей, через представлення документованих досягнень, звіту та самооцінки. Іншими словами, портфоліо є механізмом встановлення зворотного зв’язку, що допомагає у визначенні та розвитку важливих для учнів здібностей, та ефективним інструментарієм для якісного оцінювання процесу навчання[23]. Види навчальних портфелів. Залежно від того, з якою метою збирається портфоліо й у чому складаються особливості його змісту, можна виділити наступні види портфоліо[3]: 1. Залежно від мети, що відбиває результат, заради якого збирається портфоліо, існують: а) портфоліо - власність (збирається для себе); б) портфоліо - звіт (збирається для викладача). 2. По змісту можливе виділення наступних видів портфоліо: а) портфоліо досягнень: містить у собі результати роботи учня по конкретному блоці навчального матеріалу, оформлені всіма можливими (відомими, доступними) способами; б) рефлексивний портфоліо: містить у собі матеріали по оцінці/самооцінці досягнення цілей, особливостей ходу і якості результатів своєї навчальної роботи; по аналізі особливостей роботи з різними джерелами інформації; відчуттів, міркувань, вражень і т.д. Зміст портфоліо може бути пов'язане з роботою учня по конкретній проблемі; в) проблемно-орієнтований портфоліо: включає всі матеріали, які відображають цілі, процес і результат рішення якої-небудь конкретної проблеми; г) портфоліо для розвитку навичок вищого мислення: включає матеріали, що відбивають процес навчання школяра роботі на рівні аналізу - синтезу - оцінювання; д) тематичний портфоліо: включає матеріали, що відбивають роботу учня в рамках тієї або іншої теми або модуля1. Портфоліо є прикладом автентичного (істинного) оцінювання, що пропонує метод, який орієнтовано на сам процес навчання, тобто його використання дозволяє визначити загальний потенціал учнів/студентів, скоригувати в залежності від нього навчальні програми (зміст, засоби та форми організації навчальної діяльності тощо). Крім того, портфоліо дозволяє ефективно моделювати умови, що є вкрай необхідним для формування умінь адекватної самооцінки, рефлексійної діяльності та реалізації процесу вимірювання навчальних досягнень у відповідності до існуючих стандартів і критеріїв. Доцільно виділити два провідних принципи щодо використання портфоліо: ü зовнішній – для ознайомлення інших з досягненнями особистості та відповідним прогресом, оцінювання їх значущості, визначення особливостей діяльності індивідууму для адекватної побудови його навчальної траєкторії; ü внутрішній – для розвитку власної особистості та досягнення подальших успіхів за умов підвищення мотивації, розмаїття форм та вироблення більш чітких уявлень про власні успіхи, недоліки і можливості2. По вдалому вираженню відомого російського педагога й психолога П.Ф. Каптерева, "школа своїм навчанням зробить найбільш глибокий вплив у тому випадку, коли вона утворення поставить на ґрунт самоосвіти й саморозвитку й лише буде в міру засобів і можливості допомагати цьому процесу... Таким чином, не школа й утворення є основа й джерело самовиховання й самоосвіти, а, навпаки, саморозвиток є той необхідний ґрунт, на якому школа тільки й може існувати". Завданням школи є створення таких умов, які б забезпечували "запуск" механізмів самоосвіти, самопізнання й самоактуалізації особистості, а також сприяли б формуванню мотивації досягнення. Одним з таких засобів може стати портфоліо. Це слово в перекладі з італійського означає "папка з документами", "папка фахівця". Залежно від цілей створення портфоліо бувають різних типів: o Перший тип портфоліо - це "папка досягнень", спрямована на підвищення власної значимості учня й відображає його успіхи (похвальні грамоти за навчання, досягнення в спорті, музиці, шахах і т.д. ; подячні лист батькам, табелі успішності, значки, медалі й т.п.). o Другий тип - рефлексивне портфоліо, що розкриває динаміку особистісного розвитку учня, що допомагає відстежити результативність його діяльності як у кількісному, так й якісному плані. У цю папку збираються всі контрольні й творчі роботи учня: твору, викладу, есе, малюнки, вироби, залікові роботи, відеокасети, результати медичних і психологічних обстежень і т.д. - загалом , усе, що робилося протягом певного строку (наприклад року). o Третій тип портфоліо - проблемно-дослідницький, пов'язаний з написанням реферату, наукової праці, підготовкою у виступу на конференції. Він являє собою набір матеріалів по певних рубриках, наприклад: варіанти назв реферату (доповіді, статті); список літератури для вивчення; мікротеми, проблемні області, план дослідження; дискусійні точки зору; факти, цифри, статистика; цитати, афоризми; інтеграція з іншими предметними областями; результати дослідження; висновки за результатами дослідження; методи дослідження; прогнози й перспективи. Збір і систематизація матеріалу в таких портфоліо допомагає учнем не тільки гідно написати яку-небудь наукову працю, але й "піднімає" їхні пізнавальні інтереси до висот наукових зразків. o Четвертий тип портфоліо - тематичний, створюваний у процесі вивчення якої-небудь великої теми, розділу, навчального курсу. Робота над ним будується в такий спосіб: учитель повідомляє спочатку назву досліджуваної теми, а також форму контролю по ній - захист свого портфоліо, зібраного за результатами роботи над даною темою. Учнем на самому початку пред'являються 25 завдань різного зі складності, що відбивають різні рівні мислення й пізнання. По ієрархії цілей ці завдання розташовуються в такий спосіб1: 1) на відтворення нового матеріалу (термінів, фактів, понять, правил). Ціль уважається досягнутої, якщо учень правильно відтворює й використає терміни, знає конкретні факти, поняття, правила; 2) на дізнавання вивченого явища, його інтерпретацію й перетворення; 3) на застосування знань (правил, теорій) на практиці, тобто в нових конкретних умовах; 4) на аналіз матеріалу, тобто виділення окремих елементів і встановлення логіки їхнього взаємозв'язку. Ціль уважається досягнутої, якщо учень виділяє частини цілого й взаємозв'язку між ними, бачить недогляду в логіку міркування, проводить розходження між причинами й наслідками; 5) на синтез, що припускає вміння об'єднати окремі елементи в нове ціле. Ціль уважається досягнутої, якщо учні пишуть творчі роботи, використають знання з різних областей при роботі над проблемою (наприклад при створенні оглядового реферату), розробляють план експерименту й т.п.; 6) на оцінку яких-небудь явищ за певними критеріями. Ціль уважається досягнутої, якщо учень може виділити критерії й випливати їм, бачить різноманіття критеріїв, оцінює відповідність висновків наявним даним, проводить розходження між фактами й оцінними судженнями. По цілям розрізняються портфоліо, як спосіб оцінювання навчальних досягнень і так звані портфоліо курсів (тематичні, предметні портфоліо), основна мета яких - позитивно впливати на сам процес навчання. ü У першому випадку (тематичному) звичайно говорять про "портфель" або "папка досягнень", у яку поміщають уже готові, обрані й спеціально оформлені ("доведені до розуму") роботи. Вони підходять для того, щоб відбити освітню біографію й рівень досягнень учня. ü У випадку предметного портфоліо - форма, що домінує в цей час у Європі - мова йде про документації робіт школяра в рамках певного курсу й служить по перевазі саме як інструмент самого навчання, хоча оцінювання цих кроків навчання також може мати місце. Із цих "предметних портфоліо" можуть, у якості їхнього завершення, виникнути й папки досягнень. Широке поширення в Європі одержала так зване язикове портфоліо - проект, розроблювальний під егідою Ради Європи. Крім цього термін портфоліо зустрічаються і як позначення простих зборів робіт учнів, зроблених за певний період часу в школі або поза школою. Ніякою особою методики побудови роботи з портфоліо в цьому випадку не передбачається. Однак, прихильники, пропагандисти ідеї портфоліо відзначають, що портфоліо може бути чимсь набагато більшим, ніж просто засобом оцінювання або зборами навчальних робіт школярів. Це - новий підхід до навчання, новий спосіб роботи, що виражає сучасне, нове розуміння процесу викладання й навчання, нову культуру навчання. Так зрозуміла ідея портфоліо припускає вибудовування навколо портфоліо навчального процесу, у якому істотно змінюється суть взаємодії вчителя й учня, з'являються нові цілі й нові способи досягнення старих цілей навчання. У роботі над портфоліо дуже важливим, - багато авторів уважають це найважливішим - є взаємодія між учителем й учнем, у процесі якого визначається мета роботи й виробляються критерії оцінки. Важливо, що ці мети й критерії визначаються в договірному режимі. Досвід використання різних моделей "портфоліо", накопичений в експерименті з перед профільної підготовки, дозволяє запропонувати наступні рекомендації. При розробці "портфоліо" доцільно орієнтуватися на три основних його типи[33]: A. "Портфоліо документів" - портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніх досягнень. Подібна модель припускає можливість як якісної, так і кількісної оцінки матеріалів "портфоліо". Інформація про різні заходи і їхні результати заноситься у творчу (залікову) книжку учня. Пропонована схема структури "портфоліо документів" й оцінки його матеріалів зображена в додатку 1.2.1.(а) та метод “Портфоліо документів”: переваги та обмеження в додатку 1.2.1.(б) B. “Портфоліо робіт” - являє собою збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також опис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь у наукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективних курсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін. Переваги та недоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.2. Даний варіант портфоліо припускає якісну оцінку, наприклад, по параметрах повноти, розмаїтості й переконливості матеріалів, якості представлених робіт, орієнтованості на обраний профіль навчання й ін. Кількісна оцінка вимагає розробки чіткої критеріальної бази й прийняття її на рівні муніципальної (регіональної) освітньої мережі. Поточним документом є творча (учнівська) книжка школяра з додатком його робіт, представлених у вигляді текстів, електронних версій, фотографій, відеозаписів. Найбільш удалі зразки документів, що нормують введення портфоліо, способи й критерії його оцінювання, варіанти учнівських залікових книжок, що є “проміжним” робочим документом портфоліо учня середньої школи, розроблені в регіонах у ході експерименту, опубліковані в хрестоматії “Передпрофільна підготовка: початок експерименту».[1] C. “Портфоліо відгуків” – включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видів навчальної й поза навчальної діяльності і її результатів, резюме, планування майбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями, батьками, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення й ін2.. Переваги та недоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.3. Портфоліо може бути представлений у вигляді текстів висновків, рецензій, відкликань, резюме, есе, рекомендаційних листів й ін3. У багатьох школах США1 як експеримент, проводиться завершальний іспит у формі портфоліо, що, однак не звільняє ці школи від американського варіанта "ЕГЕ", обов'язкового для всіх шкіл2. Під час іспиту діти презентують портфоліо, розповідають як про предмет і результати, так і про процес своєї роботи, відповідають на питання вчителів і комісії. Робота, пред'явлена учнями, оцінюється по трьох рівнях "Honors Standard", "Beacon Standard" й "Competency Standard". Ця оцінка супроводжується усним коментарієм, тобто обґрунтовується. Така усна оцінка відбувається неодноразово в процесі підготовки портфоліо до презентації, що є принципово важливим моментом. На заключну презентацію портфоліо - "портфоліо - екзамен" - добре запросити колег з боку (з інших шкіл, інститутів або органів утворення)[17]. Комплексний портфоліо: На підставі вищеописаних варіантів портфоліо в ході експерименту пропонується конструювати й апробувати або “комплексні” моделі портфоліо (які включають названі типи як розділи), або “прості” ( що реалізують один з названих типів). Наведемо приклад: Портфоліо, що складається із трьох розділів (найбільш об'ємний і комплексний): “розділ документів” + “розділ робіт” + “розділ відкликань”. Портфоліо, що складаються із двох розділів: “розділ документів” + “розділ робіт”; або “розділ документів” + “розділ відкликань”; або “розділ робіт” + “розділ відкликань”. Портфоліо “прості” (3 варіанти – тобто або “у чистому виді” портфоліо документів, або портфоліо робіт, або портфоліо відгуків). Результат експерименту 2003-2004р. показали, що найбільш ефективним і потрібним є комплексні моделі портфоліо, причому основним робочим інструментом в експериментальних територіях стало портфоліо документів [16]. Портфоліо використається для: · визначення рейтингу учня, · вибору профілю навчання в старшій ланці, · складання індивідуальної освітньої траєкторії3. Портфоліо дозволяє враховувати результати, досягнуті учнем у різноманітних видах діяльності - навчальної, творчої, соціальної, комунікативної й інших - і є найважливішим елементом практико-практико-орієнтованого підходу до утворення. Виходячи з вище сказаного, робимо висновок - портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати найважливіше педагогічне завдання - формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність. Планування портфоліо можна зобразити за допомогою схеми (див. Додаток 1.2.4.).
3. Концепція електронного портфоліо Ідея застосування портфоліо в школі виникла в 80-х роках у США. Портфоліо стало популярною ідеєю в Європі і Японії. В 90-х роках про портфоліо заговорили фахівці російської системи утворення. Число публікацій і книг, присвячених темі застосування портфоліо в школі, за короткий строк помітно зросло. З'явилося велике число й російські публікації, у тому числі розміщених в Інтернеті. На запит "портфоліо школярі утворення" у пошуковій системі Яндекс видається більше 2000 знайдених сторінок. Число запитів "портфоліо" у Яндексі за місяць перевищує 15 000. Однак достаток літератури, на думку багатьох авторів, не внесло ясності в саму ідею. Скоріше, навпаки. На питання про те, що мається на увазі під словом "портфоліо" у зв'язку зі школою, відповісти не так легко по різних причинах. Подібна ситуація й в англо-американській, франко-канадській, німецькій літературі - там також немає єдиного розуміння шкільного портфоліо. Таким чином, сьогодні портфоліо навряд чи можна вважати загальноприйнятою чіткою концепцією. Ще більше розкид думок щодо змісту поняття "електронне портфоліо". Тому, говорячи про портфоліо, щоб уникнути непорозумінь має сенс уточнювати авторське розуміння ідеї портфоліо. В 2003 вийшла постанова1,а в 2004 р. з метою реалізації цієї постанови й у рамках виконання державного контракту група вчених і фахівців Державного університету - Вищої школи економіки (ДУ ВШЕ), Академії підвищення кваліфікації й перепідготовки працівників утворення, викладачів вищих і загальноосвітніх навчальних закладів підготувала рекомендації з побудови різних моделей портфоліо учнів основної й повної середньої школи. Оскільки портфоліо стало новим явище в шкільному житті, був запущений експеримент по впровадженню портфоліо в школі. Цей експеримент став частиною програми профільного навчання. В експерименті пропонувалося використати портфоліо в якості однієї зі складового освітнього рейтингу випускників основної школи, поряд з результатами підсумкової атестації. Фахівці вважають, що подібне досьє, безсумнівно, знадобиться школярам при вступі у вузи. У згаданому вище документі2 надається наступне трактування поняття портфоліо: "Традиційний портфоліо являє собою добірку, колекцію робіт, метою якої є демонстрація освітніх досягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінювання стосовно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання: 1. Простежити індивідуальний прогрес що вчиться, досягнутий їм у процесі одержання утворення, причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів. 2. Оцінити його освітні з і доповнити (замінити) результати тестування й інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатися як аналог атестата, свідчення про результати тестування (або виступати поряд з ними)." Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання: підтримувати й стимулювати навчальну мотивацію школярів; заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання; розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів; формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; закладати додаткові з і можливості для успішної соціалізації." Документ пропонує використати три основні типи портфоліо: ü Портфоліо документів - портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніх досягнень. ü Портфоліо робіт - збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також опис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь у наукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективних курсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін. ü Портфоліо відгуків - включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видів навчальної й у не учбовій діяльності і її результатів, резюме, планування майбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями, родителями, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення й ін. В експерименті проходили апробацію різні моделі портфоліо, конкретні варіанти яких могли розроблятися й прийматися на рівні муніципальної освітньої мережі. За заявою освітніх установ, що беруть участь в експерименті, ідея портфоліо була прийнята школою. Більшість учнів, батьків і педагогів з ентузіазмом поставилися до можливості мати портфоліо. У школах, в освітніх округах стали частіше проводитися заходу, які дозволяли наповнювати портфоліо школярів новими творчими досягненнями й перемогами. Хочеться привести цитату зі статті1, що особливе створення портфоліо корисно для замкнутих, соромливих і знову прибулих дітей. У той же час широта запропонованого трактування портфоліо створювала певні проблеми при створенні діючих механізмів формування й оцінювання портфоліо. Для того щоб портфоліо викликало довіру, потрібні механізми, що забезпечують вірогідність і прозорість його наповнення. Очевидно, що відповідно до різних завдань використання портфоліо, застосовуються різні системи його оцінювання. Одні елементи портфоліо можуть бути оцінені й підтверджені формально, інші елементи - неформально[24]. Серед помилкових підходів до формування портфоліо відзначені, наприклад, що випливають: ü порушення принципу добровільності при зборі документів і формуванні портфоліо, ü збір матеріалів замість дитини, "з його доручення", ü ігнорування можливостей системи додаткового й професійного утворення, громадських організацій і т.д., ü заформалізованість і беззмістовне змагання при зборі портфоліо, ü збір у портфоліо тільки офіційних документів, ü підміна портфоліо заліковою книжкою, ü підміна портфоліо характеристикою класного керівника або педагогічної ради, ü прагнення оцінити балами всі матеріали портфоліо й інших. На наш погляд, одним з позитивних моментів широкого суспільного обговорення концепції портфоліо стосовно до школи став природний перенос такого підходу до оцінки компетенцій на викладацький склад і навіть на школи в цілому. Мова часто заходить, наприклад, про портфоліо школи, гімназії, ліцею1. На думку авторів таких пропозицій, портфоліо вчителів допоможе в проходженні професійної атестації й одержанні більше високих розрядів. Портфоліо освітньої установи безумовно допоможе вчительському колективу з у свою школу учнів, брати участь у проектах і конкурсах на одержання грантів. У статті2, складеного за матеріалами проведеного круглого стола, обговорюються результати експерименту по впровадженню портфоліо в школи. Як показало обговорення на круглому столі, саме спірне питання полягає в тому, чи варто встановлювати на федеральному рівні єдині критерії в оцінці портфоліо. В експерименті кожен пілотний регіон вирішував це завдання самостійно. Результати проведеного моніторингу показали, що в ході експерименту так і не вдалося виробити чіткі, обґрунтовані, прозорі критерії оцінки окремих компонентів і розділів портфоліо. Десь діє двобальна шкала оцінок, десь 50-бальна. Зазначена обставина утрудняє побудова об'єктивного освітнього рейтингу учнів. У рекомендаційному документі3 є згадування про електронну форму портфоліо: "Активно використаються нові форми портфоліо, засновані на застосуванні сучасних інформаційних технологій - електронний портфоліо...". Але при цьому в документі відсутні подальші роз'яснення, що може являти собою електронна форма портфоліо. Пошуковий сервіс в Інтернеті знову дає можливість оцінити зацікавленість аудиторії питаннями електронного портфоліо. Один з яскравих прикладів актуальності теми електронного портфоліо: Московський державний інститут сталі й сплавів (технологічний університет) оголосив конкурс на створення системи електронного навчання, що містить у собі, у тому числі, можливість створення й ведення електронного портфоліо слухачів з урахуванням інформації про пройдені курси й отриманих компетенцій1. Вивчення сайтів, присвячених темі електронного портфоліо дає подання про різноманітні підходи до визначення електронного портфоліо. Зустрічаються автори, які трактують електронне портфоліо як набір документів, сформованих на комп'ютері. Якщо паперовий еквівалент портфоліо пред'являється у вигляді папки з документами, то електронний портфоліо пред'являється у вигляді файлів на магнітному носії. Пропонується трактування електронного портфоліо викладача як форма Інтернет - підтримки його діяльності. На думку автора, кожен викладач зіштовхується з необхідністю створення учбово-методичного пакета (портфоліо викладача) по дисципліні, що він веде. Портфоліо містить у собі опис і вказівки до ряду практичних робіт, методичні матеріали й рекомендації, що забезпечують виконання запропонованих у роботах завдань, матеріали для атестації й самоатестації студентів, дослідницькі й творчі роботи2: На сайті3 автор дає наступне визначення: "Під веб-портфоліо розуміється веб-сторінка або веб-сайт учня, що використається їм для зберігання результатів проектно-дослідницької діяльності, особистих досягнень, наприклад результатів участі в олімпіадах, конкурсах й інших інтелектуальних змаганнях". Своє трактування електронного портфоліо, розміщеного в шкільній мережі (Інтранеті) дає авторський колектив з Іжевського природно-гуманітарного ліцею № 304. У ліцеї розробляється система формування електронного портфоліо досягнень учнів, що оформляється у вигляді персональної інтранет-сторінки. Зміст портфоліо представлений у вигляді електронних продуктів, диференціюється по напрямку й рівню експертизи. Результати діяльності оцінюються по чотирьох напрямках: учбово-предметному, проектно-дослідницькому, інформаційно-технологічному, презентаційному. На сайті1 представлений проект "Електронна Школа 2007". У систему керування школи входить електронне портфоліо. Кожен учень може вести власне портфоліо з використанням єдиної системи. Програма має кілька розділів: ü Резюме ü Участь у навчальних заходах ü Участь у суспільних заходах ü Досягнення ü Додаток. Тези робіт Сайт2 знайомить із інтерв'ю директора гімназії № 1 міста Кирово-Чепецка: "У наших планах - зробити для кожного нашого учня електронне портфоліо. У квітні на Російському освітньому форумі я познайомився з директором естонської гімназії, що розповів мені про те, що в них у гімназії й портфоліо, і класні журнали - усе представлено в електронному виді. Всю інформацію при наявності Інтернету можуть бачити батьки. Це чудовий приклад відкритості шкільної системи. И - наша мрія." Електронне портфоліо, або Банк особистих досягнень пропонує школярам і студентам Міжрегіональна асоціація додаткового утворення (МАДО)3. На сайті реалізована автоматизована система оцінки індивідуальних успіхів. У базі даних збираються відомості про інтелектуальний капітал школяра - про перемоги в олімпіадах, участі в семінарах, дослідженнях, шкільних конференціях, у різних проектах, концертах, шкільних заходах, спортивних змаганнях. Як тільки школяр зареєструється в Банку особистих досягнень учнів, він одержує індивідуальну ідентифікаційну електронну карту. Власник цієї карти може через сайт МАДО4 перевірити свій рейтинг досягнень і зрівняти його з рейтингом інші школи, що вчиться, міста, регіону, країни. Пропозиції по формуванню електронного портфоліо Перелічимо принципи, які лежать в основі пропонованої концепції електронного портфоліо. ü Електронне портфоліо за структурою повинне відповідати підготовленим федеральним рекомендаціям5, на основі яких проводилася апробація механізмів збору й подання портфоліо школярів. ü У концепції повинні знайти відбиття позитивні пропозиції по уточненню поняття портфоліо й області його застосування. Зокрема, технологія формування портфоліо цілком може застосовуватися для оцінки творчих досягнень учителів, а також освітніх організацій (розширення області застосування). ü Механізми формування електронного портфоліо повинні кореспондуватися з очікуваннями педагогічної громадськості, із сьогоднішнім рівнем оснащеності технічними засобами освітніх установ, рівнем підготовленості персоналу шкіл і школярів в області інформаційних і комунікаційних технологій. ü Варто прийняти принцип еволюційного розвитку ідеї електронного портфоліо. Зокрема, при проектуванні архітектури середовища електронного портфоліо на сьогоднішній день варто уникати зайво складного понятійного апарата. Розглянемо більш докладно пропозиції по складу електронного портфоліо, організацію зберігання й механізми формування електронних портфоліо в Інтернеті. Склад електронного портфоліо Розглянемо знову три складових портфоліо, які були запропоновані в рекомендаціях (лист ГУ ВШЭ)1. На російському загальноосвітньому порталі можна знайти пару десятків посилань на сайти шкіл1. На сайті "Шкільні сторінки" у каталозі2 представлено біля двохсот московських шкіл. На сайті Департаменту утворення Москви зовсім немає посилань на сайти шкіл. На сайті "Школи в Інтернет"3 зібрано не більше сотні посилань на сайти російських шкіл. На запит у Яндексі "сайт школи" перебувають приблизно п'ять сотень посилань на сайти, багато хто з яких (але далеко не все) дійсно вказують на діючі шкільні сайти[26]. На федеральному порталі "Російське утворення" є пошукова система, що надає відомості в тому числі й про школи, що має сайти4. Перспективні напрямки робіт із забезпечення ефективного введення портфоліо: v Розробка механізмів, що забезпечують вірогідність портфоліо випускника школи, прозорість його наповнення й результатів оцінювання. Створення відпрацьованої і єдиної для різних освітніх установ критеріальної бази й способів оцінювання проектний, творчої, дослідницької діяльності, соціальній активності, лідерських якостей і комунікативних умінь. v Організація структур і служб, що здійснюють контроль і координацію роботи з портфоліо й відповідальних за розробку показників і критеріїв його оцінки. v Організація взаємодії всіх учасників освітнього процесу, включаючи установи додаткового утворення, довузівської підготовки й ін.[17].
4. Есе – як метод сприяння формуванню креативних умінь 4.1 Методи формування креативних умінь старшокласника в освітньому процесі Кардинальні зміни в політичних, економічних, духовної сферах, які відбуваються в нашій країні в останнє десятиліття спричиняють радикальну зміну державних, особистісних і суспільних пріоритетів. Перехід від планової економіки до ринкових відносин породив інші вимоги до людини. Зникли гарантії, які існували в соціалістичному суспільстві. Тепер сама людина, а не держава відповідає за своє працевлаштування. Його майбутнє невиразно, має бути постійно доучуватися й переучуватися, освоюючи нові професії. Вступаючи в активне самостійне життя, кожне молоде покоління вирішує для себе проблеми, які прийнято вважати вічними: життєвого, професійного й емоційно-ціннісного вибору. Соціальне становлення молодих відбувається в умовах, коли природне прагнення до самоствердження, успіху зіштовхується зі зростаючою конкуренцією, високими вимогами до особистості на ринку праці. Затребуване інший набір особистісних якостей, збільшується попит на кваліфіковані кадри, що відрізняються не тільки гарною професійною підготовкою, але й творчим відношенням до справи. Вище сказане у великому ступені зачіпає старших школярів. Старший шкільний вік охоплює період від 14-15 до 18 років і підкреслює в людині момент свідомого самовизначення. Основне завдання утворення в даних умовах полягають у формуванні якостей особистості, що дозволяють людині успішно інтегруватися в складне середовище[15]. Ми припускаємо, що адаптацію особистості в сучасному світі забезпечує сформованість креативних умінь (уміння логічно мислити; установлювати логічні зв'язки між фактами і явищами; приймати рішення в нестандартних, нових ситуаціях; уміння формулювати гіпотези; уміння вести діалог з досліджуваним об'єктом, вибрати методи пізнання, адекватні об'єкту; уміння бачити незнайоме в незнайомому, подолання стереотипів). Отже, формування креативних умінь, можна вважати однієї з актуальних завдань сучасного утворення. І забезпечує цей процес методи навчання. Теоретичний аналіз й аналіз власної діяльності дозволяє віднести до ефективних методів формування креативних умінь старшокласника евристичні, креатині, дослідницькі методи, проблемного викладу, навчальної дискусії й метод есе. Евристичні методи - як система принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії й тактики діяльності вирішального, стимулюючі його інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей і на цій основі істотно підвищувальна ефективність рішення майбутнього завдання [ 12 ]. Ефективними для формування креатині умінь старшокласника дослідники відзначають дві основні функціональні характеристики евристичних методів: функції "наведення" на правильне рішення й функції "скорочення" варіантів при обробці можливих шляхів рішення завдань [ 10 ] Чим більше невизначеними, загальними або нетрадиційними по способах завдання є питання, тим більш еврестичнішим є їхній потенціал. Евристичні методи навчання дозволяють розширити обсяг незнання учнів: "Найбільше евристичні завдання, які взагалі в принципі в цей момент не мають точного, однієї відповіді, а припускають безліч різних варіантів рішення, що відразу розширює поле "незнання" мислячого ... "включає" бажання творити" [11]. Креативні методи (метод евристичного діалогу, інверсії, організаційних стратегій, метод "Якби ...", придумування, гіперболізації, аглютинації й метод мозкового штурму) опираються на нелогічні дії учнів, що з інтуїтивний характер і жадають від учня перетворення, реконструкції, узагальнення й залучення раніше придбаних знань, перенос їх у нестандартні ситуації [28]. Формуючий потенціал креативних методів зображений в додатку 2.1.1. Навчальна дискусія як метод наукового пізнання стимулює пізнавальний інтерес, творчість, втягує учнів в активне обговорення різних точок зору по тій або іншій проблемі. Спілкування в ході дискусії спонукує учнів шукати різні способи для вираження своєї думки, підвищує сприйнятливість до нових відомостей, новій точці зору, спонукає до висування гіпотез, ідей [1, 10]. З одного боку, припускає наявність у старшокласників уміння ясно й точно формулювати свої думки, будувати систему аргументованих доказів, з іншого боку - учить їх мислити, доводити свою правоту [13]. Навчальна дискусія є однієї з форм глибокого, особистісного засвоєння знань, допомагає розвитку здатності творчо мислити, рятуючи від механічного відтворення заученого, розвиває самостійність мислення, дає багато ідей, нових підходів до рішення різного типу завдань [7]. Звідси - увага до дискусії не тільки як до засобу активізації, але і як до способу поглибленої роботи зі змістом предмета, виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого застосування одержуваних знань. Як ефективний метод, що сприяє формуванню креативних умінь і творчому застосуванню знань розглядаємо метод есе, що як метод ще не одержав широкого поширення. Есе - твір - міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета [27]. Есе припускає вираження старшокласником своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність. Есе припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку що вчиться й т.п. Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі. Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду застосування есе дозволяє виділити чотири форми використання даного методу: 1) есе - самостійна творча робота із запропонованого вчителем темі (виконується як домашня робота); 2) есе - 30-хвилинна самостійна робота з вивченого навчального матеріалу; 3) есе - 10-хвилинний вільний твір для закріплення й пророблення нового матеріалу (звичайно пишеться наприкінці уроку або наприкінці етапу уроку); 4) есе - 5-хвилинний вільний твір з метою підведення підсумків уроку й фіксування сформульованих на уроці думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що учні довідалися по новій темі, і задати одне питання, на який вони так і не одержали відповіді). Для перших двох видів есе тема формулюється викладачем, найчастіше , у вигляді проблемного питання, що повинен спонукувати учнів до міркування, а не тільки до логічного вибудовування відповіді з окремих понять і визначень. Останні два види есе задаються питанням, що допомагає закріпити в учнів виниклі в ході уроку думки й виразити своє особисте відношення до проблеми, темі уроку. Проблемний виклад (методи показового рішення проблем) як метод навчання дає зразок подумки проведеного дослідження. У ньому мають місце аналіз, виявлення протиріч й узагальнення даних аналізу, постановка (формулювання) гіпотез, послідовна їхня перевірка (аналіз і синтез), формулювання рішення (синтез і рефлексія). Всі висновки приймаються на основі доказів, тобто пояснення. Учитель ставить перед дітьми проблему й показує шлях її рішення, доводячи, узагальнюючи, аналізуючи факти; учні стежать за логікою рішення проблеми, одержують зразок розгортання пізнання [12]. Включення в навчальний процес даного методу сприяє підвищенню таких важливих знаннєвих якостей, як глибина й усвідомленість, тому що в ході проблемного викладу учні опановують елементами творчості, учаться орієнтуватися в складних ситуаціях, опановують пошуковими прийомами, що сприяють переходу від відтворюючої діяльності до творчого. Аналіз робіт показує, метод проблемного викладу включає: виклад, що повідомляє, з елементами проблемності, показовий проблемний виклад, діалогічний проблемний виклад, і передбачає поступове введення додаткових елементів, що ускладнюються, проблемності, що підвищують рівень сформованості креативних умінь: створення одиничних проблемних ситуацій (метод 1); створення проблемних ситуацій у сполученні з показовим рішенням проблеми самим учителем (метод 2); рішення проблеми вчителем разом з учнями, яким на окремих етапах рішення передбачається інструкція алгоритмічного характеру (метод 3); самостійна пошукова діяльність учнів у рішенні навчальних проблем, планована й направляє вчителем (метод 4); самостійне планування й рішення проблеми учнями під контролем учителя (метод 5). Дослідницька діяльність забезпечує пошук нових знань, і в такий спосіб сприяє формуванню креативних умінь. Учень сам опановує поняттями й підходом до рішення проблеми в з пізнання, у більшому або меншому ступені організованого ( що направляє) учителем. Основною відмітною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, як проблема, гіпотеза, аналіз даних і висновки, що випливають із них. Старшокласник виділяє й ставить проблему, яку необхідно дозволити; пропонує можливі рішення; перевіряє ці можливі рішення; виходячи з даних робить висновки відповідно до результатів перевірки; застосовує висновки до нових даних; робить узагальнення [7]. Навчальне дослідження сприяє знайомству учня з науковими методами одержання знань й, освоюючи доступні елементи цих методів, учні опановують умінням самостійно добувати нові знання, планувати пошук і відкривати нову для себе залежність і закономірність. На відміну від наукового дослідження, головною метою якого є зміна дійсності через одержання нових знань про об'єкт дослідження, навчальне дослідження спрямоване на зміну в самому учні шляхом створення якісно нових для нього цінностей. У нашому випадку формування креативних умінь. До основних психологічних факторів, що визначають проникнення способів навчання через науку в системі середньої освіти, дослідники відносять розвиток здатностей до наукової творчості, для якого вік старшокласника є визначальним. За результатами дослідження В.Н. Дружиніна, здатність до творчості, пов'язана з певною сферою людської діяльності, формується в особистості в ранньому юнацькому віці. Таким чином, використання евристичних, креативних, дослідницьких методів, проблемного викладу, навчальної дискусії й методу есе забезпечує: по-перше, активізацію потенційних можливостей старшокласників для їхньої самореалізації й творчого росту; по-друге, розвиток творчого мислення, індивідуальних здатностей, наукової інтуїції, глибини мислення, уяви й творчої фантазії, подолання інерції мислення й стереотипів; по-третє, формування дослідницьких умінь і навичок; по-четверте, творчого підходу до сприйняття знань і творчого їхнього застосування. Однак, не можна ігнорувати й недоліки цих методів[15]. До слабких сторін варто віднести значно більші витрати часу на вивчення навчального матеріалу; слабку ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу, де не може бути застосований принцип опори на колишньої досвід, при вивченні складних тим, де конче потрібно пояснення вчителя, а самостійний пошук виявляється недоступним для школярів; не завжди можна скорегувати діяльність старшокласників при невірному ході вивчення проблеми. Недоліки евристичних, креативних методів, методу дискусії полягають у тім, їхнє застосування дозволяють висунути, знайти творчу ідею в самому загальному виді. Не гарантують ретельну розробку ідеї. У процесі їхнього застосування також не завжди вдається перебороти інерцію мислення. Використання методів, що сприяють формуванню креативних умінь, у процесі навчання жадають від учителя високого рівня творчих здатностей, знань, умінь, досвіду й творчої майстерності. 4.2 Сутність, значення та різновиди есе
Есе - письмовий виклад індивідуальної позиції студента на проблему, що часто сполучається з викладом, орієнтованим на розмовну мову. Для підготовки студентові надається список тим, список обов'язкової й додаткової літератури, вимоги до оформлення1. Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора по конкретному приводі або предмету й не претендує на вичерпне або визначальне трактування тему (у пародійної російської традиції "погляд і щось"). Відносно обсягу й функції граничить, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (з яким есе нерідко плутають), з іншого боку - з філософським трактатом. Стилю есе властиві образність, рухливість асоціацій, афористичність, нерідко антетичність мислення, установка на інтимну відвертість і розмовну інтонацію. Деякими теоретиками розглядається як четвертий, поряд з епосом, лірикою й драмою, рід художньої літератури. У якості особливої жанрової форми ввів, опираючись на досвід попередників, Мішель Монтень у своїх "Досвідах" (1580). Своїм творам, виданим у вигляді книг в 1597, 1612 й 1625, Френсіс Бекон уперше в англійській літературі дав назву англ. essays. Англійський поет і драматург Бен із уперше використав слово есеїст (англ. essayіst) в 1609. В XVІІІ-XІ століттях есе - один із провідних жанрів англійської й французької журналістики. Розвитку ессеістики сприяли в Англії Дж. Аддісон, Ричард Стил, Генрі Філдінг, у Франції - Дідро й Вольтер, у Німеччині - Лессинг і Гердер. Есе було основною формою філософсько-естетичної полеміки в романтиків і романтичних філософів (Г. Гейне, Р.У. Емерсон, Г. Д. Торо). Жанр есе глибоко вкоренився в англійській літературі: Т. Карлейль, В. Хееліт, М. Аріолд (XІ століття); М. Бірбом, Г. К. Честертон (ХХ століття). У ХХ столітті стиль есе переживає розквіт: до жанру есе зверталися найбільші філософи, прозаїки, поети (Р. Ролан, Б. Шоу, Г. Уельс, Дж. Оруел, Т. Манн, А. Моруа, Ж. П. Сартр). У литовській критиці термін есе (лит. ese) уперше використав Балис Сруога в 1923. Характерними рисами есе відзначені книги "Посмішки Бога" (літ. "Dіevo sypsenos", 1929) Юозапаса Альбинаса Гербачяускаса й "Боги й смуткяліси" (літ. "Dіevaі іr smutkelіaі", 1935) Йонаса Коссу-Александравичюса. До прикладів есе відносять "поетичні антикоментарі" "Ліричні етюди" (літ. "Lyrіnіaі etіudaі", 1964) і "Антакальниське бароко" (літ. "Antakalnіo barokas", 1971), Едуардаса Межелайтиса, "Щоденник без дат" (літ. "Dіenorastіs be datu", 1981), Юстинаса Марцинкявичюса, "Поезія й слово" (літ. "Poezіja іr zodіs", 1977) і Папіруси з могил померлих (літ. "Papіrusaі іs mіrusіuju kapu", 1991) Марцелиюса Мартинайтиса. Антиконформістська моральна позиція, концептуальність, точність і полемічність відрізняє есе Томаса Венцлови. Для російської літератури жанр есе не був характерний. Зразки стилю есе виявляються в А.С. Пушкіна ("Подорож з Москви в Петербург"), А.І. Герцена ("З того берега"), Ф.М. Достоєвського ("Щоденник письменника"). На початку ХХ століття до жанру есе зверталися В.І. Іванов, Д.С. Мережковський, Андрій Білий, Лев Тичин, В.В. Розанов, пізніше - Ілля Еренбург, Юрій Олеша, Віктор Шкловський, Костянтин Паустовський. Літературно-критичні оцінки сучасних критиків, як правило, втілюються в різновиді жанру есе. Стиль есе відрізняє образність, афористичність й установка на розмовну інтонацію й лексику. Широке використання есе в навчальному процесі – елемент "фірмового стилю" Державного університету - Вищої школи економіки. Жанр есе припускає не тільки написання тексту, але й усний виступ з ним на семінарському занятті. При цьому оцінюється як зміст есе, так і стиль його піднесення. У випадку, якщо з якихось причин виступити на семінарі не вдалося, есе повинне бути здане в письмовому виді викладачеві, що веде семінарські заняття. У цьому випадку рекомендує об’єм, що, есе - 5-6 сторінок тексту. Нижче пропонуються деякі теми для есе, однак список не є вичерпним. Студент вправі вибрати тему для есе самостійно, погодивши її з викладачем. При цьому можна орієнтуватися на рубрику " питання для дискусії" плану семінарських занять. Непредставлення есе у встановлений строк розцінюється як невиконання навчального плану й може служити підставою для не допуску до екзамену з теорії держави й права. Найзнаменитіше (і, на думку літературознавців, перше за часом написання) добуток даного жанру тритомний твір французького філософа-скептика XVІ в. Мішеля Монтеня (1533-1592) російськомовним читачам відомо за назвою "Досвіди". Що ж таке есе? От які визначення пропонують тлумачні словники й енциклопедії. В "Тлумачному словнику іншомовних слів" Л.П. Крисіна читаємо: "Есе - нарис, що трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковому виді, а у вільній формі". "Великий енциклопедичний словник" дає розгорнуте визначення: "Есе - жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної, публіцистичної прози, що сполучає підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову". "Коротка літературна енциклопедія" уточнює: "Есе - прозаїчний твір невеликого обсягу й вільної композиції, що трактує приватну тему й представляє спробу передати індивідуальні враження й міркування, так чи інакше, з нею зв'язані". Таким чином, есе - це твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета. Есе припускає вираження автором своєї точки зору, суб'єктивної особистої оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність. Отже, у всіх представлених визначеннях названі деякі ознаки, по яких той або інший текст може бути віднесений до жанру есе. Звернувшись до спеціальної літератури, присвяченій цій проблемі, ми одержимо їх відносно повний перелік. Дослідники виділяють наступні різновиди есе. ü З погляду змісту, есе бувають філософськими, літературно-критичними, історичними, художніми, художньо-публіцистичними, духовно-релігійними й ін. ü За літературною формою есе з'являються у вигляді рецензії, ліричної мініатюри, замітки, сторінки із щоденника, листа, слова й ін. ü Розрізняють також есе описові, оповідальні, рефлексивні, критичні, аналітичні й ін. У цьому випадку в основу покладені композиційні особливості добутку, виконаного в жанрі есе. Нарешті, запропонована класифікація есе на дві більші групи: особистісне, суб'єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї або іншої сторони авторської особистості, і есе об'єктивне, де особистісне початок підлеглий предмету опису або якійсь ідеї. Екзаменаційне есе по суспільствознавство, безперечно, належить до другої групи. Структурна схема есе: o Введення - визначення основного питання есе o Основна частина - відповідь на поставлене питання. Один параграф містить: теза, доказ, ілюстрації, під висновок, що є частково відповіддю на поставлене питання o Висновок - підсумовування вже зроблених під ви висновок й остаточна відповідь на питання есе. Відзначимо найбільш прийнятну техніку доказу наведених в есе висловлень. Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших щирих і пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому; аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, - видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація - це міркування, що використає факти, щирі судження, наукові дані й переконуюче нас в істинності того, про що мова йде. 1) Структура будь-якого доказу містить у собі щонайменше три складові: теза, аргументи, висновок або оцінні судження. a) Теза - це звуження, яку треба довести. b) Аргументи - це категорії, якими користуються при доказі істинності тези. c) Висновок - це думка, заснована на аналізі фактів. d) Оцінні судження - це думки, засновані на наших переконаннях, віруваннях або поглядах. Аргументи звичайно діляться на наступні групи: - Засвідчені факти, до яких ставиться так званий фактичний матеріал, тобто статистичні дані про доходи на душу населення, величині випускає продукції, що, і т. ін., території держави, виконанні плану, кількості озброєння, показання свідків. Факти - це живильне для середовище з'ясування тенденцій, а на їхній підставі - законів у різних областях знань, тому ми часто ілюструємо дію законів на основі фактичних даних. - Визначення в процесі аргументації використаються як опис понять, пов'язаних з тезою. - Закони науки й раніше доведені теореми теж можуть використатися як аргументи доказу. Якщо повернутися до вимог, пропонованим до есе, і співвіднести їх з елементами структури доказу, то можна простежити тісний зв'язок між критеріями оцінки й здатністю учня аргументувати своя відповідь, тому що в першу чергу оцінюється здатність мислити не хаотично, а в строгій логіці й використати види аргументів для доказу своєї тези. Але для того щоб розташувати тези й аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їхнього взаємозв'язку. 2) Види зв'язків у доказі. Зв'язок припускає взаємодія тези й аргументу. Розглянемо суть прямого доказу - доказу, при якому істинність тези безпосередньо обґрунтовується аргументом. Наприклад: ми не повинні качатися на лижах, тому що сьогодні дуже холодно. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії й причинно-наслідкових зв'язків. Індукція - розумовий процес, у результаті якого ми приходимо до висновків, що базується на фактах. Ми рухаємося у своїх міркуваннях від особливого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції говорить: чим більше фактів, тим впевнена аргументація. Як приклад можна привести досить широко відомі розробки уроків із введенням понять "попит" й "пропозиція", коли учні становлять опитний аркуш і пропонують як можна більшому числу людей внести в нього свої думки із приводу ціни й кількості, що купує по даній ціні товару. На основі зібраних фактів будується шкала попиту та пропозиції, що відбиває залежність величини попиту та пропозиції від установлюваної ціни. Дедукція - процес міркування, де висновок звичайно будується з опорою на дві передумови. Наприклад, всі люди, що ставлять перед собою ясні цілі й зберігаючи присутність духу під час критичних ситуацій, є великими лідерами. За свідченням численних сучасників, такими якостями володів А. Лінкольн - один із самих яскравих лідерів в історії Америки. Аналогія - спосіб міркувань, побудований на порівнянні. Аналогія припускає, що якщо об'єкти А и Б схожі по декількох напрямках, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрямку порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до зовсім абсурдного висновку. І, нарешті, причинно-наслідкова аргументація, що широко використається в освітніх програмах по всіх шкільних предметах. На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності що навчаються, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п. Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою економічних термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі. Успішність формування вмінь і навичок, необхідних для написання есе, проявляється в тім, що учні: на усвідомленому рівні володіють теоретичними знаннями й понятійним апаратом в області суспільствознавство; володіють на високому рівні прийомами аналізу, порівняння, синтезу, навичками аргументації власної позиції й ведення дискусії; розуміють, чим есе по суспільствознавству істотно відрізняється від твору по літературі; розуміють, у чому складаються особливості суспільствознавчого есе; володіють практичними навичками, у тому числі стилем, властивим есе по суспільствознавству. У статті Н. Забродіній Що таке есе по економіці?[4]. Дається наступна характеристика вмінь і навичок учнів, які оцінює викладач в есе: знання економічних понять і теорій; використання відповідній темі інформації; здатність аналізувати представлену інформацію; логічне структурування доказів; графічну ілюстрацію пропонованої інформації; здатність пояснити альтернативні погляди на розглянуту проблему й прийти до збалансованого висновку. Процес написання есе складається з наступних етапів: 1) Перший крок досягнення успіху у виконанні такого виду роботи - формулювання теми есе. Деякою мірою це мистецтво. Чому? Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування Есе - це єдине завдання, що є альтернативним: випускник самостійно вибирає із шести запропонованих тем ту, котра представляється йому найцікавішої. 2) Корисно на чернетці у вільній формі виписати все, що може знадобитися в есе: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події. Словом, "дати собі волю", записати все, що здається потрібним, цікавим, що має відношення до теми. Є раціональне зерно у твердженні: "Письменство не в голові, а в кінчиках пальців". Наступне завдання - привести весь цей "хаос" у порядок, співвіднести з темою, вибрати ефектну цитату, точну думку, цікавий факт, переконливий аргумент. 3) Відповідальна частини роботи - вступ і висновок. Вступ фокусує проблематику есе, ставить ключові питання, указує на протиріччя, виявляє суспільствознавчі аспекти теми. Почати есе необхідно із введення, що розкриває тему й містить визначення основних понять, що зустрічаються. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який потрібно відповісти. 4) Увагу потрібно звернути й на стиль викладу. Не можна забувати, що есе властиві емоційність, експресивність, художність. Фахівці думають, що належний ефект забезпечують короткі, прості, різноманітні по інтонації пропозиції, уміле використання "найсучаснішого " розділового знака - тире. Втім, стиль відбиває особливості особистості, про цьому теж корисно пам'ятати. Структуру есе можна зобразити за допомогою таблиці № 2.2.1. Таблиця № 2.2.1. Структура есе
Вимоги, пропоновані до есе: 1. Есе повинне сприйматися як єдине ціле, ідея повинна бути ясної й зрозумілої. 2. Есе не повинне містити нічого зайвого, повинне включати тільки ту інформацію, що необхідна для розкриття вашої позиції, ідеї. 3. Есе повинне мати грамотна композиційна побудова, бути логічним, чітким за структурою. 4. Кожен абзац есе повинен містити тільки одну основну думку. 5. Есе повинне показувати, що його автор знає й осмислено використає теоретичні поняття, терміни, узагальнення, світоглядні ідеї. 6. Есе повинне містити переконливу аргументацію заявленої по проблемі позиції [9]. 4.3 Методичні рекомендації по написанню есе Дані методичні рекомендації розроблені УМО СПБ філії ГУ-ВШЭ на основі нормативних документів Міністерства Утворення Російської Федерації по вищому утворенню, а також на основі методичних рекомендацій із введення модульного підходу до планування й організації навчального процесу (ГУ-ВШЭ, Москва 2001 рік). Методичні рекомендації складені з метою уніфікації вимог до змісту, оформленню й оцінюванню есе студентів, є рамковим документом для підготовки кафедрами відповідних методичних рекомендацій залежно від специфіки дисциплін1. Есе студента - це самостійна письмова робота на тему, запропоновану викладачем (тема може бути запропонована й студентом, але обов'язково повинна бути погоджена з викладачем). Ціль есе складається в розвитку навичок самостійного творчого мислення й письмового викладу власних думок. Писати есе надзвичайно корисно, оскільки це дозволяє авторові навчитися чітко й грамотно формулювати думки, структурувати інформацію, використати основні категорії аналізу, виділяти причинно-наслідкові зв'язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, аргументувати свої висновки; опанувати науковим стилем мови. Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій й аналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють авторську позицію по поставленій проблемі. Залежно від специфіки дисципліни форми есе можуть значно диференціюватися. У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних по досліджуваній проблемі, аналіз матеріалів із засобів масової інформації й використанням досліджуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбор і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему й т. ін. Тема есе Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування. Для приклада можна зрівняти теми есе, пропоновані на іспитах програм міжнародного бакалавранта по економіці, і традиційні теми самостійних робіт і контрольних як письмові відповіді(див. Додаток 2.3.1.). Тема есе повинна містити в собі питання, проблему, мотивувати на міркування. Побудова есе Побудова есе - це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів. Структура есе. 1) Титульний аркуш (заповнюється за єдиною формою, див. додаток 1); 2) Введення - суть й обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, зв'язаних логічно й стилістично; На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над введенням можуть допомогти відповіді на наступні питання: " чи треба давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?", "Чому тема, що я розкриваю, є важливою в даний момент?", "Які поняття будуть залучені в мої міркування по темі?"," чи Можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?". Наприклад, при роботі над темою "Економіка Росії часів Петра Й: традиційна або командна" як підтема можна сформулювати наступне питання: "Які ознаки були характерні для економіки того періоду?"1. 3) Основна частина - теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Дана частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій по цьому питанню. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану аргументацію/аналіз. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: ü Причина - наслідок, загальне - особливе, форма - зміст, частина - ціле, ü Сталість - мінливість. У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений графічним й ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи змістом розділи аргументацією (відповідної підзаголовкам), необхідно в межах параграфа обмежити себе розглядом однієї головної думки. Добре перевірений спосіб побудови будь-якого есе - використання підзаголовків для позначення ключових моментів аргументованого викладу: це допомагає подивитися на те, що передбачається зробити (і відповістити на запитання, чи гарний задум). Такий підхід допоможе випливати точно певної мети в даному дослідженні. Ефективне використання підзаголовків - не тільки позначення основних пунктів, які необхідно освітити. Їхня послідовність може також свідчити про наявність або відсутність логічності у висвітленні теми. 4) Висновок - узагальнення й аргументовані висновки по темі із вказівкою області її застосування й т.д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують для складання висновки: повторення, ілюстрація, цитата, що вражає твердження. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе елемент, як вказівка на застосування (імплікацію) дослідження, не крім взаємозв'язків з іншими проблемами1. Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складових, таких як: ü вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід по даній проблемі); ü якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація й доводи); ü аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами). Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення. Перелік, що вийде в результаті перерахування ідей, допоможе визначити, які з них мають потребу в особливій аргументації. Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет - ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість й ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Думка - це зміст написаного. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, у противному випадку вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до навколишніх. Виразність - це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему. Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, упорайтеся в словнику або посібнику зі стилістики або дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається. Коректність - це стиль написаного. Стиль визначаться жанром, структурою роботи, цілями, які ставить перед собою пишучий, читачами, до яких він звертається[31]. Оцінювання есе Критерії оцінки есе можуть трансформуватися залежно від їхньої конкретної форми, при цьому загальні вимоги до якості есе можуть оцінюватися за наступними критеріями (див. Додаток 2.3.2.).
ВИСНОВКИ 1) Аналіз літератури, присвяченої застосуванню портфоліо в навчанні, переконливо показує, що в ідеї портфоліо укладені більші можливості для модернізації шкільного навчання, тобто для вдосконалювання процесу навчання у світлі нових вимог, пропонованих у цей час до школи. Цінність портфоліо полягає в тому, що довкола нього й у зв'язку з ним може бути вибудуваний такий навчальний процес, які дозволяє розвивати або формувати деякі когнітивно - особистих якості (компетентності) які висуваються миром утворення й праці, як необхідні кожній людині для активної участі в житті сучасного демократичного інформаційного суспільства. Хоча твердження, що школа ХХІ - це "школа портфоліо", - тобто коли портфоліо виступає, як якась панацея, що повинна перевернути все традиційне утворення - явно перебільшене, освоєння методу портфоліо в російській школі може стати одним з найважливіших напрямків модернізації, але тільки за умови забезпечення його належним теоретико - методологічним аналізом і пов'язаними з ним дидактико-методичними матеріалами. 2)Думаю, що основна роль портфоліо учня - допомогти йому визначитися у виборі профільної школи й, надалі, профілю вищої школи. Але навряд чи "вага" портфеля може служити об'єктивним показником. По-перше, портфель по визначенню включає суб'єктивні відкликання. По-друге, різний рівень професіоналізму вчителів і керівників дослідницьких робіт і неконтрольований ступінь участі викладачів і батьків у формуванні портфеля ставлять учнів у свідомо нерівні умови. Вважаю, що головна мета створення "навчального портфеля" зводиться до доказу прогресу ( позитивних результатів і досягнень) у навчанні учня. Неважливо, що він не знає й не вміє. Важливіше те , що він довідався й чому з по даному предметі. І дуже важлива самооцінка учня. Адже це він повинен відібрати на свій вибір у своє "досьє" роботи. А чіткий список найменувань і пунктів , необхідних в "навчальному портфелі" , не можна передбачити. Думаю, що кожен учитель на свій розсуд упроваджує свої критерії. 3)Підводячи підсумки, хочеться відзначити, що достоїнства портфоліо безсумнівні. Це прекрасний засіб поглиблення й оформлення пізнавальних інтересів, розвитку інтелектуальних рефлексивних здатностей учнів, комплексної перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, індивідуалізації й диференціації навчання, формування мотивації досягнення, а, отже, і створення ситуації успіху. Отже, можна зробити висновок, що метод "Портфоліо" дає нам можливість систематизувати, аналізувати й кваліфіковано представляти свої професійні досягнення.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Биков А.К. Методи активного соціально-психологічного навчання: Навчальний посібник. - М.: ТЦ Сфера, 2005. 2. Брандт М.Ю. Есе на екзамені по суспільствознавству // Викладання історії й суспільствознавства у школі.-2004.- № 1.-С. 26-38 3. Голуб Г.Б., Чуракова О.В. Портфоліо в системі педагогічної діагностики. - 2005, № 1. - с. 181-195. 4. Забродина Н.П. Що таке есе з економіки // Економіка у школі.- 200.-№ 1.-С.58 – 66 5. Загашев И. Критичне мислення: технологія розвитку / И. Загашев, С. Заїр-Бек. - Спб. : Альянс-Дельта. 2003. - С. 264-279. 6. Загашев И. Нові педагогічні технології в шкільній бібліотеці. Лекція 3 // Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку "Перше вересня". - 2004. - № 19. - С. 53-56. 7. Загвязинский В.И. Теорія навчання: Сучасна інтерпретація: Навчальний посібник для студ. вищих. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр “Академія”, 2001. 8. Калмикова И.Р. Портфоліо як засіб самоорганізації й саморозвитку особистості // Утворення в сучасній школі. 2002, № 5. - с. 23-27. 9. Кіприянова Е. В. Як навчитися писати есе по суспільствознавству на “відмінно”?// Преподавание истории и обществознания в школе.-2003.- № 9.-С. 44 – 47 10. Кларин М.В. Інновації у світовій педагогіці: навчання на основі дослідження, ігри й дискусії. - Рига, НПЦ “Експеримент”, 1998. 11. Колекція досягнень // Модернізація: Крок у майбутнє (вкладка "УГ"). Вып. № 3 (20) 2004. - с. 15. 12. Коновалова Е.А. Функціональні обов'язки учасників освітнього процесу при впровадженні в практику портфоліо як методу оцінювання//Практика адміністративної роботи в школі. 2005, № 5. - с. 20-22. 13. Кулюткин Ю.К. Евристичні методи в структурі рішень. - М.: Педагогіка, 1970. 14. Матюнин Б.Г. Нетрадиційна педагогіка. - М.: Школа - Пресс, 1994. 15. Морозов А.В. Чернилевский Д.В. Креативна педагогіка й психологія: Навчальний посібник. - М.: Академічний Проект, 2004. 16. Навчання. Наука. Творчість. Теорія й досвід взаємодії. Монографія. Наукова школа Риндак В.Г. / Під заг. ред. Риндак В.Г. Єкатеринбург: Ур. відділення РАО, 2002. 17. Нікітіна С.И. Експеримент по створенню портфоліо по інформатиці // Застосування нових технологій в утворенні: Матеріали XVІ Міжнародної конференції 28-29 червня 2005. - Троіцк, 2005. С. 45-47. 18. Новикова T.Г., Прутченков А.С., Пінська М.А. Рекомендації з побудови різних моделей і використанню портфоліо учнів основної й повної середньої школи // Профільна школа. М., -2004. -С. 4-11. 19. Новикова Т. Папка індивідуальних досягнень "портфоліо": федеральні рекомендації й місцевий досвід// Директор школи. - 2004. - № 7. - С. 61. 20. Новикова Т.Г. й ін. Портфоліо в профільному навчанні: аналіз закордонного досвіду//Профільна школа. 2005, № 3. - с. 45-56. 21. Новикова Т.Г. й ін. Портфоліо як форма оцінювання індивідуальних досягнень учнів//Профільна школа. 2004, № 2. - с. 48-56. 22. Остенко М. Технологія "Навчальний портфель" в освітньому процесі / М. Остенко // Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку "Перше вересня". - 2003. - № 16. - С. 10-15.2. 23. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів пед. вузів / Під ред. Пидкасистого П.І.М.: Педагогічне суспільство Росії, 2002. 24. Полякова Т.А. Інформаційна культура // Мир бібліографії. М.,- 1998. № 2. 25. Портфель учня//Нові педагогічні й інформаційні технології в системі утворення. М.: 2001. - с. 123-132. 26. Ракітіна Е.А. Теоретичні основи побудови концепції безперервного курсу інформатики // Інформатика й утворення. М., -2002. - С. 44-45. 27. Руденко Г. Л. Пишем творческое эссе.// Мастер - класс.-2005.- № 3.- С. 13-17 28. Сапогова Е.Е Психологія розвитку людини: Навчальний посібник. - М.: Аспект Пресс, 2001. 29. Селевко Г.К. Дискусія як ефективний метод пізнання // Шкільні технології. 2004. - №5. 30. Тематичний додаток до журналу "Вісник утворення" № 4 / 2004. М.: Видавництво "Освіта" / Профільне навчання - Частина С. 98-112. 31. Федосюк М., Хамракулова Х. Есе. // Економіка в школі. - 2000. - №1. 32. Хутірський А.В. Сучасна дидактика: Підручник для вузів. Спб: Пітер, 2001. 33. Черемних М.П. Ділова гра "Портфоліо, або Щоденник особистих досягнень" // Практика адміністративної роботи в школі. 2005, № 5. - с. 25-27. 34. Чошанов М.А. Був. Складався. Залучався. Навчальний портфоліо як альтернативна система оцінки// "Учитель року", 2002, №4. 35. Шалигіна И.В. "Портфоліо" - педагогічна технологія шкільної оцінки...//Природознавство в школі. 2004, № 2. - с. 51-54.
ДОДАТКИ Додаток 1 Підсумковий документ по портфоліо випускника основної школи Профіль (профільний компонент)
Олімпіади
Конкурси
Досягнення в системі додаткового утворення, довузівської підготовки й інших освітніх установ
Практики, проектні й творчі роботи
Дійсний аркуш складений на підставі оригіналів офіційних документів, представлених у портфолио _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ (прізвище, ім'я, по батькові учня) Резюме, звіти, реферати й інші матеріали представлені в додатку до підсумкового документа. Дата --------------------------- Підпис директори школи МП
Додаток 2 Метод “Портфоліо документів”: переваги та обмеження
Додаток 3 Пропонована схема структури "портфоліо документів" й оцінки його матеріалів
Додаток 4 “Портфоліо робіт”: переваги та недоліки
Додаток 4. “Портфоліо відгуків”: переваги та обмеження
Додаток 5
Планування портфоліо Переглянете ще раз всі питання, перераховані в тексті. Визначите способи застосування системи портфоліо серед своїх учнів і читачів. А. Які основні цілі портфоліо? 1. ____________________________________________ 2. ____________________________________________ 3. ____________________________________________ Б. Яким образом ви будете вибирати компоненти портфоліо? 1. ____________________________________________ 2. ____________________________________________ 3. ____________________________________________ В. Які специфічні компоненти ви збираєтеся включити в портфоліо? 1. _________ 4. __________ 7. __________ 2. _________ 5. __________ 8. __________ 3. ________ 6. __________ 9. __________ Г. Як ви будете оцінювати портфоліо? Д. Як Ви будете організовувати роботу з портфоліо протягом навчального періоду? Е. Як Ви будете проводити портфоліо-конференції?
1 Студент у поле інформації й комунікації, кол. авт. Т.Г.Галактионова й ін., СПБ, PETROC, 2000 с. 61 1 см. занятие 1 заочных курсов повышения квалификации, «УГ» №4, 2006 г. — «Таксономия учебных целей в когнитивной области (по Б. Блуму)» 1 Статья: “ИННОВАЦИОННЫЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ” автор Т.Г. Галактионова / Программа спецкурса 1 «Технология развития критического мышления через чтение и письмо. Дебаты. Портфолио./«Компетентностно-ориентированный подход к образованию: образовательные технологии». Вып. 2. — Самара, 2002. 1 Прутченков А. С., Новикова Т. Г. Портфолио как инструмент осознания собственных целей образования. // Інтернет - журнал "Эйдос". - 2007. - 22 февраля. http://www.eidos.ru/journal/2007/0222-11.htm. - В надзаг: Центр дистанционного образования "Эйдос", e-mail: list@eidos.ru. 2 http://minobr.sakha.ru/iro/kcenter/profylnoe/sovetnik_portfolio.htm 1 Игорь Загашав Новые педагогические технологии в школьной библиотеке: образовательная технология развития критического мышления средствами чтения и письма Лекция 3. Как научить вести диалог с текстом? Техники рефлексивного чтения. Учебная стратегия «Таблица-синтез» Стратегии оценки достижений учащихся. Портфоліо. 1 Статья: Марина Остренко: Технология «Учебный портфель» в образовательном процессе 2 Стаття: “Портфоліо як засіб інноваційного оцінювання” автор Т.О.Олійник / Харків, Україна 1 Статья напечатана в журнале "Образование в современной школе", 2002, №5 автор И.Р. Калмыкова заведующая кафедрой теории и методики преподавания гуманитарных дисциплин ЯИРО, кандидат педагогических наук [1] «Предпрофильная подготовка: начало эксперимента». М., «Альянс-пресс», 2004. 2 www.vestnik.edu.ru 3 Метод портфолио - нечто большее, чем просто альтернативный способ оценки Автор(ы): Загвоздкин В.К. Центр общей и нормативной методологии ИТИП РАО 1 В Европе экзамен в форме портфолио еще не применяется, только пропагандируется. В литературе подчеркивается, что идея гос. экзаменов в форме портфолио хотя и открывает новые перспективы, но еще очень далека от детальной разработки 2 Американские школьники, сдавшие экзамен в форме портфолио, объединившись через интернет по собственной инициативе устроили публичную акцию протеста против обязательного участия во втором обязательном государственном экзамене. Читая эти материалы создается впечатление, что образовательная цель – воспитание политически активных граждан в американской школе действительно достигается. 3 М. КРУТОВА и Н. ШАРИНА, заместители директора по УВР МОУ СОШ «Горки-Х», Одинцовский район, Московская область 1 постанова Уряду Російської Федерації № 334 "Про проведення експерименту по введенню профільного навчання учнів у загальноосвітніх установах, що реалізує програми середнього (повного) загальної освіти" 2 "Рекомендації з побудови різних моделей і використанню портфоліо учнів основної й повної середньої школи" 1 Стаття "Портфоліо як механізм виховання активності школяра й регулятор взаємин у класі" класного керівника школа № 97 О.С. Ендзюліс (http://www.krsk-obr.ru/arhіv/1/2/statіі/15) 1 http://atlas.nevarono.ru/ sc/498/fіle_4.htm 2 Портфоліо: за й проти" (http://ps.1september.ru/artіclef. php?ІD=200406920) 3 http://ipkps.bsu.edu.ru/source/predprof/baza_rek/portfolio.doc (Рекомендации по построению различных моделей и использованию «портфолио» учащихся основной и полной средней школы. Письмо ГУ ВШЭ от 28.12.04 № 31-17/12-2929 1 http://www.bob.ru/sshow.php?ІD=1308238 2 http://fіlіppovatn.narod.ru/portfolіo.htm 3 http://desіgn.gossoudarev.com/portfolіo.html 4 http://school30.іzhevsk.ru/ІMAGES/2005/20050426/іnnov/1.htm 1 http://e-school.by.ru/Project.htm представлений проект 2 http://upr.1september.ru/2005/13/6.htm 3 http://mado.spb.ru/іndex.php?page=3 4 http://mado.spb.ru 5 http://ipkps.bsu.edu.ru/source/predprof/baza_rek/portfolio.doc (Рекомендации по построению различных моделей и использованию «портфолио» учащихся основной и полной средней школы. Письмо ГУ ВШЭ от 28.12.04 № 31-17/12-2929) 1 http://ipkps.bsu.edu.ru/source/predprof/baza_rek/portfolio.doc (Рекомендации по построению различных моделей и использованию «портфолио» учащихся основной и полной средней школы. Письмо ГУ ВШЭ от 28.12.04 № 31-17/12-2929) 1 http://edu.of.ru/Default.asp?r_no=5938 2 http://schools.keldysh.ru/lіst.html 3 http://schools.techno.ru/schools/ 4 http://www.edu.ru/db/cgі-bіn/portal/schools/shk_sch.plx 1 Журнал Электронный учебно–методический жупнал СПбГУЭиФ от 20.09.2006 рубрика "Тренинговые формы обучения" автор Курочкина А.Ю. 1 Простые слова. Конкурс эссе. Пособие для участников конкурса. - МОО "Достижения молодых" - Junior Achievement Russia - М., 2002. 1 www.begin.ru/db2/doc.html 1 Web: http: www.msses.ru/study/how-to-write-good-essay.html |
Олена Василівна Полякова,
методист науково-методичного центру
дошкільної і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка